Постанова

від 17.01.2025 по справі 9/41

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 9/41

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH)

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Орищин Г. В., Галушко Н. А., Желік М. Б.

від 06.11.2024

за позовом Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України та Фізико-механічного інституту імені Г. В. Карпенка Національної академії наук України

до Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях; Фонд державного майна України; Дрогобицьке комунальне міське "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"

про зобов`язання повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту імені Г. В. Карпенка Національної академії наук України майно в натурі, передане в якості внеску до статутного фонду товариства для використання,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Дрогобицький міжрайонний прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Національної академії наук України (позивач-1), Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ (позивач-2), до Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" (відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Регіональне відділення ФДМУ по Львівській області (третя особа-1), Фонд державного майна України (третя особа-2), Дрогобицьке комунальне міське "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (третя особа-3) про зобов`язання відповідача повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки відповідно до звернення Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України, Дрогобицькою міжрайонною прокуратурою встановлено безпідставне користування майном, що внесене інститутом в статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)". При цьому, майно Національної академії наук України є державною формою власності і передане академії у безстрокове користування у межах визначених статутом, без зміни форми власності.

Правовими підставами позову зазначено статтю 148 Цивільного кодексу України, частину 2 статті 54 Закону України "Про господарські товариства", статтю 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", статтю 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу".

2. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі № 9/41, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022, позов задоволено повністю. Зобов`язано Українсько-німецьке спільне підприємство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту імені Г. В. Карпенка Національної академії наук України, майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби.

Постановою Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №9/41 постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41, особа, яка не брала участі у справі, - ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022, у справі № 9/41 скасовано. Апеляційну скаргу ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) задоволено. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Верховний Суд, постановою від 20.04.2023 у справі №9/41, постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 скасував, справу №9/41 скерував до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційного скаргою ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 9/41 рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 02.10.2024 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 у справі № 9/41, а справу № 9/41 передано до Західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі № 9/41.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 апеляційну скаргу ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) від 02.09.2022 у справі № 9/41 залишено без руху. Надано скаржнику строк - протягом 10 (десяти) днів з дня вручення йому ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, усунути недоліки апеляційної скарги, а саме - подати суду заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги з документальним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ухвала суду апеляційної інстанції про залишення без руху апеляційної скарги мотивована тим, що скаржник жодним чином не обґрунтовує своє ознайомлення зі змістом оскаржуваного рішення, як і з фактом існування цієї справи загалом, саме 13.07.2022, а його доводи зводяться лише до того, що він не був учасником цієї справи.

На виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 представник ІСМ Менеджмент ГмбГ Оприско М.В. 31.10.2024 подав через систему "Електронний суд" клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі № 9/41.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі № 9/41 на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження мотивована тим, що:

- проаналізувавши наведені скаржником підстави, на які він покликається, як на поважні обставини, які зумовили пропуск ним строку на апеляційне оскарження, судова колегія вважає за доцільне вказати, що основним арґументом означеного клопотання скаржника є ознайомлення його зі змістом оскаржуваного рішення з відкритих джерел сайту "Судова влада України" та Єдиного державного реєстру судових рішень 13.07.2022. Проте, скаржник не надав суду жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування вказаної обставини та не довів, що дізнався про оскаржуване рішення саме 13.07.2022. Такі твердження апелянта судовою колегією оцінюються критично через призму участі представника ІСМ Менеджмент ГМБХ, яка одночасно була генеральним директором відповідача у цій справі, у розгляді справи № 5015/3350/12 та у справі № 9/41. Разом з тим, доводи апелянта про те, що провадження у справі № 7/150 (5015/3350/12) було зупинено до вирішення справи № 9/41 задовго до залучення ІСМ Менеджмент ГМБХ, як третьої особи, відхиляються судом з огляду на те, що після залучення до участі у справі № 5015/3350/12 учасник справи (третя особа) не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами вказаної справи;

- попри те, що апелянт дізнався про оскаржуване рішення 13.07.2022, з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції він звернувся лише 02.09.2022, тобто з пропуском строку, визначеного статтею 256 Господарського процесуального кодексу України. Доводи скаржника про те, що в цей період ним було подано касаційну скаргу, є неспроможними з огляду на положення частини 2 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює заборону на касаційне оскарження рішення суду без його перегляду в апеляційному порядку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 9/41 та передати справу до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) у якості підстави касаційного оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 9/41 зазначив, що, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі № 9/41 з підстав пропуску ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021, Західний апеляційний господарський суд порушив частину 3 статті 13 та статтю 256 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що:

- не відповідають дійсності висновки Верховного Суду та твердження прокурора про обізнаність ІСМ Менеджмент ГМБХ про справу № 9/41, у зв`язку із участю у справі № 5015/3350/12;

- ІСМ Менеджмент ГМБХ не отримував жодного із судових рішень, в яких іде мова про справу № 9/41;

- довіреність, від 01.07.2019, якою фірма "ІСМ Менеджмент ГмбГ" уповноважила та призначила даним документом п. Лесю Кравченко дійсною та законною повіреною фірми "ІСМ Менеджмент ГмбГ", була відкликана підприємством 01.08.2021;

- ІСМ Менеджмент ГМБХ є самостійною іноземною юридичною особою, яка була учасником ТОВ «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)» відповідно до чинного законодавства України та її вплив на ТОВ обмежувався корпоративними правами;

- ІСМ Менеджмент ГМБХ 28.07.2022 року було подано касаційну скаргу, що підтверджується ухвалою Верховного Суду від 22.08.2022 у справі № 9/41 (тобто у строк, який визначений для касаційного оскарження). Разом з тим, скаржником не було враховано того положення законодавства, що особа, яка не була залучена до участі у справі не може оскаржити рішення суду першої інстанції в касаційному порядку без звернення до апеляційного суду. В подальшому, лиш дізнавшись про ухвалу Верховного Суду про відмову у відкритті касаційного провадження, ІСМ Менеджмент ГМБХ подало апеляційну скаргу;

- при постановленні оскаржуваної ухвали апеляційним судом не враховано те, що 24.02.2022, відповідно до Указу Президента України №64/2022, введено в Україні воєнний стан, який в подальшому відповідними указами продовжувався. З моменту введення воєнного стану 24.02.2022 в країні було обмежено загальний доступ ЄДРСР, який відновлений ДСА 20.06.2022, що також було об`єктивною перешкодою для можливості дізнатися про ухвалення судового рішення, яке стосується прав та обов`язків апелянта;

- збройна агресія російської федерації, запровадження військового стану та пов`язані з цим обставини створюють значні обмеження при зверненні до суду та у багатьох випадках прямо чи опосередковано перешкоджають особам у вчиненні належних процесуальних дій, в тому числі у зверненні до суду.

Перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури та Національна академія наук України подали відзив на касаційну скаргу, в якому просять відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

4. Позиція Верховного Суду

Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).

Абзацом третім підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007 унормовано, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п.40, 41, від 03.04.2008).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06, від 20.06.2011).

Згідно із частинами 1, 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Частиною 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно із частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначена в Господарському процесуальному кодексі України вимога саме до заявника при зверненні до суду дотримуватися строку подання апеляційної скарги, незважаючи на те, чи є заявник стороною у справі. При цьому законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження заявник повинен: 1) порушити питання про поновлення цього строку шляхом заявлення відповідного клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги; 2) клопотання повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Разом з тим відповідно до частин 3, 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, подавши апеляційну скаргу у цій справі на підставі відповідної норми, апелянт реалізував передбачене зазначеною нормою право на апеляційне оскарження. Проте інша річ, що здійснення (реалізація) такого права можливе за дотримання визначених процесуальним законодавством умов, у тому числі щодо строку на апеляційне оскарження та вчинення конкретних визначених дій на його поновлення у разі пропуску з поважних причин.

Варто зауважити, що у постановах від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Однак з приписів частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19.

Отже, норми Господарського процесуального кодексу України підлягають застосуванню до всіх без винятку учасників судового процесу, а окремі норми визначають початок перебігу процесуального строку на оскарження судових рішень саме для осіб, які не брали участі у розгляді справи, а суд вирішив питання про їх права та інтереси, та передбачають можливість поновлення процесуального строку на оскарження судових рішень.

Схожі за змістом правові висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 5011-46/18261-2012, від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 08.10.2019 у справі № 5011-46/18261-2012, та від яких (висновків) колегія суддів не вбачає підстав відступати.

Як вже було зазначено вище, Верховний Суд, постановою від 20.04.2023 у справі № 9/41, постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 скасував, справу № 9/41 скерував до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційного скаргою ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд всупереч положень процесуального законодавства, яким врегульовано алгоритм дії суду апеляційної інстанції у разі надходження апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, проте вважала, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, апеляційний господарський суд, розглянувши по суті апеляційну скаргу ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH), який не є учасником процесу, та задовольнивши її, не вирішив питання про залучення вказаної особи до участі у справі як третьої особи згідно з вимогами частини другої статті 50 Господарського процесуального кодексу України. Також виходив з того, що задовольняючи клопотання ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, обмежився лише цитуванням наведених скаржником мотивів в обґрунтування порушення його прав та зазначив, що суд визнає причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними, оскільки апелянт не був залучений до участі у справі.

Постановою Верховного Суду від 02.10.2024 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 у справі № 9/41, а справу № 9/41 передано до Західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі № 9/41.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

- судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.04.2023 у цій справі щодо належного дослідження питання поважності причин пропуску на апеляційне оскарження. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 12.05.2023 суд апеляційної інстанції вкотре лише процитував наведені скаржником мотиви, які засновуються на тому, що скаржник не був залучений до розгляду справи і про таку дізнався 13.07.2022 з загальнодоступної інформації, втім не навів обґрунтованих висновків, відповідно до яких визнав причини пропуску строку поважними. Висновок суду апеляційної інстанції зводиться лише до того, що скаржник не був учасником справи;

- ні з ухвали, ні з постанови не вбачається, що судом апеляційної інстанції надано належну оцінку доводам прокурора на спростування поважності причин пропуску скаржником строку на апеляційне провадження, зокрема, щодо того, що скаржник був учасником справи №5015/3350/12 (третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)"), розгляд якої зупинявся до вирішення справи № 9/41;

- апеляційний господарський суд не надав належної оцінки доводам про наявність довіреності від 01.07.2019, якою фірма "ІСМ Менеджмент ГмбГ" уповноважила та призначила даним документом Лесю-Рому Кравченко дійсною та законною Повіреною фірми "ІСМ Менеджмент ГмбГ" вчиняти усі або будь-які з дій, перелічених нижче, зокрема, представляти інтереси фірми в усіх судових органах України з усіма правами, вчиняти від імені фірми дії, які на думку Лесі-Роми Кравченко буде необхідно чи доцільно вчинити у зв`язку з веденням справ "Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ) або сприяти виконанню таких. Тобто під час розгляду справи Господарським судом Львівської області № 9/41 Кравченко Л.-Р.С. , як генеральний директор відповідача, ("Українсько-німецького спільного підприємства в формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)") одночасно представляла фірму "ІСМ Менеджмент ГмбГ" (апелянта у цій справі) на підставі довіреності від 01.07.2019 при переході права власності на спірне майно;

- суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам стосовно того, що скаржник до моменту виходу у 2021 році був учасником (засновником) товариства відповідача з 2009 року з часткою в розмірі 99%, а тому обізнаний щодо правового статусу спірного майна. При цьому, суд апеляційної інстанції, встановивши, що скаржник набув право власності на спірне майно через вихід та виведення останнього із складу учасників відповідача, залишив поза увагою встановлення тих обставин, чи здійснював він, будучи учасником відповідача вплив на діяльність останнього;

- не спростовано судом апеляційної інстанції і доводів прокурора та позивачів, що навіть якщо враховувати, як зазначає скаржник, йому стало відомо про результати розгляду справи №9/41 з моменту ознайомлення з текстом рішення 13.07.2022, втім апеляційну скаргу подано з пропуском строку (строк закінчився 02.08.2022, апеляційну скаргу подано 02.09.2022), строк пропущено без поважних причин.

Враховуючи вказівки Верховного Суду, судом апеляційної інстанції встановлено, що основним арґументом клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження є ознайомлення його зі змістом оскаржуваного рішення з відкритих джерел сайту "Судова влада України" та Єдиного державного реєстру судових рішень 13.07.2022.

Проте, як встановив суду апеляційної інстанції, скаржник не надав суду жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування вказаної обставини та не довів, що дізнався про оскаржуване рішення саме 13.07.2022.

Водночас, суд апеляційної інстанції критично оцінив доводи скаржника про те, що він дізнався про оскаржуване судове рішення саме 13.07.2022, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що представник ІСМ Менеджмент ГМБХ Леся Кравченко, яка одночасно була генеральним директором відповідача у цій справі, приймала участь у розгляді справ №№5015/3350/12, 9/41.

Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначив, що навіть якщо враховувати, що апелянт дізнався про оскаржуване рішення 13.07.2022, то з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції він звернувся лише 02.09.2022, тобто з пропуском строку, визначеного статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи скаржника про те, що в цей період ним було подано касаційну скаргу, оскільки подання касаційної скарги не перериває та не зупиняє перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення. До того ж, Верховним Судом було відмовлено у відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41, оскільки ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) не наділене правом на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 у справі №9/41.

На доводи касаційної скарги щодо збройної агресії російської федерації та запровадження військового стану колегія суддів зазначає наступне.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22).

Однак, скаржник у касаційній скарзі не наводить жодних конкретних обставин, які б свідчили про відсутність у нього можливості, у зв`язку із введенням воєнного стану, звернутися вчасно до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Водночас, скаржник, посилаючись у касаційній скарзі на те, що до 20.06.2022 було обмежено загальний доступ до ЄДРСР, також не наводить того, як зазначені обставини позбавили його можливості звернутися вчасно до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, беручи до уваги те, що за його доводами він дізнався про оскаржуване рішення 13.07.2022.

Разом з тим, інші доводи скаржника фактично зводяться до заперечень обставин, встановлених судом апеляційної інстанції.

Суд зазначає, що апеляційним судом надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, з огляду на конкретні обставини даної справи, дійшов заснованого на правильному застосуванні пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) на рішення суду першої інстанції.

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) необхідно повідомляти про розгляд даної справи виключно відповідно до положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Суд зазначає наступне.

Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (стаття 1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах).

Відповідно до статті 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Верховний Суд, у постановах від 24.01.2018 у справі № 910/8543/17, від 16.04.2018 у справі № 904/6151/16, від 18.04.2018 у справі № 904/6152/16, від 30.10.2019 у справі № 910/6391/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3047/17, від 12.03.2020 у справі № 910/28827/15, від 12.04.2021 у справі № 910/348/19, від 26.04.2022 у справі № 431/4201/15-ц, від 28.09.2023 у справі № 910/12545/20, сформував висновок, що вказана норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі (а не позивачем чи третьою особою), про наявність справи, яка розглядається судом, для надання особі можливості вжиття заходів захисту, а саме, належного ознайомлення зі справою та вимогами інших сторін, підготовки власної позиції, доказів, доводів та міркувань тощо. Положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки відповідача. Тобто застереження, які викладені у статті 15 Конвенції стосуються лише відповідача.

У справі, що переглядається, Компанія ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) не набула статусу учасника справи.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/5257/21, від 23.05.2022 у справі № 905/1060/21, від 29.04.2022 у справі № 905/830/21, від 15.05.2023 у справі № 914/86/22, сформовано висновок, що в Україні існує усталена судова практика, відповідно до якої судові документи можуть не відправлятися за кордон для вручення у разі, якщо іноземна юридична особа має представника на території України, призначеного відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, або має офіційне представництво на території України.

Компанію ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) в суді касаційної інстанції представляє Оприско М. В., згідно з наданим ордером серія ВС № 1310519 від 14.09.2024 він діє на підставі договору про надання правової допомоги № 1-2005/24-г від 20.05.2024. Договором повноваження адвоката не обмежуються. Зазначений представник також представляв інтереси скаржника в суді апеляційної інстанції. Тобто Компанія ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) має представника на території України, призначеного відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, Суд відхиляє аргументи скаржника про те, що ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) необхідно повідомляти про розгляд даної справи виключно відповідно до положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України).

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваної ухвали.

6. Розподіл судових витрат

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 9/41 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець