Постанова

від 20.12.2007 по справі 31/447

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/447

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.12.2007                                                                                           № 31/447

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача          Карповська Л.В.,

 від відповідача          не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.10.2007

 у справі № 31/447  

 за позовом                               Державного підприємства Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів

 до                                                   Дочірнього підприємства "Інтерзв"язок"

 про                                                  визнання договору недійсним та повернення авансу

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору №150206/ПК-1 від 15.02.2006, укладеного між сторонами, недійсним з моменту його укладення, та про стягнення з відповідача на користь позивача 8379,72 грн., перерахованих позивачем на виконання вказаного договору.

Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив задовольнити позов у частині визнання недійсним договору, а позовні вимоги щодо повернення грошових коштів залишити без розгляду для подальшого врегулювання сторонами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2007 у справі № 31/447 позов задоволено частково. Розірвано договір № 150206/ПК-1 від 15.02.2007, укладений між сторонами по справі з ініціативи замовника. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позов про стягнення 8 379,72 грн. залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати в частині розірвання договору та прийняти нове рішення в цій частині, яким визнати договір недійсним з моменту укладення.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне:

15.02.2006 між сторонами було укладено договір № 150206/ПК-1, згідно умов якого, позивач, як замовник, доручив, а відповідач, як виконавець, прийняв на себе розробку Технічного завдання по розділах Робочого проекту на об'єкті позивача щодо створення виробництва голографічних захисних елементів на існуючих виробничих площах другого поверху формного корпусу за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання обов'язків за цим договором.

Платіжним дорученням № 1401 від 23.03.2006 позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 8 379,72 грн. на виконання п. 2.2 договору.

Оспорюваний договір між сторонами був укладений у зв'язку з листом відповідача від 07.02.2006, в якому містилась пропозиція укласти договір на розробку Технічного завдання замовника для прискорення виконання проектних робіт з реконструкції 2-го поверху формного корпусу.

Одностадійний робочий проект по створенню виробництва голографічних захисних елементів на площах позивача відповідач зобов'язувався розробити відповідно до договору № 260106/75 від 26.01.2006, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Отже, розроблення Технічного завдання та Робочого проекту здійснювалось з метою створення виробництва голографічних захисних елементів на площах другого поверху формного корпусу позивача.

Згідно висновку фахівців Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України від 06.08.2007, зробленого за результатами експертизи проекту виробництва голографічних захисних елементів, розмістити та здійснити монтаж голографічного обладнання неможливо у зв'язку з високим рівнем вібрацій, які спричинені близьким розташуванням трамвайної колії біля підприємства та наявністю значної кількості поліграфічного обладнання на підприємстві позивача.

Позивач посилається на те, що чинним законодавством, яке регулює відносини сторін у сфері проектної діяльності, розробка технічного завдання не передбачена; неможливість створення виробництва голографічних захисних елементів на вказаних площах позивача тягне неможливість використання позивачем у подальшому Технічного завдання за цільовим призначенням ні на стадії розроблення одностадійного робочого проекту, ні у подальшому створенні виробництва голографічних захисних елементів.

Позивач зазначає, що відповідач умисно ввів його в оману шляхом замовчування факту відсутності необхідності розробки Технічного завдання та, відповідно, необхідність укладання спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ч.1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що складання, розробка завдання на проектування передбачені чинним законодавством і відповідно передпроектними роботами з питань розробки даного робочого проекту, тому укладання спірного договору за пропозицією виконавця проводилось сторонами у встановленому законом порядку.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки предметом оспорюваного договору є розробка Технічного завдання по розділах робочого проекту відповідно із завданням на проектування одностадійного робочого проекту на об'єкті позивача, а не розробка завдання на проектування.

В той же час, завдання на проектування є додатком № 1 до договору № 260106/75 від 26.01.2006 про розробку одностадійного робочого проекту.

Державними будівельними нормами України А.2.2-3-2004, затвердженими наказом Держбуду України від 20.01.2004 № 8, не передбачено в складі одностадійного робочого проекту розробку Технічного завдання.

Отже, позивачем доведено, що відповідач умисно ввів позивача в оману шляхом замовчування факту відсутності необхідності розробки технічного завдання, яке є предметом оспорюваного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонам було відомо про наявність і трамвайної колії перед об'єктом, і про наявність поліграфічного інженерно-технічного обладнання, з чого можна було зробити висновок про неможливість виконання виробництва.

Проте, обізнаність відповідача про наявність трамвайної колії та поліграфічного обладнання, як фахівця у галузі будівництва та особи, яка має ліцензію Державного комітету України з будівництва та архітектури на виконання проектних робіт, на відміну від позивача, свідчить про те, що він повинен був передбачити неможливість використання Технічного завдання за цільовим призначенням.

Стосовно дострокового розірвання оспорюваного договору необхідно зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Ні позовна заява, ні уточнені позовні вимоги, як і матеріали справи в цілому не містять клопотання позивача про захист його прав та інтересів шляхом дострокового розірвання договору. Матеріали справи також не містять попереднього листування сторін, які, як вказує суд першої інстанції, безумовно свідчать про ініціативу замовника щодо дострокового розірвання договору.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, розірвавши оспорюваний договір.

Враховуючи те, що є підстави для визнання договору № 150206/ПК-1 від 15.02.2006 недійсним згідно ст. 230 ЦК України, позов в цій частині обґрунтований та підлягає задоволенню.

Майнові позовні вимоги щодо стягнення 8379,72 грн. суд першої інстанції залишив без розгляду, з чим погодився позивач, тому рішення в цій частині не оскаржується.

За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства Поліграфічного комбінату “Україна” по виготовленню цінних паперів підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2007 у справі № 31/447 – частковому скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства Поліграфічного комбінату“Україна” по виготовленню цінних паперів задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2007 у справі № 31/447 скасувати частково, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

“Визнати договір № 150206/ПК-1 від 15.02.2007, укладений між Державним підприємством Поліграфічним комбінатом “Україна” по виготовленню цінних паперів (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, код ЄДРПОУ 16286441) та Дочірнім підприємством “Інтерзв'язок” (м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б, код ЄДРПОУ 30861947) недійсним з моменту укладення.”.

В іншій частині рішення залишити без змін.

3.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Інтерзв'язок” (м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б, код ЄДРПОУ 30861947) на користь Державного підприємства Поліграфічного комбінату “Україна” по виготовленню цінних паперів (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, код ЄДРПОУ 16286441), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4.          Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5.          Матеріали справи № 31/447 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 25.12.07 (відправлено)