Ухвала

від 24.12.2024 по справі 1-91/08

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 1-91/08

Провадження № 1-в/592/764/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду міста Суми ОСОБА_1 розглянув заяву ОСОБА_2 про зняття арешту з майна ОСОБА_3 накладеного по кримінальній справі №07380005.

Перевіривши наданні матеріали скарги та дослідивши докази по даних матеріалах,

установив:

Гр. ОСОБА_2 , як представник засудженого ОСОБА_3 подала заяву про зняття арешту з майна ОСОБА_3 накладеного по кримінальній справі №07380005 старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Сумській області ОСОБА_4 .

Вважаю, що заява підлягає поверненню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 45 КПК України, - захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно ст. 50 КПК України, - повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Однак в матеріалах скарги відсутнє документальне підтвердження повноважень засудженого адвоката, а є лише довіреність, згідно якої ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником.

Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №648/3629/17 вказується, що у ч. 1 ст. 50 КПК законодавець закріпив дві групи документів, наявність яких підтверджує повноваження захисника на участь у конкретному кримінальному провадженні та які обов`язково надаються суду: документ, що підтверджує право особи на заняття адвокатською діяльністю (оскільки захисником може бути тільки адвокат) та документи, що підтверджують право цієї особи бути захисником (здійснювати захист у конкретному кримінальному провадженні).

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «MOLDAVSKA v. UKRAINE» від 15.05.2019 (заява № 43464/18) щодо виключного права адвокатів на представництво в суді нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено, оскільки таке право за своєю природою вимагає державного регулювання відповідно до потреб і ресурсів громади та окремих осіб. Здійснюючи таке регулювання, Договірні Держави користуються певною свободою розсуду. ЄСПЛ також акцентував, що вимога стосовно представництва скаржника перед судом касаційної інстанції саме адвокатом не може вважатися такою, що суперечить положенням статті 6 Конвенції. Саме лише обмеження вільного вибору захисника, що полягає у представництві саме адвокатом, не суперечить змісту статті 6 Конвенції, оскільки забезпечення ефективного захисту особи може вимагати запровадження відповідних юридичних кваліфікаційних вимог.

Як наслідок, суд вважає за необхідне, з урахуванням норм ч. 6 ст. 9 КПК України, яка регламентує, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, беручи до уваги положення ст. 7, ч. 2 ст. 8, ч. 5 і ч. 6 ст.9 КПК України, заяву повернути заявнику.

Зважаючи на викладене суд констатує, що у ОСОБА_2 в даному випадку відсутні повноваження як захисника у кримінальному провадженні, подана заява підлягає поверненню.

Після усунення недоліків особа, яка подала заяву не позбавлена права повторного звернення до суду в порядку, передбаченому КПК України, також засуджений не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідною заявою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7, 8, 9 КПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_2 про зняття арешту з майна ОСОБА_3 накладеного по кримінальній справі №07380005 повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, передбаченому КПК України.

Ухвала може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з дня отримання її копії.

Суддя ОСОБА_1