Постанова

від 20.12.2024 по справі 916/437/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/437/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючої, Бенедисюка І. М., Ємця А. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Громадської організації «Товариство «Восток»

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 (головуюча - суддя Поліщук Л. В., судді: Богатир К. В., Таран С. В.)

у справі

за позовом Громадської організації «Товариство «Восток»

до:

1) Головного управління Національної поліції в Одеській області,

2) Южненської міської ради Одеського району Одеської області,

3) Приватного підприємства «Південьпарксервіс»,

про стягнення 6 650 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Громадська організація «Товариство «Восток» (далі - ГО «Товариство «Восток», позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення коштів у сумі 6 650 000,00 грн в якості компенсації за завдану шкоду - створенні перешкод у користуванні землею та власними гаражами, побудованими членами ГО «Товариство «Восток» за власний кошт на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту) на земельній ділянці, кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, загальною площею 12 га (власник Одеська обласна державна адміністрація).

До позовної заяви ГО «Товариство «Восток» долучила розрахунок шкоди, в якому вказала, що сума матеріальної шкоди обчислена шляхом множення кількості місяців (з 11.11.2021 до 11.11.2023) на кількість гаражів ГО «Товариство «Восток» та на 250 грн (кошти, які, за твердженням позивача, вимагалися з членів ГО «Товариство «Восток» за в`їзд на територію, що знаходиться на вказаній земельній ділянці).

Господарський суд Одеської області у підготовчому судовому засіданні згідно з протокольною ухвалою від 10.05.2024 за клопотанням позивача залучив до участі у справі у якості відповідача-2 - Южненську міську раду Одеського району Одеської області та відповідача-3 - Приватне підприємство «Південьпарксервіс» (далі - ПП «Південьпарксервіс»).

14.06.2024 та 19.07.2024 позивач направив до господарського суду заяви про уточнення позовних вимог.

Господарський суд Одеської області у підготовчому засіданні згідно з протокольною ухвалою від 13.09.2024 прийняв до розгляду уточнені позовні вимоги, згідно з якими позивач просив стягнути з: Головного управління Національної поліції в Одеській області 1 500 000,00 грн завданої шкоди; Южненської міської ради Одеського району Одеської області - 3 000 000,00 грн завданої шкоди; ПП «Південьпарксервіс» - 3 000 000,00 грн завданої шкоди.

16.09.2024 позивач направив до суду клопотання про звільнення його від сплати судового збору в частині заявлених позовних вимог до позивача-3 ПП «Південьпарксервіс», посилаючись на приписи частини третьої статті 22 Закону України (далі - ЗУ) «Про захист прав споживачів».

03.10.2024 Господарський суд Одеської області у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу, згідно з якою відмовив позивачу у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору. Позовну заяву ГО «Товариство «Восток» в частині заявлених позовних вимог до ПП «Південьпарксервіс» повернув без розгляду у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви.

10.10.2024 позивач оскаржив в апеляційному порядку протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.10.2024. Просив вказану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Крім того, ГО «Товариство «Восток» заявляла клопотання про звільнення її від сплати судового збору.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, ГО «Товариство «Восток» вказувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.04.2024 у справі № 910/17395/23 виснував, що позивач у статусі громадської організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб - членів ГО «Товариство «Восток» та представляє їх інтереси в суді на підставі положень ЗУ «Про громадські об`єднання» (статті 11, 21), та, відповідно, до статутних завдань організації (пункти 1.3., 2.1.,3.1.,10.4. Статуту). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц вказала, що відповідно до статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» позивачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав. Ураховуючи що господарські правовідносини у розумінні статті 3 Господарського кодексу (далі - ГК) України між позивачем (членами ГО «Товариство «Восток» - власниками гаражів) та ПП «Південьпарксервіс» відсутні, а останній надає послуги власникам гаражів на підставі договору про надання місця під установку гаража і надання послуг на території ПП «Південьпарксервіс» автостоянки «Южна-1а», позивач на підставі вимог статті 3 ЗУ «Про судовий збір» та статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Південно-західний апеляційний господарський суд згідно з ухвалою від 15.10.2024 у задоволенні клопотання ГО «Товариства «Восток» про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовив. Апеляційну скаргу позивача на вказану протокольну ухвалу від 03.10.2024 залишив без руху відповідно до вимог статті 258 ГПК України з наданням строку для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а саме з підстави ненадання доказів сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.

16.10.2024 позивач подав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, визначених в ухвалі від 15.10.2024, у якій просив звільнити його від сплати судового збору на підставі вимог частини третьої статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів». Обґрунтовуючи вказане клопотання, ГО «Товариство «Восток» зазначала, що Верховний Суд у постанові від 25.04.2024 у справі № 910/17395/23 вказав, що позивач у статусі громадської організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а діє фактично в інтересах фізичних осіб - членів ГО «Товариство «Восток» та представляє їх інтереси в суді на підставі положень ЗУ «Про громадські організації», а також відповідно до статутних завдань такої організації (пункти 1.3., 2.1., 3.1., 10.4. Статуту). З огляду на приписи частини четвертої статті 75 ГПК України вважає вказані обставини встановленими та такими, що не підлягають доказуванню у цій справі. Ураховуючи що між позивачем (членами ГО «Товариство «Восток») та відповідачем-3 відсутні господарські відносини в розумінні статті 3 ГПК України, а ПП «Південьпарксервіс» надає членам ГО «Товариство «Восток» послуги на підставі договорів про надання місця під установку гаража і надання послуг на території ПП «Південьпарксервіс» автостоянки «Южна-1», члени ГО «Товариство «Восток» споживачами, а правовідносини, що виникли, такими що підпадають під дію ЗУ «Про захист прав споживачів».

21.10.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд згідно з ухвалою про повернення апеляційної скарги відмовив у задоволенні клопотання ГО «Товариство «Восток» про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.10.2024. Апеляційну скаргу ГО «Товариства «Восток» на вказану протокольну ухвалу та додані до неї матеріали згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 260 ГПК України повернув без розгляду.

Обґрунтовуючи постановлену ухвалу про повернення апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції вказав, що ПП «Південьпарксервіс», до якого заявлені позовні вимоги про відшкодування шкоди, не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, у справах про відшкодування шкоди з яких позивачі звільнені від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 ЗУ «Про судовий збір». Крім того, ураховуючи приписи частини першої статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд не встановив спрямованості позовних вимог ГО «Товариство «Восток» на захист прав споживачів, які передбачені цим законом. Ураховуючи наведене, суд відхилив посилання позивача на постанову Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 910/17395/23 з огляду на те, що встановлені у наведеній справі обставини щодо представництва позивачем не власних інтересів, а інтересів фізичних осіб, не є преюдиційними у цій справі, оскільки такий висновок стосувався правової оцінки статусу позивача при вирішенні питання підсудності спору, а вказані обставини не свідчать про те, що члени ГО «Товариство «Восток» є споживачами послуг в контексті заявленого позивачем клопотання.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 01.11.2024, ГО «Товариство «Восток» просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 про повернення апеляційної скарги у справі № 916/437/24, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Згідно з підставами касаційного оскарження зазначених скаржником пунктів 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України визначено неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

Скаржник, посилаючись на зазначені апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 щодо преюдиціального значення встановлених обставин, а не їх правової оцінки, вказує на суперечливу поведінку суду щодо звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 ЗУ «Про судовий збір» та відмови у звільненні від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» за одних і тих самих обставин, які, на його думку, не досліджував та не встановлював суд. Оскільки предметом спору у цій справі є позов про відшкодування шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, за подання якого позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 ЗУ «Про судовий збір», а залучення ПП «Південьпарксервіс» як співвідповідача не суперечить нормам процесуального закону, вказує, що суд повинен був звільнити його від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів». Отже, на думку скаржника, наявна правова колізія між нормами пункту 13 частини другої статті 3 ЗУ «Про судовий збір» та частини третьої статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», яка відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 640/9124/19, дає підстави для вирішення її на користь особи.

Крім того, посилаючись на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19, відповідно до якого саме суд зобов`язаний надавати правову кваліфікацію правовідносинам з урахуванням фактів, встановлених судом під час розгляду справи, та визначати правову норму, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження, ГО «Товариство «Восток» вказує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання позивача на докази у заяві про усунення недоліків (виписка з ЄДР, викопіювання, договір, квитанції, технічний паспорт, договір оренди від 26.10.2020, рішення № 782 від 11.11.2021, витяг з ДКЗ, додаткові угоди № 1 та № 2, запити (клопотання) до Южненської міської ради), які, на думку скаржника, свідчать про те, що члени ГО «Товариство «Восток» є споживачами послуг ПП «Південьпарксервіс» не пов`язаних з підприємницькою діяльністю.

Отже, ухвала апеляційного суду, на думку скаржника, є невмотивованою, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Окрім наведеного, скаржник, посилаючись на частину п`яту статті 290 ГПК України, пункт 13 частини другої статті 3 ЗУ «Про судовий збір», статтю 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 30.06.2021 у справі № 204/8696/20-ц, вказує, що звільнений від сплати судового збору як при поданні позову до суду першої інстанції, так і при поданні апеляційної та касаційної скарг.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до положень частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/437/24 визначено колегію суддів у складі: Жайворонок Т. Є. (головуючої), Бенедисюка І. М., Ємця А. А.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду згідно з ухвалою від 20.11.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГО «Товариство «Восток» на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024. Розгляд касаційної скарги Суд призначив в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи повноваження суду касаційної інстанції відповідно до вимог статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ГО «Товариство «Восток» з огляду на таке.

У статті 14 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, вимоги щодо форми та змісту якої закріплені у статті 258 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 ГПК України.

Відповідно до статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина четверта статті 174 ГПК України).

Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції, якою через неусунення недоліків апеляційної скарги, а саме несплату судового збору, апеляційну скаргу повернуто без розгляду позивачу.

Скаржник, не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою апеляційного господарського суду, вказує, що суд неправомірно не застосував до спірних правовідносин пункт 13 частини другої статті 3 ЗУ «Про судовий збір» та частину третю статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» та не звільнив його від сплати судового збору як споживача у спорі про захист прав споживачів.

Згідно з частиною другою та третьою статті 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; 6) пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях господарського процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним господарським процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення господарських справ з метою захисту порушеного права.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Згідно з вимогами статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У статті 20 ГПК України визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 06.02.2024 ГО «Товариство «Восток» звернулася до господарського суду з позовом з метою захисту прав фізичних осіб - власників гаражів на користування земельною ділянкою, на якій розташоване гаражне товариство, та відшкодування завданої шкоди.

Як убачається з пункту 1.3. Статуту ГО «Товариство «Восток», затвердженого протоколом № 1 від 06.02.2020 (далі - Статут) та розміщеного у відкритому доступі на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), ГО «Товариство «Восток» є неприбутковою організацією. Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами;

У пункті 3.1. Статуту встановлено, що ГО «ТОВ «Восток» створене з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат та можливих ризиків.

Згідно з пунктом 10.4. Статуту ГО «ТОВ «Восток» у всіх державних органах виконавчої влади та установах, у судових органах всіх рівнів, органах прокуратури, у будь-яких інших державних та недержавних установах та організаціях з усіма правами, які надані Законом України позивачу, відповідачу, третій особі, представляє голова правління.

Отже, позивач у статусі громадської організації у цій справі захищає не власні інтереси юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб - членів ГО «Товариство «Восток» та представляє їхні інтереси в суді, керуючись приписами ЗУ «Про громадські об`єднання» та статутними завданнями такої організації.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів; за організаційно-правовою формою воно утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Згідно з вимогами статті 11 вказаного Закону статут громадського об`єднання, зокрема, має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності; повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи).

У частині другій статті 21 цього Закону визначено, що громадське об`єднання зі статусом юридичної особи наділено правами бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об`єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об`єднанням включаються до ЄДР.

Отже, громадська організація, звертаючись з позовом до відповідачів, зокрема, ПП «Південьпарксервіс», про відшкодування збитків та моральної шкоди, реалізувала передбачені її статутними завданнями представницькі функції щодо захисту прав фізичних осіб - членів такої організації, які, на думку позивача в особі керівника ГО «Восток», порушив відповідач.

Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2024 у справі № 910/17395/23, у якій Суд встановив обставини стосовно того, що позивач - ГО «Товариство «Восток» у статусі громадської організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб - членів ГО «Восток», які відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України є преюдиційними для справи, що розглядається. Отже, доводи скаржника в цій частині знайшли своє підтвердження.

Згідно зі статтею 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суди попередніх інстанцій встановили, що сторони спору, незважаючи на наявність у них статусу юридичних осіб, не були пов`язані господарськими правовідносинами в розумінні статті 3 ГК України.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи у міжнародному і національному законодавстві передбачено принцип спеціалізації судів. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.

Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Такий висновок, зокрема, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 127/21764/17.

У справі, що розглядається, ГО «Товариство «Восток» з урахуванням вимог статті 4 ГПК України не є суб`єктом господарської діяльності, а звернулася до господарського суду як представник фізичних осіб - членів ГО «Товариство «Восток» з метою захисту їхніх порушених прав.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (стаття 20 ГПК України).

Згідно з частиною першою статті 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

У частині другій статті 3 вказаного закону визначено перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір.

Зокрема, згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Правовий висновок щодо застосування статті 3 ЗУ «Про судовий збір» викладений, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/770/17 стосовно поширення на позивача вимог законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється виключно за подання позовної заяви у відповідних категоріях позовів. Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права. Тобто саме позивачі, які згідно зі статтею 3 ЗУ «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і у разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Подібний висновок викладений також у постанові Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2021 у справі № 204/8696/20-ц.

Ураховуючи наведене, апеляційний господарський суд у справі, що розглядається, дійшов висновку, що на позивача не поширюються вимоги законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, оскільки одна із позовних вимог стосується компенсації за шкоду, заподіяну саме Приватним підприємством «Південьпарксервіс», яке не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Згідно з висновками суду апеляційної інстанції на спірні правовідносини не поширюється й дія ЗУ «Про захист прав споживачів», частина третя статті 22 якого звільняє споживача від сплати судового збору. Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Верховний Суд частково не погоджується з висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Спірні правовідносини між сторонами у справі, що розглядається, фактично виникли на підставі укладених договорів про надання місця під установку гаража і надання послуг на території ПП «Південьпарксервіс» між відповідачем-3 ПП «Південьпарксервіс» та учасниками ГО «Товариство «Восток», а тому висновок апеляційного господарського суду щодо неспрямованості позовних вимог ГО «Товариство «Восток» на захист прав споживачів є передчасним.

ЗУ «Про захист прав споживачів» регулюються відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлені права споживачів, а також визначений механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» виконавцем є суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробником є суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар; споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Зі змісту позовних вимог у цій справі вбачається, що між ПП «Південьпарксервіс» та учасником ГО «Товариство «Восток» укладено договори про надання місця під установку гаража і надання послуг на території ПП «Південьпарксервіс» автостоянки «Южна-1», за умовами пункту 1.1. якого підприємство надає у користування, а учасник приймає у користування місце, розмір якого складає 24 кв. м, що розташоване на автостоянці «Южна-1», для цільового призначення, обумовленого договором. Згідно з пунктом 2.1. вказаного договору підприємство зобов`язується забезпечувати виконання такого: ремонтних робіт майна, окрім встановлених гаражів; забезпечення електроенергією відповідно до договору про споживання електроенергії та спільне використання електричних мереж; утримання території; прибирання та вивіз сміття; охорони автостоянки.

26.10.2020 Одеська обласна державна адміністрація, від імені якої, на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 290/А-2016 від 16.05.2016 діяла Лиманська районна державна адміністрація в особі голови, та ПП «Південьпарксервіс» уклали договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, площею 12 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку та енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (вид використання: для будівництва автогаражів), що розташована на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області на 49 років з моменту державної реєстрації права оренди. Позивач ГО «Товариство «Восток» вважає цей договір незаконним та таким, що спричинив шкоду фізичним особам - власникам гаражів, в інтересах яких і було заявлено позов у цій справі.

Як вбачається з наведеного, ГО «Товариство «Восток» в особі його учасників та ПП «Південьпарксервіс» не пов`язані господарськими правовідносинами у розумінні статті 3 ГК України, а учасники ГО «Товариство «Восток» є фактично споживачами послуг, що надає ПП «Південьпарксервіс» за договором.

Отже, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за скаргою ГО «Товариство «Восток», апеляційний господарський суд не дослідив правової природи цього спору, а саме предметної та суб`єктної юрисдикції.

Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 25.04.2024 у справі № 910/17395/23, у яких Верховний Суд вказав, що позивач як громадська організація, представляючи інтереси своїх членів ГО «Товариство «Восток» - фізичних осіб, помилково визначив належність цього спору до господарської юрисдикції з посиланням на відповідність його суб`єктного складу вимогам статті 4 ГПК України.

А тому без вирішення питання щодо предметної та суб`єктної юрисдикції цього спору відповідно до глави 2 § 1, зокрема статті 20 ГПК України, висновок апеляційного суду про покладення на ГО «Товариство «Восток» обов`язку сплати судового збору при зверненні до суду за захистом своїх прав є передчасним.

Отже, ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, частково отримали підтвердження під час касаційного провадження, тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа з апеляційною скаргою підлягають направленню до апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.

За змістом частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За наведених обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням матеріалів справи до Південно-західного апеляційного господарського суду.

У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги та направленням справи до суду апеляційної інстанції питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не здійснюється.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської організації «Товариство «Восток» задовольнити частково.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі № 916/437/24 скасувати.

3. Справу № 916/437/24 направити до Південно-західного апеляційного господарського для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Т. Є. Жайворонок

Суддя І. М. Бенедисюк

Суддя А. А. Ємець