Рішення

від 28.10.2024 по справі 308/8454/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8454/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачука О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкаря В.П.

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шпуганича В.П.

представника відповідача АТ «Сенс Банк» - адвоката Дорош І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Биркович Олександр Іванович, до акціонерного товариства «Сенс Банк», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Ганна Денисівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Биркович О.І., звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом, у якому просить визнати недійсним договір поруки № 26/1 від 04.02.2009 року, договір поруки № 65/1 від 04.02.2009 року, договір іпотеки № 65/1 від 10.08.2006 року та договір іпотеки № 26 від 15.05.2007 року, укладені між ПАТ «Укрсоцбанк» та нею - ОСОБА_2 , з дня укладення даних договорів.

У обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначає, що договір поруки № 26/1 від 04.02.2009 року та договір поруки № 65/1 від 04.02.2009 року сфальсифіковані керівництвом банку, підписи у вказаних договорах виконані не ОСОБА_2 , що щодо договору поруки № 65/1 від 04.02.2009 року встановлено висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16.01.2016 року за № 4018. Позивачка стверджує, що договори поруки у порушення вимог закону, не укладались нотаріально, а тому є недійсними з моменту укладання, так як підписи від імені поручителів виконані невідомими особами.

Також позивачка вказує, що банк оформив 2 іпотечних договори із майновим поручителем, які суперечать один одному по місцезнаходженню майна, оцінці та розмірам майна, а найголовніше договори іпотеки, оформлені з порушенням вимог закону без згоди реальних власників та підписані іншими особами. Звертає увагу суду на те, що письмової згоди на передачу майна в іпотеку ОСОБА_3 своїй дружині ОСОБА_2 не давав, а в такому випадку договори іпотеки є недійсними правочинами (нікчемними правочинами) у відповідності до вимог ст.215 ЦК України.

Окрім того, позивачка звертає увагу, що оскаржувані договори поруки та іпотечні договори стосуються договорів споживчого кредиту та посилаючись на ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», та п. 1.3 кредитного договору яким передбачено, що невід`ємною частиною такого повинен бути Графік погашення кредиту, який фактично і є орієнтовною сукупною вартістю кредиту та вартістю послуг з оформлення договору про надання кредиту, зазначає, що кредитний договір не містить графіку платежів, такий графік позивачем, позичальником та банком не підписувався і позивачкою не отриманий. Більше того, позивач також не була повідомленою банком про орієнтовну сукупну вартість кредиту та необхідність укладення договорів поруки, договорів іпотеки та вартість послуг з оформлення договорів.

Позивачка зазначає, що із кредитного договору слідує, що позичальник, крім іншого, повинен сплачувати на користь банку винагороду за надання фінансового інструменту, щомісячно відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, а також штрафи за кожний випадок невиконання або неналежного виконання умов договору. У зв"язку з цим умови договору передбачають додаткові нарахування і відсотки за користування кредитними коштами, а відсутність графіку погашення кредиту взагалі надає банку безпідставне право, на свій розсуд, визначати порядок розподілу сплачених позичальником коштів у погашення тіла кредиту та погашення процентів за користування ним. Таким чином умови кредитного договору беззаперечно є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача. Натомість за умови своєчасного отримання позичальником від банку орієнтовної сукупної вартості кредиту та вартості послуг з оформлення договору про надання кредиту, позичальник безсумнівно, не уклав б такий договір, який містить несправедливі умови та грубо порушує його майнові права.

Також зазначає, що нерухоме майно позивача на яке незаконно претендує банк - не існувало на момент отримання кредиту позичальником, а в подальшому не передавалось як цілісний майновий комплекс в іпотеку банку, але не дивлячись на те, що відсутні правовстановлюючі документи на майно - банк протиправно і незаконно намагається звернути стягнення на майно позивача. Крім цього - банком пропущено встановлений законом строк для подання позовної заяви в суд до поручителів.

Позивачка вказує, що враховуючи, що в порушення п. 2 ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» банк не надав позивачеві, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитуванняґ, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту банком, чим порушено права позивача.

Посилаючись на положення ч.1 ст. 215, ч.1 ст.203 ЦК України, також зазначає, що за приписами ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення, що з урахуванням викладеного, свідчить , що вищевказані договори поруки та договори іпотеки підлягають визнанню недійсними з дня укладання.

Також позивачка посилається на ч.2 ст. 548 ЦК України, якою визначено, що недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та зазначає, що задоволення вимоги позивача про визнання недійсним договорів поруки тим самим тягне за собою обов"язкове визнання недійсним і договорів іпотеки з дня вчинення, оскільки останній є похідним від головного договору.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.06.2023 року представник позивача - адвокат Биркович О.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив такі задовольнити.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.06.2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шпуганич В.П. проти позову заперечив у повному обсязі. Зазначив, що з наведених у позові підстав договори іпотеки та поруки не можуть визнаватися недійсними так як позивачка не є стороною кредитного договору, споживачем фінансових послуг, а її права укладеним кредитним договором не порушено, так як укладені договори іпотеки та поруки забезпечують умови та гарантують право кредитора вимагати виконання грошового зобов`язання від поручителів як майнових так і фінансових. Просив відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Представник відповідача АТ "Сенс Банк" - адвокат Дорош І.І. у судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила, зазначивши, що оскаржувані договори були укладені з дотриманням вимог Закону, підстави для визнання їх недійсними відсутні. Вказувала на те, що твердження позивача про відсутність згоди її чоловіка на укладення догововорів іпотеки є безпідставним, оскільки при посвідченні оскаржуваних договорів іпотеки, нотаріусу була надана заява ОСОБА_4 про надання згоди на укладення договорів іпотеки, посвідчена приватним нотаріусом Житко О.І. 03.08.2006 року за реєстровим № 2067. Також зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки оскаржувані договори були укладені у 2006-2009 рр., а до суду позивач звернулася у 2016 році, та просила суд застосувати строки позовної давності. Просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що доводи, на які посилається відповідач, є недоведеними, спростованими нормами закону та доказами, наданими відповідачами, або з підстав застосування строків позовної давності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 згідно з якою ОСОБА_3 позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. у судове засідання не з"явилася, хоча про час та місце розгляду справ була повідомлена. У матеріалах справи наявна заява приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Капітули Г.Д. про розгляд справи без її участі, у якій вона зазначила, що при посвідченні іпотечного договору від 15.05.2007 року та договору про внесення змін та доповнень в іпотечний договір нею було виконано вимоги щодо змісту і форми правочину відповідно до законодавства, яке діяло на момент такого посвідчення.

Представник ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява директора ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про розгляд справи у відсутності представника товариства, у якій просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд доходить наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з приписами ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України.)

Судом встановлено, що 10.08.2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець 1), від імені якої діяла ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 (іпотекодавець 2), від імені якого діє ОСОБА_7 , що є майновими поручителями за зобов`язаннями ОСОБА_8 (позичальник) за Генеральним договором № 58 від 10.08.2006 року, укладено іпотечний договір № 65/1 (з майновим поручителем) згідно якого іпотекодавці у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання передали зазначене в п.11 договору іпотеки нерухоме майно.

Також, 15.05.2007 року між акціонерно-комерцційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) і ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (іпотекодавці), які є майновими поручителями за зобов`язаннями ОСОБА_8 (позичальник) за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 року, укладено іпотечний договір № 26 (з майновим поручителем) згідно якого іпотекодавці у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання передали в іпотеку, зазначене в п. 1.1 договору нерухоме майно.

В подальшому, між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» укладено договір факторингу від 29.09.2017 року, згідно з яким ПАТ «Укрсоцбанк» відступило ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» свої права грошової вимоги за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 року, Генеральним договором № 65 від 10.08.2006 року та Додатковою угодою № 2 від 13.02.2007 року до Генерального договору № 65 від 10.08.2006 року, що укладені між акцонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого в подальшому стало публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та громадянином України ОСОБА_8 .

Пунтом 1.4 вказаного договору факторингу передбачено, що в день підписання цього договору до фактора переходять також права за договорами, що укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржника за основними договорами, зокрема, права, що виникають з іпотечного договору № 26 від 15.05.2007 року, що укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого в подальшому стало публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та громадянами України ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д., зареєстрованого в реєстрі за № 992 та додаткових угод до нього; іпотечного договору № 65/1 від 10.08.2006 року, що укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого в подальшому стало публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та громадянами України ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабовим О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 3764 та додаткових угод до нього.

Також окремо укладено договір від 29.09.2017 року договір передачі прав, в тому числі за вищевказаними іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київсьткого міського нотаріального округу Малаховською І.В., за реєстровим № 1450.

Того ж дня - 29.09.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав вимоги за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 року, Генеральним договором № 65 від 10.08.2006 року, Додатковою угодою № 1 від 10.08.2006 року до Генерального договору № 65 від 10.08.2006 року та Додатковою угодою № 2 від 13.02.2007 року до Генерального договору № 65 від 10.08.2006 року, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» передала, а ОСОБА_1 набув права вимоги до боржника ОСОБА_8 за вищевказаними кредитним договорами, а також нотаріально посвідчений договір передачі прав за Іпотечним договором № 26 від 15.05.2007 року за реєстровим № 992, Іпотечним договором № 26/1 від 15.05.2007 року за реєстровим № 995, Іпотечним договором № 65 від 10.08.2006 року за реєстровим № 3751 та Іпотечним договором № 65/1 від 10.08.2006 року за реєстровим № 3764.

В подальшому згідно з рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20.10.2020 року у справі № 308/9995/17, яке залишено в силі згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.01.2024 року у справі № 308/9995/17 , позовну заяву ОСОБА_2 до першого відповідача - ОСОБА_1 , другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ІНВЕСТ-КРЕДО», третього відповідача - Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_8 про визнання недійсними договору факторингу, договору відступлення прав вимоги, договорів передачі прав за іпотечними договорами, - задоволено частково; позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_6 , поданої в особі уповноваженого представника - ОСОБА_9 до першого відповідача - Акціонерного товариства «Альфа-Банк», другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ІНВЕСТ-КРЕДО», третього відповідача - ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна про визнання недійсним та скасування договору факторингу, договору цесії, договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами, - задоволено частково; визнано недійсним договір від 29 вересня 2017 р. про відступлення прав вимоги за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 року, Генеральним договором № 65 від 10.08.2006 року, Додатковою угодою № 1 від 10.08.2006 року до Генерального договору № 65 від 10.08.2006 року та Додатковою угодою № 2 від 13.02.2007 року до Генерального договору № 65 від 10.08.2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо» та громадянином України ОСОБА_1 ; визнано недійсним договір передачі прав за Іпотечним договором № 26 від 15.05.2007 року за реєстровим № 992, Іпотечним договором № 26/1 від 15.05.2007 року за реєстровим номером 995, Іпотечним договором № 65 від 10.08.2006 року за реєстровим № 3751 та Іпотечним договором № 65/1 від 10.08.2006 року за реєстровим № 3764, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо» та громадянином України ОСОБА_1 , та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською Іриною Валентинівною 29 вересня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 1451.

У зв`язку з цим, суд відмовляє у позові щодо відповідача ОСОБА_1 .

Згідно зі статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме згідно вимог вказаної статті:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.(в редакції на часс виникнення правовідносин)

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Суд дослідив у судовому засіданні оскаржувані іпотечні договори та встановив, що у таких містяться всі вищезазначені істотні умови.

У позовній заяві позивач, зокрема, зазначає, що нерухоме майно позивача на яке незаконно претендує банк - не існувало на момент отримання кредиту позичальником, а в подальшому не передавалось як цілісний майновий комплекс в іпотеку банку, але не дивлячись на те, що відсутні правовстановлюючі документи на майно - банк протиправно і незаконно намагається звернути стягнення на майно позивача.

В той же час, згідно п. 1.1 іпотечного договору № 65/1 (з майновим поручителем) від 10.08.2006 року, іпотекодавці ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у якості виконання позичальником ОСОБА_8 основного зобов"язання - Генерального договору № 58 від 10.08.2006 року, передали в іпотеку іпотекодержателю акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" наступне нерухоме майно: квартиру, загальною площею 57,4 кв.м., житловою площею 33,6 кв.м. , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24.06.2005 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Шоляк О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1104, право власності на який зареєстровано КП "Ужгородське міжрегіональне БТІ», реєстраційний номер 10406840, номер запису 12226 в книзі 59, та земельну ділянку загальною площею 0,0843 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЗК № 026122, виданий 26.05.2006 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24.06.2005 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Шоляк О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1104, кадастровий номер 2110100000:17:003:0071.

Також, відповідно до іпотечного договору (з майновим поручителем) від 15.05.2007 року, іпотекондавцями ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у якості виконання позичальником ОСОБА_8 основного зобов"язання - Договору невідновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 року, передали в іпотеку іпотекодержателю акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" наступне нерухоме майно: виищевказані квартиру та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , а також недобудоване нерухоме майно станцію технічного обслуговування та магазин готовністю 72 %, що розташоване на вищезазначеній земельній ділянці та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить іпотекодавцям на праві приватної спільної сумісної власності на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради № 20 від 24.01.2007 року про надання дозволу на будівництво, право власності іпотекодавців на яке зареєстроване згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого КП "БТІ м. Ужгород" Ужгородської міської ради Закарпатської області від 12.04.2007 року № 14223076, реєстраційний номер 18159175,шляхом передачі в іпотеку вищезазначеної земельної ділянки.

Стаття 16 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірнизх правовідносин) передбачала, що передача в іпотеку об`єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва. Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Позивачем не надано доказів на спростування правовстановлюючих документів на майно, зазначених в іпотечних договорах, а тому вищезазначені твердження позивача є необгрунтованими.

При цьому, положення статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" поширюються на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що випливає також зі змісту рішення Конституційного суду України від 10.11.2011 року у справі № 15-рп/2011.

Разом з тим, у даному випадку позивач не є позичальником та іпотекодавцем в одній особі, а є майновим поручителем, тобто особою, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника, а кредитні договори не є предметом даного спору.

Твердження позивачки та третьої особи ОСОБА_3 щодо ненадання ОСОБА_3 згоди на укладення договору іпотеки ОСОБА_2 спростовуються наданою представником відповідача - ТОВ «Сенс Банк» копією заяви ОСОБА_4 про надання згоди на укладення договорів іпотеки, посвідчена приватним нотаріусом Житко О.І. 03.08.2006 року за реєстровим № 2067.

Що стосується оскаржуваних договорів поруки № 26/1 та № 65/1 від 04.02.2009 року суд не може надати таким оцінку, оскільки такі, у порушення вимог ч.5 ст. 81 ЦПК України, суду позивачем не надано, клопотань про витребування таких до суду не надходило.

Так, судом досліджено наявний у матеріалах справи висновок № 4018 криміналістичної експертизи з дослідження підписів за матеріалами цивільної справи № 308/228413-ц від 16.01.2016 року, на який як на підставу позовних вимог посилається позивачка у позові, відповідно до якого за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи убачається, що підписи від імені ОСОБА_2 , розташовані в графі «Від імені поручителя» перед записом ОСОБА_2 в договорі поруки № 65/2від 04.02.2009 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Разом із тим, суд звертає увагу, що згідно позовних вимог, позивачка просить визнати недійсним саме договір поруки № 65/1 від 04.02.2009 року. Із заявами про уточнення позовних вимог позивачка до суду не зверталася.

З огляду на що вказаний висновок криміналістичної експертизи з дослідження підписів № 4018, на який посилається позивачка, не містить інформацію щодо предмета доказування.

При цьому, суд звертає увагу, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, досягнення згоди щодо істотних умов договору.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, та не тягне жодних правових наслідків.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

Окрім вищезазначеного, суд констатує, що представниками відповідачів заявлено вимогу про застосування строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсними договорів іпотеки та поруки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.ст. 257, 259 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом не встановлено даних про збільшення за домовленістю сторін строку позовної давності за оскаржуваними договорами.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на предмет та підстави позову про порушення свого права або про особу, яка його порушила позивач довідалася або могла довідатися з моменту підписання оскаржуваних договорів, а саме з 10.08.2006 року та з 15.05.2007 року щодо договорів іпотеки.

Однак, з позовом про визнання недійсними вказаних договорів позивач звернулася до суду 16.08.2016 року, з пропуском строку позовної давності.

Даних щодо наявності наявності підстав для зупинення перебігу позовної дпвності позивачем не надано та судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності . Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, суд враховує висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, відповідно до яких суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.

А тому на підставі вищенаведеного, враховуючи, що за результатом розгляду справи судом не встановлено підстав для визнання недійсними оскаржуваних договорів, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв"язку з необгрунтованістю такого.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

Керуючись ст. ст. 16, 203, 204, 207, 215,547,638 ЦК України, Законом України "Про іпотеку" ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Биркович Олександр Іванович, до акціонерного товариства «Сенс Банк», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Ганна Денисівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: АТ «Сенс Банк», код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок, 100;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Ганна Денисівна, адреса робочого місця:Ужгород, вулиця Чендея Івана, 5а

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», код ЄДРПОУ: 39761587, місцезнаходження: 01054, Україна, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок, 13/2 ЛІТЕРА "Б";

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А. Придачук