Рішення

від 24.12.2024 по справі 203/1016/21

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/1016/21

Провадження № 2/0203/75/2024

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

за участі секретаря Погрібного О.Ю.,

прокурора Лейченко О.В.,

представника позивача Марінеска А.В.,

представника відповідача Бразалук С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі в залі суду у загальному провадженні цивільну справу у паперовій формі за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради, треті особи: Дніпропетровська обласна рада, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дажук Марина В`ячеславівна, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним розпорядження органу приватизації, визнання права комунальної власності та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко О. в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовом доОСОБА_3 , Комунального підприємства «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради, вказавши третьою особою Дніпропетровську обласну раду, на предмет скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним розпорядження органу приватизації, визнання права комунальної власності та витребування майна, в якому позивач, з урахуванням залучення до участі у справі правонаступника померлого ОСОБА_3 його спадкоємця за законом ОСОБА_1 ухвалою суду від 08 лютого 2024 року, просить суд:

- скасувати державну реєстрацію прав, проведену 26 квітня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. (індексний номер рішення 40887932 від 02 травня 2018 року, номер запису про право власності 25956759), про державну реєстрацію права комунальної власності Комунального підприємства «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 01355550) на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1542971312101);

- визнати недійсним та скасувати розпорядження від 19 червня 2018 року №П-31, видане Комунальним підприємством «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 01355550) про передачу у власність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати право комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відомості щодо якого внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №1542971312101;

- витребувати від ОСОБА_1 (правонаступник померлого ОСОБА_3 ) на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , відомості щодо якого внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №1542971312101;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у сумі 41 098,26 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушенням або загрозою порушення інтересів держави, ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтересів держави». Під час здійснення конституційних повноважень прокуратурою області було встановлено факт безпідставного набуття речових прав на нежитлове приміщення, що розташоване у будинку АДРЕСА_2 .

В період з 2018-2019 роки під час триваючого процесу з передачі у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра зазначеного житлового будинку на підставі свідоцтв про право власності на житло, виданих Комунальним підприємством «Житлова-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради, зареєстроване право приватної власності на житлові приміщення, що розташовані у будинку. При цьому видачі свідоцтв про право власності передувала реконструкція нежитлових приміщень під житлові, а новоутворені житлові квартири за своїми технічними характеристиками, здебільшого непридатні для постійного проживання. Водночас для реєстрації права приватної власності використовувались свідоцтва про право власності старого зразка (чинного до 2012 року), а реєстрація права комунальної власності, яка передувала видачі свідоцтв була проведена на підставі документів, що мають ознаки підроблення.

Тому прокурор, враховуючи, що правовідносини, пов`язані з володінням, використанням та розпорядженням комунальним майном, становлять суспільний інтерес, а набуття речових прав на нього всупереч встановленому законодавством порядку та волі органу місцевого самоврядування, такому інтересу не відповідає, звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним розпорядження органу приватизації, визнання права комунальної власності та витребування майна.

З відкриттям загального позовного провадження, після отримання в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України відомостей щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, за ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності у підготовчому засіданні проведена її підготовка без вжиття заходів забезпечення позову і без виникнення процесуальних ускладнень, проте з потребою у витребуванні доказів, зокрема у: 1) приватного нотаріуса ДМНО Перфілової О.А. належним чином завіреної копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 ; 2) приватного нотаріуса ДМНО Зайченко І.А. та ЦНАП м. Дніпра копій документів реєтраційної справи щодо державної реєстрації прав, проведеної 26.04.2018, у КП «ДМБТІ» ДМР копії відповідної наявної технічної документації, у КП «ЖКК» ДОР копії ордеру на кв. АДРЕСА_3 , копії документів повноважень керівника цього підприємства в галузі приватизації, надання до компетентних установ Декларацій по готовність об`єктів до експлуатації, видачі свідоцтв про право власності громадянам з підстав приватизації, видачі розпоряджень, як органом приватизації, копію рішення Дніпропетровської обласної ради від 09.12.2005 року № 687 - 29/IV; у ЦНА м. Дніпра відділ «Правобережний» копій документів, що були підставою для реєстрації місця проживання ОСОБА_3 в спірному житлі; 3) у Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР Відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців належним чином завіреної копії статуту КП «ЖКК» ДОР зі змінами до нього.

26 квітня 2021 року на адресу суду від третьої особи ДОР надійшли письмові пояснення щодо позову, де зазначається що КП «Житлово-комунальна контора» ДОР перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради, яка є органом управління майном вказаного комунального підприємства. Так, ДОР 24.03.2017 року було прийнято рішення №177-8/VII «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», пунктом 1.10 якого вирішено передати майно, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, а саме об`єкти нерухомого майна, в тому числі будинок АДРЕСА_2 . Вказані об`єкти нерухомого майна закріплені на праві господарського відання за КП «Житлово-комунальна контора» ДОР та належать до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра за умови прийняття відповідного рішення ДМР, згідно з чинним законодавством України. Рішенням ДМР від 13.04.2017 року №59/19 було надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста зазначеного будинку з його передачею на баланс Комунального підприємства «Жилсервіс-15» ДМР». На виконання вказаних рішень 13.04.2019 року було підписано Акт приймання-передачі майна із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста, а саме: нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому на виконання вищевказаних рішень про надання дозволу на переведення нежитлового приміщення в житлове, на реконструкцію нежитлового приміщення під квартиру АДРЕСА_3 не надавалось. Відповідно до чинного законодавства приватизація житлового фонду не належить до повноважень ДОР і у обласної ради відсутній орган приватизації. Також третя особа зазначила, що 07.12.2018 року обласною радою було прийнято рішення №428-15/VII «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», пунктом 5 якого вирішено припинити шляхом ліквідації комунальне підприємство КП «Житлово-комунальна контора» ДОР, яке перебуває у стані припинення.

25 травня 2021 року представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Пашніною А.В. подавався відзив на позовну заяву, в якому зазначалося, що ОСОБА_3 позов не визнає повністю з підстав того, що Дніпропетровська обласна прокуратури в даному випадку не наділена повноваженнями звертатися до суду із зазначеним позовом, оскільки прокурором не дотримано вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не надано можливість ДМР самостійно звернутися до суду чи спростувати обґрунтування підстав для представництва, а отже зазначений позов пред`явлено передчасно. Окрім цього представник відповідача у відзиві посилався на те, що будинок АДРЕСА_2 у 2017 році не було передано на баланс КП «Жилсервіс-15», передача вказаного будинку була здійснена лише 30 квітня 2019 року, а отже за період з 2019 року по 30 квітня 2019 року спірний житловий будинок перебував у господарському віданні КП «ЖКК» ДОР на підставі розпорядження голови ДОР від 13.07.2009 № 119-р та за цей період 26 квітня 2018 року приватним нотаріусом ДМНО Зайченко І.А. на підставі заяви директора КП «ЖКК» ДОР Залогіна І.В. та поданих документів, за КП «ЖКК» ДОР зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Жодними належними та допустимими доказами не спростовується, що така реєстрація була здійснена за відсутності належних правових підстав. В подальшому 25 червня 2018 року на підставі свідоцтва про право власності від 19 червня 2018 року, виданого згідно розпорядження № П-31 від 19 червня 2018 року КП «ЖКК» ДОР, про передачу у власність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3 , приватним нотаріусом Дажук зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на вищевказану квартиру. Також ОСОБА_4 д моменту реєстрації права приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 перебував у трудових відносинах з КП «ЖКК» ДОР, зокрема з 16 травня 2018 року працював двірником в цьому комунальному підприємстві та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , а отже, після передачі у власність (приватизації) наймачу ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3 та реєстрації за ним права власності на квартиру, останній є добросовісним набувачем нерухомого майна - спірної квартири. Таким чином, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

10 червня 2021 року представник відповідача КП «ЖКК» ДОР - голова ліквідаційної комісії КП «ЖКК» ДОР Залогін І.В. подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що позов не визнає з підстав того, що набуття права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра на комунальну власність, що перебувала у господарському віданні КП «ЖКК» ДОР, зокрема, на комунальну власність у житловому будинку по АДРЕСА_2 , відбулось 30 квітня 2019 року - в день підписання відповідного акта приймання-передачі, що міститься в матеріалах справи. Вказаним актом приймання-передачі від 30 квітня 2019 року відбулась передача тільки тих об`єктів комунальної власності, що перебували у господарському віданні КП «ЖКК» ДОР. Одночасно станом на 30 квітня 2019 року квартира АДРЕСА_1 , у комунальній власності та господарському віданні не перебувала. А тому вказана квартира не входить до переліку об`єктів комунальної власності, що були передані за актом приймання-передачі від 30 квітня 2019 року. При цьому прокурор не надав суду доказів того, що ДМР набула право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 , до того часу, коли на вказану квартиру було видано та оформлено право власності на ОСОБА_3 . Таким чином, представник КП «ЖКК» ДОР вважає, що спірна квартира до 19 червня 2018 року перебувала у господарському віданні КП «ЖКК» ДОР, а з 19 червня 2018 року - належала на праві приватної власності ОСОБА_3 та у подальшому останній розпоряджався квартирою на власний розсуд як її власник. Таким чином, за наведених вище підстав, представник відповідача КП «ЖКК» ДОР просив відмовити в задоволенні позову.

14 липня 2021 року прокуратура подала до суду відповіді на відзиви відповідачів ОСОБА_3 та КП «ЖКК» ДОР, в яких однаково зазначила, що прокурор не погоджується з доводами, викладеними у відзивах на позов, оскільки такі не спростовують підстави, викладені у позові. Так, за поясненнями прокурора з-поміж іншого, відповідно до листа від 11.01.2021 року №3/12-73 за запитом обласної прокуратури, Департаментом житлового господарства ДМР не приймалось рішення про розподіл житлового фонду за адресою: АДРЕСА_4 , та її передачі у приватну власність. Нерухоме майно вибуло з комунальної власності у 2018 році, а також ДМР протягом майже 3 місяців з часу першого повідомлення прокурором про безпідставне вибуття з комунальної власності об`єктів нерухомого майна, ДМР не вжито заходів до усунення порушень, а тому прокурор прийняв рішення звернутися до суду з позовом. Крім цього, прокурор зазначив, що внаслідок безпідставного проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , подальшої передачі її у приватну власність порушуються права та законні інтереси територіальної громади м. Дніпра в особі ДМР, яка позбавлена можливості у повній мірі реалізувати власні управлінські рішення, що узгоджуються з рішеннями попереднього власника в особі ДОР, внаслідок наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 . За наведених вище обставин, Дніпропетровська обласна прокуратура наполягає на задоволенні позову.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2021 року у зазначеній цивільній справі закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2022 року провадження у зазначеній цивільній справі зупинялося до залучення правонаступника відповідача ОСОБА_3 .

Так, у відповідь на запит суду 21 вересня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А. повідомлено про наявність спадкоємця, у зв`язку із чим ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська відновлено провадження у зазначеній цивільній справі з призначенням судового засідання.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2024 року до участі у зазначеній цивільній справі залучено правонаступника ОСОБА_3 , а саме його спадкоємця за законом ОСОБА_1 .

09 квітня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бразалук С.С. через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначається, що будинок АДРЕСА_2 перебував в господарському віданні КП «ЖКК» ДОР без будь-яких обмежень щодо розпорядження. Прокурором не оскаржені документи, що стали підставою для державної реєстрації права власності квартир за КП «ЖКК» ДОР. Доказів протиправності дій КП «ЖКК» ДОР не надано, та, у випадку існування таких доказів, на думку представника відповідача, відсутність волі на вибуття із власності КП «ЖКК» ДОР неможливо довести у цьому випадку будь-якими доказами, з огляду на те, що дії від імені КП «ЖКК» ДОР вчиняла його компетентна особа, а всі дії вчинені повнважним представником організації є такими, що вчинені добровільно і в інтересах організації. При цьому, представник відповідача посилається також на те, що керівник КП «ЖКК» ДОР не заявляв про відсутність з його боку дій на відчуження спірного майна, отже, майно, що було ввірено Дніпропетровської обласної ради КП «ЖКК» ДОР не вибувало з власності поза волею власника та особи, якій таке майно було передане. Окрім цього, представник відповідача посилається на те, що на теперішній час існує рішення Дніпропетровської обласної ради четвертого скликання двадцять дев`ятої сесії від 09 грудня 2005 року № 687-29/ІV, яким доручено керівникам КП, закладів, установ, що належать до спільної власності територіальних громад області, здійснювати дії стсовно житлового фонду, що знаходиться на їх балансі. Отже, на думку представника відповідача, відсутність на теперішній час органу приватизації у ДОР не підтверджує відсутність такого органу та його законної діяльності на момент здійснення приватизації спірного житла. Таким чином, за наведених у письмових поясненнях обставин, представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позову.

17 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС прокурором Лейченко О.В. надано письмові пояснення, в яких, на спростування доводів представника відповідача Бразалук С.С., зазначається, що органи місцевого самоврядування (зокрема обласні ради) наділені повноваженнями у сфері приватизації комунального майна. Відповідно до інформації ДОР (лист від 07 грудня 2012 року, вих. № 4080/0/2-20) приватизація житлового фонду, в силу положень ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не належить до компетенції Дніпровської обласної ради та у останньої відсутній орган приватизації. Первинна реєстрація права власності на спірні приміщення відбулася за КП «ЖКК» ДОР за його ж рішенням, що прямо суперечить чинному законодавству. При цьому, будинок АДРЕСА_2 належав територіальній громаді Дніпропетровської області та перебував у господарському віданні КП «ЖКК» ДОР. Рішенням ДМР від 13.04.2017 № 59/19 надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста зазначеного будинку з передачею його на баланс КП «Жилсервіс-15» ДМР, а отже з цього моменту фактично припинилось право господарського ведення у КП «ЖКК» ДОР на спірне нерухоме майно. Окрім цього, прокурор посилається на те, що рішення ДМР від 09 грудня 2005 року № 687-29/ІУ не делегувались повноваження комунальним підприємствам щодо прийняття рішень про приватизацію комунального майна, та КП «ЖКК» ДОР не мало законних повноважень щодо видачі ордеру та свідоцтва про право власності на спірне майно. Також прокурор зазначає, що відомості архівної складової частини реєстру будівельної діяльності електронної системи використовуються з метою проведення аналізу відомостей, що подаються користувачами електронної системи, отже вся інформація в цьому реєстрі зберігається з 2011 року та є невід`ємною архівною складовою частиною реєстру будівельної діяльності.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2024 року до участі у зазначеній цивільній справі залучено третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а саме: приватного нотаріуса ДМНО Зайченко І.А. та приватного нотаріуса ДМНО Дажук М.В.

Прокурор та представник позивача ДМР в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, наполягаючи на його задоволенні з наведених у ньому, а також відзиві та письмових поясненнях підстав.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бразалук С.С. в судовому засіданні позов не визнала, наполягала на відмові в його задоволенні з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Представник відповідача КП «ЖКК» ДОР, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву. Будь-яких інших заяв чи клопотань від представника КП «ЖКК» ДОР на адресу суду не надходило.

Представник третьої особи ДОР, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи містяться пояснення представника ДОР щодо пред`явленого позову. Будь-яких інших заяв чи клопотань від представника ДОР на адресу суду не надходило.

Треті особи приватний нотаріус ДМНО Зайченко І.А. та приватний нотаріус ДМНО Дажук М.В., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від них не надходило.

Свідок ОСОБА_5 , будучи допитаним під присягою, в судовому засіданні показав, що з серпня 2016 року і до початку 2019 року він був керівником КП «ЖКК» ДОР та в межах Статуту та на підставі розпорядження ДОР він здійснював повноваження органу приватизації. За цей період було багато об`єктів приватизація яких здійснювалась цим КП, а не тільки в будинку АДРЕСА_2 . В будинку АДРЕСА_5 . Поля були нежитлові приміщення, які перетворено у житлові квартири, були виготовлені відповідні декларації, та в подальшому були виділені громадянам під приватизацію. Спірна квартира до 19 червня 2018 року перебувала у господарському віданні КП «ЖКК» ДОР, за заявою ОСОБА_3 як працівника підприємства (на посаді двірника) йому за рішенням трудового колективу вирішено виділити квартиру, проте чи видавався ордер чи ні свідок не пригадав, зазначивши, що з 19 червня 2018 року вказана квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_3 та у подальшому останній розпоряджався квартирою на власний розсуд як її власник.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, вислухавши усні пояснення сторін, допитавши свідка, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 24 березня 20174 року №177-8/VII «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», було вирішено передати майно, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області: об`єкти нерухомого майна, згідно з додатком 3, в тому числі житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що закріплені на праві господарського відання за комунальним підприємством «Житлово-комунальна контора» ДОР», до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра за умови прийняття відповідного рішення Дніпровською міською радою, згідно з чинним законодавством України (а.с. 31, 32-33 том № 1).

Рішенням Дніпровської міської ради від 13 квітня 2017 року №59/19 «Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста житлових будинків», міська рада вирішила надати згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста житлових будинків на баланс КП «Жилсервіс-15» ДМР», в тому числі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 34, 35 том № 1).

Згідно наказу КП «Житлово-комунальна контора» ДОР №28 від 30 червня 2017 року «Про утворення комісії з питань передачі житлових будинків з балансу КП «ЖКК» ДОР на баланс КП «Жилсервіс-15» ДМР», у зв`язку із передачею житлових будинків, що знаходяться на балансі КП «ЖКК» ДОР на баланс КП «Жилсервіс-15» ДМР», на виконання п. 1.10 рішення ДОР №177-8/VII від 24.03.2017 року та рішення ДМР №59/19 від 13.04.2017 року, було наказано, зокрема, створити комісію з питань передачі житлових будинків, що знаходяться на балансі КП «ЖКК» ДОР на баланс КП «Жисервіс-15» ДМР», підготувати акти приймання-передачі житлових будинків з балансу КП «ЖКК» ДОР на баланс КП «Жилсервіс-15» ДМР» (а.с. 36 том № 1).

30 квітня 2019 року головою ДМР та головою ДОР затверджено акт приймання-передачі майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста (а.с. 37-39 том № 1).

Відповідно до рішення ДМР від 20 травня 2020 року № 59/57 «Про передачу з балансу комунальних підприємств житлових будинків та житлових приміщень на баланс КП «Жилсервіс-5» ДМР», міська рада вирішила передати з балансу КП «Жилсервіс-2» ДМР», КП «Жилсервіс-15» ДМР» та КП «Житлове господарство Самарського району» ДМР», житлові будинки та житлові приміщення згідно з переліком (додатки 1, 2, 3) на баланс КП «Жилсервіс-5» ДМР» та внести відповідні зміни в бухгалтерський облік підприємств (а.с. 40 том № 1).

Згідно рішення ДМР від 21 жовтня 2020 року №68/62 «Про внесення змін до рішення міської ради від 20.05.2020 року №59/57 «Про передачу з балансу комунальних підприємств житлових будинків та житлових приміщень на баланс КП «Жилсервіс-5», міська рада вирішила, зокрема, викласти у новій редакції додаток 2 (а.с. 41 том № 1).

Так, відповідно до додатку 2 до рішення ДМР від 20.05.2020 року №59/57 (у редакції рішення від 21.10.2020 року №68/62), до переліку житлових будинків та житлових приміщень, що передаються з балансу КП «Жилсервіс-15» ДМР» на баланс КП «Жилсервіс-5» ДМР» віднесено і житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 42 том № 1).

Разом з тим, 26 квітня 2018 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. було зареєстроване право комунальної власності за Комунальним підприємством «Житлово-комунальна контора» ДОР на квартиру по АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1542971312101), на підставі рішення виконавчого комітету ДМР №1549 від 19.06.2003 року, розпорядження голови обласної ради №119-р від 13.07.2009 року, декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП№143143040078 від 23.10.2014 року, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2021 року № 245940571 (а.с. 44-50 том № 1).

Згідно інформації Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 30.10.2020 року №1004-1.15/1941, зокрема, за даними Реєстру будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, ведення якої розпочато 20.05.2011, відсутні відомості щодо реєстрації Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області або Департаментом, в тому числі декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ДП1143143040260 від 23.10.2014 року та декларації про початок виконання будівельних робіт №083142671248 від 24.09.2014 року по об`єкту «Реконструкція нежитлового приміщення (поз. 6) під квартиру АДРЕСА_1 » (а.с. 51-55 том № 1).

19 червня 2018 року КП «Житлово-комунальна контора» ДОР видане свідоцтво про право власності на житло на ім`я ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , згідно з розпорядженням КП «Житлово-комунальна контора» ДОР від 19 червня 2016 року № П-31 (а.с. 56, 57 том № 1).

25 червня 2018 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М.В. право приватної власності на вказану вище квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 червня 2018 року, виданого КП «Житлово-комунальна контора» ДОР (а.с. 43 том № 1).

Відповідно до акта інженера з інвентаризації нерухомого майна від 08 серпня 2018 року, загальна площа квартири за адресою: АДРЕСА_4 , складає - 74,5 кв.м, житлова площа - 72,5 кв.м. (а.с. 58 том № 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у віці ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Новокодацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 30 березня 2022 року вчинено актовий запис № 700 та видано свідоцтво (т.2 а.с.88).

За даними спадковою справи № 20/2022, заведеної приватним нотаріусом Дніпровського МНО Перфіловою О.А. після ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини звернулася лише дружина ОСОБА_1 11 квітня 2022 року (т.2. а.с.195-257), інші спадкоємці відсутні, у зв`язку з чим ухвалою суду від 08 лютого 2024 року останню залучено правонаступником відповідача у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

Статтею 330 ЦК України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Статтею 327 ЦК України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5, 6, 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.

Згідно з частиною першою статті 5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником (стаття 18 ЖК України).

Частиною третьою статті 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно ч.1 ст. 2 вказаного вище Закону до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Частинами 1, 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 4-1 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» встановлено, що передача об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ініціатива щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об`єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» з державної у комунальну власність передаються безоплатно, зокрема, житлові будинки та гуртожитки.

Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Як встановлено судом, 26 квітня 2018 року зареєстроване право комунальної власності за Комунальним підприємством «Житлово-комунальна контора» ДОР на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі рішення виконавчого комітету ДМР № 1549 від 19.06.2003 року, розпорядження голови обласної ради №119-р від 13.07.2009 року, декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП№143143040078 від 23.10.2014 року, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області.

Вищевказана квартира загальною площею 74,5 кв.м., знаходиться на цокольному поверсі будинку №87 та КП «ЖКК» ДОР до реєстрації у квітні 2018 року права комунальної власності на спірне нерухоме майно було здійснено реконструкцію та переведення нежитлового приміщення в житлове під квартиру.

За інформацією № 1423 від 12 лютого 2021 року КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР станом на 31 грудня 2012 року згідно з наявною технічною документацією на житловий будинок АДРЕСА_2 , зокрема квартира АДРЕСА_3 , є складовою частиною нежитлових приміщень, які розташовані на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5 по АДРЕСА_2 ; простежується проведення перепланування цих приміщень (а.с. 64 том № 1).

Згідно інформації Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 30.10.2020 року №1004-1.15/1941, зокрема, за даними Реєстру будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, ведення якої розпочато 20.05.2011, відсутні відомості щодо реєстрації Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області або Департаментом, в тому числі декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ДП1143143040260 від 23.10.2014 року та декларації про початок виконання будівельних робіт №083142671248 від 24.09.2014 року по об`єкту «Реконструкція нежитлового приміщення (поз. 6) під квартиру АДРЕСА_1 »

Положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Листом від 07.12.2020 №ВИХ-4080/0/2-20 Дніпропетровська обласна рада повідомила, зокрема, що дозволів на проведення реконструкції нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 не надавались; відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» приватизація житлового фонду не належить до компетенції Дніпропетровської обласної ради (а.с. 73 том № 1).

У письмових поясненнях Дніпропетровська обласна рада також зазначила, зокрема, що рішень про надання дозволу на переведення нежитлового приміщення в житлове, на реконструкцію нежитлового приміщення під квартиру АДРЕСА_1 не надавалося; приватизація житлового фонду не належить до повноважень Дніпропетровської обласної ради і у обласної ради відсутній орган приватизації.

Отже, рішення про реконструкцію нежитлового приміщення під квартиру АДРЕСА_3 було здійснено КП «Житлово-комунальна контора» ДОР всупереч приписам ч. 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» без згоди власника, в особі Дніпропетровської обласної ради, а також без оформлення у встановленому Законом порядку дозвільної будівельної документації.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених вище фактів, зокрема, доказів надання згоди власника (у спірний період) Дніпропетровської обласної ради на реконструкцію нежитлового приміщення в об`єкт житлової нерухомості (квартиру); клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Надана суду копія рішення Дніпропетровської обласної ради від 09.12.2005 №687-29/ІУ «Про надання згоди комунальним підприємствам, закладам і установам, що належать до спільної власності територіальних громад області, на приватизацію житлового фонду, що знаходиться на їх балансі» не спростовує викладених вище висновків суду, з огляду на наступне.

Згідно змісту вказаного вище рішення Дніпропетровської обласної ради від 09.12.2005 №687-29/ІУ, було вирішено доручити керівникам підприємств, закладів і установ, що належать до спільної власності територіальних громад області, здійснювати дії стосовно приватизації житлового фонду, що знаходить на їх балансі, відповідно до вимог діючого законодавства України.

Однак, вказаним вище рішенням доручено лише здійснювати дії стосовно приватизації житлового фонду, а не надано дозвіл на реконструкцію нежитлових приміщень (які не підлягають приватизації згідно змісту ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду») з метою їх подальшої приватизації.

Крім того, всупереч прийнятого Дніпропетровською обласною радою рішення від 24.03.2017 року №177-8/VІІ, згідно п.1.10 якого житловий будинок по АДРЕСА_2 , вирішено передати, без виключення, до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра та наявності прийнятого рішення Дніпровської міської ради від 13.04.2017 року №59/19 про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста зазначеного вище житлового будинку, з передачею його на баланс КП «Жилсервіс-15» ДМР, а також всупереч приписам ч.1 ст.17, ч.8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.4-1 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», КП «Житлово-комунальна контора» ДОР було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 у зазначеному вище будинку та в подальшому в порядку приватизації передано у власність ОСОБА_3 .

Також суд зауважує, що відповідно до ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення до житлового приміщення є ордер. Проте, відповідачами не надано доказів, які б свідчили про прийняття уповноваженими органами рішення про передачу спірної квартири в користування ОСОБА_3 , видачі на його підставі ордеру, а, відповідно, правомірності зайняття нею квартири та права на приватизацію останньої в передбаченому законом порядку.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).

Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи закон ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо суд встановить, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

У постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі №730/556/17, від 13 травня 2020 року у справі №201/17964/15-ц, судом касаційної інстанції викладено висновки щодо права власника на витребування належного йому майна від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Виходячи з викладеного, оцінивши надані суду докази в їх сукупності; встановивши, що реєстрація права комунальної власності КП «Житлово-комунальна контора» ДОР на квартиру АДРЕСА_3 була здійснена на підставі підробленої (неіснуючої) декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП№1143143040260 від 23.10.2014 року, без згоди (дозволу) органу місцевого самоврядування, тобто вибула з володіння власника (Дніпропетровської обласної ради) не з його волі; встановивши відсутність законних підстав для передачі у власність цього нерухомого майна у власність ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про незаконність державної реєстрації від 26.04.2018 року (індексний номер рішення 40887932 від 02.05.2018 року, номер запису про право власності 25956759) права комунальної власності КП «Житлово-комунальна контора» ДОР на вказану квартиру, незаконність розпорядження КП «Житлово-комунальна контора» ДОР від 19.06.2018 року №П-31, а також про наявність підстав для витребування від ОСОБА_1 - правонаступника ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Дніпра, в особі Дніпровської міської ради об`єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 зроблено висновок, що «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України», від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції», від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії», від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України») свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».

Суд також враховує інтереси територіальної громади, як власника спірного нерухомого майна, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами набувача, та вважає, що права та інтереси власника, якого позбавили володіння майном внаслідок незаконних дій перевищують інтереси набувача, який набув право власності на майно.

Отже, за обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 є обґрунтованими. При цьому, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що витребування квартири АДРЕСА_1 є надмірним тягарем для ОСОБА_1 , зокрема, як особи, для якої це житло не є єдиним, зокрема, має житлові права за місцем реєстрації в кв. АДРЕСА_6 (т.2 а.с.33) .

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та багатьох інших.

Оскільки за наведених вище обставин, які свідчать про набуття спірного приміщення у комунальну власність міста на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування та складеного на їх виконання акту приймання-передачі майна, Дніпровська міська рада набула право власності на спірне приміщення та її можна визначити як не володіючого власника спірного майна, а отже суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 .

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів ДМР в цій справі суд зазначає наступне.

Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статус прокурора визначено у статті 15 вказаного вище Закону України «Про прокуратуру», частиною другою якої передбачено також, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, провадження №14-104/цс19.

На підтвердження факту звернення до позивача з листами та повідомленням про порушення інтересів держави з метою звернення до суду за захистом інтересів держави, прокурор в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також на адресу ДОР, надав суду копії листів від 24.12.2020 року №15/4-197 вих-20, №15/4-198 вих-20, №15/4-200 вих-20, від 03.03.2021 року №15/4-177 вих-21, та листа від 12.11.2020 року за №15/4-112 вих-20 (а.с. 66-81 том № 10).

Дніпровська міська рада своїм листом від 10.03.2021 №7/11-458 повідомила прокуратуру, що про факт безпідставного вибуття із комунальної власності об`єктів нерухомого майна, розташованих у житловому будинку по пропс. О. Поля, 48В в м. Дніпрі, дізнались із листа прокуратури; станом на 10.03.2021 ДМР з позовною заявою щодо усунення перешкод у користуванні комунальним майном, витребування із чужого незаконного володіння вищезазначених об`єктів нерухомого майна не зверталась (а.с. 88 том № 1).

15 березня 2021 року Дніпропетровська обласна прокуратура листом за №15/4-204 вих-21 повідомила Дніпровську міську раду про звернення до суду з позовом в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, про скасування державної реєстрації прав, визнання недійсним та скасування розпорядження про приватизацію, визнання права комунальної власності та витребування на користь Дніпровської міської ради об`єкта нерухомого майна, відомості про який внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером: 1542971312101 (а.с. 90 том № 1).

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Дніпровської міської ради, обґрунтував у позові в чому полягає порушення інтересів територіальної громади, необхідність їх захисту, послався на неподання вказаним органом місцевого самоврядування позовної заяви; прокурором зазначено орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в інтересах якого діє прокуратура; повідомлено письмово Дніпровську міську раду про здійснення ним представництва у даній справі.

Отже, суд дійшов висновку про дотримання заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенком О.А. вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність у нього повноважень на підписання, пред`явлення цього позову.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь Дніпропетровської обласної прокуратури з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 3 405,33 грн. та з КП «ЖКК» ДОР судового збору в розмірі 3 405,33 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 206, 209, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради, треті особи: Дніпропетровська обласна рада, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дажук Марина В`ячеславівна, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним розпорядження органу приватизації, визнання права комунальної власності та витребування майна - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності, проведену 26 квітня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. (індексний номер рішення - 40887932 від 02 травня 2018 року, номер запису про право власності - 25956759) за Комунальним підприємством «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 01355550), на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - № 1542971312101).

Визнати незаконним та скасувати розпорядження від 19 червня 2018 року №П-31, видане Комунальним підприємством «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 01355550), про передачу у власність ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) квартири АДРЕСА_1 .

Витребувати від ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_7 ) - правонаступника ОСОБА_3 , на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради (місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 26510514) об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - № 1542971312101).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044; код ЄДРПОУ 02909938) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місця проживання: АДРЕСА_7 ) судовий збір в сумі 3 405,33 грн. (три тисячі чотириста п`ять гривень 33 коп.).

Стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044; код ЄДРПОУ 02909938) з Комунального підприємства «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20А; код ЄДРПОУ 01355550) судовий збір в сумі 3 405,33 грн. (три тисячі чотириста п`ять гривень 33 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03 січня 2025 року.

Суддя О.В. Колесніченко