Постанова

від 04.12.2024 по справі 205/3377/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 205/3377/21

провадження № 61-11152св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД ЮА»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2023 року у складі судді Терещенко Т. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року до суду звернулась Дніпровська міська рада з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД ЮА» (далі - ТОВ «ПРАЙД ЮА»), про звільнення земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2007 року визнано дійсним укладений 17 червня 1999 року між ОСОБА_4 та Малим колективним підприємством «Фортуна» (далі - МКП «Фортуна») договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинно збудоване майно, розташоване за вищевказаною адресою, а саме на будівлю цеху літ. А-2 загальною площею 305,2 кв. м та будівлю незавершеного будівництва Б.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер і його спадкоємцями є відповідачі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2020 року у справі № 205/3793/17 у позові ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: територіальна громада в особі Дніпровської міської ради та Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про витребування майна і визнання права власності на будинок відмовлено.

Відповідно до листа Департамента по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12 січня 2021 року № 4/11-8 станом на 11 січня 2021 року за результатами пошуку за адресою земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 не виявлено реєстраційних записів щодо договорів оренди землі, укладених між міською радою та юридичними або фізичними особами.

Будівництво приміщення № 6 - антресоль, площею 9,3 кв. м, літ. А1-1 прибудова - коридор 15,8 кв. м, літ. А2-1 прибудова - приміщення, 103,4 кв. м, літ. Б-1 будівля складу 106,0 кв. м, літ. В-1 будівля цеху 104,4 кв. м здійснено за відсутності декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

09 березня 2021 року Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та складено акт № 7/7-0321, яким встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані будівлі і споруди, та на момент перевірки договір оренди землі, державний акт на право приватної власності на землю під будівлю, інші документи, що надають право на користування земельною ділянкою відсутні.

Спірне нерухоме майно побудоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт і декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 в користування померлому ОСОБА_4 та відповідачам не передавалася, тому у них відсутні підстави щодо користування земельною ділянкою.

Відповідно до технічного паспорта від 14 квітня 2017 року у 2016 році здійснено самочинне будівництво, а саме будівля цеху літ. А-2, збільшилась з 305,2 кв. м на 314,5 кв. м (коридор літ. А1-1, поз. 5, загальною площею 15,8 кв. м; прибудова літ. А2-1, поз. 16, загальною площею 103,4 кв.м; будівля складу літ. Б-1, поз. 1-3, загальною площею 106,0 кв. м; будівля цеху літ. В-1, поз. 1-2, загальною площею 104,4 кв. м, які побудовані у 2016 році ОСОБА_4 .

Рішенням у справі № 205/3793/17 встановлено, що саме відповідачі є спадкоємцями ОСОБА_4 , отже до них перейшли права та обов`язки померлого.

На підставі викладеного, позивач просила зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 2 579 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від самочинно побудованого майна, привівши її у стан придатний для використання шляхом знесення приміщення № 6 - антресоль, площею 9,3 кв. м, літ. А1-1 прибудова - коридор, площею 15,8 кв. м, літ. А2-1 прибудова - приміщення, площею 103,4 кв. м, літ. Б-1 будівля складу, площею 106,0 кв. м,

літ. В-1 будівля цеху, площею 104,4 кв. м, а також покласти судові витрати на відповідачів.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, в позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивачем пред`явлено позов до неналежних відповідачів, оскільки самочинне майно не увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 і право власності на нього не було зареєстровано за відповідачами, отже спадкоємці не набули право власності в порядку спадкування на це майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року Дніпровська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов Дніпровської міської ради задовольнити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували всі обставини, що мають значення для справи, неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють земельні відносини, що пов`язані із самочинним будівництвом нерухомого майна, а також норми процесуального права щодо пред`явлення позову до правонаступника.

Суди залишили поза увагою, що з наданих технічних паспортів площа зазначеного майна змінювалась. Таким чином, внаслідок самочинного будівництва, відбулася безпідставна та протиправна забудова земельної ділянки, що належить до комунальної власності м. Дніпра. Отже, є підстави вважати цей об`єкт самочинно збудованим, оскільки він збудований на самовільно зайнятій земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та без належного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Самочинні об`єкти будувались на земельній ділянці без правовстановлюючих документів на землекористування, чим порушено вимоги діючого законодавства України та права позивача, що є підставою для задоволення його позову.

Крім того, Дніпровська міська рада вважає, що судом апеляційної інстанції в постанові від 21 червня 2023 року застосовано норму права без урахування висновків, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у наступних постановах Верховного Суду:

від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14, провадження № 61-5330 св18, від 17 жовтня 2018 року у справі № 630/664/15, провадження № 61-4062св18, (щодо пред`явлення позову до правонаступника);

від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20, від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, від 12 січня 2022 року у справі № 324/11607/20 (щодо повернення суду до стадії підготовчого провадження після його закриття);

від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20, від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6058/20; від 29 вересня 2020 року у справі № 648/533/16 (щодо ефективного способу захисту прав власника земельної ділянки);

від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 08 жовтня 2019 у справі № 920/447/18, Верховного Суду від 06 листопада 2019 у справі № 911/1292/18, від 02 вересня 2020 у справі № 641/2895/19 (щодо застосування вимог статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню.

Аргументи інших учасників справи

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Борисенко В. А. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Дніпровської міської ради, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення міською радою законні та обґрунтовані, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зазначає, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченоїпунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2007 року задоволено позов ОСОБА_4 і МКП «Фортуна» в частині визнання дійсним укладеного 17 червня 1999 року між ОСОБА_4 і МКП «Фортуна» договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинно збудоване майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на будівлю цеху літ. А-2 загальною площею 305,2 кв. м і будівлю незавершеного будівництва літ. Б.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Згідно з інформаційною довідкою № 237042695 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 15 грудня 2020 року, право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 305,2 кв. м

(А-2 - будівля цеху, а - сходи, Б - незавершене будівництво, № 1-3 споруди), зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 12 грудня 2020 року на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в розмірі по 1/3 частки за кожним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2020 року у справі № 205/3793/17, яке набрало законної сили 05 листопада 2020 року, встановлено, що майно виробничого будинку АДРЕСА_1 , яке складається з: літ. «А-2», загальною площею 433,7 кв. м, що складається з приміщень: 1 - цех, загальною площею 51,6 кв. м, 2 - цех, загальною площею 50,6 кв. м, 3 - цех, загальною площею 95,3 кв. м, 4 - приміщення, загальною площею 3,9 кв. м, 5 - коридор, загальною площею 15,8 кв. м, підсумок по І поверху 217,2 кв. м, з яких: корисної - 217,2 кв. м, основної - 201,4 кв. м, допоміжної - 15,8 кв. м; 6 - антресоль, загальною площею 9,3 кв. м, 7 - коридор, загальною площею 44,2 кв. м, 8 - побутові приміщення, загальною площею 23,6 кв. м, 9 - коридор, загальною площею 1,9 кв. м, 10 - туалет, загальною площею 2,3 кв. м, 11 - душова, загальною площею 5,1 кв. м, 12 - комора, загальною площею 4,1 кв. м, 13 - комора, загальною площею 5,2 кв. м, 14 - комора, загальною площею 7,9 кв. м, 15 - кабінет, загальною площею 9,5 кв. м, 16 - приміщення, загальною площею 103,4 кв. м, підсумок по II поверху 216,5 кв. м, з яких: корисної - 216,5 кв. м, основної - 112,9 кв. м, допоміжної - 103,6 кв. м; (літ. «Б-1»), загальною площею 106,0 кв. м, що складається з: 1 - склад, загальною площею 70,6 кв. м, 2 - склад, загальною площею 16,5 кв. м, 3 - компресорна, загальною площею 18,9 кв. м, підсумок по літ. «Б-1» 106,0 кв. м, з яких: корисної - 106,0 кв. м, основної - 87,1 кв. м, допоміжної - 18,9 кв. м;

(літ. «В-1»), загальною площею 104,4 кв. м, що складається з: 1 - цех, загальною площею 53,9 кв. м, 2 - цех, загальною площею 50,5 кв. м, підсумок по літ. «В-1» 104,4 кв. м, з яких: корисної - 104,4 кв. м, основної - 104,4 кв. м, не зареєстроване за померлим ОСОБА_4 у встановленому законом порядку, а отже, не увійшло до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24 грудня 2020 року в листі № 4/1-528 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради було надано інформацію про те, що в Реєстрі будівельної діяльності станом на час надання відповіді не міститься інформація про реєстрацію дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з даними Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 22 грудня 2020 року № 1004-1.14/2185 відсутня інформація відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва з приводу видачі документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: будівлі цеху літ. А-2 на АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12 січня 2021 року № 4/11-8 станом на 11 січня 2021 року за результатами пошуку за адресою земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 в системі не виявлено реєстраційних записів щодо договорів оренди землі, укладених між міською радою та юридичними або фізичними особами.

09 березня 2021 року позивачем проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та складено з цього приводу акт обстеження земельної ділянки. В ході обстеження встановлено: відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку; наявність на земельній ділянці будівель та споруд; відсутність документів, що підтверджують право власності та/або дозвіл на влаштування на частину будівель і споруд, які позначені в технічному паспорті станом на 14 квітня 2017 року (прибудова

літ. А1-1, прибудова літ. А2-1, будівля складу літ. Б-1, будівля цеху літ. В-1).

20 травня 2021 року Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства України при користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено акт № 05/21/25, в якому зазначено, що згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «ПРАЙД ЮА» є власником об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлю, загальною площею 305,2 кв. м, опис: А-2 - будівлю цеху, а - сходи, Б - незавершене будівництво, № 1-3 - споруди та виробничий будинок, опис: виробничий будинок літ. А-2, загальною площею 433,7 кв. м, літ. Б-1 - будівля складу, загальною площею 106,0 кв. м, літ. В-1 - будівля цеху, загальною площею 104,4 кв. м, літ. Г-Д - вольєр, літ. Е - убиральня, літ. Ж, З - сарай (тимч.), літ. И - вольєр, літ. К - погріб з шийкою, № 1 - підпірна стіна, № 2 - ворота з хвірткою, № 3, 4 - огорожа, № 5 - яма вигрібна, № 6 - ворота, № 7 - огорожа, № 8 - підпірна стіна, І - замощення. Чинні цивільно-правові договори між Дніпровською міською радою та ТОВ «ПРАЙД ЮА» на зазначену земельну ділянку відсутні, згідно з Публічною кадастровою картою України земельна ділянка не сформована. Робоча група прийшла до висновку, що документи, які посвідчують право на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (або свідоцтва про право власності) чи договори оренди землі, зареєстровані відповідно до чинного законодавства України відсутні.

У матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 квітня 2021 року № 252708156, з якого вбачається, що право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 305,2 кв. м, що складається з:

А-2 - будівлі цеху, а - сходів, Б - незавершеного будівництва, № 1-3 - споруд, належить ТОВ «ПРАЙД ЮА» на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ПРАЙД ЮА» від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 12 квітня 2021 року.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2007 року задоволено позов ОСОБА_4 та МКП «Фортуна» в частині визнання дійсним укладеного 17 червня 1999 року між ОСОБА_4 і МКП «Фортуна» договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинно збудоване майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на будівлю цеху літ. А-2 загальною площею 305,2 кв. м і будівлю незавершеного будівництва літ. Б.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Згідно з інформаційною довідкою № 237042695 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 15 грудня 2020 року, право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 305,2 кв. м

(А-2 - будівля цеху, а - сходи, Б - незавершене будівництво, № 1-3 споруди), зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 12 грудня 2020 року на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в розмірі по 1/3 частки за кожним.

09 березня 2021 року позивачем проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та складено з цього приводу акт обстеження земельної ділянки. В ході обстеження встановлено: відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку; наявність на земельній ділянці будівель та споруд; відсутність документів, що підтверджують право власності та/або дозвіл на влаштування на частину будівель і споруд, які позначені в технічному паспорті станом на 14 квітня 2017 року (прибудова

літ. А1-1, прибудова літ. А2-1, будівля складу літ. Б-1, будівля цеху літ. В-1).

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивачем пред`явлено позов до неналежних відповідачів, оскільки самочинне майно не увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 і право власності на нього не було зареєстровано за відповідачами, отже спадкоємці не набули право власності на це майно в порядку спадкування.

З такими висновками Верховний Суд не погоджується з огляду на таке.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення (постанова Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 359/8362/17, провадження № 61-4775св19).

На обґрунтування заявлених позовних вимог Дніпровська міська рада зазначила, що позовні вимоги щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки від самочинного будівництва до відповідачів були заявлені позивачем, оскільки відповідачі є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , який здійснив самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 і саме це є підставою для покладення на відповідачів такого обов`язку. Дніпровська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі у власність або користування земельної ділянки, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомого майна.

Отже, цей позов подано на поновлення порушеного, на думку позивача, права власності територіальної громади на земельну ділянку.

У частині другій статті 331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, до складу спадщини входять виключно ті права спадкодавця, які належали йому на момент смерті.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 306/197/15-ц.

Відповідно до пунктів 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно з законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Тобто, зобов`язання передбачені статтею 376 ЦК України спадкоємці успадковують разом з правами на спадкове майно.

Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію щодо можливості спадкування будівельних матеріалів, які входять до спадкової маси та являють собою самочинне будівництво (зокрема у постанові 01 квітня 2019 року у справі № 569/15959/16-ц (провадження № 61-31923св18), від 16 грудня 2019 року у справі № 489/1685/15-ц (провадження № 61-33873св18), від 10 лютого 2021 року у справі № 495/3009/15-ц (провадження № 61-3261св20), від 17 лютого 2021 року у справі № 520/448/17 (провадження № 61-19412св19)).

Матеріалами справи також установлено, що право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 305,2 кв. м

(А-2 - будівля цеху, а - сходи, Б - незавершене будівництво, № 1-3 споруди), зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 12 грудня 2020 року на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в розмірі по 1/3 частки за кожним.

У матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 квітня 2021 року № 252708156, з якого вбачається, що право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 305,2 кв. м, що складається з:

А-2 - будівлі цеху, а - сходів, Б - незавершеного будівництва, № 1-3 - споруд, належить ТОВ «ПРАЙД ЮА» на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ПРАЙД ЮА» від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 12 квітня 2021 року.

Проте, відмовляючи у позові з тих підстав, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є неналежними відповідачами, суди достовірно не з`ясували, хто саме здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , які саме зобов`язання успадкували відповідачі та хто повинен виконати вимоги Дніпровської міської ради про повернення вказаної земельної ділянки, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна.

Крім того, суди не встановили характер добудови, чи змінено розмір земельної ділянки, яка зайнята забудовою, здійсненою ОСОБА_4 , чи іншими особами, чи ця забудова здійснена за рахунок збільшення об`єму майна, яке передано у власність, оскільки встановлені обставини впливають на вирішення питання, чи підтверджується порушене право самочинним будівництвом вказаного майна Дніпровської міської ради.

Враховуючи наведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову в позові Дніпровської міської ради з підстав пред`явлення позову до неналежних відповідачів.

По суті позов Дніпровської міської ради судами не розглянутий, наявні докази не досліджені, оцінка доводам учасників справи не надана.

З огляду на вказане рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам належить урахувати наведені у цій постанові висновки суду касаційної інстанції, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог цивільно-процесуального закону.

Щодо судових витрат

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18)).

Оскільки за наслідками касаційного розгляду справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік