Постанова

від 25.11.2010 по справі 4/106-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2010 р.                                                       Справа № 4/106-10

                                                    Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Гончар Т. В. , суддя  Кравець Т.В.

                                               при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3118С/2-5) на рішення господарського суду Сумської області від 12.08.2010 р. у справі № 4/106-10

за позовом Відкритого акціонерного товариства  "Облтеплокомуненерго", м. Чернігів

до Виробничо-комерційної фірми "Побутсервіс" ТОВ,  м. Суми

про стягнення 519,60 грн.,

встановила:

У червні 2010 року  ВАТ "Облтеплокомуненерго"  звернулося до господарського суду  Сумської області  з позовною заявою до Виробничо-комерційної фірми "Побутсервіс" ТОВ про стягнення 519,60 грн. заборгованості, з яких: 428,42 грн. основної заборгованості , 17,92 грн. З % річних, 73,26 грн., інфляційних за надану  позивачем  теплову  енергію для   опалення  та підігріву  води згідно   з укладеним  між сторонами  у  справі договором  на постачання теплової  енергії №   1-0335 від  20.10.2007р., а також просив судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.08.2010р. у справі №4/106-10 (суддя Лугова Н.П.) в позові відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення  господарського суду Сумської області від 12.08.2010р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на  порушення судом норм матеріального права.

ТОВ «Будівельна Виробничо –комерційна компанія «Федорченко»(яке є правонаступником  Виробничо-комерційної фірми "Побутсервіс" ТОВ) у відзиві на апеляційну скаргу проти її вимог заперечує, вважає скаргу позивача необґрунтованою та безпідставною, оскаржуване рішення вважає таким, що прийняте у відповідності до положень чинного законодавства, тому просить рішення господарського суду Сумської області від 12.08.2010р. у справі №4/106-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

У призначене судове засідання уповноважені представники позивача та відповідача не з’явилися, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

16 листопада 2010 року за вх.№9492 до Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача (заявника апеляційної скарги) про  розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з неможливістю  його представника  прибути у судове засідання через участь в інших судових засіданнях.

16 листопада 2010 року за вх.№9771 до Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача  про  розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, клопотання позивача та відповідача, а також те, що явка представників сторін не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними матеріалами у справі –в порядку ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі   та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача   підлягає  задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до  Постанови Пленуму Верховного суду України  від 18.12.2009 р. № 14 “Про судове рішення у цивільній справі“, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Проте, зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає, враховуючи наступне.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 20.10.2007 р. між ВАТ «Облтеплокомуненерго»та Виробничо-комерційною фірмою «Побутсервіс»товариство з обмеженою відповідальністю було укладено договір № 1 - 0335 на постачання теплової енергії на опалення (далі договір). Відповідно до умов зазначеного договору, товариство позивача прийняло на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати відповідачу теплову енергію для об'єктів, зазначених в додатку № 1 до договору (п.1.1.).

Згідно  з п. 2.1. договору, теплова   енергія    постачається    відповідачу    для   об’єктів    перерахованих    у додатку   № 1 до договору, а саме - 24  житлові квартири,  що розташовані   по вул.  Єськова,   8-а  у м. Чернігові.

Згідно з п.3.2.20, п. 6.1, п.6.5 договору відповідач (споживач) зобов’язався здійснювати розрахунки щомісячно до І числа місяця наступного за розрахунковим за спожиту  теплову   енергію шляхом перерахування  коштів  на розрахунковий рахунок  позивача    (виробника),  в порядку   передбаченому   цим    договором по затвердженим  тарифам.

Згідно  з п.6.4. договору, розрахунки    споживача     з виробником   за відпущену    теплову   енергію    здійснюються     щомісячно   у відповідності   до показань    приладів  обліку  або   розрахунковим   методом при відсутності   приладів обліку. Розрахунковим    періодом     є період  часу, що розпочинається  20 числа попереднього місяця  і триває    до 19    числа звітного  місяця.

Також пунктом 6.9.  договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію можуть здійснюватися безпосередньо квартиронаймачем  (фізичною особою), який проживає за адресою    вказаною     в додатку     №1   до цього договору  та користується   тепловою   енергією.

Розрахунки  за спожиту   теплову  енергію можуть  здійснюватися  як між позивачем та відповідачем, так  і безпосередньо    квартиронаймачем  (фізичною особою), який   проживає  за адресою   вказаною в додатку   № 1     до цього договору.

Відповідно  до п. 11.1 договору,  даний  договір діє   до 10.10.2008р.   

Відповідно до умов пункту 11.2 договору, договір припиняє свою дію у разі зміни власника об'єкту теплоспоживання після укладання договору з новим власником.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов’язання за договором  виконав у повному обсязі, виробив та поставив відповідачу теплову енергію для об'єктів, зазначених в додатку № 1 до договору.

Натомість відповідач, в порушення умов договору свої обов'язки, не виконав розрахувавшись з позивачем не у повному обсязі  у період з жовтня 2008 р. по грудень 2008 р. включно, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість перед ВАТ "Облтеплокомуненерго" за вказаний період у сумі 428,42 грн., на підтвердження чого позивачем були надані рахунок   № 1-0335 від  30.11.2008р. за листопад   2008р. на суму    212,88  грн.    та рахунок  № 1-0335 від   31.12.2008р. за грудень   2008р.      на суму  215,54 грн.

Відповідач існування такої заборгованості заперечує, посилаючись на те, що станом на початок періоду нарахування боргу, який вказує позивач всі квартири в будинку по АДРЕСА_1 були продані відповідачем третім особам, тому, на його думку договір було автоматично припинено. Разом з цим, в бухгалтерському обліку відповідача кредиторська заборгованість перед позивачем не обліковується.

Господарський суд Сумської області при прийнятті оскаржуваного рішення зазначив, що твердження позивача стосовно заборгованості відповідача за надані послуги з теплопостачання спростовуються, зокрема, тим, що відповідно до наданих відповідачем доказів квартиру АДРЕСА_1 (за якою фактично утворилась заборгованість), було відчужено відповідачем третій особі, а саме: відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 55 від 19.03.2007 р. «Про виділення житла підприємствам, громадянам міста, видачу ордерів, затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік»дану квартиру було виділено виконкому міської ради в рахунок службового житла.

Крім того, Господарський суд Сумської області також встановив, що умовами пункту 11.2. договору № 1 - 0335 від 20.10.2007 р. на постачання теплової енергії сторони передбачили, що даний договір припиняє свою дію у разі зміни власника об'єкту теплоспоживання після укладення договору з новим власником.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі посилання суду першої інстанції та відповідача не відповідають матеріалам справи, зважаючи на таке.

Відповідно до вимог Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач зобов'язаний укладати зі споживачами - будь-якою особою, яка звернулась з наміром укласти договір - договори на надання житлово-комунальних послуг, договори на постачання теплової енергії. Дану вимогу було виконано позивачем шляхом укладання з відповідачем договору на декілька квартир, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1, згідно заявки самого відповідача.

Повідомлено  позивача про зміну власника даної квартири було невчасно, лише 30.12.2008 року, що підтверджується листом відповідача за № 04/1351 від 30.12.2008 року . Саме з моменту повідомлення відповідачем позивача про зміну власника даної квартири, товариство позивача припинило нарахування плати за постачання теплової енергії до вказаної квартири.

Таким чином, оскільки в період виникнення заборгованості позивача, а саме - з жовтня 2008 р. по грудень 2008 р., договір з новим власником укладений не був, а лише 16.03,2010р., що підтверджується наданим на вимогу суду апеляційної інстанції договором, укладеним між позивачем та наймачем квартири (споживачем), і змінився власник не всього об'єкту теплоспоживання, що вказаний в додатку № 1 до договору, а лише однієї частини об'єкту теплоспоживання, тому договір № 1 - 0335 від 20.10.2007 р. у період з жовтня 2008 р. по грудень 2008 р. був дійсний.

Отже, як встановлено вище, відповідач факт отримання теплової енергії не спростував, доказів на підтвердження повної оплати станом на дату подання позову та прийняття оскаржуваного рішення не надав ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим, з урахуванням приписів ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного Кодексу України, колегія суддів, дійшла висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів у сумі 428,42 грн. обґрунтована, відповідає як вимогам зазначених норм чинного законодавства, так і матеріалам справи, така вимога не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню. Тариф на послуги теплопостачання, який застосовувався при нарахуванні вартості спожитої теплової енергії був погоджений рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 263 від 30.09.2008 р. «Про тарифи на послуги теплопостачання в м. Чернігові». За даним рішенням тариф на послуги теплопостачання для категорії «населення»складає 210,00 грн. за 1 Гкал теплової енергії.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.    

У пункті 7.3.3 договору сторони домовились, що за порушення строків оплати передбачається нарахування інфляційних за весь період прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Аналізуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства у сукупності з умовами укладеного між сторонами договору, колегія суддів вважає, що розрахунок інфляційних та річних  здійснений позивачем з 02.01.2009р. по 01.05.2010р., є цілком обґрунтованим та правомірним, відповідає як умовам договору, так і вимогам чинного законодавства, перевірений судом апеляційної та визнаний таким, що підлягає задоволенню у наступних розмірах:  3% річних у сумі 17,92 грн. та  інфляційні  у сумі 73,26 грн.

На вимогу апеляційного господарського суду 16.11.2010р. представником ТОВ «Будівельна Виробничо –комерційна компанія «Федорченко»було надано суду копію статуту у новій редакції, з якого вбачається, що ТОВ «Будівельна Виробничо –комерційна компанія «Федорченко»є правонаступником Виробничо-комерційної фірми "Побутсервіс" ТОВ (усіх його прав та обов’язків), тому відповідно до ст. 25 ГПК України, Виробничо-комерційна фірма "Побутсервіс" ТОВ підлягає заміні правонаступником - ТОВ «Будівельна Виробничо –комерційна компанія «Федорченко».   

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України,  колегія суддів,-

постановила:

Замінити Виробничо-комерційну фірму "Побутсервіс" ТОВ правонаступником - ТОВ «Будівельна Виробничо –комерційна компанія «Федорченко».   

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 12.08.2010 р. у справі № 4/106-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Виробничо –комерційна компанія «Федорченко» (40022, м. Суми вул. Тополянська, 26/1 р/р 26008750000103 в ХОФ АКІБ «Укрсоцбанк», МФО 351016 Код 14005202) на користь Відкритого акціонерного товариства  "Облтеплокомуненерго" (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55/Б, р/р 26004300000976 в ВАТ банк «Демарк»м. Чернігова МФО 353575 Код 03357671)  428,42 грн. основної заборгованості,  73,26 грн. інфляційних, 17,92 грн.   3% річних, 102,00 грн. витрат на оплату держмита за подання позову, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 51,00 грн. витрат на оплату держмита за подання апеляційної скарги.

    Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                 Фоміна В. О.

Суддя                                                                        Гончар Т. В.  

Суддя                                                                        Кравець Т.В.  

Повний текст постанови підписано   23.11.2010 р.