Рішення

від 13.04.2009 по справі 2-5241/09

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-5241/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2009 року Приморський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі - Пасинкової В.Е.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської державної академії холоду про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 09.10.2008р. звернулася до суду з позовом до Одеської державної академії холоду про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, посилаючись на наступні обставини. Вона працювала в Одеській державній академії холоду на посаді швейцара в гуртожитку №1 з 01.09.2004р. і була звільнена з цієї посади наказом №06-88 від 12.06.2008р. згідно п.2 ст.36 КЗпП України в зв'язку з закінченням строку трудового договору. Зазначений наказ позивачка вважає незаконним і необгрутованим так як її ніхто не попередив про те, що з нею не буде продовжено трудовий договір і що надавши позивачці відпустку вона вважала, що трудові відносини тривають.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та додатково пояснила, що вона всі роки працювала без догани, добросовісно, що їй необхідно було ще 1, 5 місяці попрацювати для того, щоб у неї було 50 років трудового стажу, що вона могла ще далі працювати і тому вважає, що її звільнили незаконно, що все це почалося після її звернень до КРУ стосовно неправильного нарахування заробітної плати. При цьому позивачка зазначила, що їй було відомо про прийняття її на посаду згідно обумовленого строку тобто по 30.06.2008р.

Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_1С по довіреності) позов не визнали, вважають його необґрунтованим та безпідставним та просили суд в позові відмовити посилаючись на слідуючи обставини. Позивачка була прийнята на роботу за строковим трудовим договором з 02 січня 2008р по 20.06.2008р. згідно наказу ректора №06-222 від 24.12.2007р., про що їй було відомо. Укладання строкового договору з технічним працівником не суперечить вимогам Закону України «Про вищу освіту». Кількість технічних працівників вищого учбового закладу залежить від державного замовлення на підготовку фахівців за напрями підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, що визначається щорічним наказом Міністерства освіти та науки та Міністерства оборони України, а отже трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. Припинення строкового трудового договору відбувається у разі спливу строку договору за правилами п.2 ст.36 КЗпП України, у зв'язку з чим позивачка і була звільнена з наданням невикористаної відпустки згідно наказу ректора №06-88 від 12.06.2008р. Відповідно ст. 32 Закону України «Про вищу освіту» тільки керівник вищого навчального закладу

має право приймати на роботу та звільняти з роботи працівників. Таким чином представники відповідача вважають її звільнення законним. З позовною заявою позивачка звернулась до суду 09.10.08р., тобто нею було допущено пропуск вказаного у ст.233 КЗпП України строку.

Згідно ст. 232 КЗпП України трудові спори за заявою працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору розглядаються безпосередньо в районних судах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, двох представників відповідача , дослідивши письмові докази суд вважає, що позов необґрунтований та такий що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 працювала на посаді швейцара гуртожитку №1 з 2006р. переукладаючи декілька разів трудові договори. Так вона була прийнята на зазначену посаду   по трудовому договору з 02.01. по 30.06.2008р. відповідно до наказу Одеської державної академії холоду Міністерства освіти і науки України №06-222 від 24.12.2007р. згідно її заяви.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно наданого суду графіка відпусток співробітників гуртожитку №1 на 2008р. ОСОБА_2 надавалась відпустка строком на 31 день з 04.07.08р.

Згідно наказу №06-88 від 12.06.2008р. ОСОБА_2 як співробітника, у якої строк трудового договору закінчується 30.06.2008р., звільнено згідно п.2 ст.36 КЗпП України з 16.07.2008р. з наданням невикористаної відпустки 16 календарних днів з 01 по 16 липня 2008р. на підставі закінчення трудового договору.

Згідно книги обліку і руху трудових книжок ОСОБА_2 отримала трудову книжку 15.07.2008р., що відповідає ст..47 КЗпП України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України закінчення строку є підставою припинення трудового договору.

Згідно ст.3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв'язку з закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Згідно наказу Одеської державної академії холоду №06-190 від 10.11.2008р. «щодо перерахунку відпускних » у зв'язку з помилковим визначенням терміну основної відпустки ОСОБА_2. бухгалтерія зробила перерахунок коштів за використані дні відпустки. Зазначений наказ був виданий в результаті проведення ревізії фінансово-господарської діяльності контрольно-ревізійним управлінням в Одеській області у зв'язку з зверненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 /І.І. за період з 01.01.2006р. по 01.09.2008р. Відповідно до зазначеного акту були виявлені порушення щодо недоотримання цими працівниками, а саме ОСОБА_2 1144 грн.76 коп., однак у зв'язку з виявленими порушеннями щодо проведених нарахувань на заробітну плату за час надмірної відпустки було утримано із нарахованої плати ОСОБА_2 зайво сплачені відпускні у сумі 855, 55 грн. та проведені відповідні розрахунки з державними цільовими фондами. Згідно розрахунку до цього акту ОСОБА_2 підлягає відшкодування 289, 18 грн.

Згідно довідки ректора Одеської державної академії холоду від 29.12.2008р. позивачці у листопаді 2008р. були проведені донарахування по заробітній платі на суму 289, 18 грн. та вказану

суму з урахуванням утриманих податків виплачено через банк згідно відомості №1 від 24.11.2008р. Зазначене також підтвердила і сама позивачка щодо отримання нею через банкомат по карточці цієї суми.

З пояснень позивачки судом встановлено, що їй було відомо про прийняття її на посаду швейцара гуртожитку №1 строком з 02.01. по 30.06.2008р., що вона дійсно писала ректору заяву про прийняття її на таку роботу з вказанням строку роботи. Про наказ про її звільнення позивачці стало відомо 25.06.2008р. від проректора по адміністративно-господарській діяльності ОСОБА_5 З 01.07.2008р. вона пішла у відпустку згідно наказу, а після відпустки вона отримала трудову книжку у зв'язку з звільненням, та розрахунок, що підтверджується   підписом ОСОБА_2 у вищевказаному журналі, і більш до роботи не поверталась. Згідно індивідуальної відомості на ОСОБА_2 про заробіток за звітній період від 22.07.2008р. останні нарахування позивачки були зроблені вчасно. Таким чином у суда не має підстав вважати, що трудові відносини між позивачкою та відповідачем тривали після спливу строку трудового договору.

Пояснення позивачки стосовно того, що вона разом з ОСОБА_4 неодноразово ходила до начальника відділу кадрів стосовно оскарження наказу про її звільнення не знайшли свого підтвердження   у судовому засіданні, так як допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 -   який є начальником відділу кадрів академії пояснив, що ОСОБА_2 звільнили у зв'язку з закінченням терміну трудового договору, що вона відмовилась підписати наказ про її звільнення, однак трудову книжку отримала вчасно, позивачка дійсно приходила до нього , але з приводу недоврахування заробітної плати і щодо отримання нею нової роботи. Ці ж самі питання ставилися нею у його присутності у бесіді з ректором академії в середні серпня 2008р. Ректор запропонував їй разом з ОСОБА_4 таку ж саму посаду в гуртожитку №2, на що вона сказала , що рішення прийме після того, як подивляться запропоноване місце. Більш вона до нього не зверталась. Відповідно до заяви ОСОБА_2 ректору ОДАХ ОСОБА_7 від 22.07.2008р. позивачка просила його про оплату за перерахунок відпрацьованих часів у зв'язку з звільненням. Ніякого питання щодо оскарження цього наказу позивачкою в цій заяві не зазначалось.

Згідно пояснень позивачки їй дійсно у бесіді в серпні 2008р. у ректора академії ОСОБА_7, де був також і начальник відділу кадрів, пропонувалась посада швейцара в гуртожитку №2 на вул.  Піонерській, однак ця посада їй не підійшла, так як на погляд позивачки там різні умови праці, є тільки один стілець, сквозняки і постійно прориває труба з зловонним запахом, до того ж цей гуртожиток далеко знаходиться від її дома . Зі слів позивачці вона бажала вирішити це питання мирно.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору про звільнення безпосередньо до районного суду у місті в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Позивачка згідно її пояснень в судовому засіданні, з дня свого звільнення була незгодна з цим, однак не скористалася своїм правом на звернення до суду у встановлений законом термін. До суду з позовною заявою ОСОБА_2 звернулася лише 09.10.2008р. Поважності причин пропуску строку для поновлення цього строку суд не вбачає та позивачкою не представлені.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином суд вважає, що позивачкою позовні вимоги є такими , що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.. ст..23 п.2, п.2 ст.36, ч.2 ст.39-1, 233, 234 КЗпП України, ст.. 3 Закону України «Про відпустки», ст., 72, 73, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.. 32 «Про вищу освіту», ст..261, 267ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Одеської державної академії холоду про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 -днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.