Постанова

від 29.01.2025 по справі 619/3051/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Київ

справа № 619/3051/17

провадження № 61-15109 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

заінтересована особа - Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 08 липня 2024 року у складі судді Калиновської Л. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Тичкової О. Ю., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги та її обґрунтування

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргоюна дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Шевченківський ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України).

Скарга обґрунтована тим, що 24 грудня 2021 року головний державний виконавець Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Дергачівський ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУ Міністерства юстиції України) Стадніченко Т. О. відновила виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про встановлення графіку його побачень з дитиною.

15 листопада 2022 року державний виконавець Стадніченко Т. О. отримала оригінал виконавчого листа № 619/3051/17 від 14 серпня 2018 року разом з його заявою від 10 листопада 2022 року про проведення виконавчих дій.

Постановою державного виконавця Стадніченко Т. О. від 25 січня 2024 року визначено місце побачення стягувача з дитиною за адресою: Полтавська область, м. Полтава, пров. Стешенка, 6 (адреса Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України).

26 лютого 2024 року державний виконавець Стадніченко Т. О. надала доручення, яким доручила Шевченківському ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України здійснити перевірку виконання боржником рішення суду у четвер 29 лютого 2024 року з 17:00 год. до 19:00 год. у приміщенні Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України за адресою: Полтавська область, м. Полтава, пров. Стешенка, 6; перевірити інформацію щодо наявності боржника під час перевірки виконання боржником рішення суду за місцем побачення стягувача з дитиною у четвер 29 лютого 2024 року з 17:00 год. до 19:00 год. у приміщенні Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України за вказаною адресою.

Вказував, що через бездіяльність з боку державного виконавця та у порушення положень частини першої-п`ятої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» рішення суду у справі № 619/3051/17 не було виконано 29 лютого 2024 року з 17:00 год. до 19:00 год.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправовірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Полтавської області Східного МУ Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яка полягає у невиконанні виконавчих дій, передбачених частинами першою-четвертою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, встановленому рішенням суду, згідно доручення від 26 лютого 2024 року, 29 лютого 2024 року о 17:00 год.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 08 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що пунктом 11 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, перевірка інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію вчинення таких дій за дорученням державного виконавця. Отже, законодавством чітко встановлено випадки, коли державний виконавець має право направляти доручення до іншого відділу державної виконавчої служби і перевірка виконання рішення суду про встановлення побачень батька з дитиною до таких випадків не відноситься.

Виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення суду перебуває на виконанні Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУ Міністерства юстиції України, який в силу положень статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, не мав покладати обов`язок щодо вжиття заходів, скерованих на виконання рішення суду, іншому відділу виконавчої служби, а тому підстави вважати, що Шевченківським ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України допущено бездіяльність, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 08 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове про задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 761/35081/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі № 532/374/23, від 25 вересня 2024 року у справі № 760/5159/22.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 619/3051/17, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У грудні 2024 року матеріали цивільної справи № 619/3051/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили дотримання державним виконавцем приписів статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» в частині перевірки виконання боржником судового рішення про визначення порядку його побачень з дитиною, що мало місце 29 лютого 2024 року о 17:00 год. Суди безпідставно вдалися до оцінки доручення державного виконавця, яке не було предметом оскарження.

Вказує, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини не стосуються виконання боржником судового рішення 29 лютого 2024 року.

Вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2024 року Шевченківський ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про необґрунтованість її доводів. Зазначає, що доручення Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУ Міністерства юстиції України видане з перевищенням службових повноважень, оскільки, з урахуванням положень статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 11 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, перевірка виконання рішення суду щодо встановлення побачення з дитиною не підлягає передорученню іншому відділу державної виконавчої служби, саме Дергачівський ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУ Міністерства юстиції України, на виконанні якого перебуває виконавче провадження, мав здійснити перевірку побачення ОСОБА_1 з дитиною, повідомивши Шевченківський ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України про вчинення виконавчих дій на його території.

Також звертає увагу на наявність у матеріалах виконавчого провадження та справи відповіді Генерального Консула України у Гамбурзі від 18 січня 2024 року, якою підтверджено перебування боржниці ОСОБА_2 та дитини у м. Бремен.

01 січня 2025 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 у справі, у тому числі разом з новими доказами (повідомленням Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУ Міністерства юстиції України про вчинення боржником кримінального правопорушення та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Колегія суддів зауважує, що суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження визначені главою 2 розділу V Перегляд судових рішень ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про прийняття нових доказів на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи положення частини першої статті 400 ЦПК України, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для прийняття нових доказів та їх оцінки на стадії перегляду справи у касаційному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні у Дергачівському ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУ Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист № 619/3051/17 від 14 серпня 2018 року, виданий Дергачівським районним судом Харківської області, про усунення перешкод ОСОБА_1 та визначення йому днів для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- кожного вівторка та четверга кожного тижня з 17:00 год. до 19:00 год., без присутності матері;

- кожної суботи та неділі кожного другого та четвертого тижня місяця з 10:00 год. до 18:00 год., без присутності матері;

- у день народження дитини, якщо ІНФОРМАЦІЯ_1 буде вихідним днем - з 09:00 год. до 11:00 год. в присутності матері ОСОБА_2 (бабусі ОСОБА_4 , дідуся ОСОБА_5 ) за адресою: АДРЕСА_1 , або в дитячому розважальному закладі чи паркові відпочинку у смт Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області або у м. Харкові; якщо ІНФОРМАЦІЯ_1 припадає на будній день - з 08:00 год. до 08:30 год. в присутності матері ОСОБА_2 (бабусі ОСОБА_4 або дідуся ОСОБА_5 ) за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням думки та стану здоров`я дитини.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому документі та виключено з виконавчого листа 6 (шостий) абзац резолютивної частини судового рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року по справі № 619/3051/17, а саме: у день народження дитини, якщо ІНФОРМАЦІЯ_1 буде вихідним днем - з 09:00 год. до 11:00 год. в присутності матері ОСОБА_2 (бабусі ОСОБА_4 , дідуся ОСОБА_5 ) за адресою: АДРЕСА_1 , або в дитячому розважальному закладі чи паркові відпочинку у смт Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області або у м. Харкові; якщо ІНФОРМАЦІЯ_1 припадає на будній день - з 08:00 год. до 08:30 год. в присутності матері ОСОБА_2 (бабусі

ОСОБА_4 або дідуся ОСОБА_5 ) за адресою:

АДРЕСА_1 , з урахуванням думки та стану здоров`я дитини.

Постановою державного виконавця Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУ Міністерства юстиції України Стадніченко Т. О. від 24 грудня 2021 року відновлено виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 25 листопада 2021 року у справі № 619/3051/17.

15 листопада 2022 року Дергачівській ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУ Міністерства юстиції України отримав оригінал виконавчого листа №619/3051/17 від 14 серпня 2018 року разом з заявою ОСОБА_1 від 10 листопада 2022 року про проведення виконавчих дій відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» у відновленому виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Постановою державного виконавця Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУ Міністерства юстиції України Стадніченко Т. О. від 25 січня 2024 року визначено місце побачення стягувача з дитиною в приміщенні Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України за адресою: Полтавська область, м. Полтава, пров. Стешенка, 6.

26 лютого 2024 року державний виконавець Дергачівського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадніченко Т. О. надала доручення від 26 лютого 2024 року, яким доручила Шевченківському ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України здійснити перевірку виконання боржником рішення суду у четвер 29 лютого 2024 року з 17:00 год. до 19:00 год. у приміщенні Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України за адресою: Полтавська область, м. Полтава, пров. Стешенка, 6; перевірити інформацію щодо наявності боржника під час перевірки виконання боржником рішення суду за місцем побачення стягувача з дитиною у четвер 29 лютого 2024 року з 17:00 год. до 19:00 год. у приміщенні Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України за вказаною адресою.

У дорученні державного виконавця зазначено, що 12 січня 2024 року боржнику ОСОБА_2 було направлено виклик державного виконавця про необхідність з`явитися 16 січня 2024 року о 9:00 год. з метою визначення місця побачення ОСОБА_1 з дитиною. У відповідь ОСОБА_2 направила державному виконавцю заяву від 21 січня 2024 року вх. № 649, в якій повторно повідомила, що виїхала до у Німеччину у м. Бремен, а тому не може з`явитися на виклик державного виконавця.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до положень абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суддів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією

або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права

чи свободи.

Спірні правовідносини стосуються виконання судового рішення про встановлення порядку побачень батька з малолітньою дитиною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року про встановлення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, зокрема визначення графіку побачень ОСОБА_1 з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на виконанні державного виконавця Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУ Міністерства юстиції України Стадніченко Т. О. (виконавче провадження № НОМЕР_1).

Варто враховувати, що виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

За правилами частин першої та другої цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною лише у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем. У разі якщо час та місце побачень

з дитиною визначені рішенням суду, яке виконується, виконання такого судового рішення має здійснюватися в порядку, визначеному рішенням. Протилежне свідчитиме про несвоєчасне і неповне вчинення виконавчих дій виконавцем

під час виконання рішення суду (див.: постанову Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 753/11909/21 (провадження № 61-2624св22)).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, державний виконавець може вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, у разі якщо: стало відомо про зміну місця проживання чи місцезнаходження боржника; з`ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача та майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби; боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць.

Про проведення державним виконавцем виконавчих дій орган державної виконавчої служби зобов`язаний повідомити орган державної виконавчої служби, на території якого будуть проводиться виконавчі дії, до початку проведення таких дій.

У частині першій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Частиною третьою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

У частині п`ятій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Пунктом 11 розділ ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 визначено, що доручення виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом щодо проведення окремих виконавчих дій органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами. Перевірка інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію вчинення таких дій за дорученням державного виконавця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що дорученням державного виконавця Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУ Міністерства юстиції України від 25 січня 2024 року доручено Шевченківському ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України здійснити перевірку виконання боржником рішення суду у четвер 29 лютого 2024 року з 17:00 год. до 19:00 год. у приміщенні Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України за адресою: Полтавська область, м. Полтава, пров. Стешенка, 6; перевірити інформацію щодо наявності боржника під час перевірки виконання боржником рішення суду за місцем побачення стягувача з дитиною у четвер 29 лютого 2024 року з 17:00 год. до 19:00 год. у приміщенні Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України за вказаною адресою.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що пунктом 11 розділ ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень чітко встановлено випадки, коли державний виконавець має право направляти доручення до іншого відділу державної виконавчої служби і перевірка виконання рішення суду про встановлення побачень батька з дитиною до таких випадків не відноситься. Виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення суду перебуває на виконанні саме Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУ Міністерства юстиції України, який в силу положень статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, не мав покладати обов`язок щодо вжиття заходів, скерованих на виконання рішення суду, іншому відділу виконавчої служби.

Водночас за наявності підстав, передбачених пунктом 12 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, Дергачівський ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУ Міністерства юстиції України, не позбавлений можливості вчиняти виконавчі дії з виконання рішення суду щодо побачення ОСОБА_1 з дитиною на території Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України, за погодженням з начальником цього органу державної виконавчої служби.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Східного МУ Міністерства юстиції України щодо невиконання держаним виконавцем приписів частин першої-четвертої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» 29 лютого 2024 року о 17:00 год.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Верховний Суд звертає увагу на те, що за даними з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із скаргами на неправомірні дії державного виконавця Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУ Міністерства юстиції України щодо невиконання судового рішення про встановлення порядку побачень батька з малолітньою дитиною (справа № 619/3051/17), при розгляді яких судовими рішеннями встановлено, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації ОСОБА_2 з дитиною виїхала у Німеччину у м. Бремен, де перебуває з 10 червня 2022 року, факт відсутності матері та дитини у зареєстрованому місці проживання на території України підтверджується також актами державного виконавця від 13 липня 2023 року, 24 листопада 2023 року, постановами про відкладення виконавчих дій від 18 липня 2023 року та від 03 серпня 2023 року.

При цьому під час перегляду справи № 619/3051/17 у касаційному порядку Верховним Судом неодноразово роз`яснювалось заявнику, що в аспекті дотримання принципу обов`язковості виконання судового рішення, за змістом статті 435 ЦПК України та статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (постанови Верховного Суду від 27 травня 2024 року (провадження № 61-3419 св 24), від26 червня 2024 року (провадження № 61-5883св24)).

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Посилання заявника на порушення судами норм процесуального права не впливають на правильність вирішення цієї справи по суті заявлених вимог.

З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 08 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович