Постанова

від 27.11.2024 по справі 369/1771/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 369/1771/22

провадження № 61-6245св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 (позивачка за зустріним позовом),

ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги:

- ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Толмач Маргарита Ігорівна, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2023 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Соколової В. В., Шкоріної О. І.;

- ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Пазюк Євген Сергійович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2023 року у складі судді Дубас Т. В., додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2023 року у складі судді

Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Соколової В. В., Шкоріної О. І.;

- ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Толмач Маргарита Ігорівна, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Соколової В. В., Шкоріної О. І.

Зміст позовної заяви, зустрічної позовної заяви та їх обґрунтування

1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення збитків внаслідок порушення зобов`язання.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є співвласницею і співавторкою третього за популярністю YouTube каналу в Україні - ІНФОРМАЦІЯ_2. Блог є відеосеріалом про життя підлітків, головну роль в якому грає донька позивачки - ОСОБА_4 .

3. Блог «ІНФОРМАЦІЯ_2» створений в YouTube 21 березня 2016 року, перша серія аудіовізуального твору опублікована у блозі ІНФОРМАЦІЯ_1 . Блог регулярно доповнюється новими серіями аудіовізуальних творів. Зміст блогу - це вигадані пригоди дівчинки-підлітка ОСОБА_4 . Блог має художній стиль, всі події у кожному епізоді відбуваються на підставі заздалегідь підготовленого співавторами сценарію. Авторами є вона та її чоловік - ОСОБА_5 .

4. 03 листопада 2020 року між нею та ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , укладено договір, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася виконувати роль персонажа за її вказівками при створенні об`єктів авторського права - аудіовізуальних творів, що будуть розміщені на сервісі відеохостингу YouTube на каналі «ІНФОРМАЦІЯ_2». Відповідно до умов договору ОСОБА_2 погодилася та підтвердила, що її участь у створенні аудіовізуальних творів для замовника є добровільною та не суперечить її правам та інтересам. ОСОБА_3 надала гарантію, що ОСОБА_2 повністю обізнана про свої права та обов`язки за договором.

5. З листопада 2020 року по квітень 2021 року ОСОБА_2 брала участь у зйомці аудіовізуальних творів для каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під псевдонімом « ОСОБА_6 ». Загальна кількість епізодів за участі ОСОБА_2 складала 147 відеороликів за цей період.

6. Зазначала, що відповідно до пункту 2.1.8 договору ОСОБА_2 зобов`язалась: протягом строку дії договору та 1 року після його припинення, без попередньої письмової згоди замовника: не брати участь в будь-яких аудіовізуальних творах, телепередачах, інтерв`ю, що створюються не замовником, і будуть розміщені на сервісі відеохостингу YouTube, соціальних мережах Instagram, TikTok, Likee, Kwai, Facebook, Yandex, VKontakte та інших; не брати участь у будь-яких обговореннях, що стосуються аудіовізуальних творів, створених замовником за участі ОСОБА_2 ; не брати участь в рекламі та спонсорстві будь-яких товарів та послуг, на користь товарів/послуг третіх осіб; не здійснювати саморекламу власних послуг; протягом строку дії договору та 2 років після його припинення, без попередньої письмової згоди замовника: не відкривати жоден приватний профіль в соціальних мережах, зокрема таких як Instagram, TikTok, Likee, Kwai, Facebook, Yandex, VKontakte та інших, та не додавати нових підписників у відповідні облікові записи.

7. Посилалася на те, що такі обмеження створені, щоб захистити її права, як власниці контенту, створеного для блогу, від вільного, безоплатного, незаконного використання контенту та популярності блогу. Обмеження не стосуються можливості користуватись соціальними мережами для споживання інформації та контенту, можливості розміщувати інформацію про себе і мати свої облікові записи. Мова йде про тимчасове обмеження на додавання нових підписників і перегляд сторонніми особами контенту у визначених соціальних мережах.

8. Однак, у серпні 2021 року під час дії договору вона виявила численні порушення, вчинені ОСОБА_2 : 1) загальнодоступні облікові записи в Instagram та ТікТок: «ІНФОРМАЦІЯ_11» (адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 » (адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4 відкриті у серпні 2021 року; « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (адреса: ІНФОРМАЦІЯ_6 ) через обліковий запис « ОСОБА_7 » в Instagram ОСОБА_2 здійснювала саморекламу послуг: розміщувала оферту щодо реклами, надавала такі послуги та отримувала за це дохід (публікувала в Instagram відгуки клієнтів та ціни на свої послуги).

9. 16 серпня 2021 року, 03 вересня 2021 року вона зверталася до відповідачів з претензіями щодо порушення авторських прав та договірних зобов`язань, у яких, описуючи виявлені порушення, просила припинити їх та дотримуватись зобов`язань за договором.

10. Електронними повідомленнями від 31 серпня 2021 року, 09 вересня

2021 року з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 повідомляла про закриття двох облікових записів (« ОСОБА_8 » в Instagram, та « ОСОБА_8 » в TikTok) протягом строку, встановленого претензією, та заперечила претензії щодо всіх інших облікових записів, що містять світлини ОСОБА_2 . Відповідачка посилалася на те, що інші облікові записи є фейковими, ОСОБА_2 не причетна до наповнення таких акаунтів, її світлини були запозичені та розміщені сторонніми особами. Крім того, заявляла прохання про надання дозволу на створення сторінок (акаунтів) в соціальних мережах ОСОБА_2 , оскільки положення пункту 2.1.8 договору обмежує її конституційні права.

11. Зазначала, що у листі від 28 вересня 2021 року № 519 вона запропонувала відповідачам погодити комерційні умови надання дозволу на встановлення загальнодоступного статусу облікових записів ОСОБА_2 .

12. Однак, з огляду на наявність у ОСОБА_2 інших облікових записів,

25 серпня 2021 року вона надіслала повідомлення про одностороннє припинення договору.

13. В електронному повідомленні від 26 серпня 2021 року ОСОБА_3 визнала, що отримала повідомлення, оскільки просила пояснити, чому контракт розривається тільки з 10 вересня 2021 року.

14. Зазначала, що має підстави вважати, що всі виявлені облікові записи належать ОСОБА_2 та що вона здійснювала наповнення цих акаунтів контентом під час дії договору з наступних підстав: 1) немає вказівки, що це фан-акаунти (глядачі популярних YouTube каналів часто створюють так звані «фан-акаунти», де розміщують фрагменти з уже опублікованих відеороликів улюбленого каналу, а в коментарях спілкуються між собою. Власники таких акаунтів ніколи не мають доступу до контенту, який не був поширений на каналі і зазвичай вказують, що це фан-акаунт, аби не вводити в оману інших); 2) там опубліковано контент, який не був розміщений раніше на так званих офіційних акаунтах ОСОБА_9 , які визнані ОСОБА_3 у відповіді, тобто фото та відео, які оприлюднені вперше; ІНФОРМАЦІЯ_8 у тимчасових публікаціях (Stories) облікового запису « ОСОБА_10 » у «Instagram» з`явились публікації з підтвердженням, що обліковий запис адмініструє саме ОСОБА_11 ; 3) сторінки містять відео (у форматі тимчасових публікацій (Stories) або відео в мережі TikTok), які зняті від першої особи ОСОБА_2 на фронтальну камеру, тобто вона позувала сама собі або оператору; 4) ОСОБА_2 не намагалася видалити на так звані «фейкові сторінки»; 5) обліковий запис «soniamallfoyyy» у « TikTok » є її другим обліковим записом (також це вказано у тимчасових публікаціях (Stories) облікового запису «ІНФОРМАЦІЯ_11»); 6) за короткий період часу на облікових записах була розміщена значна кількість особистих фотографій, до яких не має доступу стороння аудиторія.

15. Посилалася на те, що ОСОБА_2 може продовжувати створювати нові загальнодоступні облікові записи, які важко відслідкувати та зафіксувати в соціальних мережах. Поведінка відповідачів щодо ведення комерційних облікових записів очевидно є недобросовісною - вони регулярно змінюють адреси та нікнейми сторінок.

16. Зауважувала, що внаслідок зазначеної поведінки відповідачів їй були заподіяні збитки, які складаються з доходу, який вона мала б отримати, надавши ОСОБА_2 послуги з рекомендації її особистого блогу.

17. Стверджувала, що ОСОБА_3 визнала, що за 3 місяці роботи за вказаним договором аудиторія облікових записів зросла до 71 000 (TikTok) та

3 500 (Instagram). Таке зростання можливе тільки внаслідок відкриття публічного доступу до облікових записів та можливого приваблення аудиторії на комерційній основі. Тривала участь у зйомках для відеоблогу гарантує впізнаваність і популярність ОСОБА_2 серед глядачів, яка може бути трансформована в сотні тисяч підписників власного облікового запису, і отримання майданчику для продажу реклами.

18. Відповідно до звіту про оцінку ринкової вартості розміру майнової та/або немайнової шкоди, завданої порушенням пункту 2.1.8 договору від 03 листопада 2020 року, розмір шкоди, завданої діями з розміщенням інформації всупереч положенням договору, знаходиться в діапазоні від 1 120 410,70 грн до

3 136 993,00 грн.

19. З огляду на наведене та ураховуючи збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно суму збитку у розмірі 3 136 993,00 грн.

20. 11 серпня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання пункту договору недійсним.

21. На обґрунтування зустрічного позову зазначала, що пункт 2.8 договору від 03 листопада 2020 року порушує її законні права та інтереси, оскільки вона обмежена в правах щодо свободи творчості та свободи вираження поглядів. Крім того, за порушення умов зазначеного пункту до неї можуть бути застосовані негативні наслідки. Наголошувала, що вона не погоджувала зазначеної умови договору, а тому вона є недійсною.

22. Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним пункт 2.1.8 договору, укладеного 03 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

23. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 08 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення збитків внаслідок порушення зобов`язання відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання пункту договору недійсним відмовлено.

24. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторона відповідача визнала факт створення ОСОБА_2 з порушенням пункту 2.1.8 договору облікових записів «ІНФОРМАЦІЯ_8» в Instagram, та «ІНФОРМАЦІЯ_8» в TikTok. Створення та ведення відповідачкою інших зазначених в позові акаунтів у соціальних мережах не підтверджено належними та допустимими доказами. Водночас, заявлену позивачкою вимогу про стягнення збитків (упущеної вигоди) суд вважав необґрунтованою. Збільшення кількості підписників ОСОБА_2 , з огляду на відсутність доказів понесення витрат для досягнення такої цілі, надання таких послуг позивачкою, а також доказів отримання відповідного прибутку, не може розцінюватися як упущена вигода ОСОБА_1 . Доказів порушення відповідачами авторських прав позивачки не встановлено.

25. Вимоги зустрічного позову суд вважав безпідставними, оскільки обмеження щодо не участі, без згоди позивачки, в рекламі та спонсорстві будь-яких товарів та послуг, не здійсненні самореклами власних послуг протягом дії договору та двох років після його припинення, які є конкурентними з послугами, що надає позивачка, з урахуванням відсутності жодних обмежень виконувати будь-яку іншу діяльність чи роботу, не можна розцінювати як порушення передбаченого Конституцією України права на працю. Крім того, умови пункту 2.1.8 договору не порушують право ОСОБА_2 на свободу творчості, оскільки не містять заборони створювати будь-які твори, реалізуючи свій творчий потенціал. Тимчасове обмеження стосувалось лише місця публікації продуктів її творчості. Крім того, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що договір суперечив правам та інтересам неповнолітньої особи, оскільки він був оплатний, давав можливість реалізувати себе у творчій, медійній сфері, не містить положень щодо відчуження майна неповнолітньої чи покладення на неї непомірно важких завдань.

26. Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2023 року заяви адвокатів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяв відмовлено.

27. Додаткове судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з огляду на особливості предмета спору, суб`єктний склад правовідносин, а також характер виконаної адвокатами роботи та критерій розумності її розміру, заявлений сторонами розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним. З урахуванням необхідності дотримання критеріїв співмірності, реальності та розумності таких витрат, суд першої інстанції зменшив суму зазначених витрат до 30 000,00 грн.

28. Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2023 року залишено без змін. Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на додаткове рішення задоволено частково. Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяв адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

29. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення збитків. Позивачка не підтвердила існування реальної можливості отримання прибутку взагалі, зокрема і у заявленому нею до відшкодування розмірі, а також причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачки та неотриманням прибутку. Наявність теоретичної можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

30. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову. Зазначено, що аналіз умов оспорюваного пункту договору не свідчить про його недійсність, оскільки установлені обмеження не позбавляють особу права на працю, застосовуються щодо послуг, які є конкурентними до послуг, що надає інша сторона договору, стосуються лише місця публікації продуктів її творчості та носять тимчасовий характер.

31. Водночас, при вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції не врахував, що первісний та зустрічний позови не підлягають задоволенню, а тому судові витрати покладаються на сторону, яка такі витрати понесла.

32. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня

2024 року заяви адвокатів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без задоволення.

33. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки за наслідками розгляду справи як первісний та зустрічний позов, так і апеляційні скарги обох сторін залишено без задоволення, відсутні підстави для розподілу між ними витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи касаційних скарг

34. 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Толмач М. І., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні первісного позову, ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.

35. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанцій ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без врахування висновків щодо застосування

норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі № 923/2075/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 2-1283/11, від 16 травня 2018 року у справі № 907/576/17, від 30 травня 2018 року у справі № 755/12682/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 488/1286/14-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 524/5254/14-ц, від 27 грудня 2018 року у справі № 337/2175/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 521/17654/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 372/3/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 23 січня 2019 року у справі № 404/2502/16, від 15 травня 2019 року у справі № 917/803/18, від 10 вересня 2019 року у справі

№ 916/2403/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 127/27155/16,

від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15, від 20 травня 2020 року у справі № 295/3022/16,

від 24 червня 2020 року у справі № 484/740/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 753/11009/19, від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20,

від 13 жовтня 2021 року у справі № 908/2445/20, від 03 листопада 2021 року у справі № 715/841/20, від 12 червня 2023 року у справі № 718/1816/21,

від 04 липня 2023 року у справі № 205/10275/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 910/17639/21, від 20 вересня 2023 року у справі № 725/6551/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - частини четвертої статті 390, частини першої статті 8, частини п`ятої статті 626, частини першої статті 526, частин другої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вважає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

36. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки. Акцентує увагу на тому, що умови пункту 2.1.8 договору спрямовані не допустити безпідставне набуття ОСОБА_2 блага, яке вона може монетизувати без згоди замовника. Відповідачка знала про такий обов`язок, отримавши претензію визнала факт порушення умов договору та повідомила про усунення порушення. Заявниця зауважує, якщо порушник набув за рахунок позивача благо, яке може приносити прибуток, то незалежно від того чи отримав порушник прибуток від користування цим благом, він/вона має право відшкодувати вартість такого блага. Істотне збільшення кількості підписників ОСОБА_2 за короткий проміжок часу підтверджує, що вона набула майнове благо внаслідок використання популярності.

37. Вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин аналогії закону, зокрема частини четвертої статті 390 ЦК України. Якщо вартість речі може збільшитись внаслідок правомірних дій іншої особи, то і популярність людини може якісно змінитись внаслідок правомірних дій іншої особи. Правова конструкція статті 390 ЦК України вимагає від власника речі відшкодувати вартість поліпшень, які оплатила інша особа. Зазначене урегульовує справедливий баланс під час обміну майновими благами. Зауважує, що сторони договору фактично розуміли, що позивачка, яка тимчасово обмежила відповідачку у комерціалізації поліпшення, за грошову винагороду здійснить таке поліпшення (збільшення) популярності ОСОБА_2 .

38. Суди не врахували, що збільшення кількості підписників акаунту у соцмережі може бути доходом (набуттям майнового блага) сторони договору, отриманим внаслідок порушення обов`язку. Негативний обов`язок (утримання від вчинення дій) за договором може бути елементом відплатності договору.

39. Посилається на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору (факт відкриття відповідачкою акаунтів у соціальних мережах з порушенням умов договору, наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким відкриттям, збільшенням кількості підписників та існуванням можливості у позивачки отримати вигоду, якби ОСОБА_2 не вчинила протиправних дій).

40. 29 квітня 2024 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Пазюк Є. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, ухвалити нове судове рішення, яким її зустрічні вимоги задовольнити повністю, додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня

2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року в частині вирішення питання відносно судових витрат скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення судових витрат в суді першої інстанції повністю. В іншій частині оскаржувані рішення залишити без змін.

41. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанцій ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами

норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, комплексного застосування частини шостої статті 203 ЦК України та статті 9 Закону України «Про охорону дитинства» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

42. Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що умови пункту 2.1.8 договору за своїм змістом спрямовані на обмеження конкуренції у відповідному сегменті ринку праці та прямо забороняють їй вільно обирати вид і сферу діяльності, що є порушенням гарантованого Конституцією України права на працю. Крім того, забороняють як реалізацію творчої діяльності, пов`язаної з її діяльністю як моделі, так і іншу творчу діяльність, яка не пов`язана з предметом укладеного договору. Більш того, така умова не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про охорону дитинства» та не погоджувалася нею.

43. Посилається на наявність правових підстав для задоволення її зустрічних позовних вимог та стягнення на її користь суми понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, розмір яких не спростований позивачкою за первісним позовом.

44. 27 травня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Толмач М. І., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду

від 22 квітня 2024 року в частині залишення без задоволення її заяви та ухвалити нове судове рішення у цій частині, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 87 503,46 грн.

45. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків

щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, у постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі № 903/390/18, від 05 серпня 2019 року у справі № 911/1563/18, від 03 жовтня 2019 року у справі

№ 922/445/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 08 липня 2020 року у справі № 426/2216/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі

№ 904/5047/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 904/2756/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, від 29 жовтня 2020 року у справі

№ 686/5064/20, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 911/3086/17, від 22 грудня 2020 року у справі

№ 143/173/19, від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20, від 21 січня

2021 року у справі № 280/2635/20, від 27 січня 2021 року у справі № 659/226/19, від 28 січня 2021 року у справі № 910/11309/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 522/24585/17, від 25 березня 2021 року у справі № 905/717/20, від 30 березня 2021 року у справі № 905/3553/15, від 31 березня 2021 року у справі

№ 910/9916/17, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/210/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 648/3137/15-ц, від 28 липня 2021 року у справі

№ 202/3270/14-ц, від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц,

від 08 грудня 2021 року у справі № 910/15086/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 523/3904/19, від 12 травня 2022 року у справі № 357/8242/19,

від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21, від 25 травня 2022 року у справі № 757/41747/20-ц, від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20,

від 02 березня 2023 року у справі № 910/18611/21, від 29 березня 2023 року у справі № 461/5166/20, від 21 червня 2023 року у справі № 504/2410/17, від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19, від 10 січня 2024 року у справі № 333/4779/20, від 10 січня 2024 року у справі № 501/1672/22,

від 17 січня 2024 року у справі № 441/1159/21, від 17 січня 2024 року у справі № 161/12732/14?ц, від 18 січня 2024 року у справі № 824/99/23, від 04 квітня 2024 року у справі № 242/3822/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

46. На обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1 зазначила про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для відшкодування їй судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції. Акцентує увагу на неврахуванні судом того, що у задоволенні зустрічного позову було відмовлено, а тому вона має право на відшкодування судових витрат. Витрати на професійну правничу допомогу розподіляються за кожним з позовів (первісним і зустрічним) окремо в залежності від результату його вирішення. Вважає додаткову постанову суду апеляційної інстанції немотивованою.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

47. Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 369/1771/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Толмач М. І., на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

48. Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 369/1771/22 за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Пазюк Є. С., на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2023 року, додаткове рішення

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року.

49. У травні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

50. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 369/1771/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Толмач М. І., на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року.

51. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Продовжено до 24 червня 2024 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Пазюк Є. С., строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Толмач М. І., на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року. Відзив ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Томаров І. Є., на касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Пазюк Є. С., на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2023 року, додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року, а також відзив ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Пазюк Є. С., на касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Толмач М. І., на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня

2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року та на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року повернуто без розгляду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

52. ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Пазюк Є. С., через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Толмач М. І., на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року, у якому посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про покладення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, на кожну із сторін, з огляду на відмову у задоволенні апеляційних скарг обох сторін. Інший розподіл витрат не відповідав би критеріям розумності та вмотивованості. Крім того, судові витрати на професійну правничу допомогу, заявлені позивачкою, не підлягали відшкодуванню з підстав їх необґрунтованості, неспівмірності та неадекватності.

53. 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Толмач М. І., через підсистему «Електронний суд» подала до суду клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, у якій просить суд розглядати справу з викликом її представників.

54. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

55. Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

56. Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

57. Оскільки судом касаційної інстанції в межах касаційного провадження не проводиться встановлення обставин справи і фактів, а також не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін, у тому числі з викликом представників позивачки, суд касаційної інстанції не знаходить.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

58. 03 листопада 2020 року між ОСОБА_1 (замовник), яка є співавтором аудіовізуальних творів, та одночасно діє від імені іншого співавтора ОСОБА_16 , та ОСОБА_3 , як законним представником, був укладений договір, за умовами якого ОСОБА_2 (модель) бере участь у створенні аудіовізуальних творів замовника в якості моделі, за плату виконує заздалегідь визначену замовником роль персонажа.

59. Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору, модель в особі законних представників зобов`язується виконувати роль персонажа за вказівками замовника при створенні об`єктів авторського права - аудіовізуальних творів, що будуть розміщені в мережі Інтернет, зокрема на сервісі відеохостингу YouTube на каналі «ІНФОРМАЦІЯ_2», розміщеному за адресою: https://www.youtube.com/channel/UCCB4-saKfwGbUFO2-rRdUqQ, а також на інших каналах замовника на сервісі відеохостингу YouTube, а замовник зобов`язається оплатити послуги моделі.

60. Згідно з положеннями договору, ОСОБА_2 погодилась та підтвердила, що її участь у створенні аудіовізуальних творів для позивача є добровільною та не суперечить її правам та інтересам (пункт 3 преамбули договору).

61. ОСОБА_3 надала гарантію, що ОСОБА_2 повністю обізнана про свої права та обов`язки за договором (пункт 5.1 договору).

62. Згідно з пунктом 2.1.8 договору модель зобов`язалася протягом строку дії договору та 1 року після його припинення, без попередньої письмової згоди замовника: не брати участь в будь-яких аудіовізуальних творах, телепередачах, інтерв`ю, що створюються не позивачем, і будуть розміщені на сервісі відеохостингу YouTube, соціальних мережах Instagram, TikTok, Likee, Kwai, Facebook, Yandex, VKontakte та інших; не брати участь у будь-яких обговореннях, що стосуються аудіовізуальних творів, створених замовником за участі моделі; не брати участь в рекламі та спонсорстві будь-яких товарів та послуг, на користь товарів/послуг третіх осіб; не здійснювати саморекламу власних послуг; усі приватні профілі моделі в соціальних мережах таких як: Instagram, TikTok, Likee, Kwai, Facebook, Yandex, VKontakte та інших, де це може викликати асоціацію з YouTube каналом «ІНФОРМАЦІЯ_2», повинні бути налаштовані з приватним закритим доступом без додавання підписників протягом дії договору та 2 роки після його припинення незалежно від підстав припинення (обмеження).

63. Згідно з пунктом 7.4 договору у разі порушення моделлю пункту 2.1.8 договору під час строку дії договору, замовник має право на отримання 100 відсотків прибутку від будь-якої діяльності моделі, яка суперечить пункту 2.1.8 договору.

64. Відповідно до пункту 7.5 договору у разі порушення моделлю пункту 2.1.8. договору після завершення строку дії договору, замовник має право на стягнення неустойки в сумі, що еквівалента 100 відсотків прибутку від будь-якої діяльності моделі, яка суперечить пункту 2.1.8 договору протягом 2 років з дати припинення дії договору.

65. У пункті 8.4 договору встановлений порядок його припинення, зокрема договір може бути достроково припинений в односторонньому порядку за ініціативою замовника. Замовник зобов`язаний повідомити сторін договору про дострокове припинення в односторонньому порядку за 15 календарних днів до дати припинення договору.

66. 16 серпня 2021 року адвокат Томаров І. Є. надіслав ОСОБА_3 ,

ОСОБА_2 претензію № 460 щодо порушення авторських прав та договірних зобов`язань, в якій описав порушення умов договору.

67. 20 серпня 2021 року представник позивачки надіслав скан-копію претензії № НОМЕР_1 на електронну пошту ОСОБА_3 , зазначену в договорі - ІНФОРМАЦІЯ_7

68. 26 серпня 2021 року з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_7 надіслано лист представнику позивача, в якому зазначено, що акаунти, створені особисто ОСОБА_9 , закриті. Щодо акаунту barbi_sonya та подібних вказано, що такі створені шахраями, що використовують особисті фото без будь-якого дозволу.

69. 31 серпня 2021 року у відповідь на претензію адвокатом Пазюком Є. С. направлено лист. Вказано, що облікові записи « ОСОБА_8 » в Instagram, та « ОСОБА_8 » в TikTok були видалені ОСОБА_2 протягом строку, встановленого претензією № 460. Зазначено, що інші акаунти в соціальних мережах не належать ОСОБА_2 та не ведуться нею.

70. 31 серпня 2021 року адвокат Пазюк Є. С. направив позивачці прохання про надання дозволу на створення сторінок (акаунтів) в соціальних мережах. Відповідно до вказаного листа представник ОСОБА_3 , ОСОБА_2 просив надати дозвіл ОСОБА_2 на створення і використання сторінок в соціальних мережах, оскільки положення пункту 2.1.8 договору обмежують конституційні права ОСОБА_2 .

71. 06 вересня 2021 року адвокат Томаров І. Є., який діє в інтересах

ОСОБА_1 , надіслав претензію № 476 від 03 вересня 2021 року, у якій вказав нові загальнодоступні облікові записи у соціальних мережах, які належать ОСОБА_2 : «soniamallfoyyy» у TikTok (адреса: ІНФОРМАЦІЯ_9 » у Instagram (адреса: ІНФОРМАЦІЯ_10 » у Instagram (адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно заявлено вимогу припинити порушення та дотримуватись зобов`язань за договором.

72. 09 вересня 2021 року адвокат Пазюк Є. С., який діє в інтересах відповідачів, надав відповідь на претензію, якою повідомив про закриття двох облікових записів та заперечив претензії щодо всіх інших облікових записів, що містять світлини ОСОБА_17 . Представник вказав, що інші облікові записи є фейковими, ОСОБА_2 не причетна до наповнення таких акаунтів, її світлини були запозичені та розміщені сторонніми особами.

73. Відповідно до звіту про оцінку ринкової вартості розміру майнової та/або немайнової шкоди, завданої порушенням пункту 2.1.8. договору від 03 листопада 2020 року, укладеного між громадянкою України ОСОБА_3 та громадянкою України ОСОБА_1 , розмір майнової шкоди, завданої діями з розміщення інформації, всупереч положенням договору, знаходиться в діапазоні від 1 120 410,70 грн до 3 136 993,00 грн.

Позиція Верховного Суду

74. Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

75. Згідно з положеннями пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

76. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

77. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

78. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

79. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

80. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

81. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

Щодо вирішення первісного позову ОСОБА_1 про стягнення збитків внаслідок порушення договірного зобов`язання

82. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

83. Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань.

84. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

85. Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

86. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

87. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просила стягнути на її користь збитки, завдані внаслідок порушення відповідачами умов договору. На обґрунтування завдання збитків, позивачка посилалася на упущену вигоду -прибуток, який вона могла б отримати, надавши ОСОБА_2 послуги з рекомендації її особистого блогу. Посилалася на те, що внаслідок порушення умов договору ОСОБА_2 здобула популярність та створила майданчик для продажу реклами.

88. Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

89. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (пункт 2 частини другої статті 22 ЦК України).

90. Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин, що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

91. Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча ймовірно і могло збільшитися, якби не правопорушення.

92. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного з елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14,

від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).

93. Позивачу (кредитору) слід довести, що він мав отримати доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

94. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум.

95. Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

96. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц зауважувала, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

97. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

98. Теоретичне обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для стягнення коштів (постанови Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 922/1742/20, від 17 лютого 2021 року у справі № 916/450/20, від 10 листопада 2022 року у справі № 910/7511/20).

99. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

100. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

101. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

102. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

103. Суд першої інстанції в порядку частини першої статті 82 ЦПК України встановив, що ОСОБА_2 у порушення умов пункту 2.1.8 договору, укладеного між сторонами, створила та вела облікові записи «ІНФОРМАЦІЯ_8» в Instagram, та «ІНФОРМАЦІЯ_8» у соціальній мережі TikTok.

104. Водночас, при наданні правової оцінки поданим позивачкою доказам спричинення їй збитків (упущеної вигоди) внаслідок порушення відповідачами умов пункту 2.1.8 договору, суди попередніх інстанцій загалом правильно виходили з необґрунтованості заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

105. Колегія суддів погоджується з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявному у матеріалах справи звітупро оцінку ринкової вартості розміру майнової та/або немайнової шкоди, в якості підтвердження факту завдання позивачці збитків у формі упущеної вигоди. Відсутність доказів реальної можливості отримання ОСОБА_1 доходу у зв`язку із збільшенням кількості підписників ОСОБА_2 , як і факту такого збільшення (чи зменшення) виключно за рахунок діяльності позивачки, свідчить про відсутність підстав для стягнення на користь позивачки упущеної вигоди у заявленому розмірі.

106. Підстав для застосування до відповідачів цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору, передбаченої пунктами 7.4 та 7.5 договору, судами попередніх інстанцій не встановлено, з огляду і на відсутність доказів отримання ними відповідного прибутку.

107. Посилання касаційної скарги на необхідність застосування до спірних правовідносин положень статей 390, 626 ЦК України у порядку аналогії закону, колегія суддів відхиляє.

108. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

109. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

110. Предметом справи, що переглядається в касаційному порядку, є стягнення збитків (упущеної вигоди)внаслідок порушення негативного зобов`язання за договором про виконання робіт (надання послуг). Правові підстави для застосування до спірних правовідносин, у тому числі в порядку аналогії закону, правових норм, які регулюють порядок відшкодування вартості поліпшень майна при застосуванні речово-правових способів захисту права власності (витребування майна), відсутні, про що обґрунтовано вказав суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

111. Крім того, встановлена частиною п`ятою статті 626 ЦК України відплатність договору, з огляду на положення пунктів 7.4 та 7.5 договору щодо відповідальності за порушення умов пункту 2.1.8 договору, не свідчить про узгодження сторонами договору у пункті 2.1.8 умови про оплату послуг позивачки, фактичне надання яких призвело до збільшення кількості підписників ОСОБА_2 .

112. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, достатньо повно встановив фактичні обставини справи, визначився з характером спірних правовідносин та предметом пред`явленого ОСОБА_1 позову, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права та з урахуванням наданої обґрунтованої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, дійшов мотивованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

113. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зазначених висновків не спростовують, зводяться значною мірою до переоцінки доказів, зміни правової підстави поданого позову, що з урахуванням приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання пункту договору недійсним

114. Звертаючись до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 2.1.8 договору, ОСОБА_2 посилалася на порушення її конституційного права на працю, права на свободу творчості та свободу вираження поглядів (частина перша статті 203 ЦК України), а також укладення законним представником договору без урахування її інтересів, як неповнолітньої (частина шоста статті 203 ЦК України).

115. Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

116. Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

117. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

118. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

119. За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

120. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

121. Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі

№ 905/1227/17.

122. Належним чином проаналізувавши умови оспорюваного пункту договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для висновку про те, що його умови суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

123. Погоджені сторонами у пункті 2.1.8 договору обмеження не позбавляють особу права на працю загалом, а містять узгоджені сторонами обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності. Крім того, судами попередніх інстанцій правильно враховано, що такі обмеження стосуються лише певної сфери діяльності, є тимчасовими та можуть бути реалізовані за отриманою в установленому договором порядку згодою замовника.

124. Крім того, правильними є також висновки судів щодо відсутності підстав для визнання такого пункту договору недійсним відповідно до частини шостої статті 203 ЦК України.

125. Спірний правочин укладено від імені неповнолітньої ОСОБА_2 її законним представником - ОСОБА_3 , його умови стосуються творчої діяльності ОСОБА_2 , отримання нею гонорару за надані послуги, не стосувався позбавлення її належного майна, не порушує її прав. Наявність у договорі умови щодо відповідальності за порушення умов щодо тимчасової заборони певної діяльності, яка може створити конкуренцію, не свідчить про порушення прав неповнолітньої особи, як сторони договору.

126. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, врахувавши відсутність у матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження заявлених позивачкою підстав недійсності оспорюваних договорів дарування, дійшов правильного висновку про неспростування ОСОБА_2 . презумпції правомірності правочину, зокрема пункту 2.1.8 договору.

127. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу

128. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

129. Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

130. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

131. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

132. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

133. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

134. З урахуванням того, що витрати на професійну правничу допомогу, як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, понесли обидві сторони спору, разом з тим позовні/зустрічні вимоги кожної із них, а також вимоги апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції були залишені без задоволення, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо доцільності залишення таких витрат за кожною із сторін спору.

135. Такі висновки відповідать, як визначеному процесуальним законодавством критерію пропорційності відшкодування судових витрат (стаття 141 ЦПК України), так і загальним засадам цивільного законодавства, таким як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

136. Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

137. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниць по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

138. Слід звернути увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16).

139. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та наданої оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилаються заявниці у касаційних скаргах.

140. Крім того, безпідставними є посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах.

141. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

142. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

143. З урахуванням доводів касаційних скарг ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Толмач М. І., а також ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат

Пазюк Є. С., які стали підставою для відкриття касаційних проваджень у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.

144. З огляду на те, що касаційні скарги позивачки та відповідачки залишаються без задоволення, розподіл судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК України не проводиться (судові витрати залишаються за кожною із сторін спору).

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Толмач Маргарита Ігорівна, ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Пазюк Євген Сергійович, залишити без задоволення.

2. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2023 року, додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович