Постанова

від 20.11.2024 по справі 334/11214/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.11.2024 Справа № 334/11214/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№334/11214/23 Головуючий у 1 інстанції: Баруліна Т.Є.

Провадження № 22-ц/807/2073/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.

при секретарі Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання повернути безпідставно списані кошти,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Соколова Н.І., звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що позивач має карткові рахунки, відкриті в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», а саме: банківська картка «Універсальна» № НОМЕР_1 ; банківська картка «для виплат» № НОМЕР_2 ; віртуальна банківська картка «ЄПідтримка» № 5168750016686609.

Станом на 24.12.2022 року на рахунку банківської картки «Універсальна» № НОМЕР_1 знаходилися кредитні кошти в сумі 92 000 гривень (при загальному кредитному ліміті 100 000 гривень), а на рахунку банківської картки «для виплат» № НОМЕР_2 знаходилися кошти в сумі 32 600 гривень. На банківській картці «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 грошей не було. Банківські картки знаходились лише у неї, дані картки вона нікому не передавала, пін-коди нікому не сповіщала, за жодними посиланнями, які стосуються цих карток, не переходила.

24.12.2022 року приблизно о 03.30 год. вона увійшла в мобільний додаток «Приват 24», де виявила, що з банківської картки «Універсальна» № НОМЕР_1 та банківської картки «для виплат» № НОМЕР_2 грошові кошти були переведені на її банківську картку «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 , з якої у подальшому були переведені п`ятьма транзакціями на загальну суму в розмірі 121 400 гривень, при цьому сплачена комісія банку в розмірі 3 600 гривень (загальна сума 125 000 гривень) на невідому їй банківську картку «Монобанку». При цьому, до усіх банківських карток була підключена послуга «регулярний платіж».

Після виявлення факту безпідставного списання коштів вона негайно зателефонувала до АТ КБ "ПриватБанк" на номер 3700 та повідомила про списання коштів, просила заблокувати безпідставно списані кошти та усі рахунки. Оператор АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що він бачить рух коштів, переведення їх на банківську картку «Монобанку» та запевнив, що «автоплатіж», який було підключено, ще не пройшов і його можна зупинити, вона повинна звернутися до банку у робочий час. Вона заблокувала всі картки, відключила всі платежі, але на ранок 25.12.2022 року від оператора дізналась, що кошти все ж таки були списані з її банківських карток.

15.02.2023 року вона звернулась до поліції із заявою про скоєння злочину, було відкрито кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12023082050000359 від 16.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, її визнано потерпілою у вищевказаному кримінальному провадженні. В ході досудового розслідування слідчим було проведено тимчасовий доступ до речей і документів, що перебувають у володінні АТ КБ «ПриватБанк», а саме щодо її банківської картки «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 . В ході проведення тимчасового доступу отримано виписку по картці «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 за період з 24.12.2022 по 25.12.2022, згідно якої наявні п`ять транзакцій щодо незаконного списання грошових коштів з цієї картки. В подальшому грошові кошти з її банківської картки перераховувались за допомогою терміналу MONO011, найменування еквайренгу: JSC UNIVERSAL BANK. На теперішній час досудове розслідування триває, підозри жодній особі не пред`явлено. Незважаючи на факт незаконного списання коштів, АТ КБ "ПриватБанк" здійснює нарахування відсотків за використання кредитних коштів та нарахування штрафних санкцій за їх використання.

Оскільки списання грошових коштів з її карткових рахунків відбулося не за її розпорядженням, виявивши безпідставне списання коштів вона повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів, вважає, що списання грошових коштів з її банківських рахунків є несанкціонованим, і стягнення спірних коштів з відповідача на її користь є ефективним засобом правового захисту.

Внаслідок фактичного позбавлення її всіх заощаджень, їй були спричинені моральні страждання, які змінили її нормальний життєвий ритм, мало місце настання негативних наслідків у вигляді недостатньої кількості коштів для життя, що призвело до душевних страждань, тому вважає, що розмір спричиненої їй моральної шкоди становить 20 000 гривень.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними наступні транзакції:

1) «24.12.22 03:02:41, сума: 5000, термінал: MONO011, найменування еквайрингу: JSC UNIVERSAL BANK, код авторизації: 055005, ID транзакції: 54917746921, Карта/рахунок відправника: НОМЕР_3 , ІПН/ЄДРПОУ відправника: НОМЕР_4 , ПІБ відправника: ОСОБА_1 , Карта/рахунок одержувача: НОМЕР_5 , ІПН/ОКПО отримувача: НОМЕР_6 , ПІБ одержувача: РОЗРАХУНКИ ПО ПС Mastercard (Compas+, Тип транзакції: ПЕРЕВОД С КАРТЫ».

2) «24.12.22 03:02:51, сума: 30000, термінал: MONO011, найменування еквайрингу: JSC UNIVERSAL BANK, код авторизації: 369006, ID транзакції: 54917747103, Карта/рахунок відправника: НОМЕР_3 , ІПН/ЄДРПОУ відправника: НОМЕР_4 , ПІБ відправника: ОСОБА_1 , Карта/рахунок одержувача: НОМЕР_5 , ІПН/ОКПО отримувача: НОМЕР_6 , ПІБ одержувача: РОЗРАХУНКИ ПО ПС Mastercard (Compas+, Тип транзакції: ПЕРЕВОД С КАРТЫ».

3) «24.12.22 03:03:00, сума: 30000, термінал: MONO011, найменування еквайрингу: JSC UNIVERSAL BANK, код авторизації: 101007, ID транзакції: 54917747176, Карта/рахунок відправника: НОМЕР_3 , ІПН/ЄДРПОУ відправника: НОМЕР_4 , ПІБ відправника: ОСОБА_1 , Карта/рахунок одержувача: НОМЕР_5 , ІПН/ОКПО отримувача: НОМЕР_6 , ПІБ одержувача: РОЗРАХУНКИ ПО ПС Mastercard (Compas+, Тип транзакції: ПЕРЕВОД С КАРТЫ».

4) «24.12.22 03:03:09, сума: 30000, термінал: MONO011, найменування еквайрингу: JSC UNIVERSAL BANK, код авторизації: 289008, ID транзакції: 54917747229, Карта/рахунок відправника: НОМЕР_3 , ІПН/ЄДРПОУ відправника: НОМЕР_4 , ПІБ відправника: ОСОБА_1 , Карта/рахунок одержувача: НОМЕР_5 , ІПН/ОКПО отримувача: НОМЕР_6 , ПІБ одержувача: РОЗРАХУНКИ ПО ПС Mastercard (Compas+, Тип транзакції: ПЕРЕВОД С КАРТЫ».

5) «24.12.22 03:03:19, сума: 26400, термінал: MONO011, найменування еквайрингу: JSC UNIVERSAL BANK, код авторизації: 249009, ID транзакції: 54917747245, Карта/рахунок відправника: НОМЕР_3 , ІПН/ЄДРПОУ відправника: НОМЕР_4 , ПІБ відправника: ОСОБА_1 , Карта/рахунок одержувача: НОМЕР_5 , ІПН/ОКПО отримувача: НОМЕР_6 , ПІБ одержувача: РОЗРАХУНКИ ПО ПС Mastercard (Compas+, Тип транзакції: ПЕРЕВОД С КАРТЫ».

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» повернути їй безпідставно списані з банківського карткового рахунку «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 грошові кошти в розмірі 125 000 гривень шляхом їх відновлення на банківському картковому рахунку «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 .

Стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень та понесені судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 безпідставно списані з банківського карткового рахунку «Єпідтримка» № НОМЕР_3 грошові кошти в розмірі 125 000,00 грн. шляхом їх відновлення на банківському картковому рахунку «Єпідтримка» № НОМЕР_3 .

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 1 073,60 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» адвокат Демарчук Н.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що 24.12.2022 року з кредитної картки та банківської картки «для виплат» ОСОБА_1 через додаток Приват24 було здійснено шляхом коректного вводу вихідних даних для ініціювання переказу п`ять платежів на загальну суму 121400 грн.

Вказує, що в матеріалах справи є копія листа відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 16.02.2023 року № 20.1.0.0.0./7-230213/2800, згідно якої Банк повідомляв позивача про те, що переказ коштів 24.12.202 року з карток був здійснений шляхом створення регулярно платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль, та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Перекази з картки № НОМЕР_7 здійснені на сторонньому ресурсі через додаток МоноБанку, кінцевого отримувача перевірити відсутня можливість.

Зазначає, що транзакції були підтверджені 3Dsecure. Пароль в Приват24 змінювався вже після шахрайства, тобто після здійснення вищевказаних платежів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації.

Вважає, що вхід в Приват24 ОСОБА_1 здійснений належним чином шляхом проведення авторизації, введення вірного паролю, потім транзакції були підтверджені 3Dsecure, тому всі оскаржувані клієнткою платежі не підлягають до оскарження як шахрайство. Таким чином, слід вважати, що клієнткою був переданий пароль від власного Приват24 стороннім особам за фішинговим посиланням, через що пройшли списання коштів.

Отже, саме ОСОБА_1 має нести відповідальність за здійснення спірних платіжних операцій.

Крім того, зазначає, що АТ КБ ПриватБанк» не отримав своєчасно від ОСОБА_1 жодного письмового розпорядження про відкликання згоди на виконання платіжної операції згідно встановленої форми. Списання коштів відбулося моментально, а платіжна система не погоджує повернення коштів, якщо транзакції з переказу коштів були підтверджені за допомогою 3Dsecure, тобто введення платником не тільки даних платіжної картки, але й динамічного коду, надісланого на фінансовий телефон.

Зауважує, що спірні операції здійснені 24.12.2022 року, починаючи з 01 год. 16 хв. до 03 год. 03 хв. цього ж дня (за київським часом), що підтверджується банківською випискою за віртуальною карткою «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 , а позивач вперше звернулася за допомогою відеодзвінків на гарячу лінію ПриватБанка зі свого фінансового номера телефону НОМЕР_8 лише 24.12.2022 року о 17:03:52; потім 24.12.2022 року о 21:44:00, а потім з іншого телефону, який є на сьогодні фінансовим 26.12.2022р. о 17:12:09.

Отже, ОСОБА_1 звернулася на гарячу лінію банка вже після здійснення цих операцій, а нормами права чітко та однозначно розмежовані часові межі відповідальності сторін за відшкодування збитків від здійснення «спірних» операцій. Відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів, які заперечуються позивачкою, повністю покладається на саму позивачку.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Боярської В.Л. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Зазначає, що представник заявника посилається у скарзі на практику Верховного Суду, яка не є подібною даній справі, та на умови і правила надання банківських послуг, на які відповідач не посилався взагалі при розгляді справи в суді першої інстанції, що є необґрунтованим та таким, що не підлягає врахуванню.

Також вказує, що сам відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що платіж було здійснено не позивачем, а третіми особами, при цьому відповідачем не доведено жодним доказом факт недбалості та бездіяльності позивача по захисту власних персональних даних; також підтверджує факт того, що позивач дійсно саме 24.12.2022 року звернулась за допомогою на гарячу лінію ПриватБанку.

Отже, рішення суду оскаржується в частині частково задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , в іншій частині рішення суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,а рішеннясуду першоїінстанції-без змін,з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідност. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження того, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню банківської картки, ПІН-коду або іншої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції. Також, відповідачем не доведено вжиття банком всіх можливих заходів для запобігання порушенню прав позивача та їх поновленню, зокрема, щодо використання у банкоматах коректного введення ПІН - коду, здійснення смс - інформування позивача про всі операції, сповіщення позивача через Приват24. Списання грошових коштів з карткових рахунків позивачки відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивачка повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів. Судом не встановлено та відповідачем не надано жодних доказів, які б безспірно підтверджували, що списання грошових коштів з рахунків позивача стало можливим виключно в результаті розголошення нею конфіденційної інформації по своїй картці, передачі даних та паролів третім особам, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що грошові кошти з рахунків позивача були списані за ініціативою інших осіб внаслідок недозволених платіжних операцій, а відповідачем не було вчинено жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткових рахунків позивачки. Вказане свідчить про відсутність вини позивачки, а тому відмова банку у відновленні залишку коштів на її особистому рахунку є неправомірною, отже, позовні вимоги про зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 безпідставно списані з банківського карткового рахунку «Єпідтримка» № НОМЕР_3 грошові кошти в розмірі 125 000,00 грн. шляхом їх відновлення на банківському картковому рахунку «Єпідтримка» № НОМЕР_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з принципу розумності та справедливості.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується її підписом, та отримала банківську картку.

24.12.2022 року використовуючи мобільний додаток «Приват 24» позивач дізналась, що з її банківської картки «Універсальна» № НОМЕР_1 та банківської картки «для виплат» № НОМЕР_2 грошові кошти були переведені на її банківську картку «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 , з якої у подальшому були переведені п`ятьма транзакціями на загальну суму в розмірі 121 400 гривень, при цьому сплачена комісія банку в розмірі 3 600 гривень, загальна сума 125 000 гривень, на невідому позивачу банківську картку «Монобанку».

З виписок АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що у ОСОБА_1 у вказаному банку були відкриті наступні карткові рахунки, а саме: банківська картка «Універсальна» № НОМЕР_1 ; банківська картка «для виплат» № НОМЕР_2 ; віртуальна банківська картка «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 . Станом на 24.12.2022 року на рахунку банківської картки «Універсальна» № НОМЕР_1 знаходилися кредитні кошти в сумі близько 92 000 гривень, на рахунку банківської картки «для виплат» № НОМЕР_2 знаходилися кошти в сумі 32 600 гривень. На банківській картці «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 грошей не було.

Згідно виписки по картці/рахунку «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 / НОМЕР_9 , 24.12.2022 року на вказаний рахунок різними транзакціями були перераховані кошти у загальному розмірі 121 400 грн. Вказані кошти були перераховані з інших вищевказаних банківських рахунків позивачки.

Також, одразу 24.12.2022 року з цієї картки № 5168750016686609 «ЄПідтримка» були списані кошти на загальну суму 121 400 грн. п`ятьма різними транзакціями, а саме списання на суму 5 000,00 грн., списання на суму 30 000,00 грн., списання на суму 30 000,00 грн., списання на суму 30 000,00 грн., списання на суму 26 400,00 грн.

Як пояснила позивачки, після виявлення факту безпідставного списання коштів вона негайно зателефонувала до АТ КБ "Приватбанк" на номер 3700 та повідомила про списання коштів, просила заблокувати безпідставно списані кошти та рахунки. Вказане підтверджується скріншотами листування ОСОБА_1 та оператора онлайн допомоги АТ КБ «ПриватБанк», з якого вбачається факт негайного звернення позивачки до банку стосовно списання коштів шахрайським шляхом. З вказаного листування також вбачається, що лише по спливу двох днів після звернень позивачки в кіберполіцію, до онлайн допомоги банку, фахівець банку зазначив позивачу, що нею не подано заявки на оскарження операції по списанню коштів та наприкінці дня прийняв подану позивачем заявку 19939819, зазначивши, що служба безпеки банку проведе перевірку і банк спробує провести оскарження операції. При цьому з переписки чітко вбачається, що станом на 26 грудня 2022 року позивачка звертається до банку протягом двох днів.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні№ 12023082050000359 від 16.02.2023 року та протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.02.2023 року, позивачка ОСОБА_1 після повернення на територію України звернулась до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області та повідомила про те, що 24.12.2023 року невідома особа перевела з її банківських карток на її банківську карту «ЄПідтримка» кошти у розмірі 125 000 грн., з якої у подальшому перевела на невстановлену картку.

Зазначене викладене і у протоколі допиту потерпілої у кримінальному провадженні № 12023082050000359 ОСОБА_1 від 16.02.2023 року.

В ході досудового розслідування слідчим було проведено тимчасовий доступ до речей і документів, що перебувають у володінні АТ КБ «Приватбанк», а саме до інформації по банківській картці «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 . В ході проведення тимчасового доступу отримано виписку по картці «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 за період з 24.12.2022 по 25.12.2022, згідно якої наявні п`ять транзакцій щодо незаконного списання грошових коштів з цієї картки, а саме:

1)«24.12.22 03:02:41, сума: 5000, термінал: MONO011, найменування еквайрингу: JSC UNIVERSAL BANK, код авторизації: 055005, ID транзакції: 54917746921, Карта/рахунок відправника: НОМЕР_3 , ІПН/ЄДРПОУ відправника: НОМЕР_4 , ПІБ відправника: ОСОБА_1 , Карта/рахунок одержувача: НОМЕР_5 , ІПН/ОКПО отримувача: НОМЕР_6 , ПІБ одержувача: РОЗРАХУНКИ ПО ПС Mastercard (Compas+, Тип транзакції: ПЕРЕВОД С КАРТЫ».

2)«24.12.22 03:02:51, сума: 30000, термінал: MONO011, найменування еквайрингу: JSC UNIVERSAL BANK, код авторизації: 369006, ID транзакції: 54917747103, Карта/рахунок відправника: НОМЕР_3 , ІПН/ЄДРПОУ відправника: НОМЕР_4 , ПІБ відправника: ОСОБА_1 , Карта/рахунок одержувача: НОМЕР_5 , ІПН/ОКПО отримувача: НОМЕР_6 , ПІБ одержувача: РОЗРАХУНКИ ПО ПС Mastercard (Compas+, Тип транзакції: ПЕРЕВОД С КАРТЫ».

3)«24.12.22 03:03:00, сума: 30000, термінал: MONO011, найменування еквайрингу: JSC UNIVERSAL BANK, код авторизації: 101007, ID транзакції: 54917747176, Карта/рахунок відправника: НОМЕР_3 , ІПН/ЄДРПОУ відправника: НОМЕР_4 , ПІБ відправника: ОСОБА_1 , Карта/рахунок одержувача: НОМЕР_5 , ІПН/ОКПО отримувача: НОМЕР_6 , ПІБ одержувача: РОЗРАХУНКИ ПО ПС Mastercard (Compas+, Тип транзакції: ПЕРЕВОД С КАРТЫ».

4)«24.12.22 03:03:09, сума: 30000, термінал: MONO011, найменування еквайрингу: JSC UNIVERSAL BANK, код авторизації: 289008, ID транзакції: 54917747229, Карта/рахунок відправника: НОМЕР_3 , ІПН/ЄДРПОУ відправника: НОМЕР_4 , ПІБ відправника: ОСОБА_1 , Карта/рахунок одержувача: НОМЕР_5 , ІПН/ОКПО отримувача: НОМЕР_6 , ПІБ одержувача: РОЗРАХУНКИ ПО ПС Mastercard (Compas+, Тип транзакції: ПЕРЕВОД С КАРТЫ».

5)«24.12.22 03:03:19, сума: 26400, термінал: MONO011, найменування еквайрингу: JSC UNIVERSAL BANK, код авторизації: 249009, ID транзакції: 54917747245, Карта/рахунок відправника: НОМЕР_3 , ІПН/ЄДРПОУ відправника: НОМЕР_4 , ПІБ відправника: ОСОБА_1 , Карта/рахунок одержувача: НОМЕР_5 , ІПН/ОКПО отримувача: НОМЕР_6 , ПІБ одержувача: РОЗРАХУНКИ ПО ПС Mastercard (Compas+, Тип транзакції: ПЕРЕВОД С КАРТЫ».

В подальшому було встановлено, що грошові кошти з банківської картки перераховувались за допомогою терміналу MONO011, найменування еквайренгу: JSC UNIVERSAL BANK.

13.02.2023 року позивачка знову звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з заявою про повернення незаконно списаних коштів.

Листом відповідача від 16.02.2023 року №20.1.0.0.0/7-230213/2800 їй було відмовлено у поверненні коштів, оскільки переказ коштів з банківської картки «Універсальна» № НОМЕР_1 та банківської картки «для виплат» № НОМЕР_2 грошові кошти були переведені на її банківську картку «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 , переказ був здійснений шляхом створення регулярного платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Приват 24», вхід у «Приват 24» під її авторизацією, при даній процедурі були введені ім`я користувача та пароль, створений необхідний платіж, введений тільки їй відомий код доступу, після чого банком здійснений переказ коштів. Переказ коштів з банківської картки «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 здійснений на сторонньому ресурсі через додаток «Монобанку», відсутня можливість перевірити кінцевого отримувача, транзакції були підтверджені 3Dsecure, пароль в «Приват 24» змінювався вже після шахрайства.

Враховуючи, що відповідач відмовився в добровільному порядку повернути належні позивачу грошові кошти, остання вимушена була звернутись до суду з позовом. Позивачка також повідомляла, що нею не розголошувалася третім особам інформація про номери карткових рахунків, пін - коди та інша конфіденційна інформація. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали. В той же час, беручи до уваги інформацію, яка викладена відповідачем у листі, позивачка вважає, що банком не було доведено, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно дост. 12 ЦПК Українивстановлений принцип змагальності сторін, згідно якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2022 року були здійснені перекази коштів з банківської картки «Універсальна» № НОМЕР_1 та банківської картки «для виплат» № НОМЕР_2 , грошові кошти були переведені на банківську картку «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 , переказ був здійснений шляхом створення регулярного платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Приват 24». Вхід у «Приват 24» був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . Переказ коштів з банківської картки «ЄПідтримка» № НОМЕР_3 здійснений на сторонньому ресурсі через додаток «Монобанку», відсутня можливість перевірити кінцевого отримувача, транзакції були підтверджені 3Dsecure, пароль в «Приват 24» змінювався вже після шахрайства.

Частиною 1статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів»визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Як свідчить тлумаченнястатті 526 ЦК Україницивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивачка є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Згідно зіст. 1073 ЦК Україниу разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями частини другоїстатті 614 ЦК Українисаме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постановіВерховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:

«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:

«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.

Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним чином обґрунтовані під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:

«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що:

«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

При вирішенні спору суд першої інстанції вірно прийняв до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:

«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.

Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що:

«суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.

Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_10 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.

Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, що:

«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач карток, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткових рахунків чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; позивач як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків позивача відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.

За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.

Посиланням АТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що позивач порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, правильність висновків суду не спростовують, такі доводи зводяться виключно до припущень та не мають доказового підтвердження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні докази, які б свідчили, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, які дають змогу ініціювати платіжні операції.

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачка звернулась до банку про скасування спірної транзакції. ОСОБА_1 також звернулась до правоохоронних органів з заявою про скоєння злочину. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у ОСОБА_1 була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечені факти її звернення з вимогою про скасування вищевказаних транзакцій.

Крім того, відповідно дост. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.

Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Отже, враховуючий споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач карток, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткових рахунків чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідачем не доведено вжиття банком всіх можливих заходів для запобігання порушенню прав позивачки та їх поновлення.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 безпідставно списані кошти підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог, врахувавши, що позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних із втратою значної суми грошових коштів та втратою довіри до банківської системи.

Пунктом 3Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Відповідно дост. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно дост. 22 Закону України "Про захист про споживачів"при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зістаттею 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Отже, враховуючи конкретні обставини справи, глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнала позивачка, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сума у розмірі 3 000,00 грн. є достатньою компенсацією спричиненої моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення в оскарженій частині не впливають.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 02 грудня 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: С.В. Кухар

Е.А. Онищенко