Рішення

від 21.12.2007 по справі 18/357

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.12.07 

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Чернігівської області

14000,

м. Чернігів,                                                                                           

тел. (0462) 77-99-18

проспект

Миру, 20                                                                     

Іменем

України

РІШЕННЯ

“ 

18  ”

   грудня 

2007 року                                                               

справа № 18/357

За позовом Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

АДРЕСА_1

До Кучинівського

сільського споживчого товариства

15252, с. Кучинівка Щорського

району, вул. Кошового, 1

про   стягнення 11825 грн. 62 коп.

Суддя  А.С. Сидоренко

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -приватний

підприємець (особисто)

Від відповідача: ОСОБА_2 -голова

правління

Рішення виноситься після перерв,

оголошених в судововому засіданні з 22.11.2007р. по 06.12.2007р. та з

06.12.2007р. по 18.12.2007р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального

кодексу України.

В судовому засіданні 18.12.2007р.,

на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було

оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Суб'єктом підприємницької

діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (надалі -Позивач) заявлено позов до

Кучинівського сільського споживчого товариства (надалі -Відповідач) про

стягнення 3935,70 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції,

відшкодування 3569,92 грн. майнової та 4320,00 грн. немайнової шкоди,.

В обґрунтування позовних вимог

Позивач вказує на те, що внаслідок неправомірних дій Відповідача, які виявилися

в укладенні договору оренди особою без наявності на це відповідних повноважень,

йому було завдано збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 3569,62 грн., яку

Позивач розраховує виходячи з суми в розмірі 14400,00 грн., сплаченої в якості

попередніх платежів за викуп орендованого майна, та середнього рівня ставки

банків України по кредитним договорам за період 2003 -2007 роки.

Також, внаслідок таких дій

Відповідача, Позивачу було завдано моральну шкоду в розмірі 4320,00 грн., яка

полягає у фізичних та душевних стражданнях у зв'язку з угнетінням його

здоров'я, занепадом підприємницької діяльності, невизначенністю долі його

родини. Розмір моральної шкоди розрахований Позивачем виходячи з 30 відсотків

від суми в розмірі 14400,00 грн., сплаченої в якості попередніх платежів за

викуп орендованого майна.

Крім того, Позивач просить стягнути

3935,70 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції за період з 2003 по

2007 рік за весь час користування Відповідачем його грошовими коштами.

Відповідач позовні вимоги не визнає,

посилаючись на звернення до Позивача ще у грудні 2005 року з пропозицією

отримати в конторі споживчого товариства грошові кошти, перераховані ним в

якості попередніх платежів за викуп орендованого майна. Позивач за грошима не

з'явилася та ініціювала судовий процес щодо законності укладеного договору

оренди і визнання права власності на майно. Незважаючи на наявність остаточного

судового рішення Вищого господарського суду України про визнання договору

оренди недійсним та зобов'язання СПД ОСОБА_1 повернути орендоване майно, вона

продовжує ним користуватися, при цьому має заборгованість по орендній платі.

Грошові кошти в сумі 14400,00 грн. не перераховані Позивачу по причині їх

відсутності у товариства. На думку Відповідача, підприємницька діяльність Позивача

не занепала, а навпаки процвітає. Належних доказів, підтверджуючих навність у

Позивача збитків та завдання йому моральної шкоди не надано.

Розглянувши подані документи і

матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши

фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності

-фізична особа ОСОБА_1 зареєстрована розпорядженням Щорської райдержадміністрації

від 11.03.2003р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних

осіб -підприємців внесені відомості за № НОМЕР_1.

06 січня 2004 року між СПД ОСОБА_1

та Кучинівським сільським споживчим товариством в особі ОСОБА_2 було укладено

договір оренди № 1.

Відповідно до умов договору

орендодавець (Відповідач) передає, а орендар (Позивач) приймає в строкове

платне користування магазин № 7 "Продукти”, розташований в с. Кучинівка

Щорського району, вул. Центральна, 39, вартістю 12000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 договору,

передача майна в оренду тягне за собою виникнення в орендаря права власності на

це майно після його викупу за узгодженою між ними ціною на викуп орендованого

майна (додаток №2). В термін строку дії цього договору. Орендар має право

вносити попередні розрахунки на викуп орендованого за цим договором майна, але

майно може перейти у власність орендаря тільки після повного розрахунку

узгодженої сторонами ціни орендованого майна.

Відповідно до п. 10.1 договору,

термін дії договору встановлена з 06.01.2004 року до повного викупу

орендованого майна.

06.01.2004 року між сторонами

підписано акт приймання-передачі, по якому орендарю передано магазин № 7

“Продукти”, розташований за адресою с. Кучинівка Щорського району, вул.

Центральна, 39.

Позивачем сплачено 14400,00 грн. з

призначенням “попередня оплата за магазин” (протягом грудня 2003 -2005 років),

що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, копії яких

знаходяться в матеріалах справи. 

09 грудня 2005 року Відповідач

надіслав Позивачеві листа з пропозицією отримати в конторі споживчого

товариства грошові кошти, перераховані ним в якості попередніх платежів за

викуп орендованого майна у зв'язку з тим, що питання продажу будівлі магазину №

7 „Продукти” не вирішено.

В грудні 2005 року Позивач

звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Відповідача

про визнання права власності на магазин № 7 „Продукти”, переданий у

користування з правом викупу, згідно договору оренди від 06.01.2004р. № 1.

Справа розглядалася господарськими

судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського

суду Чернігівської області від 21.12.2006р. по справі № 10/295

(13/291/17-13/29) за позовом СПД ОСОБА_1 до Кучинівського ССТ про визнання

договору дійсним та за зустрічним позовом Кучинівського ССТ до СПД ОСОБА_1 про

визнання договору недійсним було задоволені зустрічні позовні вимоги та визнано

недійсним договір оренди від 06.01.2004р. № 1, укладений між сторонами,

припинивши його дію на майбутнєю, а також зобов'язано СПД ОСОБА_1 повернути

Кучинівському ССТ орендоване майно: магазин № 7 „Продукти”, розташований в с.

Кучинівка Щорського району, вул. Центральна, 39.    

Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 28.02.2007р. рішення господарського суду Чернігівської

області від 21.12.2006р. по справі № 10/295 (13/291/17-13/29) змінено,

резолютивну частину рішення доповнено абзацом про зобов'язання Кучинівського

ССТ повернути в порядку двосторонньої реституції СПД ОСОБА_1 14400,00 грн.,

перерахованих в якості викупу орендованого майна.

Постановою Вищого господарського

суду України від 24.05.2007р. постанова Київського апеляційного господарського

суду від 28.02.2007р. по справі № 10/295 (13/291/17-13/29) залишена без змін.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного

кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого

особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та

інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи

відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною 2 ст. 20 Господарського

кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має

право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси

зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

У відповідності з ч. 1 ст. 225

Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню

особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема:

неодержаний прибуток (втрачена

вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі

належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної

шкоди у випадках, передбачених законом.

Частина 2 ст. 217 Господарського

кодексу України відшкодування збитків відносить до одного з видів господарських

санкцій як правового засобу відповідальності у сфері господарювання.

За загальним правилом ч. 1 ст. 218

Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності

учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері

господарювання.

Із змісту позовної заяви

вбачається, що відповідним правопорушенням у сфері господарювання з боку

Відповідача Позивач вважає укладення договору оренди особою без наявності на це

відповідних повноважень.

Однак, суд не погоджується з такою

позицією, виходячи з наступного:

Як встановлено було господарськими

судами під час розгляду справи № 10/295 (13/291/17-13/29), відповідно до

розділу ІV Статуту Кучинівського ССТ, об'єкти неподільного громадського майна

(будівлі, споруди) розподілу між членами споживчого товариства не підлягають,

не можуть бути продані, безоплатно передані, внесені до статуного фонду інших

підприємств, передані в заставу, фінансовий лізинг (крім організацій і підприємств

системи Укоопспілки). Загальні збори членів споживчого товариства вирішують

питання права володіння, користування, розпорядження власністю і можуть

передавати ці повноваження правлінню споживчого товариства, в тому числі щодо

здачі в оренду та продажу. Рішення правління споживчого товариства з цих питань

підлягають попередньому погодженню з правлінням облспоживспілки та подальшому

їх затвердженню загальними зборами членів споживчого товариства.

Відповідно до п. п. 1, 2 Статуту

Щорської районної спілки споживчих товариств, членом якої є Кучинівське

сільське споживче товариство, споживчі товариства на добровільних засадах

об'єднались в районну спілку споживчих товариств (райспоживспілку),

дотримуються вимог її статуту та мають право вільного виходу з неї.

Згідно п. 41 Статуту

райспоживспілки, об'єкти неподільного громадського майна (будівлі, споруди) не

можуть бути продані, безоплатно передані, внесені до статуного капіталу інших

підприємств, передані в заставу, фінансовий лізинг (крім організацій і підприємств

системи Укоопспілки).

Відповідно до Переліку повноважень,

переданих правлінню райспоживспілки (Постанова четвертої конференції від

04.11.2003р.) продаж та здача в оренду основних засобів сільських споживчих

товариств здійснюється за попередньою згодою правління облспоживспілки.

Загальні збори споживчого

товариства рішення про здачу в оренду з подальшим викупом магазину № 7

„Продукти” не приймали, з правлінням облспоживспілки вказане питання не

узгоджувалося. Волевиявлення від імені юридичної особи -Кучинівського

сільського споживчого товариства виявила при укладенні договору фізична особа

-голова Кучинівського сільського споживчого товариства, яка не мала повноважень

відповідно до закону та установчих документів юридичної особи.

У відповідності з ч. 2 ст. 35

Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням

господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час

розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких

беруть участь ті самі сторони.

Крім того, в рішенні господарського

суду Чернігівської області від 30.03.2006р. по справі № 13/291/17-13/29 було

зазначено, що гр. ОСОБА_1 є пайовиком Кучинівського сільського споживчого

товариства, а тому знала про відсутність у гр. ОСОБА_2 повноважень на

підписання договору й того, що на момент підписання договору вона не була

головою правління сільського споживчого товариства -власника магазину, що

унеможливлює визнання її добросовісним набувачем.

Відповідні обставини повністю

визнані сторонами під час розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд

доходить висновку про те, що правопорушення у сфері господарювання саме

Відповідачем як юридичною особою не вчинялося , оскільки його орган,

уповноважений вирішувати питання відчуження об'єктів неподільного громадського

майна (загальні збори) будь -яких рішень з цього приводу не приймав.

Крім того, Позивач знала або

повинна була знати про відсутність у гр. ОСОБА_2 повноважень на укладення

договору. Таке припущення ґрунтується на тому, що гр. ОСОБА_1 є пайовиком

Кучинівського сільського споживчого товариства та на її обов'язку перевіряти

такі повноваження.

Таким чином, у зв'язку з

відсутністю правопорушення у сфері господарювання з боку Відповідача, позовні

вимоги про відшкодування майнової та немайнової шкоди задоволенню не

підлягають.

У відповідності з ч. 2 ст. 35

Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає за необхідне відмітити

про відсутність належних доказів, підтверджуючих навність у Позивача збитків та

завдання йому моральної шкоди.

Один лише розрахунок упущеної

вигоди, виходячи з суми в розмірі 14400,00 грн., сплаченої в якості попередніх

платежів за викуп орендованого майна, та середнього рівня ставки банків України

по кредитним договорам за період 2003 -2007 роки, не може бути беззаперечним

доказом того, що Позивач отримав би дохід в розмірі 3569,62 грн. Інших доказів,

які підтверджували б вжиті Позивачем заходи з метою отримання прибутку ним не

надані.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу

України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок

порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у

душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною

поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Позивачем не надано доказів

угнетіння його здоров'я та занепаду його підприємницької діяльності. Як

вбачаеється із матеріалів справи та пояснень представників сторін, Позивач

продовжує використовувати в своїй підприємницькій діяльності магазин № 7

„Продукти” Кучинівського ССТ, незважаючи на наявність судового рішення про

зобов'язання повернути магазин Відповідачеві. Позивачу відкрито кредитну лінію

в установі банку, він розраховується за отриманий кредит та сплачує відсоткі.

Позовні вимоги про стягнення

нарахованого на суму боргу індексу інфляції підлягають частковому задоволенню,

виходячи з наступного:

Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 28.02.2007р. по справі № 10/295 (13/291/17-13/29)

зобов'язано Кучинівське ССТ повернути в порядку двосторонньої реституції СПД

ОСОБА_1 14400,00 грн., перерахованих в якості викупу орендованого майна.

У відповідності з ст. 509

Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна

сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора)

певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші

тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника

виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав,

встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У випадках, встановлених актами

цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення

суду (ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України).

На момент розгляду даної справи

постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2007р. по

справі № 10/295 (13/291/17-13/29) не виконана Відповідачем по причині

відсутності у нього грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625

Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Згідно ст. 105 Господарського

процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції набирає

законної сили з дня її прийняття.

Тобто, зобов'язання Відповідача по

поверненню грошових коштів виникли саме на підставі рішення суду з 28.02.2007р.

Період прострочення виконання грошового зобов'язання Відповідачем становить

березень 2007 року -жовтень 2007 року включно, а сума нарахованого на суму

боргу індексу інфляції за цей період складає 1514,07 грн.

Позовні вимоги про стягнення з

Відповідача трьох процентів річних від простроченої суми Позивачем не

заявлялися.

Заперечення Відповідача щодо

звернення до Позивача ще у грудні 2005 року з пропозицією отримати в конторі

споживчого товариства грошові кошти, перераховані останнім в якості попередніх

платежів за викуп орендованого майна, не можуть бути прийняті судом до уваги,

оскільки на той час договір оренди від 06.01.2004р. № 1 був чинним і сторони

були зобов'язані дотримуватися його умов.

Питання наявності заборгованості у

Позивача по орендній платі може бути предметом окремого спору за позовом

Відповідача.

Згідно ст. 49 Господарського

процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів

та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру

задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 16, 22, 23,

509, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 217, 218, 225 Господарського

кодексу України, ст. ст. 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу

України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Кучинівського сільського

споживчого товариства, с. Кучинівка Щорського району, вул. Кошового, 1 (р/р

26003795 в ЧОД „Райффайзен банк „Аваль”, МФО 353348, код 01775358) на користь

суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код

НОМЕР_2, відомості про розрахункові рахунки відсутні) 1514 грн. 07 коп.

нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 15 грн. 14 коп. держмита та 15

грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання

рішенням законної сили. 

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко

Рішення підписано 21 грудня 2007

року.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко