Рішення

від 26.11.2024 по справі 377/1/24

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Справа №377/1/24

Провадження №2/377/85/24

26 листопада 2024 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретарів судового засідання Пскової А.І., Карпенко Г.М., Гніденко Н.П.,

позивача ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),

представника позивача ОСОБА_2 ( в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),

представника відповідача-адвоката Белінського П.Є. ( в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),

представника відповідача та третьої особи-адвоката Кірсік С.В. ( в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справузапозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кволіті АС»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, фізична особа- підприємець ОСОБА_3 , про стягнення компенсації за надурочні роботи, невикористану відпустку, моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженоювідповідальністю «Кволі АС» (далі- ТОВ «Кволіті АС») про стягнення компенсації за надурочні роботи, невикористану відпустку, моральної шкоди, зобов`язання здійснити відрахування єдиного соціального внеску та внести запис до трудової книжки про дату та підстави звільнення.

Позивач обґрунтувала позовні вимоги тим, що з 11 листопада 2024 року її було прийнято на посаду продавця продовольчих товарів ТОВ «Кволіті АС» за основним місцем роботи, з окладом згідно штатного розкладу. з 11 листопада 2022 року її оклад становив 7500 гривень, з 01 червня 2023 року 7600 гривень. Постійним місцем її роботи визначено структурний підрозділ магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 13 жовтня 2023 року вона направила відповідачу заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України з 16 жовтня 2023 року, оскільки відповідач відмовився надати їй щорічну оплачувану відпустку. У заяві також просила виплатити їй заробітну плату, компенсацію за невикористану щорічну відпустку, здійснити запис до її трудової книжки про звільнення, надати належним чином завірену копію наказу про прийняття та звільнення з роботи. 13 жовтня 2023 року вона отримала від відповідача трудову книжку без запису про звільнення, та на свій картковий рахунок грошові кошти в сумі 7185,74 гривень з призначенням платежу «заробітна плата за жовтень 2023 року», та 16 жовтня 2023 року - 278,09 гривень з призначенням платежу «заробітна плата розрахункові за жовтень 2023 року». Листом від 16 жовтня 2023 року відповідач повідомив її про звільнення 16 жовтня 2023 року з роботи за згодою сторін ( п.1 ст. 36 КЗпП ) згідно з наказом № 10/К від 16.10.2023, з виплатою компенсації відпустки за 22 календарні дні та запропонував звернутися за адресою: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з понеділка по п`ятницю з 09:00 до 17:00 для внесення запису до її трудової книжки, вказав про надіслання їй копій наказів про прийняття та звільнення з роботи.

Позивач вважала, що під час проведення з нею співбесіди відповідач надав недостовірну інформацію стосовно умов та оплати праці, кар`єрного росту, ввів в оману стосовно безпосередньої діяльності та не повідомив, що робота є тимчасова, оскільки не надав інформацію про те, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де було визначено її постійне місце роботи, діяльність з продажу продовольчих товарів здійснював фізична особа-підприємець ОСОБА_3 . Крім того, здійснюючи діяльність згідно з КВЕД 78.20 «Діяльність агентств тимчасового працевлаштування», відповідач фактично влаштовував тимчасово на роботу працівників до інших суб`єктів господарювання, за що отримував грошову винагороду як суб`єкт господарської діяльності. На момент її працевлаштування відповідач зазначив п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями: по 8 годин в день, 40 годин на тиждень, субота, неділя вихідні дні, в той час як фактичний її графік роботи суттєво відрізнявся від зазначеного та становив: у період з 11 листопада 2022 року по 31 березня 2023 року - з понеділка по п`ятницю по 11 годин, у суботу 10 годин, у неділю 7 годин, а з квітня 2023 року по 16 жовтня 2023 року з понеділка по п`ятницю по 12 годин, у суботу 11 годин, у неділю 8 годин, тобто у вказаний період вона працювала по 14 днів поспіль без вихідних, одночасно кожного робочого дня в магазині працювало два продавця.

Зазначала, що відповідач порушував законодавство про працю, що виражалось у постійних надурочних роботах понад встановлену тривалість робочого дня у 8 годин, робочого тижня 40 годин, роботу в суботу та неділю, несплаті грошової компенсації за надурочні роботи, порушенні її права на щорічну оплачувану відпустку, оскільки через те, що графік відпрацьованого нею робочого часу відрізнявся від того, який зазначав відповідач на момент працевлаштування, почала накопичуватись значна кількість відпрацьованих надурочних робіт, яка за її розрахунком за період з 11 листопада 2022 року по 16 жовтня 2023 року складає 1 199 годин, на компенсацію яких вона має право, що за її розрахунком становить 105149,08 гривень, також вона має право на компенсацію за невикористану щорічну відпустку, яка за її розрахунком становить 12357,65 гривень.

Стверджувала, що відповідач грубо порушив її право на пенсійне забезпечення в майбутньому, оскільки з липня 2023 року не надав жодної інформації та не здійснював відрахувань єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України, не зрозуміло як відповідач зробив остаточний розрахунок 13 та 16 жовтня 2023 року.

Вказувала, що зазначені протиправні дії відповідача змусили її звільнитися із займаної посади та залишитись без роботи, без коштів на існування, ненадання належним чином оформленої трудової книжки унеможливило її працевлаштування на іншій роботі, вона була вимушена під час війни шукати підробітки та жити за рахунок своєї літньої матері, яка має дуже низьку пенсію, що призвело до порушення її звичайного, нормального способу життя, психологічної рівноваги, душевних страждань, тому вона має право на компенсацію завданої їй моральної шкоди в розмірі 15000 гривень.

Посилаючись на вказані обставини та статті 3, 8 Конституції України, статті 2, 29, 50, 52, 57-59, 62, 64, 72, 94, 106, 116 КЗпП України, статті 22, 23 ЦК України, ОСОБА_1 , просила:

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кволіті АС»</a> на її користь компенсацію за надурочні роботи в розмірі 105149,08 гривень; невикористану щорічну оплачувану відпустку в розмірі 12357,65 гривень; моральної шкоди в розмірі 15 000 гривень;

-зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Кволіті АС»</a> здійснити відрахування єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду за період з 01 липня 2023 року по 16 жовтня 2023 року (в розмірах, передбачених законодавством) на її обов`язкове державне пенсійне забезпечення; внести запис до її трудової книжки про дату та підстави звільнення;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кволіті АС»</a> на її користь судові витрати ( том1 а.с. 1-22).

Ухвалою судді від 08 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення зазначених в ній недоліків ( том 1 а.с. 53-56).

10 січня 2024 року надійшли матеріали на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху ( том 1 а.с. 58-63).

Ухвалою судді від 15 січня 2024 року після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін ( том 1 а.с. 65-66).

16 лютого 2024 року від відповідача засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, підписаний директором ТОВ «Кволіті АС» Горяіновою К., в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та покласти на позивача судові витрати.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначала, що під час прийняття Кузьмичової М.М. на роботу в ТОВ «Кволіті АС» з 11 листопада 2022 року на посаду продавця продовольчих товарів їй було докладно повідомлено про її права та обов`язки, умови праці, місце праці- в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . За період роботи в ТОВ «Кволіті АС» позивач періодично отримувала усні зауваження від директора товариства та ФОП ОСОБА_3 щодо виконуваної нею роботи, пов`язані з додержанням правил гігієни, ввічливого обслуговування споживачів та дисципліни. На підставі заяви ОСОБА_1 від 13 жовтня 2023 року її було звільнено наказом за №10-К від 16 жовтня 2023 року за угодою сторін, згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України.

Вказувала, що діяльність ТОВ «Кволіті АС» з ФОП ОСОБА_3 є правомірною та відповідає чинному законодавству, зокрема підпункту 14.1.183 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, оскільки 24 січня 2022 року між ними був укладений договір за №2 про надання послуг персоналу, відповідно до якого позивач була залучена до роботи для здійснення продажу продовольчих товарів.

Зазначала, що позивач не надала належних і допустимих доказів щодо факту її роботи в надурочні години, оскільки накази про працю позивача в такі години ( в нічні часи, святкові, неробочі та вихідні дні) не видавались, що також підтверджує і позивач. Згідно з листом ФОП ОСОБА_3 від 12 лютого 2024 року за весь період роботи ( з 11.11.2012 по 16.10.2023) позивач не працювала в нічний та надурочний часи, у святкові, неробочі та вихідні дні, тому підстави для нарахування їй доплат відсутні.

Стверджувала, що з 10 червня 2021 року запроваджений облік трудової діяльності працівників в електронній формі і використання трудових книжок у паперовій формі вже не є обов`язковим, відповідно до частини третьої статті 48 КЗпП України роботодавець зобов`язаний вносити записи до трудової книжки виключно на вимогу працівника. Позивач надала трудову книжку під час працевлаштування для здійснення відповідного запису та у подальшому проігнорувала пропозицію відповідача здійснити відповідний запис, яку отримала у листі від 16 жовтня 2023 року, тому відсутні порушення з боку відповідача.

Зауважувала, що заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, оскільки позивачу при звільненні здійснено виплату за 22 дні невикористаної відпустки в сумі 5471,84 гривень та 16 жовтня 2023 року окремо здійснено виплату заробітної плати в сумі 278,09 гривень.

Вважала, що немає підстав для стягнення з відповідача нібито заподіяної моральної шкоди, оскільки відсутні належні і допустимі докази заподіяння позивачу такої шкоди відповідачем та відсутні порушення останнім законодавчих норм.

Вказувала, що стягнення грошових коштів на користь Пенсійного фонду України є безпідставним, оскільки останній не є учасником справи ( том 1 а.с. 73-75).

Ухвалою суду від 21 лютого 2024 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 , здійснено перехід з розгляду справи в порядкуспрощеного позовного провадженнябез викликусторін до розгляду справив порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 12 березня 2024 року ( том 1 а.с. 95-97).

27 лютого 2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вона підтвердила свої доводи, викладені у позовній заяві.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказувала, що відзив подано з порушенням строків та відповідач не дотримався вимог ЦПК України стосовно зазначення обов`язкової інформації, яка міститься у відзиві; відповідач не зазначає яких саме правил гігієни вона не дотримувалась; в чому саме полягає порушення нею дисципліни, не надав доказів щодо наявності будь-яких скарг від споживачів стосовно їх обслуговування, вона має санітарну книжку; успішно пройшла випробувальний строк, не мала жодних дисциплінарних стягнень; лист ФОП ОСОБА_3 від 12 лютого 2024 року викликає сумнів щодо правдивості зазначеної в ньому інформації; позивача спонукало написати заяву про звільнення постійне порушення відповідачем законодавства про працю; відповідач має на меті перекласти свою відповідальність на позивача, виставити її у негативному світлі.

Зазначала, що вона не погоджується з тим що при укладенні договору між ТОВ «Кволіті АС» та ФОП ОСОБА_3 було дотримано вимоги чинного законодавства, оскільки відповідач фактично здійснює свою діяльність як суб`єкт господарювання, який наймає працівників для подальшого виконання ними роботи у іншого роботодавця, що в свою чергу регулюється іншим кодом видів економічної діяльності, ніж той, який зазначено у витягу з ЄДРЮО та ФОП, 78.20 «Діяльність агентств тимчасового працевлаштування». Крім того, для здійснення такої діяльності відповідач повинен був: забезпечити створення на підприємстві первинної профспілкової організації; мати відповідний колективний договір; нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на користь працівника, забезпечити працівнику час роботи та відпочинку в умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вказувала, що вона погоджується з тим, що Пенсійний фонд України не є учасником справи, разом із тим, вона не просила здійснити стягнення грошових коштів на його користь.

Стверджувала, що відповідач на спростування позовних вимог щодо нарахування компенсації за надурочні роботи не надає суду жодних письмових доказів, зокрема погодженого з нею графіка роботи або умов праці, письмових доказів про ознайомлення її з умовами праці тощо. У свою чергу протягом всього часу роботи у відповідача вона кожну неділю здавала директору відповідача тижневий звіт про продаж товарів та валовий дохід, зокрема, із у звіту за період з 02.10.2023 по 08.10.2023 вбачається, що вона працювала у вихідні та надурочні дні. Відсутність письмових доказів про залучення її до роботи у вихідні дні та надурочні години не є свідченням та підтвердженням відсутності самого факту такої роботи.

Зазначала, що посилання відповідача на частину третю статті 48 КЗпП України не виправдовують відповідача в частині порушення обов`язку здійснити запис до її трудової книжки про звільнення.

Вказувала, що відповідач здійснив остаточний розрахунок не в повному обсязі, оскільки у жовтні 2023 року було 22 робочі дні, вона відпрацювала 14 днів, таким чином, тарифна ставка на день у жовтні 2023 року розраховується таким чином: розмір посадового окладу /на кількість робочих днів в місяці, що складає 7600 гривень /22 дні = 345,45 гривень, відповідно розмір її заробітної плати за 14 відпрацьованих днів у жовтні 2023 року повинен розраховуватись таким чином: тарифна ставка на день х на кількість відпрацьованих днів, що складає 345,45 гривень х14 = 4836,30 гривень.

Зауважувала, що вона звернулась до відповідача із запитом про надання відповідних довідок про доходи, оскільки останній всупереч положенням статті 116 КЗпП України не повідомив її письмово про суми, нараховані та виплачені при звільненні ( том 1 а.с. 110-130).

12 березня 2024 року судове засідання було відкладено на 26 березня 2024 року на підставі частини п`ятої статті 223 ЦПК України у зв`язку з першою неявкою в судове засідання позивача ОСОБА_1 без поважних причин ( том 1 а.с. 168-169).

14 березня 2024 року від відповідача засобами поштового зв`язку надійшли заперечення на відповідь на відзив, підписані директором ТОВ «Кволіті АС» Горяіновою К., в яких вона на спростування тверджень позивача, викладених у відповіді на відзив, вказала, що відповідач отримав копію позовної заяви з додатками лише 29 січня 2024 року через технічну неможливість отримати її через підсистему «Електронний суд»; порушень законодавства з боку відповідача не доведено належними і допустимими доказами; позивач власним підписом на наказі від 10 листопада 2022 року за № 11/К засвідчила факт її ознайомлення з умовами праці та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, крім того позивач була обізнана про здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; тижневий звіт у відповідача відсутній і про його складання службовими особами відповідача нічого не відомо. Розрахунок усіх сум, які підлягали виплаті при звільненні, наведені у відзиві на позовну заяву, а їх отримання доведено відповідними доказами ( том 1 а. с. 176-180).

14 березня 2024 року до суду від третьої особи ФОП ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку надійшла заява про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в якій він зазначив, що ОСОБА_1 з 11 листопада 2022 року по 16 жовтня 2023 року працювала в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаний період часу ОСОБА_1 не працювала в нічний та надурочні часи, у святкові, неробочі та вихідні дні, тому підстави для нарахування їй доплат відсутні. За період роботи позивач часто отримувала від нього усні зауваження, що були пов`язані з додержанням правил гігієни, ввічливого обслуговування споживачів та дисципліни та прийняла рішення про звільнення в жовтні 2023 року ( том 1 а.с. 189).

Ухвалою суду від 19 березня 2024 року задоволено заяву відповідача ТОВ «Кволіті АС» про проведення судових засідань з участю його представника- адвоката Белінського П.Є. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду ( том 1 а.с. 192-193).

Ухвалою суду від 20 березня 2024 року задоволено клопотання представника позивача Крушевського О.В. про проведення судових засідань з його участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду ( том 1 а.с. 209-210).

26 березня 2024 року цивільну справу було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному та призначено нове судове засідання на 15 квітня 2024 року (том 1 а. с. 231).

15 квітня 2024 року судове засідання відкладено на 24 квітня 2024 року за клопотанням представника позивача на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України ( том 1 а. с. 242-245).

Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року задоволено частково клопотання позивача про витребування доказів, витребувано зазначені в ухвалі докази в ТОВ «Кволіті АС» та ФОП ОСОБА_3 ( том 2 а.с.8-10).

24 квітня 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 13 травня 2024 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України у зв`язку з витребуванням доказів ( том 2 а.с. 1-7).

13 травня 2024 року у судовому засіданні оголошено перерву до 28 травня 2024 року відповідно до частини другої статті 240 ЦПК України у зв`язку з неотриманням витребуваних доказів, для з`ясування обставин справи визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання ( том 2 а.с 26-29).

13 травня 2024 року до суду від відповідача за підписом директора ТОВ «Кволіті АС» надійшов лист, в якому відповідач повідомив, що не може надати документи, перелічені в абзаці 2 резолютивної частини ухвали суду від 24 квітня 2024 року у зв`язку із здійсненням заходів щодо впорядкування документообігу на підставі укладеного договору та передачі їх виконавцеві робіт. ТОВ «Кволіті АС» вживає заходи щодо найскорішого повернення документів від виконавця задля виконання ухвали суду ( том 2 а.с. 41-42).

20 травня 2024 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява, підписана директором ТОВ «Кволіті АС» Горяіновою К.М., про виправлення описки в ухвалі суду від 24 квітня 2024 року ( том 2 а.с. 43-46).

23 травня 2024 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про відвід судді Бабич Н.С. ( том 2 а.с. 58-63).

Ухвалою суду від 23 травня 2024 року заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та передано для вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України ( том 2 а.с.65-67).

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області у складі судді Теремецької Н.Ф. від 27 травня 2024 року у справі №377/1/24, провадження № 2-ві/377/1/24, у задоволенні заяви ТОВ «Кволіті АС» про відвід судді Бабич Н.С. відмовлено ( том 2 а.с. 78-81).

Ухвалою суду від 27 травня 2024 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про проведення судових засідань з її участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду ( том 2 а.с. 87-88).

Ухвалою суду від 28 травня 2024 року у справі №377/1/24, провадження №2-во/377/5/24, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Кволіті АС» про виправлення описки в ухвалі суду від 24 квітня 2024 року ( том 2 а.с. 95-97). ТОВ «Кволіті АС» оскаржило вказану ухвалу до Київського апеляційного суду ( том 2 а.с. 162, 216).Станом на час розгляду справи інформація про наслідки розгляду апеляційної скарги на вказану ухвалу в суду відсутня.

28 травня 2024 року у судовому засіданні оголошено перерву до 18 червня 2024 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України за клопотанням представника позивача ( том 2 а.с.107-122).

18 червня 2024 року судове засідання відкладено до 04 липня 2024 року на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України за клопотанням представника відповідача ( том 2 а.с. 142-145).

04 липня 2024 року від адвоката Белінського П.Є., який здійснював представництво інтересів відповідача ТОВ «Кволіті АС», через систему «Електронний суд» надійшла заява про припинення його повноважень як представника в цій справі в зв`язку із розірванням договору між ним та ТОВ «Кволіті АС» ( том 2 а.с.175-176).

Ухвалою суду від 04 липня 2024 року зобов`язано ТОВ «Кволіті АС» та ФОП ОСОБА_3 виконати вимоги ухвали суду від 24 квітня 2024 року про витребування доказів ( том 2 а.с. 195-199).

04 липня 2024 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 23 липня 2024 року ( том 2 а. с. 184-194).

Ухвалою суду від 10 липня 2024 року задоволено заяву представника відповідача -адвоката Кірсік С.В. про проведення судових засідань з її участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду ( том 2 а.с. 234-235).

23 липня 2024 року в судовому засіданні на підставі частини другої статті 240 ЦПК України оголошено перерву до 16 вересня 2024 року ( том 2 а.с. 244-255).

10 вересня 2024 року від відповідача, в інтересах якого діяла адвокат Кірсік С.В., через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 04 липня 2024 року надійшли: копія наказу №11/К від 10.11.2022 про прийняття на роботу ОСОБА_1 ; перелік працівників, які в період з 11.11.2022 по 16.10.2023 були залучені до роботи у ФОП ОСОБА_3 ; копія робочої інструкції продавця продовольчих товарів №04/П від 07.06.2021; копія правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТОВ «Кволіті АС» від 07.06.2021; копії табелів обліку робочого часу за період з 11.11.2022 по 16.10.2023 ( том 3 а.с. 10-41).

10 вересня 2024 року адвокат Кірсік С.В. подала заяву про внесення її відомостей як учасника справи представника третьої особи ФОП ОСОБА_3 ( том 3 а.с. 42-48).

13 вересня 2024 року від третьої особи ФОП ОСОБА_3 , в інтересах якого діяла адвокат Кірсік С.В., на виконання вимог ухвали суду від 04 липня 2024 року надійшли: копія правил внутрішнього трудового розпорядку ФОП ОСОБА_3 ; перелік інших працівників, які в період з 11.11.2022 по 16.10.2023 були залучені до роботи у ФОП ОСОБА_3 та додаткові письмові пояснення, в яких він, посилаючись на договір №2 про надання послуг з персоналу від 24 січня 2022 року, укладений між ним та ТОВ «Кволіті АС», зазначив, що всі взаємовідносини щодо кадрової документації, нарахування виплат тощо ( щодо залучених працівників) виникають між ТОВ «Кволіті АС» та його працівниками ( том 3 а.с. 49-60).

16 вересня 2024 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 24 вересня 2024 року ( том 3 а.с. 61-74).

24 вересня 2024 року судове засідання відкладено на 15 жовтня 2024 року за клопотанням представника позивача ( том 3 а.с. 99-104).

15 жовтня 2024 року від позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити відрахування єдиного соціального внеску та внести запис до трудової книжки про дату та підстави звільнення (том 3 а.с. 111-120).

Ухвалою суду від 15 жовтня 2024 року прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Кволіті АС» здійснити відрахування єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду за період з 01 липня 2023 року по 16 жовтня 2023 року ( в розмірах, передбачених законодавством) на обов`язкове державне пенсійне забезпечення позивача та внести запис до трудової книжки позивача про дату та підстави звільнення ( том 3 а.с. 142-144).

15 жовтня 2024 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 26 листопада 2024 року за клопотанням представника позивача ( том 3 а.с. 132-140).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні 28 травня 2024 року позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Пояснила, що під час прийняття на роботу до ТОВ «Кволіті АС» її не знайомили з відповідним наказом, не надали для ознайомлення посадову інструкцію, не доводили до її відома графіки роботи, усе обговорювалось по телефону, робоче місце їй визначили у магазині «Ковбасна родина» у місті Славутичі. Під час прийняття на роботу їй обіцяли, що вона буде працювати по 8 годин на день з двома вихідними днями, 40 годин на тиждень, але фактично працювала за змінним графіком: два тижні робочих, один тиждень вихідних. Вона погодилась на такі умови праці, тому що їй була потрібна робота. Оскільки вона працювала не з 8-ми годинним робочим днем з двома вихідними днями, то вважає, що всі години, які вона пропрацювала понад вказану норму, є надурочними роботами. У жовтні 2023 року її робоча зміна склала 14 днів, тобто з 02 по 15 жовтня. При звільненні з роботи їй не повністю сплатили компенсацію за невикористану відпустку, тому вона просить стягнути її в судовому порядку. В обґрунтування моральної шкоди зазначила, що їй при звільненні не заповнили трудову книжку, тому вона залишилася без роботи, без грошей, не може оформити субсидію, без запису в трудовій книжці вона навіть не намагалась працевлаштуватися на іншу роботу, оскільки вважає, що внаслідок цього до неї буде упереджене ставлення. Для заповнення трудової книжки їй пропонували приїхати до міста Чернігова, але вона вважає, що трудову книжку їй повинні були заповнити у магазині «Ковбасна родина» у м.Славутичі.

Представник позивача Крушевський О.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви позивача про відмову від позову в частині позовних вимог, та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Пояснив, що позивач працювала за іншим графіком роботи, ніж той, який їй обіцяли під час прийняття на роботу, тому весь відпрацьований нею час понад 8 годин на день є надурочними роботами, які відповідач не оплачував у передбаченому законодавством подвійному розмірі. Оскільки відповідач не включив до розрахунку компенсації за невикористану відпустку оплату за надурочні роботи, тому сума такої компенсації підлягає перерахунку. Внаслідок порушення роботодавцем прав позивача, її доведено до стану, коли вона залишилася без роботи, засобів для існування, не могла влаштуватися на нову роботу, оскільки у трудовій книжці не було запису про звільнення, тому позивач зазнала психологічних страждань, у зв`язку з чим неправомірними діями відповідача їй спричинено моральну шкоду. Крім того, зазначив, що надані відповідачем табелі обліку використання робочого часу працівників ТОВ «Кволіті АС» не є належними доказами, оскільки не підписані особою, відповідальною за їх складання. Адвокат Кірсік С.В. не може бути представником одночасно відповідача та третьої особи, оскільки наявний конфлікт інтересів.

Представник відповідача та третьої особи- адвокат Кірсік С.В. в судовому засіданні підтримала позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, та зазначила, що позивач перебувала в трудових відносинах саме з ТОВ «Кволіті АС», а не з ФОП « ОСОБА_4 », при звільненні отримала компенсацію за невикористану відпустку та інші виплати у повному обсязі, для внесення запису до трудової книжки позивач не з`явилась за вказаною відповідачем адресою, відповідач сплатив єдиний соціальний внесок за позивача.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Судом встановлено з витягу з трудової книжки серії НОМЕР_1 та наказу ТОВ «Кволіті АС» №11/к від 10 листопада 2022 року, що ОСОБА_1 з 11 листопада 2022 року на підставі її заяви від 10 листопада 2022 року була прийнята до ТОВ «Кволіті АС» на посаду продавця продовольчих товарів за основним місцем роботи, з окладом згідно з штатним розкладом. ОСОБА_1 під підпис ознайомилась з вказаним наказом, умовами праці та правилами внутрішнього трудового розпорядку і погодилась з ними ( том 1 а.с. 25,37,76,77, том 3 а.с. 13, 124-125).

Наказом ТОВ «Кволіті АС» №10/к від 16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 на підставі її заяви від 13 жовтня 2023 року звільнено з роботи за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України, з виплатою компенсації за 22 календарних дні невикористаної відпустки за період з 11 листопада 2022 року по 16 жовтня 2023 року (а. с. 46, 79, 81, том 3 а.с.124-125).

В графі «Призначення і переведення» особової картки ОСОБА_1 зазначено, що 11 листопада 2022 року вона призначена на посаду продавця продовольчих товарів на підставі наказу №11/К від 10 листопада 2022 року, її посадовий оклад становить 7000 гривень, назва структурного підрозділу: магазин «Ковбасна родина»; дата і причина звільнення: 13 жовтня 2023 року, за угодою сторін, наказ №10/К від 13 жовтня 2023 року (том 1 а. с. 28-29).

Згідно з витягом з наказу ТОВ «Кволіті АС» «Про внесення змін до штатного розпису» № 01/П від 31 травня 2023 року продавцю продовольчих товарів ТОВ «Кволіті АС» з 01 червня 2023 року встановлений посадовий оклад у розмірі 7600 гривень ( том 1 а.с.80).

Обов`язки, права та відповідальність продавця продовольчих товарів ТОВ «Кволіті АС» визначені посадовою інструкцією, в якій передбачено робоче місце продавця- магазин «Ковбасна родина» та вказано, що продавець керується в роботі правилами внутрішнього трудового розпорядку та цією робочою інструкцією. ОСОБА_1 ознайомилась з робочою інструкцією під підпис 10 листопада 2022 року ( том 3 а. с. 15).

Як видно з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, станом на час виникнення спірних правовідносин ТОВ «Кволіт АС» зареєстровано як юридична особа з ідентифікаційним кодом 44206199, основний вид діяльності 78.20 «Діяльність агентств тимчасового працевлаштування»; ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид його діяльності: 47.22. «Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах» ( том 1 а.с.43, 47, 51).

Зі змісту договору №2 від 24 січня 2022 року про надання послуг персоналу, укладеного між ТОВ «Кволіті АС» (виконавцем) та ФОП ОСОБА_3 (замовником), копія витягу з якого знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що предметом договору є надання замовнику послуг персоналу, на умовах, визначених договором за відповідну плату; даний договір не передбачає укладення фізичними особами, які направляються у розпорядження іншої особи для виконання визначених договором функцій, трудового договору або контракту з такою особою ( п.1.1.); для виконання зобов`язання виконавець передає у розпорядження замовника одну або декілька фізичних осіб для виконання функцій у діяльності замовника, пов`язаних з продажем товарів у магазинах « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які знаходяться за адресами, зокрема: АДРЕСА_3 , на умовах, визначених цим договором ( том 1 а.с. 78).

Залучення позивача до роботи у ФОП ОСОБА_3 підтверджується також переліком працівників ТОВ «Кволіті АС», які в період з 11.11.2022 по 16.10.2023 були залучені до роботи у ФОП ОСОБА_3 , що надійшов від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 04 липня 2024 року ( том 3 а.с.14).

Разом із тим, в переліку інших працівників ФОП ОСОБА_3 , залучених до роботи в нього у період з 11.11.2022 по 16.10.2023, які він надав на виконання вимог ухвали суду від 04 липня 2024 року, ОСОБА_1 не значиться ( том 3 а.с.56).

Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Кволіті АС», затвердженими 07 червня 2021 року директором ТОВ «Кволіті АС» та погодженими уповноваженою особою від трудового колективу ( далі- Правила внутрішнього трудового розпорядку), з якими ОСОБА_1 ознайомилась під підпис 10 листопада 2022 року, для працівників підприємства встановлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом, що складає 3 місяці; встановлено наступні графіки роботи: понеділок -субота: з 08-00 до 20-00; неділя: з 08-00 до 18-00 та понеділок субота: з 08-00 до 16-00; неділя: з 08-00 до 15-30; працівникам надається перерва для відпочинку та харчування 2 години на день; працівники мають право на короткострокові перерви санітарно-гігієнічного призначення протягом робочого дня; працівникам надається право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю 24 календарних дні ( ст. 79 КЗпП України), на час відпустки за працівниками зберігається місце роботи та середня зарплата ( пункти 5.1.-5.6.) ( том 3 а.с. 16-19).

Для обліку використання робочого часу в ТОВ «Кволіті АС» складаються табелі обліку використання робочого часу, які відповідач надав за період роботи позивача, тобто за звітні періоди: з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 березня 2023 року, з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року, з 01 липня 2023 року по 30 вересня 2023 року, з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року ( том 3 а.с. 20-36).

Як вбачається з довідок форми ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованих 02.11.2023 та 17.06.2024, страхувальником ТОВ «Кволіті АС» щодо застрахованої особи ОСОБА_1 подані відомості про нарахування для страхового стажу відповідно за період з листопада 2022 року по червень 2023 року включно ( станом на 02.11.2023) та за період з листопада 2022 року по жовтень 2023 року включно ( станом на 17.06.2024) ( том 1 а.с.41-42, том 2 а.с. 168 зв.ст.-170).

Листом від 12 лютого 2024 року ФОП ОСОБА_3 повідомив директора ТОВ «Кволіті АС» ОСОБА_5 про те, що продавчиня продовольчих товарів ОСОБА_1 працювала з 11 листопада 2022 року по 16 жовтня 2023 року в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаний період ОСОБА_1 не працювала в нічний та надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні, тому підстави для нарахування їй доплат відсутні ( том 1 а.с.82).

Залучення позивача до роботи у ФОП ОСОБА_3 підтверджується також переліком працівників, які в період з 11.11.2022 по 16.10.2023 були залучені до роботи у ФОП ОСОБА_3 ( том 3 а.с.14).

Як вбачається з листа директора ТОВ «Кволіті АС» від 16 жовтня 2023 року, направленого ОСОБА_1 , останню було повідомлено про звільнення її з 16 жовтня 2023 року за угодою сторін згідно з наказом № 10/к від 16 жовтня 2023 року, з виплатою компенсації за 22 календарні дні ( том 1 а.с. 38).

Згідно з відомостями розподілу виплат ТОВ «Кволіті АС» ОСОБА_1 на її картковий рахунок НОМЕР_2 перерахована заробітна плата: 13.10.2023 платіжною інструкцією № 393 у сумі 7185,74 гривень; 16.10.2023 платіжною інструкцією №399 у сумі 278,09 гривень ( том 1 а.с.84-87).

Як видно із виписки АТ КБ «Приватбанк» по картковому рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 , на її картку у жовтні 2023 року були зараховані суми, зазначені як «зарплата КВОЛІТІ АС» : 16.10.2023 278,09 гривень, 13.10.2023 7185,74 гривень ( том 1 а.с.26-27).

За розрахунками відповідача сума нарахованої компенсації невикористаної позивачем відпустки за 22 дні становить 5471, 84 гривень; нарахована заробітна плата за жовтень 2023 року ( за 80 годин) 3454,55 гривень + 345,45 гривень ( за 8 годин) = 3800 гривень; 13 жовтня 2023 року позивачу виплачено: 2780,91 ( зарплата за жовтень) + 4404,83 (компенсація відпустки) = 7185,74 гривень, утримано податок на доходи фізичних осіб 1606,75 гривень, військовий збір- 133,90 гривень; 16 жовтня 2023 року позивачу виплачено 278,09 гривень (доплата за жовтень -345,45 гривень), утримано податок на доходи фізичних осіб 62,18 гривень, військовий збір- 5,18 гривень ( том 3 а.с. 84-85).

Натомість позивач вважає, що за час роботи у відповідача вона має право на компенсацію відпрацьованих нею надурочних годин, які за її розрахунком за період з 11 листопада 2023 року по 15 жовтня 2023 року становлять 1199 годин ( 232 дні), в сумі 105149,08 гривень, а також на грошову компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 22 календарні дні в розмірі 12357,65 гривень, тобто з урахуванням розміру компенсації за надурочні роботи за період з 01.01.2023 по 30.09.2023. На підтвердження цих обставин ОСОБА_1 надала власні розрахунки та власноручно складений графік відпрацьованого часу ( том 1 а.с.31-34, 45), а також фотознімок із зображенням графіку роботи магазину «Ковбасна родина» ( том 1 а.с. 30).

Отже, між сторонами виник спір щодо права позивача на компенсацію надурочних робіт, невикористаної щорічної оплачуваної відпустки з урахуванням розміру компенсації за надурочні роботи та компенсацію моральної шкоди.

Згідно зчастиноюпершою статті 4ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( частина перша статті 13 ЦПК України).

Як зазначено у частині третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( частина перша статті 89 ЦПК України).

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за надурочні роботи.

Відповідно до частини першої статті 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Згідно із статтею 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Статтею 58 КЗпП України встановлено, що при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.

З огляду на статтю 61 КЗпП України, на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50і51).

Відповідно до статті 62 КЗпП України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52,53і61).

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України).

Оплата роботи в надурочний час визначена статтею 106 КЗпП України.

За змістом статті 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другоюцієї статті .

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату свої праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 29 Закону України « Про оплату праці» при укладенні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Частиною першою статті 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці витання з виборним органом первинної профспілкової організаії ( профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень будь-яким строком.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Установлені судом обставини свідчать, що ОСОБА_1 з 11 листопада 2022 року по 16 жовтня 2023 року перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Кволіті АС». Під час прийняття на роботу була ознайомлена з наказом про прийняття її на роботу, умовами праці та Правилами внутрішнього трудового розпорядку і погодилась з ними, а також з робочою інструкцією, де зазначено її місце роботи магазин «Ковбасна родина» та Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Кволіті АС».

Відтак, твердження позивача про те, що вона не була ознайомлена з наказом про прийняття її на роботу та графіком роботи; відповідач не надає суду жодних письмових доказів на спростування позовних вимог щодо нарахування компенсації за надурочні роботи, зокрема погодженого з нею графіка роботи або умов праці, письмових доказів про ознайомлення її з умовами праці тощо, спростовуються матеріалами справи.

Для працівників ТОВ «Кволіті АС» встановлений підсумований облік робочого часу з обліковим періодом, що складає 3 місяці ( пункт 5.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку).

Встановлено наступні графіки роботи: понеділок -субота: з 08-00 до 20-00; неділя: з 08-00 до 18-00 та понеділок субота: з 08-00 до 16-00; неділя: з 08-00 до 15-30 (пункт 5.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку), а також перерва для відпочинку та харчування 2 години ( пункту 5.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку). Крім того, передбачено, що працівники мають право на короткострокові перерви санітарно-гігієнічного призначення протягом робочого дня ( пункт 5.4. Правил внутрішнього трудового розпорядку).

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року №489 « Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» первинним документом є, зокрема, табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості працівника.

Законодавство не містить прямих вимог щодо обов`язку ведення табеля.

Натомість частина друга статті 30 Закону України «Про оплату праці» зобов`язує роботодавців забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, крім випадків, передбачених законом.

В матеріалах справи наявні копії табелів обліку використання робочого часу працівників ТОВ «Кволіті АС» за період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2023 року, які підписані директором ТОВ «Кволіті АС» Горяіновою К. та є первинними документами обліку робочого часу позивача. Відсутність на них підпису особи, відповідальної за їх складання, на що в судовому засіданні звертав увагу представник позивача, не впливає на їх належність і допустимість як доказів у даній справі.

Так, з копії табелів обліку робочого часу вбачається, що позивач відпрацювала за звітний період:

- з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року: у листопаді з 11 по 13 листопада, з 21 по 30 листопада, усього 13 днів, 120 годин; у грудні з 01 по 04 грудня, з 12 по 15 грудня, з 16 по 25 грудня, усього 18 днів, 168 годин ( том 3 а.с. 31-33);

- з 01 січня 2023 року по 31 березня 2023 року: у січні- з 02 по 15 січня, з 26 по 31 січня, усього 21 день, 198 годин; у лютому з 01 по 05 лютого, з 14 по 26 лютого, усього 18 днів, 160 годин, у березні з 06 по 15 березня, з 16 по 19 березня, з 29 по 31 березня, усього 17 днів, 162 години ( том 3 а.с. 20-23);

- з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року: у квітні-з 01 по 09 квітня, з 22 по 30 квітня, усього 18 днів, 168 годин, у травні з 08 по 15 травня, з 16 по 21 травня, з 29 по 31 травня, усього 17 днів, 164 години, червень з 01 по 11 червня, з 22 по 30 червня, усього 20 днів, 188 годин ( том 3 а.с. 24-27);

- з 01 липня 2023 року по 30 вересня 2023 року: у липні з 01 по 02 липня, з 10 по 15 липня, з 16 по 23 липня, усього 17 днів, 161 годину, у серпні з 01 по 13 серпня, з 24 по 31 серпня, усього 21 день, 198 годин, у вересні- з 01 по 03 вересня, з 11 по 24 вересня, усього 17 годин, 161 день ( том 3 а.с. 28-30);

- з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року: у жовтні з 05 по 15 жовтня включно, усього 11 днів, 88 годин.

Згідно з листом Міністерства економіки України № 47-03/520 від 12 серпня 2021 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік» норма робочого часу на 2022 рік становила при 40-годинному робочому тижні у жовтні 2022 року 159 годин, у листопаді 2022 року -176 годин, у грудні 2022 року - 168 годин.

Відповідно до норм тривалості робочого часу на 2023 рік норма робочого часу становила при 40-годинному робочому тижні: у першому, другому, третьому та четвертому кварталах 2023 року по 520 годин у квартал.

Отже, норма робочого часу у четвертому кварталі 2022 року не повинна була перевищувати 503 години та у першому, другому, третьому та четвертому кварталах 2023 року 520 годин.

Відтак, судом встановлено, що позивач працювала за графіком змінності з підсумованим обліком робочого часу, з обліковим періодом 3 місяці. Нормативна тривалість робочого часу не була порушена роботодавцем, оскільки підсумований облік робочого часу позивача за облікові періоди становив: 288 годин за четвертий квартал 2022 року, 520 годин за перший квартал 2023 року; 520 годин за другий квартал 2023 року; 520 годин за третій квартал 2023 року; 88 годин за четвертий квартал 2023 року.

За таких обставин безпідставними є доводи позивача про порушення відповідачем законодавства про працю, що виражалось у постійних надурочних роботах понад встановлену тривалість робочого дня у 8 годин, робочого тижня 40 годин, роботу в суботу та неділю, несплаті грошової компенсації за надурочні роботи, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

При цьому, судом не встановлено, що роботодавець примушував працівника до виконання робіт понаднормово. В матеріалах справи відсутні докази та в судовому засіданні не встановлено, що позивач зверталась до адміністрації підприємства та висловлювала свою незгоду з графіком роботи, за яким вона працювала.

Суд вважає, що складений ОСОБА_1 графік фактично відпрацьованого часу, тижневий звіт про продаж товарів та валовий дохід за період з 02.10.2023 по 08.10.2023, копії яких надала позивач, не є належними доказами обліку її робочого часу, оскільки не є первинними документами у розумінні наказу Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», тому не судом до уваги не приймаються.

Також не є належним доказом підтвердження графіку роботи позивача наданий нею фотознімок графіка роботи магазину «Ковбасна родина», оскільки він не відповідає вимогам закону, зокрема статті 57 КЗпП України, яка визначає, що час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Відтак, і розрахунки кількості надурочних годин за весь період роботи, складені позивачем, не є доказами її залучення до таких робіт.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено порушень відповідачем положень статей 63, 106 КЗпП України, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за надурочні роботи в розмірі 105149,08 гривень.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про відпустки» тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Працівникам ТОВ «Кволіті АС» надається право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю 24 календарних дні. На час відпустки за працівниками зберігається місце роботи і середня зарплата ( пункт 5.5. Правил внутрішнього трудового розпорядку).

Позивач була пов`язана трудовими відносинами з відповідачем з 11 листопада 2022 року (наказ №11/к від 10.11.2022 про прийняття на роботу) по 16 жовтня 2023 року (наказ №10/к від 16.10.2023 про звільнення з роботи).

Виходячи із встановленого законодавством розміру щорічної основної відпустки, за період з 11 листопада 2022 року по 16 жовтня 2023 року невикористана щорічна відпустка позивача становить 22 календарні дні, виходячи з такого розрахунку: за період з 11.11.2022 по 10.10.2023 (за 11 календарних місяців) - 22 календарні дні (24:12х11=22); за період з 11.10.2023 по 16.10.2023 ( за 6 календарних днів) - 0,39 календарних дня (2:31х6=0,39); всього 22,39 дня, тобто 22 календарних дні.

Відповідно до наказу ТОВ «Кволіті АС» № 10/к від 16 жовтня 2023 року прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку 22 календарні дні, що відповідає передбаченому законодавством розміру відпустки з урахуванням відпрацьованого позивачем часу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі-Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Згідно зчастиною шостоюстатті 6Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану»,який набравчинності 24.03.2022,у періоддії воєнногостанунорми статті73Кодексу законівпро працюУкраїнине застосовуються. Отже,із розрахункусередньої заробітноїплатисвяткові танеробочі дні,встановлені законодавством,не виключаються.

Виходячи із визначеного в розрахунку відповідача середньоденного розміру заробітної плати 248,72 гривень за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) з січня 2023 року по вересень 2023 року, компенсація за 22 календарних дні невикористаної щорічної відпустки становить 5471,84 гривень (248,72 гривень х 273 дні= 5471,84 гривень).

Таким чином, відповідач правильно розрахував компенсацію за невикористану основну щорічну оплачувану відпустку.

Натомість за розрахунком позивача компенсація за невикористану основну щорічну оплачувану відпустку становить 12357,65 гривень, оскільки до її розрахунку, на думку позивача, має бути включено крім розміру заробітної плати, виходячи з посадового окладу позивача, також розмір компенсації за надурочні роботи в період з 01.01.2023 по 30.09.2023, яка становить 85447,22 гривень.

Проте, суд не погоджується з вказаним розрахунком позивача, оскільки в судовому засіданні з досліджених доказів не встановлено факту залучення позивача до надурочних робіт, а тому включення до розрахунку компенсації за невикористану основну щорічну оплачувану відпустку компенсації за надурочні роботи в сумі 85447,22 гривень є необґрунтованим.

Позивач також стверджувала, що відповідач здійснив остаточний розрахунок не в повному обсязі, оскільки у жовтні 2023 року було 22 робочі дні, вона відпрацювала 14 днів, таким чином, тарифна ставка на день у жовтні 2023 року розраховується таким чином: розмір посадового окладу /на кількість робочих днів в місяці, що складає 7600 гривень /22 дні = 345,45 гривень, відповідно розмір її заробітної плати за 14 відпрацьованих днів у жовтні 2023 року повинен розраховуватись таким чином: тарифна ставка на день х на кількість відпрацьованих днів, що складає 345,45 гривень х14 = 4836,30 гривень.

Однак, суд не погоджується з доводами ОСОБА_1 щодо розрахунку розміру її заробітної плати при звільненні, оскільки вони протирічать встановленим в судовому засіданні обставинам справи та дослідженим доказам.

Так, з табелю обліку використання робочого часу за період з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року вбачається, що у жовтні 2023 року позивач відпрацювала з 05 по 15 жовтня включно, тобто 11 днів (88 годин).

Належних і допустимих доказів того, що позивач у жовтні 2023 року відпрацювала 14 днів, матеріали справи не містять.

Виходячи із визначеної відповідачем у розрахунку середньоденної заробітної плати позивача 43,18 гривень (7600 грн ( посадовий оклад): 22 роб. дні :8 год) та відпрацьованих позивачем за жовтень 2023 року 88 годин, заробітна плата позивача за жовтень 2023 року становить (80 год х43,18 грн = 3454,55 грн + 8 год х 43,18 грн = 345,45 грн, разом 3800 гривень.

Зазначений розрахунок відповідає розрахунку з використанням середньогодинної заробітної плати. Так, за встановленою нормою тривалість робочого часу у жовтні 2023 року, при 40-годинному робочому тижні, становила 176 годин. Тому середньогодинна заробітна плата позивача за жовтень 2023 року становитиме 43,18 гривень ( 7600 грн. : 176 год = 43,18 грн), тобто за відпрацьовані позивачем 88 годин у жовтні 2023 року її заробітна плата становитиме 3799,84 гривень ( з округленням - 3800 грн) ( 43,18 грн х 88 год = 3799,84 грн ).

Як вбачається із розрахунку відповідача, 13 жовтня 2023 року: до сплати за жовтень 3454,55 грн, компенсація відпустки 5471,84 грн; виплачено- 2780,91 (зарплата за жовтень) + 4404,83 (компенсація відпустки) = 7185,74 гривень; утримано податків: податок на доходи фізичних осіб 1606,75 гривень, військовий збір- 133,90 гривень; 16 жовтня 2023 року: доплата за жовтень 345,45 гривень, виплачено 278,09 гривень, утримано податків: податок на доходи фізичних осіб 62,18 гривень, військовий збір 5,18 гривень.

Здійснення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем при звільненні 13 жовтня 2023 року в сумі 7185,74 гривень та 16 жовтня 2023 року в сумі 278, 09 гривень підтверджується відомостями розподілу виплат ТОВ «Кволіті АС» від 13 та 16 жовтня 2023 року, а також випискою АТ КБ «Приватбанк» по її картковому рахунку.

Отже, з досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що відповідач виконав свій обов`язок, передбачений статтю 116 КЗпП України, та сплатив позивачу ОСОБА_1 всі суми, що належали їй при звільненні.

За вказаних обставин підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку в розмірі 12357,65 гривень відсутні.

Інші доводи позивача та її представника, зокрема, щодо неправомірності діяльності відповідача згідно з КВЕД 78.20 «Діяльність агентств тимчасового працевлаштування», фактичне влаштування відповідачем тимчасово на роботу працівників до інших суб`єктів господарювання та отримання відповідачем за це грошової винагороди як суб`єктом господарської діяльності, а також надані на обґрунтування цих доводів копія запиту на отримання інформації від 10 березня 2024 року та відповіді Державного центру зайнятості від 14 березня 2024 року не спростовують факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах саме з ТОВ «Кволіті АС» та вказаних висновків суду.

Також суд зазначає, що досліджені в судовому засіданні Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників ФОП ОСОБА_3 ( том 3 а.с.53-55), які позивач просила витребувати в останнього, не поширюються на трудові правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Кволіті АС» у період її роботи на посаді продавця продовольчих товарів. Водночас слід відмітити, що порядок обліку робочого часу, графіки роботи для працівників ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Кволіті АС», передбачені в Правилах внутрішнього трудового розпорядку для працівників вказаних суб`єктів господарювання, є однаковими.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди.

Статтею 237-1КЗпПУкраїнипередбачено,що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Приписами частин першої-третьої статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом із тим, оскільки судом не встановлено порушення роботодавцем ТОВ «Кволіті» АС» законних прав працівника ОСОБА_1 , підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди також відсутні.

Враховуючи вищенаведені обставини у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача про те, що адвокат Кірсік С.В. не може бути представником одночасно відповідача та третьої особи, оскільки наявний конфлікт інтересів, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої, третьої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника ( частина перша). Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За приписамичастин першої,другої,четвертої статті60ЦПК Українипредставником у судіможе бутиадвокат абозаконний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених устатті 61цього Кодексу. Одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними.

Згідно з частиною другою статті 61 ЦПК України особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя.

З урахуванням викладеного, адвокат Кірсік С.В. мала право здійснювати представництво інтересів відповідача ТОВ «Кволіті АС» та третьої особи ФОП ОСОБА_3 , який був залучений на стороні відповідача, одночасно, оскільки в судовому засіданні не встановлено наявність між вказаними довірителями конфлікту інтересів. При цьому, стверджуючи про наявність конфлікту інтересів між вказаними учасниками справи, представник позивача не зазначив у чому саме він полягає.

Також не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що відзив подано з порушенням строків та відповідач не дотримався вимог ЦПК України стосовно зазначенням обов`язкової інформації, яка міститься у відзиві, оскільки питання відповідності поданого відзиву вимогам статті 178 ЦПК України було предметом дослідження судом під час вирішення питання про його долучення до матеріалів справи в ухвалі суду від 21 лютого 2024 року ( том 1 а.с. 95-97).

Даючи оцінку іншим доводам учасників справи, викладеним у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, відповіді на відзив, запереченнях на відповідь на відзив, з огляду на низку тверджень учасників справи, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»).

Щодо судових витрат.

Згіднозчастиною першою статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правиломчастини першої статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача ( частина друга статті 141 ЦПК України).

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову повністю, а позивач була звільнена від сплати судового збору за вимоги про стягнення компенсації за надурочні роботи та невикористану відпустку на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», то судові витрати по сплаті судового збору за вказані вимоги з відповідача стягненню не підлягають; судовий збір, сплачений позивачем за вимогу про стягнення моральної шкоди покладається на позивача та не підлягає стягненню з відповідача.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява залишається без розгляду.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що заяву про стягнення судових витрат особа має подати до прийняття судового рішення, однак докази, що підтверджують конкретний розмір судових витрат, можуть бути подані особою протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в суді першої інстанції становить 10000 гривень та просив покласти на позивача судові витрати, проте в якому розмірі не зазначив. При цьому, заява відповідача відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України в матеріалах справи відсутня та судовому засіданні від представників відповідача не надходила.

За таких обставин, зазначена у відзиві на позовну заяву вимога про покладення на позивача судових витрат вважатиметься дотриманою лише за умов виконання частини восьмої статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кволіті АС»</a>, код ЄДРПОУ 44206199, місцезнаходження: Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Елеваторна, будинок №2, квартира №37.

Третя особа фізична особа- підприємець ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Повне рішеннясуду складено 12 грудня 2024року.

Суддя Н. С. Бабич