Постанова

від 04.12.2024 по справі 362/131/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи 362/131/15-ц

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/15536/2024

Головуючий у суді першої інстанції Л. М. Кравченко

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

04 грудня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання: Комар Л.А.

сторони:

позивач Обухівська окружна прокуратура Київської області в інтересах

держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.

Києві та Київській області, Державного підприємства «Дослідне

сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і

генетики НАН України»

відповідач Глевахівська селищна рада Фастівського району Київської

області

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року, ухвалене у складі судді Кравченко Л.М., в приміщенні Васильківського міськрайонного суду Київської області,

в с т а н о в и в :

14.01.2015 до суду із позовною заявою звернувся заступник Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 (правонаступником якого залучено до участі у справі ОСОБА_1 ), про визнання недійсним свідоцтва про спадщину та свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та витребування земельної ділянки.

Позовна заява обґрунтована тим, що Державному підприємству «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002. Разом з тим, Глевахівською селищною радою здійснювалось розпорядження землями ДП «ДСВ ІФРГ НАН України». Зокрема, рішенням Глевахівської селищної ради № 591-25-Vвід 09.12.2008 р. передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована по АДРЕСА_1 .

На думку позивача, рішення Глевахівської селищної ради про передачу у власність спірної земельної ділянки прийнято незаконно, оскільки, остання діяла в порушення вимог ст.ст. 20, 21, 84, 116, 149 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу». Так, згідно інформації Управління Держземагентства у Васильківському районі земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062 має перетин із земельними ділянками ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

У той же час, Національна академія наук України не погоджувала вилучення спірної земельної ділянки.

Окрім того, станом на момент прийняття рішення Глевахівської селищної ради №591-25-Vвід 09.12.2008 щодо передачі ОСОБА_2 спірної земельної ділянки був дійсним державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270, виданий ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», та ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» було належним землекористувачем даних земель з категорією сільськогосподарського призначення, адже лише зі спливом 22 днів було постановлено рішення господарського суду Київської області від 30-31.12.2008 р. про вилучення з постійного користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» земельної ділянки площею 387,19 га та з інших питань.

Разом з тим, рішенням господарського суду Київської області від 21.04.2010. задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора про перегляд рішення цього суду від 30-31.12.2008 р. за нововиявленими обставинами, скасовано рішення господарського суду Київської області від 30-31.12.2008 та прийнято нове рішення, яким в позові Глевахівської селищної ради відмовлено у повному обсязі.

У той же час, земельна ділянка ОСОБА_2 з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062 фактично передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, тобто з категорією земель житлової та громадської забудови, що суперечить ст. 21 Земельного кодексу України та виключає можливість використання такої землі для сільськогосподарського призначення. Глевахівською селищною радою порушено порядок визначення цільового призначення спірних земельних ділянок, а використання таких ділянок «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» в силу вимог земельного законодавства є неприпустимим.

Позовні вимоги сформульовані так: визнати незаконним і скасувати рішення Глевахівської селищної ради №591-25-V від 09.12.08; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №233278 від 30.12.08, виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1050 га для будівництва та обслуговування жилого будинку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062, яка розташована по АДРЕСА_1 та скасувати його державну реєстрацію; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Головного управління Держземагентства у Київській області та постійне користування Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельну ділянку площею 0,1050 га з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062; визнати відсутнім право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1050 га, кадастровий номер 3221455300:03:008:0062, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17.09.2015 залучено до участі у справі правонаступника померлого відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.04.2016 залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як правонаступника головного управління Держземагенства у Київській області та прийнято заяву про зміну предмету позову. Позовні вимоги з урахуванням зміни предмету позову наступні: визнати незаконним і скасувати рішення Глевахівської селищної ради № 591-25-V від 09.12.2008; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину № 199 від 18.03.2014 р.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 11723595 від 18.03.2014 р. за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1050 га для будівництва та обслуговування жилого будинку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062, яка розташована по АДРЕСА_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельну ділянку площею 0,1050 га з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062; визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 04.06.2015 р., видане на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1050 га для будівництва та обслуговування жилого будинку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062, яка розташована по АДРЕСА_1 .

30.09.2016 Васильківським міськрайонним судом Київської області прийнято рішення (заочне), яким позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення Глевахівської селищної ради № 591-25-V від 09.12.2008; визнано недійсним свідоцтво про спадщину № 199 від 18.03.2014 р.; витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельну ділянку площею 0,1050 га з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062; в задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2017 заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2016 скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2017 справа прийнята до провадження судді Лебідь-Гавенко Г.М.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.08.2017 справа прийнята у провадження судді Кравченко Л.М.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.04.2019 залучено до участі у справі правонаступника Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області Києво-Святошинську місцеву прокуратуру.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2020 у цивільній справі призначено судову земельну інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Українського незалежного інституту судових експертиз.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2022 позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 04.05.2023 ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2022 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2023 замінено орган прокуратури Києво-Святошинську місцеву прокуратуру на Обухівську окружну прокуратуру Київської області.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2024 залучено до участі у цивільній справі в якості правонаступника позивача Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання керівника Обухівської окружної прокуратури Коваля Р. про повернення до стадії підготовчого судового розгляду.

28.03.2024 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Браніцьким О. до суду подана заява про застосування позовної давності.

12.06.2024 до суду від Обухівської окружної прокуратури Київської області надійшла заява про уточнення позовних вимог, долучена судом до матеріалів справи.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року позов Обухівської окружної прокуратури Київської області в частині вимог заявлених в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», залишено без розгляду.

У позові Обухівської окружної прокуратури Київської області, заявленому в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Заступником керівника Київської обласної прокуратури подано апеляційну скаргу, у якій Прокурор посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у пвному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що на підставі свідоцтва про правно на спадщину № 199 від 18.03.2014 спірна земельна ділянка на теперішній час належить ОСОБА_1 .

Право власності за ОСОБА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, у 2012 році на замовлення ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» з метою відновлення в натурі меж земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства згідно із державним актом від 20.02.2002 на території Глевахівської селищної ради, ТОВ «Компанія земельні справи» та ФОП ОСОБА_3 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі.

Управління Держземагенства у Васильківському районі на підставі зазначеного каталогу координат створено обмінний файл земельних ділянок, які перебуваюьть у ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» на підставі постійного користування, згідно із державним актом від 20.02.2002 який надає можлиість точного встановлення факту накладення меж спірної земельної ділянки на землі ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Під час розробки вказаної документації за результатами землевпорядних і топографо-гедезичних робіт вирахувано координати кутів зовнішніх меж земельних ділянок ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» в державній системі координат, які дають можливість точного встановлення факт накладення меж земелних ділянок.

Апелянт зауважує, що посилання суду у своєму рішенні лише на висновок експерта, з якого зроблено висновки про відсутність доказів щодо накладення меж спірної земельної ділянки на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генгетики НАН України», не можуть абсолютно достатньо бути переконливими, оскільки висновок експерта є одним із доказів, який не має наперед встановленої сили та переваги над іншими доказам та оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, при цьому Прокурором надано суду належні, достовірні та достатні докази того, що спірна земельна ділянка входить у межі земельної ділянки, яка перебуває у постійному корстуванні ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

При цьому у висновку експерта зазначено, що у технічній документації по складанню державного акту на право постійного корисування землею ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» наявні координати поворотних точок меж, які складаються з чотирьохзначних цифр, встановити факт накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 322145500:03:008:0062 та земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні не вбачається за можливе, оскільки інформація про координати поворотних точок, дирекційні або внутрішні кути, що дають змогу встановити конфігурацію земельних ділянок, у документах, що підтверджують виникнення прав на них не відображаються. Однак, цього не вимагали і не вимагають норми чинного законодавства України.

На думку апелянта, відомості, викладені у листах Управління Держземагенства у Васильківському районі та Головного управління Держземагенства у Київській області є належними, достовірними та достатніми доказами того, що спірна земельна ділянка входить у межі земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», оскільки надані уповноваженим на те органом виконавчої влади.

Відповідачем ОСОБА_1 через свого представника Браніцького О.М. подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу.

Представник зазначає, що в матеріалах справи не міститься жодних доказів щодо накладення меж земельної ділянки із кадастровим номером 3221455300:03:008:0062, площею 0,1050 га належної відповідачу ОСОБА_1 , та земельної ділянки, що перебуває у постійному корстуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генгетики НАН України».

Апелянтом не спростовано висновок експерта та не наведено жодних аргументів, які б вказували на неправильність висновків, виклених у ньому, чи вказували на його неналежність та недопустимість.

Апеляційна скарга зводиться до переоцінки доказів та вказується на необхідність врахування та прийняття нового рішення на підставі лише наступних доказів: лист управління Держземагенства у Васильквському районі від 05.01.2015 № 10-1009-0.2-2/г-15; лист управління Дерржземагенста у Київській області від 13.03.2015 № 10-10-0.3-4058/2-15; лист ДП «Київський науково-дослідний та проектнй інститут землеустрою» від 26.04.2016 № 06-1.2/680; лист НАН України від 24.02.2015 № 16/72-4.

Зауважує, що в оскаржуваному рішенні судом також враховано уже усталену судову практику Верховного Суду та зазначено, що Верховним Судом розглянуто декілька подібних справ щодо спірних ділянок, в яких Прокурор стверджував про їхнє знаходження у межах земельоної ділянки, яка перебувала у корисуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України». У вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора з посиланням на те, що інформація, надана Головним управлінням Держземагенства у Київській області та Управлінням Держземагенства у Васильківському районі у своїх листах про перетин земельних ділянок, не дає підстав для безспірного висновку про наявність факту накладення земельних ділянок, відповідно і наявності підстав для задоволення вимог Прокурора.

Відповідачем Глевахівською селищною радою Фастівського району Київської області відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подано.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції Прокурор подану апеляційну скаргу підтрмав, просив її задовольнити з викладених підстав, рішення Васильківського міськрайонного суду від 12 червня 2024 року просив скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Браніцький О.М. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури заперчував, рішення суду першої інстанції просив залишити в силі як законне та обгрунтоване.

Представник відповідача Глевахівської селищної ради Фастівського району, у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилася, про час та дату розгляду справи рада повідомлялась у відповідності до вимог закону. Будь - яких заяв, клопотань від відповідача на час розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

З метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи судом апеляційно інстанції.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Враховуючи те, що відповідач Глевахівська селищна рада Фастівського районуповідомлялась про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності представника Глевахівської селищної ради Фастівського району, оскільки неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення Прокурора, представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Браніцького О.М., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на праві постійного користування належить земельна ділянка, площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102.

Рішенням Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 09 грудня 2008 №591-25-V ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована по АДРЕСА_1 .

30 грудня 2008 ОСОБА_2 видано державний акт серії ПЛ №233278 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221455300:03:008:0062, площею 0,1050 га за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 у справі № 18595-08, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2009 року, позов Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області задоволено. Припинено право постійного користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельною ділянкою загальною площею 387,19 га. Вилучено у підприємства вказану земельну ділянку, визнано недійсним державний акт на право постійного користування та скасовано його державну реєстрацію.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.04.2010 у справі №18/595-08/17/4, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 23 червня 2011 року, подання Васильківського міжрайонного прокурора Київської області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27.10.2012.

ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.03.2014, реєстровий №199.

На підтвердження заявлених вимог Прокурор надав суду лист Управління Держземагенства у Васильківському районі №10-1009-0.2-2/2-15 від 05 січня 2015 року, згідно якого земельна ділянка, кадастровий номер 3221455300:03:008:0052, має перетин із ділянкою ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Відповідно до листа Головного управління Держземагенства у Київській області від 13 березня 2015 року № 10-10-0.3-4058/2-15 земельні ділянки, кадастровий номер 3221455300:03:008:0052, входить у межі земельної ділянки ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор надав Технічну документацію по складанню державного акту на право постійного користування землею Дослідному сільськогосподарському виробництву ІФРГ НАН України Васильківського району Київської області та науково-технічний звіт з виконання робіт за темою «Відновлення значення координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини першої статті 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За положеннями статті 84 ЗК України у редакції, чинній на час передачі у власність фізичним особам у власність спірних земельних ділянок, статті 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», чинного на той же час, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України, державних галузевих академій наук належали до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність.

Правове регулювання вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, урегульовано у статті 149 ЗК України.

Громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин шостої-десятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Щодо вирішення позовних вимог, заявлених Прокурором в інтересах державного підприємства, слід зазначити наступне.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи (підприємства), які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість здійснення прокурором процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому слід враховувати, що інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Отже інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19, пункт 71), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 83).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).

У зв`язку з цим позовні вимоги Прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву з такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а Прокурор не має повноважень на представництво у справах в частині таких вимог.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку залишивши позов Обухівської окружної прокуратури Київської області в частині вимог завлених в інтересах держави в особі Державного підприємсва «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» без розгляду.

Щодо вирішення позовних, заявлених прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях(частина п`ята статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження заявлених вимог Прокурор надав лист Управління Держземагенства у Васильківському районі №10-1009-0.2-2/2-15 від 05 січня 2015 року, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062 має перетин із ділянкою ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Відповідно до листа Головного управління Держземагенства у Київській області від 13 березня 2015 року №10-10-0.3-4058/2-15 земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062 входить у межі земельної ділянки ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор також надав Технічну документацію по складанню державного акту на право постійного користування землею Дослідному сільськогосподарському виробництву ІФРГ НАН України Васильківського району Київської області та Науково-технічний звіт з виконання робіт за темою «Відновлення значення координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не доведено достатніми й достовірними доказами обставин, які мають значення для вирішення цього спору, а саме: факту накладення земельної ділянки приватної власності на земельну ділянку, яка згідно доводів Прокурора перебуває в державній власності та знаходиться у постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Верховним Судом розглянуто декілька подібних справ щодо спірних ділянок, в яких Прокурор стверджував про їхнє знаходження у межах земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі № 362/445/15-ц (61-3171св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 362/126/15-ц (61-25945св18), від 07 квітня 2021 року у справі № 362/228/15 (провадження № 61-17437св19), від 07 липня 2021 року у справі № 362/121/15-ц).

У вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора з посиланням на те, що інформація, надана Головним управлінням Держземагентства у Київській області та Управлінням Держземагентства у Васильківському районі у своїх листах про перетин земельних ділянок, не дає підстав для безспірного висновку про наявність факту накладення земельних ділянок, відповідно і наявності підстав для задоволення вимог Прокурора, оскільки така інформація, по-перше, сформована заінтересованою стороною спору, по-друге, потребує оцінки шляхом співставлення із іншою технічною документацією, що вимагає спеціальних знань.

Виходячи із характеру спірних правовідносин, у справі підлягали встановленню обставини фактичного землекористування земельною ділянкою, а саме: фізичні характеристики земельної ділянки (конфігурації, площі, проміри тощо; відповідність фактичного землекористування характеристикам земельної ділянки, визначених правовстановлюючими документами на цю земельну ділянку; якщо так, то чи існує фактичне накладення (перетинання) земельної ділянки, яка належить на праві користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», та земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_1 .

У пункті 6.1 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженоЇ Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5), визначено, що одними із основних завдань земельно-технічної експертизи є:

- визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо);

- визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.

Отже, для встановлення обставин, чи має місце перетин та/або накладення земельних ділянок необхідно досліджувати землевпорядну документацію, перевірити відповідність фактичного розташування земельної ділянки ОСОБА_1 та земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки, що є компетенцією експертів у відповідній галузі.

Прокурор не надав належних та достатніх доказів на підтвердження існування накладення земельних ділянок приватної та державної власності як за матеріалами технічної документації, так і накладення земельних ділянок за їх фактичним розташуванням.

Клопотання про проведення земельно-технічної експертизи прокурор під час розгляду справи як судом першої інстанції так і в апеляційному суді не заявляв.

В свою чергу ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2020 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бойко М.М. та призначено у справі судову земельну інженерно-технічну експертизу.

На вирішення експерту, були поставлені наступні питання:

1.Чи містить технічна документація із землеустрою, на підставі якої виготовлено державний акт серії ІІ-КВ№001432-270, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 20.05.2002 за №102, матеріали щодо перенесення в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення її межовими знаками?

2. Чи можливо встановити чітке місце розташування земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослині генетики НАН України» на підставі державного акту серії ІІ-КВ №001432-270, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 20.05.2002 за №102, в натурі (на місцевості) та в загальнодержавній системі координат, на підставі технічної документації по складанню державного акта на право постійного користування землею ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України»?

3. Чи є такими, що містять чітку прив`язку до пунктів Державної геодезичної мережі України, координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», на підставі державного акту серії ІІ-КВ№001432-270, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 20.05.2002 за №102?

4. Чи дотримано вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» при визначенні координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України", на підставі Науково-технічного звіту щодо відновлення значень координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні «ДП «ДСФ ІФРГ НАН України»?

5. Чи є координати поворотних точок меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», які містяться в науково-технічному звіті з виконання робіт за темою: «Відновлення значень координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» відповідно до діючого земельного законодавства, офіційними відомостями Управління Держгеокадастру?

6. Чи наявний факт накладення меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 , кадастровий номер: 3221455300:03:008:0062, площею 0,1050 га та земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на підставі державного акту серії II-КВ№001432-270, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 20.05.2002 р. за №102?

Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №170/01-2021 від 05.03.2021 містить наступні відповіді на поставлені питання:

1.Технічна документація із землеустрою, на підставі якої виготовлено державний акт серії ІІ-КВ №001432-270, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 20.05.2002 за №102, не містить матеріалів щодо перенесення в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення її межовими знаками, оскільки документи, що підтверджують виникнення прав на земельні ділянки, є результатами проведених робіт із землеустрою, що супроводжується виготовленням та затвердженням в установленому законом порядку документації із землеустрою.

2. Оскільки у технічній документації по складанню державного акту на право постійного користування землею Дослідному сільськогосподарському виробництву ІФРГ НАН України Васильківського району Київської області, переданої у постійне користування Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», на земельну ділянку площею 971,21 га, на підставі якої виданий державний акт на право постійного користування серії ІІ-КВ№001432-270, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №102, наявні координати поворотних точок меж, які складаються з чотирьохзначних цифр, тобто у невідомій системі координат, тому встановити місце розташування даної ділянки не вбачається за можливе.

3.Координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, що були визначені під час розроблення Технічної документації ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», на підставі якої виданий державний акт на право постійного користування серії ІІ-КВ №001432-270 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 20.05.2002 за №102, визначені за допомогою дигитайзера, складаються з чотирьохзначних цифр, тобто у невідомій системі координат та відсутні відомості теодолітного ходу з прив`язкою до пунктів державної геодезичної мережі, тому не мають прив`язки до пунктів державної геодезичної мережі.

4. Надати відповідь, чи дотримано вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», при визначенні координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України", на підставі Науково-технічного звіту щодо відновлення значень координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні «ДП «ДСФ ІФРГ НАН України», не вбачається за можливе, оскільки вищезазначений звіт не передбачений діючим законодавством.

5. Наданий на дослідження науково-технічний звіт з виконання робіт за темою «Відновлення значень координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», у складі якого каталог координат поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок площею 971,21 га (у якому відсутня інформація, що наявні координати надані з управління Держгеокадастру) не передбачений Законом України «Про землеустрій», та не містить офіційних відомостей-координат поворотних точок меж земельної ділянки, які є офіційними відомостями Державного земельного кадастру відповідно до ст.ст. 6, 9, 15, 16, 21, 34, 38 Закону України «Про державний земельний кадастр».

6. Встановити факт накладення меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 , кадастровий номер: 3221455300:03:008:0062, площею 0,1050 га та земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на підставі державного акту серії II-КВ №001432-270, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 20.05.2002 за №102, не вбачається за можливе, оскільки інформація про координати поворотних точок, дирекційні або внутрішні кути, що дають змогу точно встановити конфігурацію земельних ділянок, у документах, що підтверджують виникнення прав на них (свідоцтві про право власності, державних актах, інформаційних довідках, договорах оренди тощо) не відображаються. Цього не вимагали і не вимагають норми чинного законодавства України.

Оцінюючи висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №170/01-2021 від 05.03.2021, колегія суддів погоджується з висновкакми суду першої інстанції та вважає його належним і допустимим доказом, який дає можливість суду прийти до висновку, що матеріали справи не місять доказів щодо накладення меж земельної ділянки із кадастровим номером 3221455300:03:008:0062, площею 0,1050 га належної відповідачу ОСОБА_1 , та земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Враховуючи принцип змагальності, а також те, що висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог Прокурора, заявлених в інтересах держави, про те, що стороною позивача не доведено достатніми й достовірними доказами обставин, які мають значення для вирішення цього спору, а саме: факт накладення земельної ділянки приватної власності, власником якої є відповідач ОСОБА_1 , на земельну ділянку, яка згідно доводів Прокурора перебуває у державній власності та знаходиться у користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, відсутні, а тому рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги правільність та законність висновків судупершої інстанції не спростовують.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 20 грудня 2024 року.

Судді

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О. І. Шкоріна