Ухвала

від 26.11.2024 по справі 701/228/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 701/228/24

провадження № 61-14647 ск 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, або звільнення від сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила змінити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: доньки ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 15 000,00 грн щомісячно, починаючи з 22 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

2. Маньківський районний суд Черкаської області рішенням від 04 червня 2024 року позов задовольнив частково. Змінив розмір аліментів, встановлений рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2022 року у цивільній справі № 701/618/21 та визначив стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн щомісячно, починаючи з 22 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 1 211,20 грн.

3. Черкаський апеляційний суд постановою від 02 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Скасував рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 04 червня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 1 211,200 грн та прийняв в цій частині нову постанову, якою постановив судові витрати за розгляд справи компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

4. У листопаді 2024 року до Верховного Суду, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

6. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

7. Пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

8. Предметом позову у цій справі є зміна розміру аліментів, яка має стягуватися на утримання малолітньої дитини, а отже вона є малозначною у силу вимог закону.

9. Касаційна скарга містить посилання на підпункти «б» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, у випадках, якщо особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

10. Так скаржник, обґрунтовуючи посилання на підпункт «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України зазначає, що він позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням щодо покращення його матеріального становища та отримання доходу і сумі понад 1 мільйон грн за перший квартал 2024 року, які можуть бути використані позивачем в інших справах.

11. Також скаржник вказує на те, що справа має виняткове значення для нього, оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції про збільшення розміру аліментів, фактично, позбавляє його коштів для існування та істотно погіршує забезпечення його сім`ї.

12. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведена скаржником обставина, про виняткове значення для нього цієї справи не дає достатніх підстав для висновку про необхідність відкриття касаційного провадження в цій справі, оскільки один лише фінансовий критерій не може бути визначальним для виняткового значення справи, а іншим скаржник свої доводи належним чином не обґрунтував та не долучив жодних доказів на їх підтвердження. Незгода скаржника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для нього, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

13. Крім цього скаржник вказуючи на відсутність можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді інших справ вказує на відсутність інших судових справ, при розгляді яких обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, не можуть бути спростовані, тобто доводи касаційної скарги в цій частині ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам частини шостої статті 81 ЦПК України, яка встановлює, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

14. Доводи, скаржника, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до його незгоди із оцінкою судами попередніх інстанції зібраних у справі доказів та встановлених обставин, викладення власного погляду щодо застосування норм права при розгляді цієї справи та по суті є спробою повторного перегляду справи та переоцінки встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

15. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

16. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

17. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

18. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

19. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

20. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

21. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

22. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

23. Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

24. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

25. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, або звільнення від сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року.

2. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Пророк

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров