Ухвала

від 07.01.2025 по справі 2-117/09

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.01.2025 Справа №2-117/09

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого-судді Братасюка В.М.

- секретаря Тинкалюк Є.І.

представника боржника Кметика В.С., представника ДВС Наконечної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву

про визнання дубліката виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення суду, -

В С Т А Н О В И В :

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Кметик В.С. звернувся в суд із заявою про визнання дубліката виконавчого листа №607/7887/14-ц, що виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 29.09.2014 року про стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 4089907, 50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409, 29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень на ІТЗ розгляду цивільної справи таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування заяви посилається на те, що 08 грудня 2009 року Тернопільським міськрайонним судом винесено рішення по справі №2-117/09 про стягнення боргу з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суму неповернутого основного боргу в розмірі 4089 907,50 грн. , 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216 409,29 грн., 1700 грн. сплаченого державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, яке ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 18 березня 2010року залишено без змін.

Дане рішення 03.07.2015 року повністю виконане ОСОБА_1 , що підтверджується Договором про повернення боргу від 03.07.2015 року та заявою про повернення в/документа стягувачу від 03.06.2015 року, які ОСОБА_2 категорично заперечував щодо його підписання та отримання коштів від ОСОБА_1 в сумі - 4089907,50 грн.

За таких умов, ОСОБА_1 в звернувся до суду із заявою про визнання в/документа таким, що не підлягає до виконання у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення суду з посиланням на нові обставини справи нижче зазначені, які не були предметом дослідження у попередніх справах.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримав та просив задовольнити.

Стягувач у виконавчому провадженні, ОСОБА_2 , не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, буд яких заяв по суті на спростування викладеного в заяві ОСОБА_1 , не надходило.

Представник Державної виконавчої служби Наконечна І.В. в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечила частково. Не погодилася з вимогою про зобов`язання відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано - Франківській та у Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про закінчення виконавчого провадження за ч.1 п.9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.12.2009 року у справі 2-117/09 про стягнення боргу з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 4089907, 50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409, 29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень на ІТЗ розгляду цивільної справи.

Заперечення мотивує тим, що якщо судом буде встановлено, що спірний дублікат виконавчого листа не підлягає до виконання, виконавче провадження слід закрити за іншим пунктом ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» - не 9, а 5.

Іншими словами, якщо буде визнано дублікат виконавчого листа №607/7887/14-ц, виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 29.09.2014 року про стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 4089907, 50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409, 29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень на ІТЗ розгляду цивільної справи таким, що не підлягає до виконання у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення суду, постанови про закінчення виконавчого провадження за ч.1 п.9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено не буде.

Заслухавши учасників справи, перевіривши та дослідивши матеріали даної справи, суд дійшов наступного висновку.

Перш за все суд наголошує, що на відміну від основоположного принципу адміністративного судочинства про всебічне, повне та об`єктивне дослідження усіх обставин справи, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

А відтак в цьому провадженні кожна із сторін має навести доводи на підтвердження обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу власних вимог і заперечень.

Суд наголошує, що жодних заяв по суті від стягувача у виконавчому провадженні на спростування обставин, викладених в заяві ОСОБА_1 заяву про визнання дубліката виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання у зв`язку з повним та фактичним виконанням судового рішення, на адресу суду не надходило.

Відтак, 08 грудня 2009 року Тернопільським міськрайонним судом винесено рішення по справі №2-117/09 про стягнення боргу з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суму неповернутого основного боргу в розмірі 4089 907,50 грн. , 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216 409,29 грн., 1700 грн. сплаченого державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, яке ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 18 березня 2010року залишено без змін.

29.09.2014 видано дублікат виконавчого листа №607/7887/14-ц Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 4089907, 50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409, 29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень на ІТЗ розгляду цивільної справи.

15 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернувся із позовною заявою до Тернопільського міськрайонного суду про визнання договору повернення боргу від 03.07.2015 року недійсним.

06.09.2021року рішенням Тернопільського міськрайонного суду у справі № 607/4131/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору повернення боргу від 03.07.2015 року.

02.12.2021року постановою Тернопільського апеляційного суду рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06.09.2021року залишено без змін.

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду відмовляючи в задоволенні вимог погодились з висновком суду першої інстанції, що позивачем ОСОБА_2 не доведено тих обставин, що він не підписував договір повернення боргу, укладеного між ним та ОСОБА_1 , а також і те, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину не дійсним. Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору повернення боргу від 03.07.2015 року, ОСОБА_2 просив визнати його не дійсним з підстав укладення договору внаслідок помилки, з підстав вчинення договору у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними та вказав, що має сумніви, що саме він підписував цей договір.

Також колегія суддів погодилась з висновком, як зазначив суд першої інстанції, що позивачем ОСОБА_2 не надано жодних належних та достатніх доказів на спростування висновку комплексної судово-почеркознавчої експертизи, проведеної 26.08.2015 року Тернопільським відділенням КНДІСЄ за №443/444/15-22 від 21.08.2015 року, висновку за №1.1-382/15 від 16.10.2015року, проведених по постановах слідчого у кримінальному провадженні та висновку почеркознавчої експертизи, проведеної по заяві адвоката Тернопільським відділенням КНДІСЄ за №384/385/15-22 від 10.08.2015року згідно яких підписи від імені ОСОБА_2 за заяві адресованій ним ДВС про повернення боргу від 03.06.2015року, виконані ОСОБА_2 .

Судові рішення винесені судом першої та апеляційної інстанції не оскаржувались до Верховного Суду, а тому факти та досліджувані докази зокрема висновки судово-почеркознавчої експертизи проведені ТВ КНДІСЄ за №443/444/15-22 від 21.08.2015року, за №1.1-382/15 від 16.10.2015року, та за №384/385/15-22 від 10.08.2015 року, встановлені судами є новою обставиною для подачі заяви про визнання дубліката в/листа таким, що не підлягає до виконання у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення суду.

10 серпня 2015 року за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи ТВ КНДІСЕ було складено висновок експерта №384/385/15-22 за результатами якої було встановлено, що :

- підпис у протоколі спільної наради з питань погашення заборгованості за виконавчим листом від 29.05.2015 року;

- підпис від імені ОСОБА_2 у заяві про повернення в/документа стягувачу від 03.06.2015 року;

- підпис у рядку «Кредитор ОСОБА_2 » в договорі повернення боргу (позики) від 03.03.2015 року - виконані ОСОБА_2 .

Незважаючи на те, що висновком від 10.08.2015року ТВ КНДІСЕ було встановлено, що підписи на двох документах виконані особисто ОСОБА_2 , 21 липня 2015 року до Тернопільського відділення КНДІСЕ від слідчого відділу Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області надійшла постанова від 21.08.2015 щодо проведення іншої судово-почеркознавчої експертизи, призначеної слідчим СВ ТМВ УМВС України молодшим лейтенантом міліції Головацьким Т.Б. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015210010001917 від 15.07.2015 за заявою ОСОБА_2 .

Разом з постановою слідчого СВ ТМВ УМВС України для проведення судово-почеркознавчої експертизи було надано оригінал протоколу спільної наради з питань погашення заборгованості за виконавчим листом від 29.05.2015, договір про повернення боргу (позики) від 03.07.2015року , заяву від 03.06.2015року про повернення в/документа стягувачу та експериментальні зразки підписів та почерку ОСОБА_2 .

На вирішення експертизи було постановлено наступні питання:

1. Ким - ОСОБА_2 чи іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_2 у договорі про повернення позики від 03.07.2015 , а саме у рядку Кредитор ОСОБА_2 ?;

2. Ким ОСОБА_2 чи іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_2 у заяві про повернення виконавчого документа стягувану від 03.06.2015?;

3. Ким ОСОБА_2 чи іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_2 у протоколи спільної наради від 29 травня 2015 року з питань погашення заборгованості за виконавчим листом?

26 серпня 2015 року за результатами проведеної Тернопільським відділенням КНДІСЕ комплексної (судово-почеркознавчої та ТЕД) було складено висновок експерта №443/444/15-22 за результатами якої було встановлено, що:

- підпис у протоколі спільної наради з питань погашення заборгованості за виконавчим листом від 29.05.2015року;

- підпис від імені ОСОБА_2 у заяві про повернення в/документа стягувачу від 03.06.2015року;

- підпис у рядку «Кредитор ОСОБА_2 » в договорі повернення боргу (позики) від 03.03.2015року - виконані ОСОБА_2 .

Після двох проведених ТВ КНДІСЕ судово-почеркознавчих експертиз з якими ОСОБА_2 не погодився, 16.09.2015року ОСОБА_2 в черговий раз написав скаргу у якій просив провести ще одну експертизу, проведення якої просив доручити Науково-дослідному експерименталь-криміналістичному центру при УМВС України у Тернопільській області.

16.09.2015 року за постановою слідчого СВ ТМВ УМВС України в Тернопільській області л-та міліції ОСОБА_3 було призначено судово-почеркознавчу експертизу та надано вільні взірці підписів, почерку та документів з оригінальними підписами ОСОБА_2

16 жовтня 2015року за результатами проведеної експертизи НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, згідно висновку №1.1-382/15 від 16.10.2015 року було встановлено, що:

- підпис від імені ОСОБА_2 у заяві про повернення в/документа стягувачу від 03.06.2015 року;

- підпис у рядку «Кредитор ОСОБА_2 » в договорі повернення боргу (позики) від 03.03.2015року - виконані ОСОБА_2 .

Після трьох проведених судово-почеркознавчих експертиз, ОСОБА_2 більше не оскаржував дані об`єкти досліджень.

За результатами трьох судово-почеркознавчих експертиз, начальником відділення СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській, області лейтенантом поліції Петрушевським А.М. 20 листопада 2015 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12015210010001917 від 15.07.2015 року, розпочатого по заяві ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.2 ст.190, ч.1 ст.382 КК України., яка ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 21.12.2015року була скасована.

26.01.2016 року слідчим СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області мол. л-том поліції Харкавим Н.І. після усунення вказівок суду, було винесено постанову про закриття кримінального провадження, яка Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 26.02.2016 року була скасована.

26.04.2016 року слідчим СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області мол.л-том поліції Харкавим Н.І. після усунення вказівок суду було винесено постанову про закриття кримінального провадження, яка 17.06.2016 року прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Ю.Вікаруком була скасована.

21.06.2016 року слідчим СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області мол.л-том поліції Харкавим Н.І. було винесено постанову про закриття кримінального провадження, яка Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 29.12.2016 року була скасована.

04.05.2018 року слідчим СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області мол.л-том поліції Харкавим Н.І. було винесено постанову про закриття кримінального провадження за п.1 ч.1 ст. 284 КПК України, яка Ухвалою суду теж була скасована.

18.12.2023 року я звернувся на адресу Тернопільського РУП ВП №4 (м.Збараж) ГУНП у Тернопільській області з клопотанням про закриття кримінального провадження №12015210010001684 від 23.06.2015року.

30.12.2023 року заступник начальника - начальник СВ ВП №4 (м.Збараж) Тернопільського РУП ГУНП у Тернопільській області майор поліції Михайло ТОКАР виніс постанову про закриття кримінального провадження №12015210010001684 від 23.06.2015року, яку отримав рекомендованим листом №4730200006510 лише 19.09.2024року.

Підставою для закриття кримінального провадження слугувало те, що в ході досудового розслідування встановлено, що предметом розслідування кримінального провадження за фактом підробки документів є заява про повернення виконавчого документа стягувачу та договір повернення боргу. Згідно проведених трьох почеркознавчих експертиз підписи від імені ОСОБА_2 в обох документах виконані ОСОБА_2 , а не іншою особою, а тому твердження потерпілого ОСОБА_2 про їх підробку є неправдивими.

З урахуванням зазначених обставин, твердження ОСОБА_2 про шахрайські дії ОСОБА_1 визнані безпідставними.

На даний час по кримінальному провадженні №12015210010003597 від 10.12.2015року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 383, ч.2 ст. 384 КК України, в Тернопільському міськрайонному суді проводиться розгляд кримінального провадження у справі №607/3347/16-к по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст. 383 та ч.2 ст. 384 КК України.

Таким чином, постанова про закриття кримінального провадження від 30.12.20243року містить встановлені досудовим розслідуванням фактичні дані того, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 борг в сумі 4089907,50 грн, що підтверджують чотири вище зазначені висновки почеркознавчої експертизи, які встановили, що підпис ОСОБА_2 на Договорі про повернення боргу (позики) від 03.07.2015 року виконаний особисто ОСОБА_2 , а не іншою особою.

У двох письмових доказах є посилання на Договір повернення боргу (позики) від 03.07.2015 року, який є беззаперечним доказом факту отримання ОСОБА_2 грошових коштів від ОСОБА_1 03.07.2015 року у м. Києві. Жодного висновку експертизи не оскаржено ОСОБА_2 та не надано доказів їх спростування.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України,однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

За положеннями статей першої та другої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Відповідно до частини 1, 2 статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому, метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі N 824/67/20.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі N 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У вказаній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з врахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Як встановлено судом, за дублікатом виконавчого листа № 607/7887/14-ц, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 29.09.2014 року про стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 4089907, 50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409, 29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень на ІТЗ розгляду цивільної справи, ОСОБА_1 виконав рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2009 у справі № 2-117/09, що підтверджується Договором про повернення боргу від 03.07.2015 року та заявою про повернення в/документа стягувачу від 03.06.2015 року.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 ст. 598 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За вказаних обставин, оскільки обов`язок боржника відсутній повністю, у зв`язку із добровільним виконання обов`язку боржником, суд дійшов висновку, що слід задовольнити заяву про визнання дубліката виконавчого листа №607/7887/14-ц, виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 29.09.2014 року про стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 4089907, 50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409, 29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень на ІТЗ розгляду цивільної справи таким, що не підлягає до виконання у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення суду.

Окремо суд наголошує на такому.

Оцінюючи приєднані до заяви докази та відсутність будь яких заперечень зі сторони стягувача, характер відносин сторін суд дійшов до переконання, що спірний дублікат виконавчого листа слід визнати таким, що не підлягає до виконання, саме з спеціальної матеріально правової підстави повного та фактичного виконання судового рішення боржником.

А отже, до врегулювання відносин у виконавчому провадженні щодо підстави його закінчення, підлягає до застосування спеціальна норма пункт 9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», а не 5, що міг би бути застосований, якщо б суд дійшов до переконання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання з іншої, напр.. будь якої процесуальної підстави.

Разом з тим, як зазначено вище, в судовому засіданні представник державної виконавчої служби Наконечна І.В. проти задоволення заяви заперечила частково. Не погодилася з вимогою про зобов`язання відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано - Франківській та у Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про закінчення виконавчого провадження за ч.1 п.9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.12.2009 року у справі 2-117/09 про стягнення боргу з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 4089907, 50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409, 29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень на ІТЗ розгляду цивільної справи.

Заперечення мотивує тим, що якщо судом буде встановлено, що спірний дублікат виконавчого листа не підлягає до виконання, виконавче провадження слід закрити за іншим пунктом ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» - не 9, а 5.

Іншими словами, якщо буде визнано дублікат виконавчого листа №607/7887/14-ц, виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 29.09.2014 року про стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 4089907, 50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409, 29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень на ІТЗ розгляду цивільної справи таким, що не підлягає до виконання у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення суду, постанови про закінчення виконавчого провадження за ч.1 п.9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено не буде.

Суд наголошує, що застосований в рішенні спосіб судового захисту має бути ефективним, з тим, щоб сторона, котра довірилася суду й отримала рішення, яким спір вирішено, не мала потреби повторно звертатися до суду за захистом власного права чи інтересу.

А тому, оскільки уже в судовому засіданні представником ДВС заперечено можливість остаточного вирішення питання закінчення виконавчого провадження навіть в разі визнання спірного дубліката виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення суду, з метою ефективного захисту заявника, з тим, щоб останній вчергове на ініціював судового розгляду, суд вважає за необхідне відступити від звичної практики вирішення процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення у цивільній справі, й окрім визнання дубліката виконавчого листа №607/7887/14-ц, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 29.09.2014 року про стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 4089907, 50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409, 29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень на ІТЗ розгляду цивільної справи таким, що не підлягає до виконання у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення суду, а постановляє додатково зобов`язати відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано - Франківській та у Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про закінчення виконавчого провадження за ч.1 п.9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.12.2009 року у справі 2-117/09 про стягнення боргу з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 4089907, 50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409, 29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень на ІТЗ розгляду цивільної справи.

На підставі наведеного, керуючись статтями 260, 261, 352-354, 432 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити.

Визнати дублікат виконавчого листа №607/7887/14-ц, виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 29.09.2014 року про стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 4089907, 50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409, 29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень на ІТЗ розгляду цивільної справи таким, що не підлягає до виконання у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення суду.

Зобов`язати відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано - Франківській та у Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про закінчення виконавчого провадження за ч.1 п.9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.12.2009 року у справі 2-117/09 про стягнення боргу з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 4089907, 50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409, 29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень на ІТЗ розгляду цивільної справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя В. М. Братасюк