Рішення

від 21.12.2007 по справі 5/694-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/694-НМ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" грудня 2007 р.                                                     Справа № 5/694-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорська Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від первісного позивача Беляк І.О.- директор філії; Венгерук С.Ю., дов. № 09/05-264 від 05.10.07;  

від первісного відповідача Корнійчук А.О. - генеральний директор в с/з від 18.12.07 та 21.12.07- відсутній);

від третьої особи: Біленький В.В., дов. № 4842  від 27.08.07.   

розглянув справу за позовом Акціонерного банку "Енергобанк" (м. Київ) в особі Житомирської філія АБ "Енергобанк" (м.Житомир)

до Виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся" (м. Житомир)

про усунення перешкод в користуванні приміщенням та внесення змін до договору оренди від 01.09.2000 року

та за зустрічним позовом Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся"

до Акціонерного банку "Енергобанк" в особі  філії Акціонерного банку "Енергобанк" в м.Житомирі  

про зобов'язання внести зміни до договору оренди від 01.09.2000 року та визнати недійсним договір оренди частини будинку по вул. Михайлівській, 8/1 та 3-х боксів гаражів від 01.09.98р.

за участю третьої особи на стороні первісного відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ "Банк "Фінанси  та кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління  ВАТ "Банк "Фінанси  та кредит" (м. Київ).

В судовому засіданні  оголошувалась перерва  з 25.10.07р до 15:00 год. 29.10.07р.; до 15:00 год. 05.11.07р.; до 15:00 год. 14.11.07р.; до 15:00 год. 28.11.07р.; до 17:30 год. 28.11.07р.; до 11:00 год. 03.12.07р.; до 16:30 год. 03.12.07р.;  до 14:30 год. 18.12.07р. та до 15:00 год. 21.12.07.

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, спір розглядається у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

В судовому засіданні здійснювався аудіозапис.

Первісним позивачем  подано позов з вимогою зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні приміщеннями, які передані йому згідно договору оренди від 01.09.2000р.,  та фактично передати їх в користування.

17.10.06 року позивач  надіслав до суду уточнення позовних вимог від 16.10.06 (а.с.131-133, т.1), згідно яких змінив предмет спору і просить:

-  зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні приміщеннями,  згідно договору оренди від 01.09.2000р. загальною площею 120,6 кв.м., розташованих на першому поверсі трьохповерхового будинку №8/1, по вул. Михайлівській в м. Житомирі, а саме:  №4 - кабінетом площею 22,1кв.м., №5 - коридором  площею 11,5кв.м., №6 - основним приміщенням площею 13,5кв.м., №7 - основним приміщенням площею 22,0кв.м., №8 - основним приміщенням площею 20,1 кв.м., №9 - службовим приміщенням площею 1,7 кв.м., №10 - службовим приміщенням площею 7,8кв.м., №11 - службовим приміщенням площею 0,9кв.м., №12 - сходовою площадкою площею 7,9 кв.м., №13 - коридором площею 3,3кв.м., №14 - кабінетом площею 9,8кв.м.;

- фактично передати в користування вищезазначені приміщення;

- змінити розділ перший договору - "Предмет договору оренди" від 01.09.2000 р., виклавши   в слідуючій редакції:

"Орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування частину будівлі площею 120,6 кв.м. в будинку №8/1 по вулиці Михайлівській, в м. Житомирі.

1.1. Об'єкт, що орендується, являє собою частину  трьохповерхового будинку та складається із приміщень, розташованих на першому поверсі, а саме: кімнати, позначені на поетажному плані  першого поверху будівлі літерою А та зазначені в експлікації внутрішніх площ до плану будинку (форма № 6 -а):  №4 - кабінет загальною площею 22,1кв.м., №5 -коридор   загальною площею 11,5кв.м., №6 - основне приміщення загальною площею 13,5кв.м., №7 - основне приміщення  загальною площею 22,0кв.м., №8 - основне приміщення загальною площею 20,1 кв.м., №9 -  службове приміщення загальною площею 1,7 кв.м., №10 - службове приміщення  загальною площею 7,8кв.м., №11 - службове приміщення загальною площею 0,9кв.м., №12 - сходова площадка загальною площею 7,9 кв.м., №13 - коридор загальною площею 3,3кв.м., №14 - кабінет загальною площею 9,8кв.м.

1.2. Адреса: 10014, м. Житомир, вул. Михайлівська, 8/1.

1.3. Загальна площа 120,6 кв.м.

1.4. Вартість приміщень, що орендуються: 124097,40грн.

1.5. Кількість поверхів: один.

1.6. Стан об'єкта, що орендується, на момент передачі в оренду: задовільний.

1.7. Амортизаційні відрахування використовуються орендодавцем на власний розсуд (а.с.131-133,т.1)".

21.12.07 до господарського суду від Житомирської філії АБ „Енергобанк” надійшло письмове доповнення до заяви про уточнення  позовних вимог (а.с. 126-133 т. 3).

Згідно вказаного письмового доповнення первісний позивач крім вимог, які були викладені в  письмових уточненнях позовних вимог від 16.10.06 просить  визнати договір оренди від 15.12.03, який укладений між Житомирським обласним виробничо-торгівельним об'єднанням „Полісся” та ТОВ „Банк „Фінанси та кредит” (в особі філії „Київського регіонального управління  „Банку „Фінанси і кредит” недійсним.

Як вбачається з  вищевказаного письмового доповнення  підставою позовних  вимог позивача щодо визнання недійсним договору є відсутність права  у Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднанням „Полісся” на укладання договору, оскільки  він не являється власником цього приміщення, про що є рішення  виконкому  Житомирської міської Ради № 806 від 28.12.00 про відміну пункту 37 додатку 1 рішення міськвиконкому від 23.12.99 №738 щодо оформлення права власності на 28/100 ідеальних частин адмінбудинку по вул. Михайлівська, 8/1 в м. Житомирі за Виробничо-торгівельним об'єднанням місцевої промисловості "Полісся" та неузгодження вказаного договору з Фондом державного майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України,  позивач вправі до прийняття рішення  по справі, зокрема,   змінити підставу або предмет позову.

В порядку ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однак позовні вимоги, які  висуваються первісним позивачем не пов'язані між собою підставою виникнення, а тому їх об'єднання є таким, що суперечить  нормам господарського судочинства.

До того ж як вбачається з  вищевказаного письмового доповнення  первісний позивач одночасно змінив як підставу, так і предмет позовних вимог, що є недопустимим, а тому  суд відхиляє  вказані доповнення до позовної заяви і вирішує спір в межах заявлених вимог, які викладені в письмових уточненнях позовних вимог від 16.10.06.

27.07.06 р. відповідач подав зустрічну позовну заяву, згідно якої просить:

-  зобов'язати позивача за первісним позовом укласти зміни до договору оренди від 01.09.2000р., а саме:

"Предмет договору".

Орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Михайлівська, 8/1 загальною площею 79,3 кв.м., а саме: кімнату №1 площею 10,8 кв.м., кімнату №2 площею 30,3 кв.м., кімнату №3 площею 38,1 кв.м. згідно поетажного плану приміщення.

п.1.3. Загальна площа: 79,3 кв.м.

п.5.1. Розмір орендної плати за весь об'єкт,  що  орендується складає 6497,00грн. в місяць".

-  визнати недійсним з 01.09.2000р. договір оренди частини будинку по вул. Михайлівській 8/1 та 3-х боксів гаражів, укладений сторонами  01.09.1998р. (а.с.23-26, т.1), оскільки він не відповідає  цілям діяльності позивача за зустрічним позовом.

Ухвалою господарського суду  Житомирської області від 27.07.06р. (а.с.23-26,89,т.1) було прийнято  зустрічну позовну заяву для сумісного розгляду з первісним позовом.

05.09.06р.  позивач за зустрічним позовом уточнив позовні вимоги (а.с.101-103 т.1), змінивши предмет позову, та  додатково до вимог, які викладені в зустрічній позовній заяві, просить змінити умови договору від 01.09.2000р., а саме:

- п.7.1. Орендар не має першочергового права на викуп орендованих приміщень;

- п.8.9. У випадку коли орендар здійснив за власний рахунок поліпшення, які неможливо відокремити від приміщення, що орендується,  то вони переходять у власність орендодавця без відшкодування їх вартості (а.с.101-103, т.1, а.с.27-29, т.3).  

Представники позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримали  позовні вимоги, проти зустрічної позовної заяви заперечили.

Пояснили, що згідно договору від 01.09.98р., який був укладений за погодженням з Регіональним відділенням Фонду Державного майна України, позивач уже орендує частину приміщення загальною площею 79,3 кв.м., розташованого на першому поверсі трьохповерхового будинку №8/1 по вул. Михайлівській в м. Житомирі, а 01.09.2000р. було укладено  договір ще на частину приміщень, загальною площею 120,6 кв.м., хоча в договорі зазначена загальна площа 125,8кв.м., оскільки договір заповнював відповідач за первісним позовом.

Зазначили, що рішенням господарського суду Житомирської області від 17.01.06р. по справі № 8/55"Д" визнано чинними обидва договори,  які укладені сторонами, відмовлено в розірванні договору від 01.09.2000р., але відповідач чинить перешкоди у користуванні переданими в оренду приміщеннями на підставі договору від 01.09.2000р. Внести зміни до договору відмовляється відповідач, хоча пропозицію про внесення змін до спірного договору отримав.

Представник відповідача  за первісним позовом в судовому засіданні  підтримав   зустрічну позовну заяву,  проти первісного позову заперечив.

Пояснив, що договір від 01.09.2000р. був укладений сторонами на оренду приміщеннь загальною площею 125,8кв., яке знаходиться на першому поверсі трьохповерхового будинку №8/1 по вулиці Михайлівській в м. Житомирі. До загальної площі ввійшла і площа приміщеннь, які орендував позивач за первісним позовом  загальною площею 79,3 кв.м.  Зазначив, що договір від 01.09.98р. є недійсним, оскільки не відповідає статутним цілям  підприємства, так як власником приміщення являється позивач за зустрічним позовом, а  спірний договір був укладений, коли останній ще не був власником майна.

При вирішенні спору судом встановлено, що загальна площа приміщень на першому поверсі будинку, яка належить ВТО "Полісся", складає199,9 м кв.

Частина приміщень, площею 79,3 м кв знаходиться в оренді у первісного позивача, що сторонами не заперечується.

Загальна площа решти приміщень становить 120,6 м кв. Приміщення площею 109,2 м кв, щодо яких первісний позивач, в тому числі, заявляє вимоги щодо усунення перешкод в їх користуванні та фактичної передачі, на час вирішення спору знаходяться в оренді у ВАТ "Банк "Фінанси та кредит"  згідно договору від 15.12.03р., який укладений між Житомирським обласним виробничо-торгівельним об'єднанням місцевої промисловості "Полісся" та   "Банк "Фінанси і кредит" ТОВ в особі Київського регіонального управління.

07.07.07р.  Житомирським обласним виробничо-торгівельним об'єднанням місцевої промисловості "Полісся" та   ВАТ "Банк "Фінанси і кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління  ВАТ "Банк "Фінанси  та кредит" укладено додаткову угоду (а.с.109  т.3), згідно якої в преамбулі договору  від 15.12.03р. та  в розділі 12  "Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін орендодавцем вказано  ВАТ "Банк "Фінанси і кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління".

Як вбачається із Статуту ВАТ "Банк "Фінанси  та кредит" (а.с.95-104 т.3), останній є правонаступником Банку "Фінанси та кредит", товариства з обмеженою відповідальністю.

Враховуючи викладене, оскільки рішення суду може вплинути  на права чи обов'язки   ВАТ "Банк "Фінанси  та кредит" щодо первісного відповідача, в порядку ст. 27 ГПК України, суд залучає до участі у справі в якості третьої особи на стороні первісного відповідача ВАТ "Банк "Фінанси  та кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління  ВАТ "Банк "Фінанси  та кредит".

Третя особа на стороні відповідача проти первісного позову заперечує. Згідно відзиву від 29.10.07р. (а.с.19-20, т.3) вважає, що викладені у первісному позові вимоги є необгрунтованими з тих  підстав, що третя особа використовує лише частину приміщення площею 109,2 кв.м., а ЖФ АБ "Енергобанк" використовує зовсім іншу частину приміщення площею 80 кв.м.

Оскільки  приміщення, щодо яких первісний позивач висуває позовні вимоги, знаходяться в оренді у третьої особи,  29.10.07р. первісним позивачем, в порядку  передбаченому ст. 83 ГПК України, було заявлено клопотання (а.с.11-13, т.3) з вимогою визнати недійсним договір оренди від 15.12.03р., укладений первісним відповідачем та третьою особою з тих підстав, що  договір нотаріально не посвідчений  та укладений на приміщення, яке уже перебуває в оренді.

03.12.07 первісним позивачем подано клопотання про  зупинення провадження у справі № 5/694-НМ до вирішення спору по справі № 2/1313-нм про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету  Житомирської міської Ради № 806 від 28.12.00, яким відмінено пункт 37 додатку 1 рішення міськвиконкому від 23.12.99 №738 щодо оформлення права власності на 28/100 ідеальних частин адмінбудинку по вул. Михайлівська, 8/1 в м. Житомирі за Виробничо-торгівельним об'єднанням місцевої промисловості "Полісся".

17.12.07р. на адресу господарського суду надійшло клопотання позивача за первісним позовом, згідно якого він повторно ставить вимогу про визнання  недійсним договору від 15.12.03р. з тих підстав, що на день його укладення орендодавець не був власником переданного за договором майна (а.с.115-119, т.3). Крім цього, первісний позивач підтримав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 2/1313-нм.

Звернення з вказаними клопотаннями не суперечить приписам ст.22 ГПК України і прийняті судом до розгляду.

Спір вирішується з урахуванням зауважень, викладених в Постанові Вищого господарського суду України від 06.09.07р. по справі №5/694-НМ (а.с.134-139, т.2).

Дослідивши матеріали справи та справи №8/55"Д", заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.98р. між сторонами по справі був укладений договір оренди частини будинку, згідно якого  позивач передає в оренду, а відповідач приймає у тимчасове користування частину будинку загальною площею 79,3 кв.м. та три бокси гаражів площею 80,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул.Михайлівська, 8/1 (а.с.38-41, т.1).

Згідно інвентаризаційної справи, приміщення, розташовані на першому поверсі, і   мають номери - 1, 2, 3 (а.с.65 т.3).

Даний договір укладений  терміном на 15 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актом здачі-приймання (п.4.1 зазначеного договору).

На виконання умов договору від 01.09.98 року,  приміщення загальною площею 79,3 кв. м. було передано позивачу за первісним позовом 01.09.98р., згідно акту прийняття-передачі об'єкта від 01.09.98р. (а.с.12,т.2). Приміщеннями, переданими за  актом  здачі-приймання та договором оренди від 01.09.98р., позивач за первісним позовом користується і на день прийняття рішення, що не заперечується представниками сторін.

Зокрема, згідно п.8.1 договору оренди від 01.09.98р., повернення орендодавцю об'єкта, що орендується здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Матеріали справи не містять акту прийому-передачі, згідно якого первісний позивач повернув первісному відповідачу приміщення  загальною площею 79,3 кв.м. та трьох боксів гаражів, оскільки такий документ сторонами не складався.

01.09.2000р. між сторонами був укладений договір оренди частини будинку, згідно якого  позивач передає в оренду, а відповідач приймає у тимчасове користування частину першого поверху трьохповерхового будинку загальною площею 125,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул.Михайлівська, 8/1 (а.с.10-12, т.1).

Даний договір укладений  терміном на 15 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актом здачі-приймання (п.4.1 зазначеного договору).

01.09.2000р. сторонами було підписано Акт передачі приміщень площею 128,5 кв.м., однак приміщення вказаною площею не було фактично передано позивачу за первісним позовом (а.с.14, т.1).

Судом встановлено, що така передача приміщень за договором на дату підписання акту з об'єктивних обставин була неможливою, оскільки станом на 01.09.2000р., у відповідності до договору оренди №6 від 02.01.1995р. та листа №6  від 31.12.2000р. щодо пролонгації договору оренди (а.с.67-69, т.1), частина приміщень були в  оренді у Відділі Державної фельд'єгерської служби. Лише 16.10.2000р. вказані приміщення було повернуто відповідачу за первісним позовом, що підтверджено актом від 16.10.2000р. (а.с.76, т.1).

Враховуючи, що як договір від 01.09.98р., так і договір від 01.09.2000р. не містить жодних посилань на те, що дію першого договору припинено, чи на те, що останній договір укладений на заміну попереднього, суд вважає їх окремими, не пов'язаними між собою правочинами.  

Слід зазначити, що рішенням господарського суду Житомирської області від 17.01.06р. у справі №8/55 "Д" встановлено, що сторонами  були укладені два договори оренди  частини будинку №8/1 по вул. Михайлівській, в м. Житомирі, а саме: договір оренди від 01.09.98р. та  договір  оренди від 01.09.2000 року.

Зокрема, згідно рішення від 17.01.06р., яким було відмовлено в розірванні договору від 01.09.2000р. (а.с.19-20,т.1), вказаний договір на дату прийняття рішення є чинним, на що наголошує позивач за первісним позовом.

Відповідно до ст. 35 ГПК України,  факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Той факт, що договір, укладений сторонами 01.09.2000 р. є чинним не заперечується і позивачем за зустрічним позовом, про що свідчить факт звернення  з позовом до суду по справі № 8/55"Д", листи, які направлялись на адресу позивача за первісним позовом, а також факт пред'явлення зустрічних позовних вимог у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що сторони, укладаючи договір оренди від 01.09.2000 р.  не конкретизували, які саме приміщення підлягають оренді, що можливо було зробити шляхом посилання на номери кімнат, які вказані в інвентаризаційному плану.

Згідно даних інвентаризаційного плану (а.с. 123, 125 т.1) на першому поверсі, крім кімнат 1 - 3, які орендуються за договором від 1998р., є кімнати за інвентарними номерами з 3 по 14 і їх загальна площа становить  120,6 м. кв.

За таких обставин, у сторін виник спір з приводу того, які саме приміщення підлягають передачі орендарю за договором від 01.09.2000р. та чи входять до їх складу приміщення кімнат №№1,2,3, які передані первісному позивачу за договором від 01.09.98р., що стало підставою для звернення сторін до суду з вимогами про внесення змін до договору від 01.09.00р. в редакціях, які викладеніу позовних заявах.

У відповідності  до положень ч.1 ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо  інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ч.ч. 2 - 4 ст.188 ГК України,  сторона  договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

17.08.05 року позивач за первісним позовом надіслав відповідачеві за первісним позовом заяву щодо внесення змін до спірного договору від 01.09.2000 року (а.с.140 т.1).

Позивач за зустрічним позовом лист з пропозицією внести зміни до договору направив 24.07.06 (а.с.104 т.1).

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї  з сторін у разі  істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним  є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої  цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За ч.1 ст.652 ЦК України договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо  інше не встановлено договором або не випливає  із суті  зобов'язання, у разі істотної  зміни обставин, якими сторони керувалися при його укладенні.

Зміна обставин  є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України,  якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї  статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої  сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які  заінтересована сторона не могла усунути після  їх виникнення при всій турботливості  та обачності , які  від неї  вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових  інтересів сторін позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4)  з суті  договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Аналізуючи  надані сторонами докази та пояснення, судом не встановлено наявність обставин, а саме істотне порушення договору та істотну зміну обставин, про які  зазначається в ст. ст. 651, 652 ЦК України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог сторін стосовно внесення  змін до договору від 01.09.2000р., ні за первісним, ні за зустрічним позовами.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову і в частині визнання договору оренди, укладеного між сторонами 01.09.98р.у недійсним на підставі ст.50 ЦК Української РСР  (в редакції 1963року), оскільки:

- відповідно до ст.50 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності.

- на період укладення спірного договору власником  об'єкту, який був переданий в оренду позивачеві за первісним позовом не був позивач за зустрічним позовом, а передані в оренду приміщення знаходилися на балансі у останнього, тому договір оренди укладався за згодою  Регіонального відділення Фонду Державного майна України в Житомирській області, що підтверджується рішенням господарського суду Житомирської області від 17.01.06р. у справі 8/55"Д" та листом Регіонального відділення Фонду Державного майна України в Житомирській області за №2729 від 10.12.98р. (а.с.72,т.1).

Таким чином,   приміщення, передані в оренду позивачеві за первісним позовом на підставі договору від 01.09.98р. не належали на праві власності позивачеві за зустрічним позовом, а розпоряджалося ними Регіональне відділення Фонду Державного майна України в Житомирській області,  і тому спірний договір ніяким чином не міг не відповідати цілям діяльності останнього.

Слід зазначити, що позивач  за зустрічним позовом не надав доказів, які б підтверджували, що  укладений договір від 01.09.98 р. не відповідав  цілям діяльності позивача за зустрічним позовом.

Суд не приймає до уваги доводи позивача за зустрічним позовом про те, що спірний договір не відповідає його статутним  цілям, так як у 2000 році він став власником  майна, яке було передане в оренду, оскільки відповідно до частини першої ст.770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найом, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідно до ст. 759 ЦК України,  за договором найму ( оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати  наймачеві майно у користування за плату  на певний строк.

Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 ЦК України).

За першим договором об'єкт оренди було передано орендарю, який перебуває в останнього і на даний час, а за договором від 01.09.2000 року умову щодо передачі об'єкту оренди виконано не було.

Вимоги позивача за первісним позовом щодо зобов'язання відповідача за первісним позовом усунути перешкоди у користуванні приміщеннями, переданими позивачу в користування  на підставі договору від 01.09.2000р., та фактично передати їх у користування останнього, суд вважає такими, що суперечать положенням чинного законодавства та не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

У відповідності  до ст. 391 ЦК України власник майна має  право вимагати усунення перешкод у здійсненні  ним права користування та розпорядження своїм майном. За змістом вказаної  статті таким правом наділено як власника так і  особу, яка  володіє річчю, але позбавлена можливості користуватися та  розпоряджатися нею.

З положень ст. 397 ЦК України вбачається, що володіння майном пов'язане з його фактичним утриманням певною особою.

Однак, як зазначалося вище, приміщення, перешкоди в користуванні  якими просить усунути позивач за первісним позовом, фактично не були передані  орендарю, тому, на думку суду, в даному випадку, первісним позивачем не вірно вибрано спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів в частині  усунення  перешкод у користуванні приміщенням.

Водночас слід зазначити, що згідно ст. 766 ЦК України, якщо наймодавець не передає  наймачеві   майно,  наймач  має  право, зокрема, вимагати  від  наймодавця передання майна,   відшкодування збитків, завданих затримкою, що відповідає  ч.1 ст.620 ЦК України, за положеннями якої  у разі  невиконання боржником обов'язку передати кредиторов  у власність або у користування річ, визначену  індивідуальними ознаками, кредитор має  право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

Однак, за ч.2 ст.620 ЦК України, кредитор втрачає  право на витребування  у боржника речі, визначеної  індивідуальними  ознаками,  у  разі,  якщо  ця річ вже передана третій особі  у власність або в користування.

З огляду на викладене, враховуючи, що об'єкт оренди, як на день пред'явлення позову до суду, так  і на день вирішення спору, згідно договору від 15.12.03р. було передано третій особі  (ВАТ "Банк "Фінанси  та Кредит"), в задоволенні вимоги щодо фактичної передачі в користування позивача за первісним позовом приміщень, які являються об'єктом договору оренди від 01.09.2000р., слід відмовити.

При цьому слід звернути увагу, що згідно ст.620 ЦК України, кредитор  має  право витребувати у боржника та вимагати передання відповідно до умов зобов'язання лише визначену індивідуальними ознаками річ, під дефініцію якої не можна підвести спірні приміщення, оскільки сторони не наділили їх такими ознаками.

Крім того, в задоволенні позовних вимог первісного позивача суд відмовляє  з підстав пропуску останнім строків позовної давності для звернення до суду  для захисту свого права.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила  Цивільного  кодексу  України про позовну давність застосовуються до позовів,  строк пред'явлення яких,  встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи те, що до набрання чинності ЦК України (01.01.04) строк позовної давності для пред'явлення позивачем даного позову сплив, до спірних правовідносин застосовуються правила про позовну давність, які визначені в ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за  позовом  особи,  право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого  права.

За припсами ст. 75 ЦК УРСР, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторони.

Оскільки договір оренди та акт приймання-передачі приміщення був укладений 01.09.2000 року, однак фактичної передачі приміщення не відбулось, то первісний позивач про порушення свого права дізнався саме з цієї дати - 01.09.2000 р.

Таким чином, строк позовної давності первісного позивача для захисту свого порушеного права сплив 01.09.2003 року, а до суду позивач звернувся 02.06.06.

Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР, закінчення строку  позовної давності є підставою для відмови у позові.

Що стосується клопотань позивача за первісним позовом від 29.10.07р. та від 17.12.07р. (а.с.11-13,115-119, т.3), то суд зазначає слідуюче.

Відповідно до  п.п. 1,2 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд  має право:

- визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

- виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав чи інтересів позивача і про це є клопотання заінтересованої особи.

Суд вважає, що вимога про визнання  недійсним договору від 15.12.03р. не підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги первісного позивача не грунтуються на вказаному договорі, тобто договір не пов'язаний з предметом  спору. До того ж суд не може вийти за межі даних позовних вимог, оскільки вихід  за межі позовних вимог  означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем до відповідача вимоги.  

Щодо заявленого клопотання про зупинення провадження у справі, до вирішення пов'язаної, на думку первісного позивача, з даною  справою  справи № 2/1313-нм, то воно судом відхилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості  розгляду даної справи до вирішення пов'язагної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи підстави, на яких первісний позивач грунтує свої позовні вимоги, а також предмет позову, суд не вважає, що  справа № 2/1313-нм, предметом позову якої є визнання недійсним рішення виконкому  Житомирської міської Ради № 806 від 28.12.00 про відміну пункту 37 додатку 1 рішення міськвиконкому від 23.12.99 №738 щодо оформлення права власності на 28/100 ідеальних частин адмінбудинку по вул. Михайлівська, 8/1 в м. Житомирі за Виробничо-торгівельним об'єднанням місцевої промисловості "Полісся", пов'язана зі справою 5/ 694-НМ.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні вимог як первісного так і зустрічного позову.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за первісним позовом покладаються на ЖФ АБ "Енергобанк", за зустрічним позовом - на ВТО місцевої промисловості "Полісся".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,34,35,43,44,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні первісного відповідача ВАТ "Банк "Фінанси  та кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління  ВАТ "Банк "Фінанси  та кредит".

2. У задоволенні первісного позову відмовити.

3. У задоволенні  зустрічного позову відмовити.

4. Клопотання первісного позивача відхилити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам

4- третій особі