Рішення

від 13.12.2007 по справі 33/264

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/264

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  33/264

13.12.07

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом закритого акціонерного товариства “Фінансист»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Щербінські ліфти»

про стягнення 179 173,60 грн.

від позивача: Тейцман І.В., представник за довіреністю б/н від 11.06.2007 року;

від відповідача: Аманджолов Д.Ю., представник за довіреністю №12/07 юр від 04.12.2007 року.

встановив :

Закрите акціонерне товариство “Фінансист»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Щербінські ліфти»про стягнення 179 173,60 грн.  

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.06.2006 року між ЗАТ „Фінансист" та ТОВ „Торговий дім „Щербінські ліфти" було укладено Договір поставки ліфтового обладнання №12/06. На підставі Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити ліфтове обладнання протягом 60-ти діб з моменту здійснення попередньої оплати позивачем у розмірі 50% вартості обладнання (п.3.2. Договору).

За Договором вартість ліфтового обладнання складала 195 240грн., а згідно Додаткової угоди від 27.06.2006року до Договору вартість ліфтового обладнання збільшилась на 3864,60грн. і всього складає 199 104,60грн.

Відповідно до умов Договору позивач здійснив попередню оплату 23.06.2006року у     сумі     97 620,00 грн.  згідно платіжного доручення №210 від 23.06.2006року, а 29.08.2006 року перерахував залишок вартості обладнання у сумі 101 484,60грн. згідно платіжного доручення №322 від 29.08.2006року.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити поставку обладнання у строк до 22.08.2006 року. Однак, свої зобов'язання, що випливають із Договору, відповідач не виконав належним чином, фактично поставивши обладнання лише 19.02.2007року, тобто із простроченням, яке складає 180 днів, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання від 19.02.2007року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 179193,60 грн., та судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача  заперечив проти заявленого позову та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи  докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В обґрунтування суми заявлених позовних вимог, позивач подає додаткову угоду до договору №12/06 від 30.11.2006 року, відповідно до якої внесено зміни до п.1.1 та п.2.2 договору, згідно яких вартість обладнання складає 261 996,00 грн. (розрахунок суми штрафних санкцій здійснюється ґрунтуючись на вартості отриманого невчасно обладнання/товару).

Однак, додаткова угода до договору №12/06 від 30.11.2006 року підписана тільки однією стороною –постачальником, а саме генеральним директором Амбарцумяном М.Р. та головним бухгалтером Каменською Ю.С. товариства з обмеженою відповідальністю «Щербінські ліфти», з боку замовника зазначена додаткова угода не підписана.

Відповідно  до ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено вимоги до письмової форми правочину, так ч. 2 передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою

Статтею 208 Цивільного кодексу України чітко визначено перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі, до таких зокрема відносяться правочини між юридичними особами.

За загальним правилом у письмовій формі мають учинятися всі правочини між юридичними особами, незалежно від виду правочину та сфери його застосування, а також не залежно від організаційно – правової форми юридичної особи та форми власності. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це установчими документами юридичної особи (головою правління, президентом, директором тощо), довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печатками. При цьому мається на увазі проста (звичайна) письмова форма. Для письмового правочину недостатньо викласти його зміст у відповідному документі з дотриманням правил правопису та філології. Сформульований текст обов'язково має бути підписаний його стороною (сторонами).

Тому, дотримуючись встановлених вимог чинних нормативних актів, Господарський суд м. Києва даючи правову оцінку додатковій угоді від 30.11.2006 року до договору №12/06 від 30.11.2007 року не приймає її, як таку, що укладена сторонами з належним  чином дотриманими вимогами письмового оформлення.

При цьому, позивачем до позовної зави додано Акт здавання –приймання обладнання по Договору №12/06 від 09.06.2006 року від 19.02.2007 року в якому зазначено, що ліфт, згідно додатка від 30.11.2007 року до договору поставлений у повному обсязі.  

Частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Підписання Акту здавання –приймання робіт визначений нормами Цивільного кодексу України, як факт прийняття стороною виконаного зобов'язання іншою стороною. Також, п.3.3 договору товар є власністю замовника тільки після підписання акту приймання –передачі сторонами.

Саме тому,  підтверджену фактичними діями сторін, суд приймає фактичну вартість товару/обладнання (ліфту) у розмірі 261996, 00 грн. переданого відповідачем та прийнятого позивачем.

Пунктом 3.2 договору сторони встановили строк поставки товару, а саме протягом 60–ти діб з моменту здійснення попередньої оплати, згідно п.4.1.

В пункті 4.1 договору передбачено, що замовник зобов'язаний провести попередню оплату на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 50 % від вартості продукції, не пізніше 20 числа місяця, попереднього місяцю включення до виробництва.   

Таким чином, останній строк поставки товару згідно укладеного договору закінчився 22.08.2006 року, але з урахуванням Додаткової угоди від 30.11.2006 року, яку замовник визнав шляхом прийняття виконання, вартість продукції збільшена до 261996,00 грн.

Пункт 2 ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки, п.4.1 договору чітко встановлена вказівка на подію, а саме передплату у розмірі 50 %,  тому, строк початку перебігу зобов'язання відповідача на поставку товару почався з моменту проведення позивачем попередньої оплати у зазначеному розмірі.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення №210 від 23.06.2006 року на суму 97620,00 грн. та платіжне доручення №322 від 29.08.2006року на сумі 101 484,60грн.

Враховуючи викладене початок строку виникнення зобов'язання обраховується з 29.08.2006 року та сплив кінцевий строк поставки 28.10.2006 року.

Згідно підписаного акту приймання –передачі фактично відповідач передав у власність позивача товар 19.02.2007 року. Строк протермінування склав 124 дні (28.10.2006 року –19.02.2007 року).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно  до  ч. 4 ст. 231 ГК  України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2. Договору за затримку поставки товару Відповідач повинен сплатити Позивачу штраф у розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день затримки поставки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи характер вимоги позивача, який встановив розмір штрафної санкції з прив'язкою її розрахунку до днів прострочення (затримки поставки), вона відповідає всім ознакам ч.3 ст. 549 ЦК України –пені.  

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно  до  ч. 6  ст.  232  ГК  України нарахування штрафних санкцій за  прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дії відповідача щодо несплати грошових коштів на користь позивача, є порушенням

грошових зобов'язань, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) підлягають задоволенню у розмірі  15129,43 грн. за наступним перерахунком:

Сума заборгованості*Ставка НБУ*2*дні прострочення/365.

261996,00 грн. * 8,5%*2*124/365=15 129,43 грн.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються на відповідача у розмірі 151,24 грн. та залишаються за позивачем в сумі 1640,70 грн.,

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у розмірі 9,96 грн. та залишаються за позивачем у сумі 108,04 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Щербінські ліфти" (03065, м. Київ, вул. Світлогірська,5/6, р/р 2600311583 у ВАТ „СЕБ Банк" м. Київ МФО300175, ЄДРПОУ 32619694) або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення

на користь закритого акціонерного товариства „Фінансист" (91000, м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-Г, р/р26001103093 АБ "Укркомунбанк" м. Луганськ, МФО 304988, ЄДРПОУ 31138743)

штрафні санкції (пеня) у розмірі 15 129 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 43коп., державне мито у сумі 151(сто п'ятдесят одна) грн. 24 коп., витрати пов'язані з інформаційно - технічним забезпеченням судового процесу у сумі 9 (дев'ять) 96 грн., а  всього 15 290 (п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 20 коп.

3. В частині стягнення 164064 (сто шістдесят чотири тисячі шістдесят чотири) грн.17  коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                        С.М. Мудрий