Ухвала

від 13.01.2025 по справі 2-5241/09

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2025 Справа №2-5241/09 Провадження №6/607/24/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Шимків Л.І., державного виконавця Шкільняка В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі подання старшого державного виконавця Теребовлянського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Храновської М.В. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано, -

В С Т А Н О В И В :

09.01.2025 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло подання старшого державного виконавця Теребовлянського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Храновської М.В. про звернення стягнення на земельну ділянку кадастровий номер 6125284900010010383 площею 2.2021 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Мар`янівська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, яка належить боржнику ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 №663063, для задоволення вимог стягувача за виконавчим листом № 2-5954/09, котрий виданий 02.10.2009 Тернопільським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Подання обґрунтоване тим, з 19.06.2012 на примусовомувиконанні державноговиконавця перебуваєвиконавче провадження № 33075502, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-5954/09, котрий виданий 02.10.2009 Тернопільським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Постановою державного виконавця від 31.03.2023 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

В ОСОБА_1 заборгованість на 17.09.2018, а саме на день повноліття дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і дня закінчення стягнення аліментів становила 101686,58 грн. Станом на 14.11.2024 заборгованість зі сплати аліментів становить 162 881,52 грн., з урахуванням несплаченого виконавчого збору, штрафу за несплату аліментів, витрат виконавчого провадження, боргу по аліментах.

В ході виконавчого провадження встановлено, що відкриті на ім`я боржника рахунки відсутні, а відтак відсутні грошові кошти на них, які підлягають стягненню в першочерговому порядку

В ході перевірки в рамках виконавчого провадження не було виявлено рухомого майна - транспортних засобів, що належать боржнику на праві власності.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 № 663063 боржнику ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер 6125284900010010383 площею 2.2021 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою Мар`янівська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області.

Водночас, як вказує державний виконавець, право власності на вищевказану земельну ділянку в установленому законом порядку за боржником не зареєстровано, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що унеможливлює звернення стягнення на нерухоме майно боржника для погашення заборгованості перед стягувачем.

Відповідно до частини одинадцятої статті 440 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

В судовому засіданні державний виконавець - Шкільняк В.Є. подання підтримав з підстав, викладених у ньому та просив його задовольнити.

Суд, вивчивши матеріали справи, копії матеріалів виконавчого провадження, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, доходить наступного висновку.

Судом встановлено,що 02.10.2009 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №2-5954/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

19.06.2012 державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільської області Кушнір Світланою Юріївною відкрито виконавче провадження № 33075502 про стягнення аліментів із ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця від 31.03.2023 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 17.09.2018, а саме на день повноліття дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і дня закінчення стягнення аліментів становила 101 686,58 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 22.04.2019.

Згідно подання державного виконавця, станом на 14.11.2024 заборгованість зі сплати аліментів становить 162 881,52 грн., з урахуванням несплаченого виконавчого збору, штрафу за несплату аліментів, витрат виконавчого провадження, боргу по аліментах.

Боржником ОСОБА_1 рішення суду в добровільному порядку не виконано, у зв`язку з чим виконавцем проведено дії щодо розшуку майна, належного боржнику.

В ході виконавчого провадження встановлено, що відкриті на ім`я боржника рахунки відсутні, а відтак відсутні грошові кошти на них, які підлягають стягненню в першочерговому порядку відповідно до частини 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, в ході перевірки в рамках виконавчого провадження не було виявлено рухомого майна - транспортних засобів, що належать боржнику на праві власності, що підтверджується Витягом № 228237308 від 23.09.2024 року.

Встановлено, що боржнику ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер 6125284900010010383 площею 2.2021 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Мар`янівська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 № 663063 за

Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області від 04.10.2024, згідно відомостей Державного земельного кадастру за громадянином ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,2021 га, що розташована на території Мар`янівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125284900010010383, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії Р1 №663063 від 24.09.2001, який не скасовувався.

Водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності боржника ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6125284900010010383 площею 2.2021 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою Мар`янівська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області не зареєстровано, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 403715090 від 14.11.2024.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд неодноразово наголошував, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частинами першою, другої статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 Закону № 1404-VIII).

Положеннями частини третьої статті 50 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно (абзац 3 частини четвертої статті 50 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до вимог частини десятої статті 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2024 у справі № 755/3390/16-ц.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-ІV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 3 Закону № 1952-ІV загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 зазначає наступні правові висновки: «За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає».

Питання про звернення стягнення на майно боржника фізичної особи, що не зареєстроване в установленому законом порядку, вирішується судом у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.

При цьому державний виконавець (приватний виконавець), звертаючись з відповідною заявою до суду, повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку (див. постанови Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 5023/197/12, від 07 липня 2023 року у справі № 2-2727/11).

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (№ 1952-ІV) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 27 Закону № 1952-ІV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акту на право приватної власності на землю, державного акту на право власності на землю, державного акту на право власності на земельну ділянку або державного акту на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Згідно із частиною першою статті 29 Закону № 1952-ІV державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.

Отже, за змістом цих норм законодавства набуття права власності на земельну ділянку має бути підтверджено шляхом внесення відповідних відомостей про неї до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, згідно із пунктом 3 частини першої статті 2 Закону № 1952-ІV за загальним правилом заявником, який має право здійснити державну реєстрацію права власності є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав. При цьому державний, приватний виконавець здійснює державну реєстрацію обтяження - накладення/зняття арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону (п.3 ч.1 ст.10 Закону № 1952-ІV).

Згідно із статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Судом встановлено, що у боржника відсутні кошти та рухоме майно, на які можна було б звернути стягнення для примусового виконання рішення суду.

Водночас, встановлено, що боржнику ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером 6125284900010010383 площею 2.2021 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Мар`янівська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 №663063, та відповідні відомості містяться в Державному земельному кадастрі.

Однак, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 403715090 від 14.11.2024, сформованої старшим державним виконавцем Храновською М.В. 14.11.2024, вбачається, що в ній відсутній запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку.

За встановлених вище обставин суд вважає, що подання старшого державного виконавця Теребовлянського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Храновської М.В. обґрунтоване та підлягає задоволенню на підставі частини десятої статті 440 ЦПК України у зв`язку з відсутністю реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6125284900010010383, яка знаходиться за адресою: Мар`янівська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 260, 353, 440 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

П О С Т А Н О В И В :

Подання старшого державного виконавця Теребовлянського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Храновської М.В. про звернення стягненняна нерухомемайно боржника,право власностіна якене зареєстровано- задовольнити.

Звернути стягнення на земельну ділянку з кадастровим номером 6125284900010010383, площею 2.2021 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Мар`янівська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, яка належить боржнику ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 №663063, право власності на яку не зареєстровано в установленому законом порядку, для задоволення вимог стягувача за виконавчим листом № 2-5954/09, виданим 02.10.2009 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя В. М. Позняк