Постанова

від 20.01.2025 по справі 904/2118/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2118/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: не приєднався (акт);

від відповідача: Курченко В.І., директор (в залі суду);

від відповідача: адвокат Мерцалов М.Ю. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЕЦ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 (суддя Юзіков С.Г., повний текст якої підписаний 11.11.2024) у справі №904/2118/18

за позовом Павлоградської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЕЦ"

про зобов`язання вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 у справі №904/2118/18 - відмовлено відповідачу у задоволенні заяви від 02.07.2024 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі № 904/2118/18 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі № 904/2118/18 - залишено в силі.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАРЕЦ", в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на наступне: відповідно до виписки з рішення №107 від 13.02.1997 виконавчий комітет Павлоградської міської ради народних депутатів, розглянувши заяву малого підприємства «ЕЛЕКСИР», вирішило надати земельну ділянку під установку торгівельних павільйонів саме малому приватному підприємству «ЕЛЕКСИР»;

-договором від 04 травня 1997 року між ООО «Велия» та МЧП фірма «ЕЛЕКСИР» було узгоджене будівництво торгівельного павільйону;

-11 грудня 1997 року за №991 складено АКТ «про закінчення будівельних робіт та введення в експлуатацію торгівельного павільйону» узгоджений з керуючим справами виконкома. Відповідно до цього акту комісія складалася з різних гілок місцевої влади;

-до цього ж надавався ситуаційний план.

На підставі вище наведених документів, торгівельний павільйон було збудовано і введено в експлуатацію малим приватним підприємством «ЕЛЕКСИР». Документи які свідчать, що даний торгівельний павільйон передано, продано, подаровано ТОВ «ЛАРЕЦ» або іншим особам відсутні.

01.11.2015 КП "Управління ринками" Павлоградської міської ради уклало договір оренди (найму) з ТОВ "Ларец" за адресою вул. Горького, б/н, м. Павлоград. За підписаним договором КП "Управління ринками" передало ТОВ "Ларец" бетонно - асфальтне покриття в оренду до 30.10.2018.

Також даний факт підтверджено і Актом прийому-передачі де чітко зазначено, що в оренду передано бетонно-асфальтне покриття.

Бетонно - асфальтне покриття перебувало у користуванні ТОВ «ЛАРЕЦ» до 30.10.2018, але торгівельний павільйон збудований і введений в експлуатацію малим приватним підприємством «ЕЛЕКСИР».

Рішенням суду від 14.07.2021, суд фактично зобов`язує Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАРЕЦ виконати незаконні дії, а саме: демонтувати торгівельний павільйон, який належить малому приватному підприємству «ЕЛЕКСИР».

Апелянт вважає, що наявність даних документів є істотною обставиною, оскільки по сьогоднішній час торгівельний павільйон залишається належним малому приватному підприємству «ЕЛЕКСИР» і з цього випливає, що ТОВ «ЛАРЕЦ» є неналежним відповідачем по справі.

На час розгляду справи ТОВ «ЛАРЕЦ» про існування даних документів не було відомо.

В даному випадку було вирішено питання щодо майна, яке фактично не належить ТОВ «ЛАРЕЦ» чим було порушено право «ЕЛЕКСИР».

Позивач у відзиві просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЕЦ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 по справі № 904/2118/18 відхилити, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 по справі № 904/2118/18 - залишити без змін.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.11.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Дармін М.О.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 27.11.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

04.11.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 05.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЕЦ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 у справі №904/2118/18; розгляд справи призначено на 20.01.2025.

25.12.2024 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судове засіданні 20.01.2025 представник позивача Голубкіна Д.В. на зв`язок не вийшла, про що складено Акт щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 20.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 по справі № 904/2118/18 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРЕЦ» звільнити шляхом демонтажу торгівельного павільйону за свій рахунок, та повернути Павлоградській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, по вул. Горького, б\н площею 0,0050 га, кадастровий номер 1212400000:02:035:0157.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2021 по справі № 904/2118/18 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларец» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі №904/2118/18 залишено без змін.

02.07.2024 від Відповідача (Боржника) до господарського суду надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, мотивована тим, що Боржникові стало відомо, що Павлоградською міською радою направлено Курченко С.П. запрошення на комісію з визначення та відшкодування збитків власнику земельної ділянки - територіальній громаді міста Павлоград заподіяних внаслідок використання земельної ділянки комунальної власності з порушенням законодавства. Земельна ділянка кадастровий номер 1212400000:02:035:0157, саме та ділянка, яку зобов`язали звільнити Боржника.

В якості нововиявлених обставин до заяви доданоЛист виконавчого комітету Павлоградської міської ради №1651/0/2-24 від 24.05.2024.

03.07.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2118/18, Боржника зобов`язано протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без руху, усунути недоліки заяви, а саме: надати докази існування обставин, які зазначені в листі Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 1651/0/2-24 від 24.05.2024, на час розгляду даної справи.

19.07.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2118/18 повернуто Відповідачу заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами і додані до неї документи без розгляду, у зв`язку з неусуненням недоліків заяви у строк, встановлений судом, тобто не надано доказів існування обставин, які зазначені в листі Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 1651/0/2-24 від 24.05.2024, на час розгляду даної справи.

23.07.2024 відповідачем подано заяву, до якої додано:

- Договір купівлі - продажу торгівельного кіоска від 01.11.2018;

- Виписку з рішення комітету Павлоградської міської ради народних депутатів № 991 від 11.12.1997.

29.07.2024 Відповідачем подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2024 у справі №904/2118/18, в якій просить скасувати Ухвалу від 19.07.2024 та направити на новий розгляд.

05.09.2024 Відповідачем подано заяву, до якої додано документи, які «нібито вважалися знищеними»:

- Акт про закінчення виконання будівельних робіт та вводу в експлуатацію торгівельного павільйону по вул. Горького, район центрального ринка, площею 0, 0047 га;

- Договір про будівництво торгівельного павільйону від 04.06.1997, укладений між МПП ФІРМА «ЕЛІКСІР» (код 20227711) та ТОВ «ВЕЛИЯ» (23938453).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2024 скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2024, справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

06.11.2024 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2118/18 - відмовлено Відповідачу у задоволенні заяви від 02.07.2024 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі № 904/2118/18 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі № 904/2118/18 - залишено в силі.

Місцевий господарський суд з доводами відповідача, наведеними у заяві, не погодився та відмовив у задоволенні заяви про перегляд заяви за нововиявленими обставинами.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що обставини, на які посилається заявник не можуть бути визначені нововиявленими фактами, а переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Суд взяв до уваги, що господарська діяльність ведеться на власний ризик, суд не приймає позицію Заявника, що документи за 1997 рік на підприємстві знайшли лише зараз. Відповідач повинен був належно вести облік документів, і не подання таких документів на стадії вирішення спору є його відповідальністю, як власника цих документів. При цьому, суд врахував, що як керівником ТОВ "Ларец", так і МПП "Еліксір" була ОСОБА_1 . Крім того, з наданих документів не можна зробити однозначного висновку, що павільйон, який належить ТОВ "Ларец" і МПП "Еліксір", є одним і тим самим об`єктом. Запрошення міською радою ОСОБА_2 у 2024 році на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власнику землі територіальній громаді м. Павлоград, стосовно земельної ділянки кадастровий номер 1212400000:02:035:0157, на може свідчити про зайняття наведеною особою зазначеної спірної ділянки на момент ухвалення рішення у справі №904/2118/18.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та критично ставиться до доводів апеляційної скарги з огляду на наступне.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 вказаної норми унормовано підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, такими підставами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин у розумінні вказаних положень ГПК України є одночасна наявність таких чотирьох умов: (1) їх існування на час розгляду справи; (2) ці обставини не були встановлені судом, хоча повинні були бути встановлені; (3) ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; (4) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало би наслідком ухвалення іншого судового рішення, ніж те, яке прийнято).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення (постанова Верховного Суду від 12.04.2022 у справі №904/3923/20).

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна або викладення іншої (протилежної) правової позиції суду у подібних правовідносинах в інших справах.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 27.08.2019 у справі №920/1077/16, від 19.05.2020 у справі №910/19793/14 та від 07.10.2020 у справі №922/1026/19 та від 19.01.2022 у справі №910/14476/19.

Перегляд рішення у справі, яке набрало законної сили, без наявності достатніх підстав, зокрема у силу помилкового віднесення обставин до нововиявлених, суперечить принципу правової визначеності.

Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом «правової визначеності» та «правом на справедливий суд», але останній (з урахуванням того ж принципу «правової визначеності», в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет.

У Рішенні від 18.06.2020 №5-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що однією з вимог принципу верховенства права (правовладдя) є вимога юридичної визначеності (як принцип); принцип юридичної визначеності є істотно важливим у питаннях дієвості верховенства права (правовладдя) (абзац перший підпункту 2.1.1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про правотворчу діяльність» верховенство права, включає в себе, зокрема, принципи юридичної визначеності, законності, запобігання зловживанню повноваженнями, рівності перед законом та недискримінації, доступу до правосуддя.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд із прав людини у цьому контексті зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує правовладдя як складову частину спільної спадщини Договірних Держав; одним із основоположних аспектів правовладдя є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного розв`язання спору судами їхнє рішення не можна ставити під сумнів (рішення у справі «Brumarescu v. Romania» [GC], заява №28342/95, п. 61)

Крім того, у пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява №24465/04) ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/39, пункт 52; рішення у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним (рішення у справі «Pravednaya v. Russia» № 69529/01, пп.27, 28).

Колегією суддів встановлено, що Господарським судом Дніпропетровської області у рішенні від 14.07.2021 та Центральним апеляційним господарським судом від 22.11.2021, справа № 904/2118/18 встановлено, матеріалами справи підтверджено, що заперечення та докази відповідача суд обґрунтовано не прийняв, оскільки договір купівлі-продажу торгівельного кіоску від 01.11.2018 не може вплинути на вирішення даного спору, з урахуванням того, що сторонами наведеного правочину виступають фізичні особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; ТОВ "Ларец" не є стороною договору, при цьому, продане майно не має ідентифікуючих ознак, крім площі (47 м2) та того, що він розташований в районі центрального ринка на вул. Горького. Однак, спірна земельна ділянка має кадастровий номер.

На підставі фактів встановлених судом у рішенні від 14.07.2021 та постанові від 22.11.2021 щодо договору купівлі-продажу торгівельного кіоску від 01.11.2018, площею 47 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Павлоград, вул. Горького (р-н центрального ринку), укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виконавчим комітетом позивача кожній стороні договору були направлені листи від 24.05.2024. З метою встановлення законності підстав укладення вищезазначеного договору їх було запрошено прибути 07.06.2024 о 10:00 на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власнику землі - територіальній громаді міста Павлоград.

24.06.2024 Виконавчим комітетом позивача було отримано запит від адвоката Мерцалова М.Ю., в якому вимагалось повідомити про результати прийнятого рішення 07.06.2024 комісією з визначення та відшкодування збитків власнику землі по відношенню до ОСОБА_2 .

Виконавчим комітетом позивача 28.06.2024 надано відповідь, в якій зазначено, що у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 з невідомих для комісії причин на засідання 07.06.2024 комісії з визначення та відшкодування збитків власнику землі - територіальній громаді міста Павлоград, дане питання було знято з переліку питань та про дату та час наступного засідання комісії буде повідомлено додатково.

Також, Господарським судом Дніпропетровської області в ухвалі від 07.06.2021 у справі №904/2118/18 встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.05.2024 від Боржника надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, мотивована тим, що Боржникові стало відомо про існування рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради народних депутатів. У виписці з рішення йдеться про затвердження актів введення в експлуатацію торгівельних павільйонів на території міста Павлоград приватним підприємствам та підприємцям, зокрема Малому приватному підприємству фірма "Елексир" акт введення в експлуатацію торгівельного павільйону площею 47,0 кв.м, розташованого по вул. Горького, в районі центрального ринку, з присвоєнням реєстраційного номеру - 15.

Відповідно до виписки із рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради народних депутатів від 11.12.1997 № 991, МПП фірмі "Елексир" затверджено акт введення в експлуатацію торговельного павільйону площею 47,0 кв.м, розташованого по вул. Горького, в районі центрального ринку, з присвоєнням реєстраційного номера - 15.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань вбачається, що на момент прийняття рішення у даній справі -14.07.2021, Курченко І.В. була директором обох наведених товариств (ТОВ "Ларец" та МППФ "Елексир") та, будучи директором МПП фірма "Елексир", мала знати про існування даного рішення. Відповідно, мала знати про наведене рішення, як і директор ТОВ "Ларец".

Щодо посилань скаржника на те, що ТОВ «ЛАРЕЦ» є належним відповідачем у справі.

Відповідач є належним відповідачем, оскільки справа № 904/2118/18 стосується торгівельного павільйону, що розташований на земельній ділянці, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, по вул. Горького, б\н площею 0,0050 га, кадастровий номер 1212400000:02:035:0157.

Дніпровським окружним судом у рішенні від 26 лютого 2019 року, справа №0440/5596/18, встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2015 між Комунальним підприємством «Управління ринками» Павлоградської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю «Ларец» було укладено договір оренди №14, на підставі якого ТОВ «Ларец» строком до 30.10.2018 набуло право оренди земельної ділянки кадастровий номер №1212400000:02:035:0157, площею 0,0050 га, розташованої в районі центрального ринку по вулиці Горького міста Павлоград Дніпропетровської області, призначеної для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Право постійного користування вказаною земельною ділянкою КП «Управління ринками» підтверджується Рішенням 56 сесії VI скликання Павлоградської міської ради №1757-56/ VI від 15.09.2015 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та про надання земельних ділянок у власність (користування)».

20.03.2018 у відповідності з підпунктом 1.2 пункту 1 Рішення 35 сесії VII скликання Павлоградської міської ради від 20.03.2018 №1124-35/VII «Про припинення права користування земельними ділянками» право постійного користування КП «Управління ринками» земельною ділянкою кадастровий номер №1212400000:02:035:0157 було припинене та встановлено обов`язок повернути вказану земельну ділянку Павлоградській міській раді у строк до 01.05.2018.

Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 22.11.2021, справа № 904/2118/18, встановлено: « як вбачається з акту обстеження земельної ділянки від 03.05.2018, комісією з перевірки використання земельних ділянок, встановлено, що на спірній земельній ділянці розташований торгівельний павільйон, в якому ведеться господарська діяльність, а отже, земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, а умови рішення від 20.03.2018 № 1124-35/VII не виконані, а тому колегія суддів також погоджується з висновкам суду першої інстанції про зобов`язання відповідача здійснити демонтаж торгівельного павільйону, розташованого на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Доводи апелянта про недоведеність здійснення саме відповідачем господарської діяльності у спірному торгівельному павільйоні, або належності саме відповідачу даного павільйону, є неспроможними з огляду на наступне.

Дійсно, судом встановлено, що відповідачем надана довідка про не перебування у нього на балансі кіоску площею 47 м2, та договір купівлі-продажу торгівельного кіоску від 01.11.2018 року, за умовами якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 придбав кіоск площею 47 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Разом з цим, оцінюючи надані докази, суд першої інстанції зазначив, що довідка є одностороннім документом зацікавленої сторони, до того ж, перевірка належного ведення бухгалтерського обліку Відповідача не є предметом доказування при вирішенні даного спору. Щодо договору купівлі-продажу торгівельного кіоску від 01.11.2018, то він також не може вплинути на вирішення даного спору, оскільки сторонами наведеного правочину виступають фізичні особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ТОВ "Ларец" не є стороною договору, при цьому, продане майно не має ідентифікуючих ознак, крім площі (47 м2) та того, що він розташований в районі центрального ринка на вул. Горького».

Отже, вищезазначені твердження відповідача є безпідставними та такими, що спростовуються встановленими раніше судами фактами.

Надані скаржником документи у якості доказів, що повинні підтверджувати нововиявлені обставини не відповідають вимогам п.1 ч.2 ст.320 ГПК України та п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 321 ГПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені відповідачем обставини не є нововиявленими у розумінні Господарського процесуального кодексу України, а фактично є новими доказами вчасно не поданими відповідачем при первісному розгляді справи, що свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Поданням відповідної заяви заявник фактично намагається здійснити переоцінку доказів і обставин справи, вже встановлених судом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а тому ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 у справі №904/2118/18 слід залишити без змін.

У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЕЦ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 у справі №904/2118/18 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 у справі №904/2118/18 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЕЦ" за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 22.01.2025.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяМ.О. Дармін

Суддя Т.А. Верхогляд