Ухвала

від 14.01.2025 по справі 1-17/2004

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №1-17/2004 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/625/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду ОСОБА_2 перевіривши апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на ухвалу колегії суддів Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою колегії суддів Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2024 року, відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_3 про відвід прокурору ОСОБА_4 .

Не погоджуючись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу колегії суддів Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2024 року та винести нову, якою доручити Охтирській окружній прокуратурі визначитися з незацікавленою і неупередженою групою прокурорів у справі № 1-17/2004.

Перевіривши матеріали провадження, суддя - доповідач дійшов висновку, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підстав.

З апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_3 оскаржує рішення колегії суддів, яким відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_3 про відвід прокурору.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Проте, "право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення яких дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності скарги. При цьому, обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ "Воловік проти України", "Креуз проти Польщі", "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі").

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).

У Рішенні Конституційного Суду України від 12.06.2012 N 13-рп/2012 зазначено, що встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.

Отже, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.

Законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості оскарження рішень суду, також виступає КПК.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі N 494/6/18).

Також, у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа N 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа N 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що "норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Положення ст.392 КПК України визначають перелік рішень суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Відповідно до вказаної статті ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, окремому оскарженню не підлягають, за винятком ухвал про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою.

Положення параграфа 6 Глави 3 КПК України, які визначають порядок вирішення питання про відвід у кримінальному провадженні, не передбачають можливості оскарження рішення суду, прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід.

Отже ухвала Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2024 року про відмову в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_3 про відвід прокурору, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, не підлягає апеляційному оскарженню.

Відповідно до ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

На підставі наведеного, керуючись ст. 399 КПК України ,апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на ухвалу колегії суддів Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2024 року.

Апеляційну скаргу на ухвалу колегії суддів Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2024 року, повернути ОСОБА_3 , як особі, що її подала.

Копію цієї ухвали невідкладно надіслати апелянту разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СуддяОСОБА_2