Постанова

від 17.12.2024 по справі 496/2211/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7114/24

Справа № 496/2211/24

Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Вадовської Л.М.,

Комлевої О.С.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кліменко Володимир Павлович, на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 21 серпня 2024 року, постановлену під головуванням судді Горяєва І.М., про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Відпочинок», треті особи: Державне підприємство «Одеське лісове господарство», Дачненська сільська рада Біляївського району Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

23.03.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом то СТ «Відпочинок», треті особи: ДП «Одеське лісове господарство», Дачненська сільська рада Біляївського району Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії.

04.04.2024 року представник СТ «Відпочинок» - адвокат Племениченко Г.В. подав заяву про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.61-62).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21.08.2024 року заяву представникам відповідача СТ «Відпочинок» адвоката Племениченка Г.В. задоволено та провадження у справі було закрито (а.с.94-96).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Кліменка В.П., ставить питання про скасування ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 21.08.2024 року про закриття провадження та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с.117-119).

У відзиві на апеляційну скаргу представник СТ «Відпочинок» - адвокат Племениченко Г.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (а.с.187-189).

Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с. 200-220).

Також колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції значний час (а.с. 171, 172), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції за наявними у справі доказами, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що даний спір має розглядатись за правилами господарського судочинства, а не за правилами цивільного судочинства.

Однак, з таким висновку суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, виходячи з наступних обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу, серія та номер 1033 від 05.05.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Бажан А.В., позивач ОСОБА_2 придбала земельну ділянку для садівництва площею 0,1 га, з кадастровим номером 5121082400:01:001:0292, що знаходиться на території Дачненської сільради Біляївського району Одеської області, що підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 249092926 від 19.03.2021 року (а.с. 10-12).

В подальшому, зі слів позивача, на вказаній земельній ділянці був побудований садовий будинок загальною площею 100,6 кв.м., житловою площею 50,4 кв.м., який, у встановленому законом порядку прийнятий до експлуатації згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії та номер ОД101201116197, виданої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, що підтверджується інформаційною довідкою за №249092926 від 19.03.2021 року з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта) (а.с. 10, 11).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_2 просила суд визнати незаконною бездіяльність правління Садового товариства (далі СТ) «Відпочинок» щодо не розгляду її заяв від 16.08.2022 року, та від 12.10.2022 року про прийняття її в члени СТ «Відпочинок», та зобов`язати правління СТ «Відпочинок» розглянути на першому засіданні правління її заяви від 16.08.2022 року та від 12.10.2022 року про прийняття її в члени СТ «Відпочинок».

Зазначені обставини свідчать про те, що позивач ОСОБА_2 не є членом СТ «Відпочинок», а тому питання, які зазначені в її позовній заяві не свідчать про виникнення між сторонами корпоративних спорів.

Разом з тим, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що

відповідно до постанов Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справах № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), № 695/2665/16-ц (провадження № 14-105цс20) зазначено, що «поняття «внутрішньостатутна діяльність» не використовується законодавством про кооперацію, при цьому йдеться про статутну мету або статутну діяльність. Така діяльність може стосуватися суб`єктивних прав та обов`язків особи (сплата членських внесків, управління юридичною особою тощо) і, загалом, такі відносини є корпоративними. Більш того, у правовій доктрині залежно від мети створення юридичної особи вже виділяють корпоративні спори, що виникають між учасниками юридичної особи та юридичною особою, створеною без мети отримання прибутку (саморегулівні організації, споживчі, обслуговуючі кооперативи, кредитні союзи)».

Крім того, у відповідності до 12 ГПК України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду із цим позовом та розгляду справи судом першої інстанції, як і стаття 20 цього Кодексу в чинній редакції, визначають коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При цьому суд зазначив, що ч. 2 ст. 4 ГПК Українипередбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів,стороною якихє фізичнаособа,яка неє підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що даний спір має вирішуватись з правилами господарського судочинства.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кліменко В.П., підлягає задоволенню, ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 21.08.2024 року про закриття провадження скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.367,368, п.6 ч.1 ст.374, п. 4 ч.1 ст.376, ст. ст.381 - 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кліменко Володимир Павлович, задовольнити.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 21 серпня 2024 року про закриття провадження скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Через відпустку судді Комлевої О.С. і її відкликання, повне судове рішення складено 30.12.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.М. Вадовська

О.С. Комлева