Ухвала

від 05.02.2025 по справі 461/4680/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 461/4680/23

провадження № 61-1440ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2024 року у складі судді: Кітова О. В., та постанову Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., у справі за позовом керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 , Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення майнової шкоди завданої адміністративним правопорушенням пов`язаним з корупцією,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до суду в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади з позовом до ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення майнової шкоди завданої адміністративним правопорушенням пов`язаним з корупцією.

Позов мотивований тим, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 20 вересня 2022 року у справі № 461/4190/22 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених частиною першою-другою статті 172-7 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 5 100,00 грн.

Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади, будучи відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила у встановленому законом випадку та порядку начальника Управління молодіжної політики Львівської міської ради про наявність у неї реального конфлікту інтересів:

при підписанні наказу № 41/4 від 11 вересня 2020 року «Про преміювання педагога-організатора УДЮМК ОСОБА_5 », яким встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 5 000,00 грн;

при підписанні наказу № 51 від 15 жовтня 2020 року «Про преміювання педагогів-організаторів УДЮМК Галицького району», яким, встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 12 000,00 грн;

при підписанні наказу № 56 від 20 листопада 2020 року «Про преміювання педагогів-організаторів УДЮМК Галицького району», яким, встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 12 000,00 грн;

при підписанні наказу № 59 від 16 грудня 2020 року «Про преміювання педагогів-організаторів УДЮМК Галицького району», яким, встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 6 000,00 грн;

при підписанні наказу № 7/1 від 25 січня 2021 року «Про преміювання педагогів-організаторів УДЮМК Галицького району», яким, встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 10 000,00 грн;

при підписанні наказу № 14 від 24 лютого 2021 року «Про преміювання педагогів-організаторів УДЮМК Галицького району», яким, встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 10 000,00 грн;

при підписанні наказу № 16/2 від 22 березня 2021 року «Про преміювання педагогів-організаторів УДЮМК Галицького району», яким, встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 5 000,00 грн;

при підписанні наказу № 20/2 від 23 квітня 2021 року «Про преміювання педагогів-організаторів УДЮМК Галицького району», яким, встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 10 000,00 грн;

при підписанні наказу № 25/2 від 25 травня 2021 року «Про преміювання педагогів-організаторів УДЮМК Галицького району», яким встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 11 000,00 грн;

при підписанні наказу № 31-К від 25 червня 2021 року «Про преміювання педагогів-організаторів УДЮМК Галицького району», яким, встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 11 000,00 грн;

при підписанні наказу № 81-Ктр від 25 серпня 2021 року «Про преміювання педагога-організатора ОСОБА_5 до дня Незалежності», яким встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 6 000,00 грн;

при підписанні наказу № 106-Ктр від 24 вересня 2021 року «Про преміювання педагога-організатора УДЮМК Галицького району м. Львова ОСОБА_5», яким встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 6 250,00 грн;

при підписанні наказу № 128-Ктр від 25 жовтня 2021 року «Про преміювання педагога-організатора УДЮМК Галицького району м. Львова ОСОБА_5», яким встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 7 000,00 грн;

при підписанні наказу № 10-Ктр від 25 січня 2022 року «Про преміювання педагога-організатора УДЮМК Галицького району ЛМТГ ОСОБА_5», яким встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 3 000,00 грн;

при підписанні наказу №46-Ктр від 24 березня 2022 року «Про преміювання педагога-організатора УДЮМК Галицького району ЛМТГ ОСОБА_5», яким, встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 5 791,50 грн;

при підписанні наказу № 62-Ктр від 24 березня 2022 року «Про преміювання педагога-організатора УДЮМК Галицького району ЛМТГ ОСОБА_5», яким встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 5 791,50 грн;

при підписанні наказу № 72-Ктр від 24 березня 2022 року «Про преміювання педагога-організатора УДЮМК Галицького району ЛМТГ ОСОБА_5», яким встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 2 917,00 грн;

при підписанні наказу № 87-Ктр від 26 квітня 2022 року «Про преміювання педагога-організатора УДЮМК Галицького району ЛМТГ ОСОБА_5», яким встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 11 583,00 грн;

при підписанні наказу № 110-Ктр від 25 травня 2022 року «Про преміювання педагога-організатора УДЮМК Галицького району ЛМТГ в травні 2022 ОСОБА_5 », яким встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 3 000,00 грн;

при підписанні наказу № 119-Ктр від 01 червня 2022 року «Про преміювання педагога-організатора УДЮМК Галицького району ЛМТГ в червні 2022 ОСОБА_5 », яким встановила виплату премії своїй дочці ОСОБА_5 у розмірі 3 000,00 грн.

Окрім цього, перебуваючи на посаді директора установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району м. Львова ОСОБА_1 , будучи відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не вжила заходів, щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, при наявності суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, чим вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, при підписанні наказів: № 41/4 від 11 вересня 2020 року, № 51 від 15 жовтня 2020 року, № 56 від 20 листопада 2020 року, № 59 від 16 грудня 2020 року, № 7/1 від 25 січня 2021 року, № 14 від 24 лютого 2021 року, № 16/2 від 22 березня 2021 року, № 20/2 від 23 квітня 2021 року, № 25/2 від 25 травня 2021 року, № 31-К від 25 червня 2021 року, № 81-Ктр від 25 серпня 2021 року, № 106-Ктр від 24 вересня 2021 року, № 128-Ктр від 25 жовтня 2021 року, № 10-Ктр від 25 січня 2022 року, № 46-Ктр від 24 березня 2022 року, № 62-Ктр від 24 березня 2022 року, № 72-Ктр від 24 березня 2022 року, № 87-Ктр від 26 квітня 2022 року, № 110-Ктр від 25 травня 2022 року, № 119-Ктр від 01 червня 2022 року.

Провадження у справі по епізодах від 11 вересня 2020 року закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки від зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення моменту виявлення адміністративного правопорушення (11 вересня 2020 року) до дня розгляду справи суддею минуло більше двох років (щодо наказу № 41/4 від 11 вересня 2020 року).

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року постанову Галицького районного суду м. Львова залишено без змін.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, вчинивши вищезазначені адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, які передбачені частиною першою та другою статті 172-7 КУпАП, та незаконно підписавши вище перелічені накази незаконно виплатила ОСОБА_5 грошові кошти в 141 333,00 грн, які на даний час залишаються невідшкодованими.

У зв`язку із беззаперечним доведенням факту вчинення корупційних правопорушень ОСОБА_1 , видані нею накази стосовно доньки ОСОБА_5 з порушенням Закону України «Про запобігання корупції» мають бути визнані незаконними та підлягають скасуванню у судовому порядку, оскільки прийняті в умовах реального конфлікту інтересів.

У результаті вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, своїми неправомірними діями спричинила державі в особі Львівської міської ради збитки у вигляді незаконного преміювання своєї дочки на загальну суму 141 333,00 грн.

При цьому, під час розгляду адміністративної справи в суді питання стягнення з ОСОБА_1 завданої шкоди в наслідок вчинення адміністративних корупційних правопорушень не вирішувалось, позовна заява не пред`являлась. На даний час шкода завдана неправомірними діями добровільно до бюджету міської ради не відшкодована, тому просив позовні вимоги задовольнити.

Позивач просив:

визнати незаконними та скасувати накази директора Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади Горпинюк Олени Богданівни № 51 від 15 жовтня 2020 року, № 56 від 20 листопада 2020 року, № 59 від 16 грудня 2020 року, № 7/1 від 25 січня 2021 року, № 14 від 24 лютого 2021 року, № 16/2 від 22 березня 2021 року, № 20/2 від 23 квітня 2021 року, № 25/2 від 25 травня 2021 року, № 31-К від 25 червня 2021 року, № 81-Ктр від 25 серпня 2021 року, № 106-Ктр від 24 вересня 2021 року, № 128-Ктр від 25 жовтня 2021 року, № 10-Ктр від 25 січня 2022 року, № 46-Ктр від 24 березня 2022 року, № 62-Ктр від 24 березня 2022 року, № 72-Ктр від 24 березня 2022 року, № 87-Ктр від 26 квітня 2022 року, № 110-Ктр від 25 травня 2022 року, № 119-Ктр від 01 червня 2022 року в частині призначення ОСОБА_5 премій на загальну суму 141 333,00 грн;

стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради збитки, завдані внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією у розмірі 141 333,00 грн;

стягнути з ОСОБА_1 та Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади на користь Львівської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2024 року позов задоволено:

визнано незаконними та скасовано накази директора Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади ОСОБА_1 № 51 від 15 жовтня 2020 року, № 56 від 20 листопада 2020 року, № 59 від 16 грудня 2020 року, № 7/1 від 25 січня 2021 року, № 14 від 24 лютого 2021 року, № 16/2 від 22 березня 2021 року, № 20/2 від 23 квітня 2021 року, № 25/2 від 25 травня 2021 року, № 31-К від 25 червня 2021 року, № 81-Ктр від 25 серпня 2021 року, № 106-Ктр від 24 вересня 2021 року, № 128-Ктр від 25 жовтня 2021 року, № 10-Ктр від 25 січня 2022 року, № 46-Ктр від 24 березня 2022 року, № 62-Ктр від 24 березня 2022 року, № 72-Ктр від 24 березня 2022 року, № 87-Ктр від 26 квітня 2022 року, № 110-Ктр від 25 травня 2022 року, № 119-Ктр від 01 червня 2022 року в частині призначення ОСОБА_5 премій на загальну суму 141 333,00 грн;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради збитки, завдані внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією у розмірі 141 333,00 грн;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 та Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади на користь Львівської обласної прокуратури судового збору у розмірі 5 368,00 грн, тобто по 2 684,00 грн з кожного - змінено та стягнуто судовий збір у розмірі 5 368,00 грн з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури. У решті рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2024 року залишено без змін.

28 січня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

висновки судів про наявність підстав притягнення відповідачки до цивільно-правової відповідальності та стягнення з неї коштів зроблені всупереч статті 1166 ЦК України та правовим позиціям Верховного Суду;

суд в межах справи про адміністративне правопорушення № 461/4190/22 не вирішував питання про факт завданої шкоди та її розміру, а також не було доведено вини ОСОБА_1 у заподіянні шкоди, оскільки це не впливало на кваліфікацію правопорушення, а відтак рішення у справі № 461/4190/22 не має преюдиційного значення в контексті заподіяння шкоди;

висновки попередній інстанцій ухвалені без урахування практики Верховного суду, зокрема постанов від 28 лютого 2024 року у справі № 458/394/22; від 17 листопада 2021 року у справі № 128/1755/20; від 05 вересня 2019 року у справі 3 234/16272/15-ц щодо преюдиційності судового рішення;

суди попередній інстанцій неправильно застосували частини четверту та шосту статті 82 ЦПК України та взяли для вирішення питання про притягнення до цивільно-правової відповідальності обставини справи № 461/4190/22 всупереч тому, що такі обставини у справі відсутні, наявність заподіяння шкоди внаслідок цього правопорушення не встановлювалося в межах цієї постанови, а відтак така справа не містить преюдиції у розумінні Закону. Інших доказів, які б доводили заподіяну шкоду, її розмір у матеріалах справи не має;

відтак, притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності в межах справи № 461/4190/22 не є самостійною підставою для стягнення шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України;

премія ОСОБА_5 виплачена з фонду заробітної плати як працівнику УДЮМК , який затверджується міською радою щорічно з урахуванням коефіцієнтів та тарифної сітки, є складовою частиною заробітної плати, а тому окрім владних повноважень, якими наділена відповідачка як посадова особа, правовідносини між ними також регулюються трудовим законодавством, у зв`язку з чим не можна вважати, що виплатою премії була завдана шкода територіальній громаді, яка підлягає відшкодуванню у порядку статті 1166 ЦК України;

одного тільки факту притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення недостатньо для покладення на неї цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційного правопорушення недостатньо для покладення на неї цивільно-правової відповідальності у виді відшкодування майнової шкоди, оскільки недоведеним є факт заподіяння шкоди державі, а також недоведена вина відповідачки у заподіянні шкоди;

у постанові Верховного Суду у справі № 408/2151/17-ц, яка стосується тотожних відносин, суд касаційної інстанції вказав, що доводи касаційної скарги заявника про те, що набуття відповідачем коштів місцевого бюджету у вигляді премій позбавляє Данилівську сільську раду правомочностей розпорядника вказаних коштів, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не доведені підстави для покладання на відповідача обов`язку щодо відшкодування майнової шкоди у порядку статті 1166 ЦК України, а також не встановлено факту завдання такої шкоди, оскільки премія виплачена відповідачу із фонду заробітної плати, під час розгляду справи про притягнення останнього до адміністративної відповідальності не встановлювався зазначений факт, крім того, рішення щодо правомірності розпоряджень про преміювання судом не приймалося.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення майнової шкоди завданої адміністративним правопорушенням пов`язаним з корупцією у розмірі 141 333,00 грн.

Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

ОСОБА_1 укасаційній скарзі вказує, що справа має для неї виняткове значення, а також справа становить суспільний інтерес, оскільки за місцем праці відповідачки здійснюються цілеспрямовані дії для сприйняття суспільством трудової діяльності ОСОБА_1 в негативному світлі. Створюються умови, які перешкоджають заявниці виконувати трудові обов`язки, що в результаті призвело до примусового звільнення відповідачки з роботи. Обставини цієї справи, які пов`язані із визнанням незаконним та скасуванням наказів, а також стягнення заподіяної шкоди закономірно пов`язані із звільненням заявниці із займаної посади, висвітлення її діяльності в суспільстві як такої, яка призвела до заподіяння шкоди державі та інтересам. У позові прокурор посилалась на необхідність захисту інтересів територіальної громади м. Львова, відшкодування шкоди, яка залишилась невідшкодована та необхідність захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад, що має суспільне значення для держави в цілому. Зважаючи, що відповідачка обіймала посаду, на яку відповідно до закону поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», а відтак встановлення істини у справі має виняткове значення для заявниці на рівні з інтересами територіальної громади м. Львова, зважаючи на посаду, соціальне становище ОСОБА_1 у місті.Проте особа, яка подала касаційну скаргу,не обґрунтовує в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи та чому справа становить значний суспільний інтерес. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 чи становить значний суспільний інтерес.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішенні, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у справі за позовом керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 , Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення майнової шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков