Постанова

від 11.12.2024 по справі 127/28353/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/28353/22

Провадження № 22-ц/801/2436/2024

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 рокуСправа № 127/28353/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач),

суддів Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 127/28353/22 за позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою представника Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи Якименко Шевчук Юлії Олексіївни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2024, ухвалене у складі судді Шаміної Ю.А. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 30.09.2024, -

в с т а н о в и в :

6.12.2022 ОСОБА_1 звернулась досуду зпозовом (вх№ 79252)до Вінницькогообласного центрумедико-соціальноїекспертизи (далі ВОЦМСЕ),за участітретьої особибез самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача ОСОБА_2 про поновленняна роботіта стягненнязаробітної платиза часвимушеного прогулу,в якомупросила :визнати протиправним та скасувати наказ в. о. головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи №159/к/тр від 04.11.2022 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади юрисконсульта організаційно методичного відділу за сумісництвом, а також поновити її на посаді юрисконсульта ВОЦ МСЕ з 04.11.2022 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов`язати головного лікаря ВОЦ МСЕ ОСОБА_2 відшкодувати шкоду заподіяну установі в зв`язку із незаконним звільненням ОСОБА_1 ..

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2023, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 9.05.2023, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 3.04.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2023 та постанова Вінницького апеляційного суду від 9.05.2023 скасовано; позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу і поновлення на роботі задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов`язки головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 4.11.2022 № 159/к/тр про звільнення; поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ВОЦ МСЕ з 4.11.2022; у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання головного лікаря ВОЦ МСЕ ОСОБА_2 відшкодувати шкоду, заподіяну установі у зв`язку із незаконним звільненням ОСОБА_1 , відмовлено; в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

/т. 1 а. с. 163-170/.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2024 позов задоволено. Стягнуто з ВОЦ МСЕ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 96184,16 грн (без вирахування податків та зборів). Стягнуто з ВОЦ МСЕ на користь держави 992,40 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу , в якій посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права просить : змінити рішення суду в частині стягнення середнього заробітку у період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 .. Стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням різниці із страховими виплатами, які ОСОБА_1 отримала у період з 4.11.2022 по 3.04.2024.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції під час розгляду справи неправильно обчислив суму середнього заробітку ОСОБА_1 під час вимушеного прогулу, оскільки в період вимушеного прогулу ОСОБА_1 перебувала у тимчасовій непрацездатності та отримувала страхові виплати. Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі , орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Перебування ОСОБА_1 у тимчасовій непрацездатності та отримання відповідних страхових виплат є обставиною, що впливає на розрахунок середнього заробітку; стягнення з відповідача середнього заробітку у даному випадку призведе до подвійного нарахування із бюджету як страхових виплат, які ОСОБА_1 вже отримала, перебуваючи у трудових відносинах за основним місцем роботи у КНП «ВОКШВЦ» ВОР, так і середнього заробітку за час вимушеного прогулу у ВОЦ МСЕ; в період з 4.11.2022 по 3.04.2024 ОСОБА_1 перебувала у тимчасовій непрацездатності 112 робочих днів, що підтверджується відповіддю ГУ ПФУ у Вінницькій області № 0200-0313-8/106235 від 15.10.2024; судом першої інстанції ухвалено рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з 368 робочих днів вимушеного прогулу, які охоплюють в собі також 112 днів перебування ОСОБА_1 , у тимчасовій непрацездатності, тому позивачу буде здійснена подвійна виплата середнього заробітку без вирахування страхових виплат, які вона отримала за період 112 днів. Середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно стягнути з урахуванням різниці із страховими виплатами, які ОСОБА_1 отримала в період з 4.11.2022 по 3.04.2024.

Також представником ВОЦ МСЕ Якименко Шевчук Ю. О. завлено клопотання про витребування з КНП «ВОКШВЦ» ВОР відомості про те, який розмір страхових виплат ОСОБА_1 отримала за час вимушеної тимчасової непрацездатності в період з 4.11.2022 по 3.04.2024; витребування з ГУ ПФУ у Вінницькій області відомості про те, який розмір страхових виплат ОСОБА_1 отримала за час тимчасової непрацездатності у в період з 4.11.2022 по 3.04.2024; долучення до матеріалів справи відповідь ГУ ПФУ у Вінницькій області № 0200-0313-8/106235 від 15.10.2024.

27.11.2024 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що відповідачем не надано суду належний доказ сплати судового збору за подання апеляційної скарги, адже в наданій суду платіжні інструкції платником зазначено фізичну особу ОСОБА_5 , а не ВОЦ МСЕ, отримувачем коштів зазначено ГУК у Він. обл., а не Вінницький апеляційний суд. ОСОБА_5 не є ні представником, ні податковим агентом ВОЦ МСЕ, тому не мав права сплачувати замість відповідача судовий збір за розгляд апеляційної скарги із власних коштів; в апеляційній скарзі не зазначено, які саме норми матеріального та процесуального права порушено судом першої інстанції при ухваленні рішення. Жодною нормою чинного законодавства України не передбачено відмінусування заробітної плати за сумісництвом в іншій установі із суми заробітної плати отриманої за основним місцем роботи, і це не є двома виплатами одночасно; нарахування декретних виплат розраховуються з усіх виплачених працівнику заробітних плат, в тому числі і за сумісництвом. Всі виплати декретних нарахувань було здійснено до винесення постанови ВС від 3.04.2024, без урахування заробітної плати за сумісництвом роботи у ВОЦ МСЕ , тобто із значно меншої суми, тому у зв`язку із незаконним звільненням вона втратила значну частину декретних виплат.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 3.12.2024 клопотання представника ОСОБА_3 Шевчук Ю. О. про витребування доказів та долучення доказу задоволено. Витребувано з КНП «ВОКШВЦ ВОР» та ГУ ПФУ у Вінницькій області відомості про те, який розмір страхових виплат ОСОБА_1 отримала за час тимчасової непрацездатності в період з 4.11.2022 по 3.04.2024 (щодо кожного періоду нарахованого окремо). Долучено до матеріалів справи № 127/28353/22 відповідь ГУ ПФУ у Вінницькій області № 0200-0313-8/106235 від 15.10.2024 /т. 2 а. с. 56-58/.

4.12.2024 до Вінницького апеляційного суду на виконання ухвали від 3.12.2024 надійшла відповідь (вх № 4185) КНП «ВОКШВЦ ВОР» від 4.12.2024 № 1021 про розмір страхових виплат ОСОБА_1 за період з 4.11.2022 по 3.04.2024.

11.12.2024 до Вінницького апеляційного суду на виконання ухвали від 3.12.2024 надійшла відповідь (вх № 4270) ГУ ПФУ у Вінницькій області.

У судовому засіданні представник позивача Медведенко О. В. заперечила проти апеляційної скарги.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно зстаттею 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

ОСОБА_1 , маючи постійне місце роботи на посаді юрисконсульта КНП «ВОКШВЦ ВОР», з 6.12.2021 до 4.11.2022 працювала на посаді юрисконсульта організаційно-методичного відділу ВОЦ МСЕ за сумісництвом за безстроковим трудовим договором.

3.12.2021 наказом головного лікаря ВОЦ МСЕ ОСОБА_6 № 160к/тр ОСОБА_1 прийнято на посаду юрисконсульта організаційно-методичного відділу ВОЦ МСЕ з 6.12.2021 за сумісництвом на умовах неповного робочого дня (4 год. в день, робочі дня з понеділка до п`ятниці з 17 год. 10 хв. до 21 год. 10 хв.) з посадовим окладом 4455,00 грн з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу /т. 1 а. с. 4/.

4.11.2022 наказом виконуючого обов`язки головного лікаря ВОЦ МСЕ Даниленко Ю. А. № 159 к/тр ОСОБА_1 звільнено із займаної посади юрисконсульта організаційно-методичного відділу за сумісництвом, 4.11.2022, у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником, на підставі статті 7 КЗпП України, пункту 8 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43 /т. 1 а. с. 5/.

Постановою Верховного Суду від 3.04.2024 визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов`язки головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 4.11.2022 № 159/к/тр про звільнення; поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ВОЦ СМЕ з 4.11.2022 /т. 1 а. с. 163-170/.

19.04.2024 виконуючою обов`язки головного лікаря ВОЦ МСЕ Даниленко Ю. А., керуючись постановою Верховного суду від 3.04.2024 (справа №127/28353/22), винесено наказ № 61/к/тр, яким скасовано наказ ВОЦ МСЕ від 4.11.2022 №159/к/тр «Про звільнення»; поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта організаційно-методичного відділу з 4.11.2022 за сумісництвом на умовах неповного робочого дня 4 год. 00 хв. в день; старшому інспектору з кадрів ОСОБА_7 повідомити ОСОБА_1 про скасування наказу ВОЦ МСЕ від 4.11.2022 №159/к/тр «Про звільнення» та ознайомити з даним наказом /т. 1 а. с. 195/.

Відповідно до довідки про доходи від 12.07.2024 ВОЦ МСЕ середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 261,37 грн. /т. 1 а. с. 194/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач незаконно звільнена 4.11.2022, то період вимушеного прогулу становить 368 робочих дні (з 4.11.2022 по 3.04.2024 (момент поновлення прав, тобто день ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі)), відтак середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 4.11.2022 по 3.04.2024 становить 96184,16 грн (261,37 грн (розмір середньоденної заробітної плати) ? 368 робочі дні).

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8.02.2022 у справі № 755/12623/19 вказано, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Тобто, у разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 зроблено правовий висновок, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Такий висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/808/16, яка не вбачала підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-511цс16, постанові ВС від 27.03.2019 у справі № 235/2867/15-ц, від 5.01.2024 у справі № 204/8655/21).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 8.02.2022 у справі № 755/12623/19, середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Порядок розрахунку середнього заробітку визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8.02.1995 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Даним Порядком не передбачено виключення з розрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати часу перебування працівника на лікарняному.

Оскільки звільнення позивачки відбулося 4.11.2022, тому середня заробітна плата позивачки повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за вересень та жовтень 2022.

Відповідно до довідки ВОЦ МСЕ № 11 від 12.07.2024 сума нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2022 складає 9931,88 грн, а середньоденна заробітна плата 261,37 грн /т. 1 а. с. 194/.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач незаконно звільнена 4.11.2022, то період вимушеного прогулу становить з 4.11.2022 по 3.04.2024 (момент поновлення прав, тобто день ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі), 368 робочих дні. Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 4.11.2022 по 3.04.2024 становить 96184,16 грн (261,37 грн ? 368 робочі дні).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8.12.2021 у справі № 9901/407/19 вказано, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без урахування податків та інших обов`язкових платежів, зважаючи, що справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що положення пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», які визначають, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час, зроблені з урахуванням вимог частини третьої статті 117 КЗпП України, яку було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 20.12.2005 № 3248-IV.

Посилання апелянта на те, що у період вимушеного прогулу ОСОБА_1 перебувала у тимчасовій непрацездатності та відповідно отримала страхові виплати, а виплата середнього заробітку у розмірі визначеному судом першої інстанції призведе до подвійної виплати позивачці середнього заробітку без вирахування страхових виплат, які вона отримала за період лікарняних 112 днів, колегія суддів відхиляє, як такі, що не впливають на розгляд справи, оскільки страхові виплати позивачка отримала за основним місцем роботи, тоді як у відповідності до п. 30 Постанови КМУ від 26.09.2001 року № 1266 (із змінами) Про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Таким чином, отримання позивачкою страхових виплат за основним місцем роботи не впливає на її правовідносини з відповідачем, у якого вона працює за сумісництвом.

Як пояснила представник позивача у судовому засіданні, ОСОБА_1 не зверталася до відповідача про виплату лікарняних та копії листків непрацездатності у визначені законом строки не подавала.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи Якименко Шевчук Юлії Олексіївни залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2024 у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: В. В. Оніщук

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 11.12.2024.