Постанова

від 06.09.2007 по справі 5/694-нм

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

06 вересня 2007 р.                                                                                  

№ 5/694-НМ 

  Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого -судді

Грека Б.М. -(доповідача у справі)

суддів :

Михайлюка М.В. Рибака В.В.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

Житомирського обласного

виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості “Полісся”

на рішення

господарського суду Житомирської

області від 12.12.06

у справі

№ 5/694-НМ

господарського суду

Житомирської області

за позовом

Акціонерного банку “Енергобанк” в

особі Житомирської філії

до

Житомирського обласного

виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості “Полісся”

про

усунення перешкод в користуванні

приміщенням і внесення змін до договору

 за участю представників від:

позивача

Штиколенко В.В. (дов. від

17.07.07), Бєляк І.О. (дов. від 19.07.07)

відповідачів

Корнійчук А.О. (директор),

Біленький В.В. (дов. від 07.06.07)

В С Т А Н О В

И В :

Акціонерний банк “Енергобанк” в

особі Житомирської філії звернувся до господарського суду Житомирської області

з позовом (з врахуванням уточнення позовних вимог) про зобов'язання

Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої

промисловості “Полісся” не чинити перешкоди в користуванні приміщенням згідно

договору оренди від 01.09.00 загальною площею 120,6 кв.м., розташованих на

першому поверсі трьохповерхового будинку №8/1, по вул. Михайлівській в м.

Житомирі, а саме: №4 - кабінетом загальною площею 22,1кв.м., №5 - коридором

загальною площею 11,5кв.м., №6 - основним приміщенням загальною площею

13,5кв.м., №7 - основним приміщенням загальною площею 22,0кв.м., №8 -основним

приміщенням загальною площею 20,1 кв.м., №9 - службовим приміщенням: площею 1,7

кв.м., №10 - службовим приміщенням загальною площею 7,8кв службовим приміщенням

загальною площею 0,9кв.м., №12 - сходовою загальною площею 7,9 кв.м., №13 - коридором

загальною площею 3,3кв.м кабінетом загальною площею 9,8кв.м. та фактично

передати в користування вищезазначене приміщення,  а також змінити розділ перший (предмет

оренди), договору від 01.09.00, виклавши його такій редакції:

“Орендодавець передає, а орендар

бере у тимчасове користування будівлі площею 120,6 кв.м. в будинку №8/1 по

вулиці Михайлівській, в м. Житомирі.

1.1. Об'єкт, що орендується, являє

собою частину трьохповерхового будинку складається із приміщень, розташованих

на першому  поверсі, а саме: кімнати,

позначені на поетажному плані першого поверху будівлі літерою А: №4 - кабінет

загальною площею 22,1 кв.м., №5 - коридор загальною площею 11,5 кв.м., №6 -

приміщення загальною площею 13,5кв.м., №7 - основне приміщення загальною площею

22,0 кв.м., №8 - основне приміщення загальною 

площею 20,1 кв.м. службове 

приміщення  загальною  площею 1,7 кв.м., №10 - службове приміщені

загальною площею 7,8 кв.м., №11 - службове приміщення загальною площею 0,9квл

№12 - сходова площадка загальною площею 7,9 кв.м.,  №13 - коридор загальною площею 3,3кв.м., №14

- кабінет загальною площею 9,8кв.м.

1.2 Адреса: 10014, м. Житомир, вул.

Михайлівська, 8/1.

1.3 Загальна площа 120,6 кв.м.

1.4 Вартість приміщень, що

орендуються: 124097,4 грн.

1.5 Кількість поверхів: один.

1.6 Стан об'єкта, що орендується,

на момент передачі в оренду: задовільний

1.7 Амортизаційні відрахування

використовуються орендодавцем на власний розсуд.”

27.07.06 відповідач подав зустрічну

позовну заяву, в якій (з врахуванням уточнення позовних вимог) просив

зобов'язати позивача за первісним позовом укласти зміни до договору оренди

01.09.00, а саме, предмет договору викласти в наступній редакції:

“Орендодавець передає, а орендар

бере у строкове платне користування частину приміщення за адресою: м. Житомир,

вул. Михайлівська, 8/1 загальною площею 79,3 кв.м., а саме: кімнату №1 площею

10,8 кв.м кімнату №2 площею 30,3 кв.м., кімнату №3 площею 38/ кв.м. згідно

поетажного плану приміщення.

п.1.3. Загальна площа: 79,3 кв.м.

п.5.1. Розмір орендної плати за

весь об'єкт, що орендується складає 6497,00грн.в місяць, а також визнати

недійсним договір б/н оренди частини будинку по вул. Михайлівській, 8/1 та 3-х

боксів гаражів, укладеного між сторонами 01.09.98 з 01.09.00”; також просив

змінити умови договору від 01.09.00, а саме, п.7.1 викласти в наступній

редакції: “Орендар не має першочергового права на викуп орендованих приміщень і

п.8.9. У випадку коли орендар здійснив за власний рахунок поліпшення, які

неможливо відокремити від приміщення, що орендується, то вони переходять у

власність орендодавця без відшкодування їх вартості”.

Рішенням господарського суду

Житомирської області від 12.12.06 (суддя Брагіна Я.В.) первісний позов

задоволено, у зустрічному -відмовлено з тих підстав, що сторони дійшли згоди про

передачу в оренду додаткових площ, втім, відповідач їх фактично не надав.

Не погоджуючись з даним рішенням,

відповідач за первісним позовом оскаржує його в касаційному порядку,

посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні сторони

наполягали на тому, що на даний момент позивач фактично не користується спірним

приміщенням, оскільки його займає Банк “Фінанси і кредит”. Відповідач також

вказує на те, що цей банк не був залучений до участі у справі, хоча рішення вплине

на його права та обов'язки. Позивач зауважує на тому, що вищезгаданий банк

займає спірне приміщення незаконно.

Заслухавши суддю-доповідача,

розглянувши та обговоривши  доводи  касаційної скарги, перевіривши правильність

застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню,

вищезгадане рішення -скасуванню а справа -направленню на новий розгляд до

господарського суду Житомирської області.

Як слідує з матеріалів справи та

встановлено судом, 01.09.98 між сторонами був укладений договір оренди частини

будинку, згідно якого позивач передає в оренду, а відповідач приймає у

тимчасове користування частину будинку загальною площею 79,3 кв.м. та 3-х

боксів гаражів площею 80,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул.

Михайлівська, 8/1.

Даний договір укладений терміном на

15 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актом здачі-приймання

(п.4.1 зазначеного договору).

01.09.00 між сторонами був

укладений договір оренди ще частини будинку, згідно якого позивач передає в

оренду, а відповідач приймає у тимчасове користування частину першого поверху

трьохповерхового будинку загальною площею 125,8 кв.м., що знаходиться за

адресою:

м. Житомир, вул. Михайлівська, 8/1.

Рішенням господарського суду

Житомирської області від 17.01.06 у справі № 8/55"Д" підтверджується,

що між сторонами були укладені два договори оренди часті будинку №8/1 по вул.

Михайлівській, в м. Житомирі а саме: договір оренди 01.09.98 та договір оренди

від 01.09.00. Дане рішення визнано судом преюдиційним фактом, оскільки

відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господареві суду

під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорі

яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач за первісним позовом

просить зобов'язати відповідача за первісним 

позовом не чинити перешкоди у користуванні приміщеннями, переданими йому

користування на підставі договору від 01.09.00 та зобов'язати відповідача фактично

передати їх у користування.

Задовольняючи первісний позов та

відмовляючи у зустрічному, суд мотивував своє рішення тим, що позивач має право

орендувати приміщення, загальною площею 120 кв.м., втім, вони ним не

використовуються, оскільки не надані відповідачем.

Втім, колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає такі висновки передчасними, оскільки суд

встановив, що мали місце 2 договори оренди приміщень в одному і тому ж будинку.

Але судом не вказано, чи в договорі від 01.09.00 йдеться крім іншого про ті ж

площі, що і в договорі від 01.09.98, та у зв'язку з цим, чи не слід розглядати

договір від 01.09.00 таким, що укладений замість договору від 01.09.98. Також

судом не визначено причин, з яких спірне приміщення не використовується позивачем.

Також судом зроблено суперечливі

висновки щодо передачі позивачу площ за договором від 01.09.00. Так,

встановивши, що 01.09.00 приміщення загальною площею 128,5 кв. м. було передано

позивачу за актом прийняття-передачі об'єкта від 01.09.00, суд, втім, робить

висновок, що позивач не може використовувати дане приміщення з вини

відповідача. До того ж, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на

підтвердження такого висновку.

Крім того, суд не з'ясував, чи

вплине на права третіх осіб (зокрема, як зазначають сторони, Банку “Фінанси і

кредит”) прийняття рішення у цій справі та не вирішив питання про їх залучення

в якості третіх осіб, чи співвідповідачів.

Приймаючи рішення про укладення

договору в редакції позивача, суд, в порушення припису об'єктивності, взагалі

не прийняв до уваги редакцію договору, яку пропонував відповідач, пославшись на

порушення ним порядку досудового врегулювання спору. Приписи ст.ст. 641-646,

649 Цивільного кодексу України дійсно встановлюють досудовий порядок

врегулювання переддоговірного спору, який покликаний більш швидко та ефективно

вирішити спірні питання між сторонами без звернення до суду. Разом з тим, право

сторони на звернення до суду не може бути обмежене порядком вирішення даного

спору, передбаченим вищеназваними статтями.

Так, відповідно до ст.124

Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що

виникають у державі. Офіційне тлумачення положення ч. 2 ст.124 Конституції

України наведено у рішенні Конституційного суду України від 09.07.02 №15-рп/2002

зі справи №1-2/2002, відповідно до п.1 резолютивної частини якого право особи

на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими

нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового

врегулювання спору за встановленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням

юрисдикції судів і права на судовий захист.

Така ж позиція викладена і в п.8

Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.96, згідно якої суд не

вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви з тієї підстави, що її вимоги

повинні бути розглянуті  в передбаченому

законом досудовому порядку.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного Суду України “Про судове рішення”, викладених у пункті 1 постанови

від 29.12.76 № 11, обґрунтованим визнається рішення в якому повно відображено

обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені

обставини і правові наслідки є вичерпними відповідають  дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні. Рішення господарського суду Житомирської

області цим вимогам не відповідає.

Оскільки передбачені процесуальним

законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені

попередніми судовими інстанціями, рішення у справі підлягає скасуванню з

передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського  процесуального кодексу  України, 

Вищий    господарський    суд  

України 

П О С Т А Н О

В И В :

Касаційну скаргу Житомирського

обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості “Полісся”

задовольнити частково, рішення господарського суду Житомирської області від

12.12.06 у справі №5/694-НМ скасувати, справу №5/694-НМ направити на новий

розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий - суддя                                                                     

Б. Грек

Судді                                                                                                    М.

Михайлюк

В. Рибак