Ухвала

від 07.01.2025 по справі 705/2175/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/327/25 Справа № 705/2175/23

УХВАЛА

07 січня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 січня 2025 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, третя особа Ватутінський міський суд Черкаської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням,

в с т а н о в и в :

До Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 січня 2025 року у справі № 705/2175/23, подана до суду через підсистему «Електронний суд».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Черкаського апеляційного суду від 02.01.2025 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01.01.2025 про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у даній цивільній справі, визначено колегію суддів: Фетісову Т. Л. (суддя-доповідач), Гончар Н. І., Сіренка Ю. В. (справа №705/2175/23).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 січня 2025 року заяву судді Фетісової Т. Л. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01.01.2025 у цій справі задоволено, а матеріали цивільної справи № 705/2175/23 передано у відділ забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ Черкаського апеляційного суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи щодо визначення складу суду для розгляду вказаної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Черкаського апеляційного суду від 02.01.2025 для розгляду даної апеляційної скарги ОСОБА_1 , визначено колегію суддів: Василенко Л. І. (суддя-доповідач), Гончар Н. І., Сіренка Ю. В. (справа № 705/2175/23).

Судом встановлено, що ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 січня 2025 року заяву позивача ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - повернуто заявнику без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою позивач оскаржила її, подавши апеляційну скаргу.

Вирішуючи питання щодо прийнятності апеляційної скарги та наявності підстав для відкриття / відмови у відкритті апеляційного провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у контексті оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у цивільній справі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції, зазначені в ст. 353 ЦПК України.

У цій статті наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Частиною 2 ст. 353 ЦПК України визначено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п`ятий підпункту 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте, такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

Таким чином, право на суд, складовою якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ до правосуддя.

Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі №522/14750/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі №761/6099/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі №623/3792/15-ц, у постанові від 13 березня 2019 року у справі №522/18296/14-ц.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у ч. 1 ст. 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі №459/1610/20.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі №752/1016/17 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати в порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи своїми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №668/8268/15-ц.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.

Визначальним при розгляді цієї справи є тлумачення п. 16 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, який допускає можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвал щодо залишення позову (заяви) без розгляду.

Усі випадки залишення заяв без розгляду можна поділити на дві групи: а) залишення без розгляду позовної заяви (заяви) як судового рішення, яким завершується судовий розгляд; б) залишення без розгляду заяв (клопотань) з процесуальних питань, після вирішення яких суд продовжує розгляд справи.

Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц дійшла висновку, що в п. 16 ч. 1 ст. 353 ЦПК України та п. 14 ч. 1 ст. 255 ГПК України йдеться про право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду, а не будь-якої іншої заяви чи клопотання.

Тож ухвали про залишення без розгляду заяв (клопотань) з процесуальних питань можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, якщо:

це прямо передбачено у ч. 1 ст. 353 ЦПК України (ст. 255 ГПК України), наприклад, залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження;

ухвала суду відсутня в переліку ухвал, викладеному в ч. 1 ст. 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист, тобто в силу специфіки певної ухвали заперечення щодо неї не може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду по суті спору.

У вищевказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що, за загальним правилом, поняття, розташоване у дужках поряд з іншим поняттям, має бути однакового з ним порядку з погляду змістовного навантаження (в дужках має бути змістовний еквівалент того, що поза дужками).

Оскільки законодавець використав категорію «заява» послідовно в дужках (а не через кому чи із застосуванням розділових сполучників) після слова «позов», то вжите у цій нормі права поняття «заява» потрібно розуміти як заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю «позов». Такими заявами в цивільному процесуальному законодавстві є заяви в наказному провадженні (розділ ІІ ЦПК України) та заяви у справах окремого провадження (розділ ІV ЦПК України). Наведене розуміння не дає можливості розширювати зміст категорії «заява», включаючи до нього інші заяви по суті справи чи заяви з процесуальних питань.

Подібний за змістом висновок сформульовано в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 705/2771/17, від 09 листопада 2022 року у справі № 542/1648/20, від 11 березня 2020 року у справі № 2-5151/09.

Отже, заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не є «заявою» в розумінні п. 16 ч. 1 ст. 353 ЦПК України та не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На рядуз цим,суд першоїінстанції,розглядаючи заяву ОСОБА_1 та залишившиїї безрозгляду,продовжив розглядсправи, з підстав недотримання вимог щодо її форми та змісту, а тому ОСОБА_1 не позбавлена права на повторне звернення до суду із відповідною заявою про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Отже, ухвала про залишення заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції без розгляду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки, по-перше, така ухвала відсутня в наведеному в ч. 1 ст. 353 ЦПК України переліку та, по-друге, ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору.

Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 листопада 2024 року (справа №757/47946/19-ц).

Процесуальні наслідки надходження апеляційної скарги на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, визначені у п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України.

Так, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 січня 2025 року слід повернути.

Керуючись ст.ст. 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 січня 2025 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, повернути скаржнику.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: Н. І. Гончар

Ю. В. Сіренко