Постанова

від 02.04.2025 по справі 904/2118/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/2118/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Зуєва В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЕЦ»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2025 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий), Дармін М.О., Верхогляд Т.А.)

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 (суддя Юзіков С.Г.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЕЦ» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021

у справі № 904/2118/18

за позовом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЕЦ»

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Павлоградська міська рада Дніпропетровської області (далі - Павлоградська міська рада) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЕЦ» (далі - ТОВ «ЛАРЕЦ»), у якому просила зобов`язати відповідача звільнити шляхом демонтажу торгівельного павільйону за рахунок останнього та повернути раді самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Горького, б/н площею 0,0050 га, кадастровий номер 1212400000:020350157.

Позовні вимоги обґрунтовано обставинами зайняття відповідачем земельної ділянки з порушенням законодавства.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2021, позов задоволено; зобов`язано ТОВ «ЛАРЕЦ» звільнити шляхом демонтажу торгівельного павільйону за свій рахунок та повернути Павлоградській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, по вул. Горького, б/н площею 0,0050 га, кадастровий номер 1212400000:02:035:0157; стягнуто з ТОВ «ЛАРЕЦ» на користь Павлоградської міської ради 1 762,00 грн витрат зі сплати судового збору.

18.08.2021 на виконання рішення суду видано накази.

02.07.2024 ТОВ «ЛАРЕЦ» подало до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021.

Заяву обґрунтовано тим, що Павлоградською міською радою на адресу ОСОБА_1 направлено лист із запрошенням на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власнику земельної ділянки - територіальній громаді міста Павлограда, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки комунальної власності з порушенням законодавства. Земельна ділянка з кадастровим номером 1212400000:02:035:0157 є саме тією земельною ділянкою, яку суд зобов`язав звільнити відповідача. Посилаючись на ці обставини, ТОВ «ЛАРЕЦ» вважає, що позивач фактично визнає, що земельна ділянка та торгівельний павільйон, який зобов`язали відповідача демонтувати, належить Курченку С.П., тому товариство є неналежним відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024, залишеною без мін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2025, відмовлено ТОВ «ЛАРЕЦ» у задоволенні заяви від 02.07.2024 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі № 904/2118/18. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі № 904/2118/18 залишено в силі.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2025 року ТОВ «ЛАРЕЦ» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого абз. 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 904/2118/18 за касаційною скаргою ТОВ «ЛАРЕЦ» на зазначені судові рішення; постановлено здійснити перегляд цих судових рішень без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом позову у цій справі є вимога Павлоградської міської ради про зобов`язання ТОВ «ЛАРЕЦ» звільнити шляхом демонтажу торгівельного павільйону за рахунок останнього та повернути раді самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Горького, б/н площею 0,0050 га, кадастровий номер 1212400000:020350157, яка зайнята відповідачем з порушенням законодавства.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив з мотивів доведеності позовних вимог.

При цьому суди виходили із таких встановлених фактичних обставин справи.

Земельна ділянка площею 0,0050 га, яка розташована на території м. Павлограда по вул. Горького, б/н належить на праві власності територіальній громаді міста.

Рішенням 56 сесії VI скликання Павлоградської міської ради від 15.09.2015 № 1757-56/УІ «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та про надання земельних ділянок у власність (користування)» затверджено проект землеустрою КП «Управління ринками» Павлоградської міської ради (ідентифікаційний код 31080877) на вул. Горького, б/н, площею 0,0050 га, кадастровий номер 1212400000:02:035:0157 та надано КП «Управління ринками» земельну ділянку (КВЦПЗ) - 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі із земель міської ради в постійне користування.

Набувши права користування земельною ділянкою, КП «Управління ринками» Павлоградської міської ради уклало договір оренди (найму) № 14 від 01.11.2015 з ТОВ «ЛАРЕЦ» за адресою вул. Горького, б/н, м. Павлоград, за яким передало ТОВ «ЛАРЕЦ» майно, а саме бетонно - асфальтне покриття в оренду до 30.10.2018. Відповідно до пункту 9.1 договору його може бути достроково в односторонньому порядку розірвано на вимогу орендодавця.

21.02.2018 КП «Управління ринками» звернулося до Павлоградської міської ради з заявою про припинення права користування земельною ділянкою на вул. Горького, б/н, площею 0,0050 га, кадастровий номер 1212400000:02:035:0157.

Рішенням 35 сесії VII скликання Павлоградської міської ради від 20.03.2018 № 1124-35/УІІ «Про припинення права користування земельними ділянками» у КП «Управління ринками» Павлоградської міської ради була вилучена земельна ділянка по вул. Горького, б/н, площею 0,0050 га, кадастровий номер 1212400000:02:035:0157 за умовою її звільнення до 01.05.2018 року.

29.03.2018 право постійного користування земельною ділянкою припинено, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

05.04.2018 КП «Управління ринками» направило на юридичну адресу ТОВ «ЛАРЕЦ» повідомлення № 424 від 05.04.2018, акт прийому-передачі від 29.03.2018 та додаткову угоду № 1 до договору оренди (найму) № 14 від 01.11.2018, за змістом якого з урахуванням рішення від 20.03.2018 №1124-35/VII та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29.03.2018 договір оренди (найму) № 14 від 01.11.2015, укладений КП «Управління ринками» Павлоградської міської ради з ТОВ «ЛАРЕЦ», втратив чинність, тому товариству до 01.05.2018 потрібно звільнити земельну ділянку.

Як свідчить акт обстеження земельної ділянки від 03.05.2018, комісією з перевірки використання земельних ділянок встановлено, що на спірній земельній ділянці розташований торгівельний павільйон, в якому ведеться господарська діяльність, а отже земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, а умови рішення від 20.03.2018 № 1124-35/VII не виконані.

Суди встановили, що ТОВ «ЛАРЕЦ», одержавши за актом від 01.11.2015 не земельну ділянку, а майно (бетонно - асфальтне покриття), не надав суду доказів повернення майна, яке знаходиться на зазначеній земельній ділянці за відповідним актом КП «Управління ринками» або Павлоградській міській раді.

Отже, встановлені судом обставини самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки стали підставою для задоволення позову.

ТОВ «ЛАРЕЦ» заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обґрунтувало, зокрема тим, що торгівельний павільйон, який знаходиться на спірній земельній ділянці, відповідачу не належить, тому він є неналежним відповідачем у цій справі.

На підтвердження обставин, які заявник вважає нововиявленими, ТОВ «ЛАРЕЦ» надано суду: лист виконавчого комітету Павлоградської міської ради №1651/0/2-24 від 24.05.2024, договір купівлі - продажу торгівельного кіоска від 01.11.2018, виписку з рішення комітету Павлоградської міської ради народних депутатів № 991 від 11.12.1997, а також подано документи, які «нібито вважалися знищеними»: акт про закінчення виконання будівельних робіт та вводу в експлуатацію торгівельного павільйону по вул. Горького, район центрального ринка, площею 0,0047 га; договір про будівництво торгівельного павільйону від 04.06.1997, укладений між МПП Фірма «Еліксір» та ТОВ «Велия».

Павлоградська міська рада заперечила проти зави про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, послалася на безпідставність вимог цієї заяви, а також на відсутність нововиявлених обставин, які є підставою для перегляду рішення суду. Також позивач зазначив про виконання рішення суду, про що державним виконавцем складено акт.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, у задоволенні заяви ТОВ «ЛАРЕЦ» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовив і мотивував таке рішення тим, що обставини, на які посилається заявник не можуть бути визначені нововиявленими фактами, а переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «ЛАРЕЦ» зазначає, зокрема, що судом при вирішенні заяви порушено норми процесуального права та не враховано, що всі зазначені відповідачем факти та обставини вказують на те, що рішенням суду від 14.07.2021 у справі № 904/2118/18 Господарський суд Дніпропетровської області фактично змусив відповідача виконати незаконні дії, а саме провести демонтаж торгівельного павільйону, який належав іншої юридичній особі. Не визнавши нововиявленими зазначені та доведені в заяві істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі відповідачу на час розгляду справи, суди першої та апеляційної інстанцій порушили пункт 1 частини 2 статті 320 ГПК та частину 1 статті 86 ГПК щодо оцінки доказів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі розгляду справи судом касаційної інстанції, виходить із такого.

Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами визначено положеннями статті 320 ГПК, відповідно до яких рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (частина 1 у редакції, на час подання заяви). Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (частина 2).

У частинах 4 і 5 статті 320 ГПК передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Отже, нововиявленими обставинами є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними та допустимими доказами. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, істотність цих обставин для розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020 у справі № 916/24/17).

Таким чином, обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами. Водночас дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії»). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.06.2011 у справі «Желтяков проти України»).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії»).

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що обставини, на які посилається заявник не можуть бути визнані нововиявленими фактами. При цьому судом взято до уваги, що господарська діяльність суб`єктом господарювання ведеться на власний ризик, тому суд не визнав обґрунтованими доводи відповідача про те, що відповідні документи за 1997 рік на підприємстві знайшли тільки на даний час, оскільки за висновками суду відповідач повинен був належно вести облік документів і не подання таких документів на стадії вирішення спору є його відповідальністю. Також судом враховано те, що ОСОБА_2 була керівником як ТОВ «ЛАРЕЦ», так і МПП «Еліксір». Крім того, за висновками суду, з наданих документів не можна зробити однозначного висновку, що павільйон, який належить ТОВ «ЛАРЕЦ» і МПП «Еліксір», є одним і тим самим об`єктом. Запрошення міською радою Курченка С.П. у 2024 році на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власнику землі - територіальній громаді м. Павлограда, стосовно земельної ділянки кадастровий номер 1212400000:02:035:0157 не може свідчити про зайняття наведеною особою зазначеної спірної ділянки на момент ухвалення рішення у справі № 904/2118/18.

Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що ТОВ «ЛАРЕЦ» є належним відповідачем, оскільки справа № 904/2118/18 стосується торгівельного павільйону, розташованого на земельній ділянці за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, по вул. Горького, б\н площею 0,0050 га, кадастровий номер 1212400000:02:035:0157, що у тому числі була об`єктом оренди за договором від 01.11.2015 № 14, укладеним між Комунальним підприємством «Управління ринками» Павлоградської міської ради і ТОВ «ЛАРЕЦ». Такі обставини встановлено також і рішенням Дніпровського окружного суду від 26.02.2019 в адміністративній справі № 0440/5596/18.

Судом відхилено посилання відповідача на довідку про не перебування у товариства на балансі кіоску площею 47 кв. м та договір купівлі-продажу торгівельного кіоску від 01.11.2018, за умовами якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбав кіоск площею 47 кв. м по вулиці Горького (район центрального ринку) у місті Павлоград, оскільки, за висновками суду, довідка є одностороннім документом зацікавленої сторони, а договір купівлі-продажу торгівельного кіоску від 01.11.2018 не може вплинути на вирішення цього спору, позаяк сторонами наведеного правочину виступають фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ТОВ «ЛАРЕЦ» не є стороною договору, а продане майно не має ідентифікуючих ознак, крім площі (47 кв. м) та його розташування в районі центрального ринку на вул. Горького.

Суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини, на які послався відповідач як на нововиявлені, дійшли обґрунтованого висновку, що ці обставини за своїми ознаками не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення, оскільки не мають істотного значення для розгляду цієї справи, вони не є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у цій справі.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що як обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, так і обґрунтування касаційної скарги відповідача фактично стосуються повторного дослідження обставин, що вже були встановлені судом під час розгляду справи, та переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом в процесі розгляду цієї справи, що відповідно до вимог процесуального закону не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

ТОВ «ЛАРЕЦ», посилаючись у касаційній скарзі на неналежну оцінку судами доказів на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, просить скасувати постановлені у справі судові рішення лише з формальних міркувань, фактично безпідставно вимагаючи перегляду судового рішення по суті, що суперечить вимогам частини 4 статті 320 ГПК.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Верховний Суд, ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, вважає, що доводи, викладені ТОВ «ЛАРЕЦ» у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність нововиявлених обставин для перегляду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі № 904/2118/18, у зв`язку із чим підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЕЦ» залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 у справі № 904/2118/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: Н.О. Багай

В.А. Зуєв