Ухвала

від 04.02.2025 по справі 701/228/24

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/228/24

Провадження №4-с/701/3/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2025 р. Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - Маренюка В.Л.

за участю секретаря - Філіпчак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще. Маньківка скаргу ОСОБА_1 на дії / бездіяльність органу примусового виконання,-

В С Т А Н О В И В :

09.01.2025р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії / бездіяльність органу примусового виконання та просить:

1. Визнати припущення строку на оскарження дій державного виконавця з 5 грудня 2024 року по даний час таким що пропущеним з поважних причин та поновити його;

2. Звільнити його від сплати судового збору.

3.Визнати протиправнимидії старшогодержавного виконавцяБундєлевої О.С.у ВП№ 75861158від 07.11.2024по встановленнютимчасового обмеженняборжника управі керування транспортними засобами;

4. Скасувати постанову старшого державного виконавця Бундєлевої О.С. у ВП № 75861158 від 07.11.2024 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Ухвалою суду від 10.01.2025р. скаргу ОСОБА_1 на дії / бездіяльність органу примусового виконання, залишена без руху та надано заявнику строк для усунення виявлених недоліків.

15.01.2025р. скаржником через систему "Електронний суд" була подана заява про усунення недоліків і ухвалою суду від 16.01.2025р. скарга ОСОБА_1 була прийнятаі призначитидо розглядуу відкритомусудовому засіданні з викликом усіх учасників.

Вимоги скарги обґрунтовує тим, що 5 грудня 2024 року скаржнику було вручена поштову кореспонденція яка містила, зокрема постанову старшого державного виконавця Бундєлевої О.С. у ВП № 75861158 від 07.11.2024 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Відповідно до змісту документу вказаної посадової особи вона здійснює дії по виконанню рішення Маньківського районного суду на підставі виконавчого листа № 701/228/24 2/701/157/24 виданого 06.08.2024 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , на утримання дитини: доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн., щомісячно, починаючи з 22.02.2024 р і до досягнення дитиною повноліття.

Зміст документа містить інформацію про наявність заборгованості перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці та посилання на статі 11, 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана постанова є такою, що на думку скаржника підлягає скасуванню, як така що не вмотивована, не ґрунтується на нормах Закону і є такою, що містить корупційну складову (винесена з грубим законодавства, з нехтуванням прав боржника і направлено на протиправний результат в інтересах стягувача).

З приводу порушення вимог ч.1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» в частині вмотивованості постанови :

На думку скаржника вказана постанова не є мотивованою, так як рішення державного виконавця не містить чіткого та детального пояснення, чому було прийнято саме таке рішення, а не інше. Воно не містить обґрунтування, підстави та докази, на яких базується висновок.

Вимога законодавця про обов`язковість мотивованого рішення оформленого у вигляді постанови обумовлено тим, що мотивоване рішення є гарантією

-забезпечення законності: Мотивоване рішення дозволяє перевірити, чи було рішення прийнято на законних підставах та чи відповідає воно вимогам законодавства;

-захист прав та інтересів: Мотивоване рішення дає можливість сторонам зрозуміти, чому було прийнято саме таке рішення, та, у разі незгоди, оскаржити його в установленому порядку;

-запобігання свавіллю: Вимога мотивації рішень запобігає прийняттю необґрунтованих та свавільних рішень.

Принцип верховенства права, закріплений у ст. 8 Конституції України, передбачає, що всі рішення державних органів повинні бути законними та обґрунтованими. Це означає, що кожне рішення повинно базуватися на Законі та враховувати всі істотні обставини справи.

Практика ЄСПЛ також підтверджує необхідність обґрунтування рішень державних органів. Зокрема, ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що рішення повинні бути достатньо мотивованими, щоб сторони могли зрозуміти причини їх прийняття та ефективно захищати свої права.

Старший держаний виконавець Бундєлева О.С. на думку скаржника не виконала вимогу винесення мотивованої постанови, так як

1.проігнорувала наявність переплати у стягненні з скаржника аліментів, що унеможливлює визначити чи малась на момент винесення постанови заборгованість, яка перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці;

2.проігнорувала наявність у скаржника на момент винесення постанови наявності ІІ групи, а на даний час ІІІ групи інвалідності, наявності хвороб, які виникли внаслідок поранення під час захисту Батьківщини, які потребують систематичного лікування і те що скаржник не може бути обмежений в праві на кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу із забезпеченням, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров`я, а також доступ до необхідних лікарських засобів та медичних виробів, що передбачено правовою нормою, які міститься в п. Д ч.1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я».

3. проігнорувала термін на протязі якого здійснювались виконавчі дії по провадженню (рішення вступило в силу 2 жовтня 2024 р, а державний виконавець накладає обмеження вже 7 листопада 2024 року).

З приводу необхідності виїзду за кордон в зв`язку із станом здоров`я

Скаржник є ветераном-особою з інвалідністю внаслідок інвалідом ІІІ групи і має потребу в отриманні належного рівня медичної допомоги з приводу наявних в нього захворювань виниклих внаслідок поранення під час захисту Батьківщини. При цьому в силу перевантаження спеціалістів в галузі судинної хірургії наданням невідкладної допомоги особам, що зазнають щоденно поранень піл час війни скаржник позбавлений можливості пройти відповідні медичні обстеження та отримати медичну допомогу в України. Наразі через міжнародні гуманітарні організації вирішується питання про можливість його обстеження та отримання медичної допомоги за кордоном, зокрема проведення ряду операцій по заміні п`яти емболізаційних спіралей.

На думку скаржника, ОСОБА_4 , серед іншого обмежує скаржника у праві на керування транспортними засобами достовірно знаючи що її дії протиправні і тягнуть значні перешкоди в нормальному способі життя для нього і становлять реальну загрозу його життю та здоров`ю так як він не може вчасно звернутись для отримання кваліфікованої медичної допомоги до профільних фахівців в медичній галузі яких не має в Уманському регіоні, зокрема він постійно перебуває на обліку і отримує систематичну медичну допомогу в інституті хірургії та траспланталогії ім. Шалімова м. Київ та ГВКЦ ЗР м. Львів.

Скаржник також звертає увагу суду, що згідно судової практики тимчасове обмеження боржника у праві (наприклад, обмеження виїзду за кордон, чи обмеження у праві користування зброєю) може бути застосоване лише у разі встановлення умисного характеру його дій, спрямованих на невиконання аліментних зобов`язань. Це означає, що боржник свідомо та навмисно не сплачує аліменти, маючи для цього можливість.

Під час судового розгляду скаржник вважає, що суд має врахувати

Наявність заборгованості по аліментах сама по собі не є достатньою підставою для застосування обмежень. Суд під час розгляду даної справи повинен дослідити причини виникнення заборгованості та встановити, чи є вони об`єктивними (наприклад, тяжке матеріальне становище, хвороба, втрата роботи), чи суб`єктивними, що свідчать про умисне ухилення Оцінка судом всіх обставин справи: При вирішенні питання про застосування тимчасового обмеження прошу суд врахувати є всі обставини моєї справи, зокрема:

-розмір заборгованості біля 40 000 грн.;

-тривалість несплати аліментів - на даний час 3 місяці з моменту вступу в силу рішення Черкаського апеляційного суду, час який сплинув з моменту вступу рішення в силу і до винесення постанови 1 місяць і 5 днів;

-матеріальний стан боржника відсутність будь якого майна, як джерела доходів, єдине джерело доходів пенсія в розмірі 4980 грн. при встановлені розміру аліментів в сумі 10 000 грн. При цьому слід врахувати, що з скаржника щомісячно в повному обсязі стягується пенсія для виплати елементів та всі передбачені пільги за комунальні платежі біля 4 000 грн.;

-наявність у боржника інших утриманців 2 неповнолітніх дітей ;

-наявність у боржника реальної можливості сплачувати аліменти в нього така можливість відсутня взагалі. Працевлаштування за спеціальністю в скаржника відсутня через хворобливий стан і наявність інвалідності. Заборгованість наявна і виникла виключне через винесення Маньківським районним судом та Черкаським апеляційним судом рішень відносно скаржника;

-наявність переплати по сплаті аліментів по іншим провадженням на суму більше 30 000 грн.

Вирішуючи справу по суті суд має перевірити чи застосоване обмеження є пропорційним меті його застосування та чи не порушує воно права боржника більше, ніж це необхідно для забезпечення виконання судового рішення. Будь які конкретні докази, що свідчать про умисне ухилення скаржником від сплати аліментів відсутні.

Верховний Суд в постанові №331/8536/17 від 28.10.2020 вказав, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою саме невиконання цього рішення. Таким чином при вирішенні питання про обмеження скаржника в правах державний виконавець мав мати підстави для того, щоб вважати що скаржник умисно ухиляюсь від сплати аліментів.

З приводу наявності об`єктивних причин з яких скаржник не міг вчасно звернутись до суду для оскарження дій старшого державного виконавця Бундєлевої О.С., та скасування постанови.

Внаслідок поранень отриманих під час захисту Батьківщини скаржник є особою яка має статус ветеран-особа з інвалідністю внаслідок війни. В нього діагностовано багато хвороб.

З 28 листопада по 3 грудня 2024 він перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Уманська центральна міська лікарня», після виписки перебував на амбулаторному лікуванні у сімейного лікаря. 18 грудня 2024 року він перебував на огляді в міжрайонній МСЕК №4 м. Черкаси.

Скаржник вважає, що вказані обставини дозволяють зробити висновок, що він з об`єктивних причин не зміг у встановлені терміни після отримання постанови 5 грудня 2024 року звернутись до суду для визнати дії державного виконавця неправомірними та скасування постанови.

Скаржник (боржник)в судовезасідання нез`явився,про часта місцерозгляду справиповідомлений належнимчином,причини неявкисуду неповідомив,заяви провідкладення розглядусправи ненаправив досуду.Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

29.01.2025р. старшим державним виконавцем О. Бундєлєвою направлений до суду відзив, в якому вона просила розглядати скаргу та відмовити в її задоволенні в повному обсязі з мотивів наведених у відзиві.

Заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_3 двічі до суду не з`явилась, направляла до суду заяви про відкладення засідання по сімейним обставинам та по стану здоров`я, крім того свою позицію щоди скарги виклала в своєму клопотанні, де просила залишити скарги без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, тому суд вважає за можливе провести розгляд скарги без участі нез`явившихся учасників, які були неодноразово повідомленні про час та місце розгляду скарги та за наявності їх позицій викладених в письмовому вигляді та напралених до суду через систему "Електронний суд".

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно пред`явленого до примусового виконання виконавчого лист № 701/228/24 провадження 2/701/157/24 виданого 06.08.2024 Маньківським районним судом постановою ДВС від 21.08.2024 відкрито виконавче провадження № 75861158 з примусового виконання виконавчого.

З дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів 52794.43 гривня (UAH), сукупний розмір якої згідно розрахунку від 04.11.2024 за період з 15.07.2021 п 31.10.2024р. перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Закону України «Про виконавче провадження», розділу IV Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 30.01.2018 № 256/5/65 старшим державним виконавцем постановою від 07.11.2024р. встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчий лист № 701/228/24 провадження 2/701/157/24, виданого 06.08.2024.

Про наявність постанови державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5 стало відомо 05.12.2024 р. при отриманні відповідного листа (а.с. 6).

Внаслідок поранень отриманих під час захисту Батьківщини скаржник є особою яка має статус ветеран-особа з інвалідністю внаслідок війни. В нього діагностовано багато хвороб.

З 28 листопада по 3 грудня 2024 Кулібаба перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Уманська центральна міська лікарня», після виписки перебував на амбулаторному лікуванні у сімейного лікаря. 18 грудня 2024 року він перебував на огляді в міжрайонній МСЕК №4 м. Черкаси, тому суд вважає, що строк на оскарження дій державного виконавця пропущений Кулібабою А. з поважних причин і його слід поновити.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Разом з тим, належних доказів, щодо незаконності дій державного виконавця при винесенні постанов від 07.11.2024р. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, до суду не надано та не встановлено судом в ході розгляду справи.

Враховуючи, що у ОСОБА_6 наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка існувала на дату винесення постанови державним виконавцем станом на дату розгляду скарги не погашена, суд прийшов до висновку, що постанова старшого державного виконавця Бундєлєвої О. від 07.11.2024р. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України була винесена правомірно, в межах повноважень державного виконавця та при наявності для того законних підстав. Порушень в діях державного виконавця суд не вбачає, а отже приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги у зв`язку з її необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 447 - 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк для подання скарги на дій державного виконавця, як такий, що пропущений з поважних причин.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органупримусового виконання - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам до відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду впродовж п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Л. Маренюк