Ухвала

від 18.12.2024 по справі 362/131/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи 362/131/15-ц

Номер апеляційного провадження 22-з/824/1828/2024

Головуючий у суді першої інстанції Л.М. Кравченко

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання: Комар Л.А.

сторони:

позивач Обухівська окружна прокуратура Київської області в інтересах

держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.

Києві та Київській області

відповідач Глевахівська селищна рада Фастівського району Київської

області

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву ОСОБА_1 , подану предстаником - адвокатом Браніцьким Олександром Миколайовичем про ухвалення додатквого рішення про стягенення витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , про визнання недійсним свідоцтва про спадщину та свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та витребування земельної ділянки,

у с т а н о в и в :

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року позов Обухівської окружної прокуратури Київської області в частині вимог заявлених в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», залишено без розгляду.

У позові Обухівської окружної прокуратури Київської області, заявленого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 залишено без змін.

08 грудня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником Браніцьким О.М. про ухвалення додаткового рішення.

В обгрунтування заяви зазначено, що судом апеляційної інстанції, не вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат, заяву про відшкодування яких було заявлено у відзиві на апеляційну скаргу.

У зв`язку з цим, відповідач просила ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правову (професійну) допомогу в сумі 20 000,00 грн.

В судовому засіданні прокурор проти задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення заперечив.

Відповідачі Глевахівська селищна рада (її представник), ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення повідомлялися належним чином, своїх представників для участі у судовому засіданні не направили.

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення за відсутності представника Глевахівської селищної ради, ОСОБА_1 ,з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення та не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У пункті 6 частини першої статті 264 ЦПК України передбачено, що одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, є питання про те, як розподілити між сторонами судові витрати. На виконання вимоги щодо змісту судового рішення, розподіливши судові витрати між сторонами, суд відображає цей розподіл у резолютивній частині рішення суду відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 265 ЦПК України.

Питання розподілу судових витрат врегульовано загальними нормами ЦПК України і не містить особливостей для апеляційного провадження.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді учасники справи несуть певні витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Апеляційне провадження відповідно до глави 1 розділу VЦПК України є одним із етапів перегляду судового рішення у разі незгоди з ним однією із сторін (сторонами).

При цьому подання стороною апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).

Відповідачем ОСОБА_1 на підтвердження понесених нею витрат надано договір № 01-0606/2023 від 06.06.2023 про надання професійної правничої допомоги укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Олександра Браніцького».

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 договору, правничу допомогу за договором надає адвокат Браніцький О.М., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3604/10, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 20.03.2008 на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 167 від 20.03.2008.

Відповідно додаткової угоди № 02 до договору про надання професійної правничої допомоги № 01-0606/2023 від 06.06.2023 сторони погодили, що бюро надає клієнту правову допомогу у цивільній справі № 362/131/15 за позовом Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогоспоарське виробництво інститут фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської обоасті, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Згідно акту № 02 про надання професійної правничої допомоги до договору про надання професійної правничої допомоги № 01-0606/2023 від 06.06.2023, сторони погодили, що бюро надало, а клієнт отримав наступну професійну правничу допомогу: аналіз ухвали Київського апеляційного суду від 01.10.2024 про відкриття апеляційного провадження по справі № 362/131/15 та роз`яснення її клієнту, витрачено часу 0,25 год; аналіз апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року у цивільній справі № 362/131/15-ц, витрачено часу 1 год., підготовка відзиву на апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної рокуратури на рішення Васильківсього міськрайонного суду Київської області від 12.06.2024 у цивільній справі № 362/131/15, витрачено часу 6 год., участь у судовому засіданні 04.12.2024, витрачено часу 1 год.

Сторони погодили, що обсяг професійної правничої допомоги наданий Бюро у Київському апеляціійному суді у необхідному обсязі, отриманий клієнтом, визначений сторонами у фіксованому розмірі та у грошовому виразі становить 20 000,00 грн.

Загальні норми ЦПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.

ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України).

Перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному порядку унормовано спеціальними статтями ЦПК України. Доступ до апеляційного перегляду є одним із принципів цивільного процесу і передбачений у пункті 8 частини третьої статті 2 та статті 17 ЦПК України.

Колегія суддів зауважує, що апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи.

А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судового збору та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

З цією процесуальною дією суду пов`язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).

У частинах другій, четвертій статті 360 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.

Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України).

Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд приймає до уваги клопотання прокурора про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, та враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь ОСОБА_1 з 20 000,00 грн. до 5 000,00 грн. Витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн є співмірними із складністю справи, а відтак, суд доходить висновку щодо наявності підстав для їх стягнення, у зв`язку з чим частково задовольняє заяву ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Браніцьким О.М. про стягненя судових витрат на правничу допомогу. Суд стягує судові витрати ОСОБА_1 по сплаті нею вартості правничої допомоги у розмірі 5 000 грн. саме з позивача - Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській области, а не з Прокурора, оскільки позивачем у справі є саме Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській области, а відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати розподіляються судом між сторонами. Прокурор не є стороною (позивачем або відповідачем) у даній справі (ч.1 ст. 42 ЦПК України), його процесуальний статус у справі як учасника справи «Прокурор» (ч.4 ст.42, ч.ч. 4, 5 ст.56 ЦПК України), а тому закон не покладає на Прокурора обов'язку по відшкодуванню відповідачеві витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 270, 381 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 , подану предстаником - адвокатом Браніцьким Олександром Миколайовичем, задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 39817550, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна додаткова постанова складена 24 грудня 2024 року.

Судді

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О. І. Шкоріна