Постанова

від 05.02.2025 по справі 906/855/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 906/855/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Житомирської області

(суддя - Соловей Л.А.)

від 16.05.2023

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Василишин А.Р., судді: Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.)

від 23.10.2024

та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Василишин А.Р., судді: Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.)

від 06.11.2024

у справі № 906/855/22

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ на Бориса Тена,90/1,92"

до ОСОБА_1

про зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників учасників справи:

позивача - Соломонюк С.А.

відповідача - Левчук Т.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ на Бориса Тена, 90/1,92" (далі - ОСББ) звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про зобов`язання останнього передати позивачу по акту приймання-передачі:

1) оригінали документів, що підтверджують фінансово-господарську діяльність ОСББ, первинні документи бухгалтерського обліку з моменту створення, а саме з 7 квітня 2016 року по момент звільнення;

2) оригінали фінансової звітності, бухгалтерської звітності ОСББ з моменту створення, а саме з 7 квітня 2016 року по момент звільнення;

3) оригінали установчих документів, оригінали реєстраційних документів, оригінали протоколів загальних зборів позивача;

4) оригінали господарських договорів укладених від імені ОСББ та додатків до них з моменту створення, а саме з 7 квітня 2016 року по момент звільнення;

5) банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках позивача, платіжні доручення на перерахування коштів по розрахункових рахунках за період з 7 квітня 2016 року по момент звільнення;

6) оригінали правовстановлюючих документів на рухоме та нерухоме майно позивача;

7) будь-які інші документи, які б свідчили про господарську діяльність ОСББ (ділову переписку, журнали реєстрації, тощо) з моменту створення, а саме з 7 квітня 2016 року по момент звільнення;

8) технічні паспорти на житлові будинки по вул. Бориса Тена, 90/1 та 92, м. Житомир;

9) плани поверхів житлових будинків по вул. Бориса Тена, 90/1 та 92, м. Житомир;

10) печатку позивача;

11) паспорта будинків, складені за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва по вул. Бориса Тена, 90/1 та 92, м. Житомир;

12) енергетичні сертифікати і звіти про обстеження інженерних систем житлових будинків по вул. Бориса Тена, 90/1 та 92, м. Житомир;

13) проектну документацію зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем будинку по вул. Бориса Тена, 90/1 та 92, м. Житомир;

14) документи, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою вул. Бориса Тена, 90/1 та 92, м. Житомир;

15) технічну документацію на ліфти будинку по вул. Бориса Тена, 90/1 та 92, м. Житомир;

16) план земельної ділянки та прибудинкової території по вул. Бориса Тена, 90/1 та 92, м. Житомир;

17) акти приймання-передачі технічної документації на багатоквартирні будинки по вул. Бориса Тена,90/1 та 92, м. Житомир від КП ЖРЕП №13;

18) паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку по вул. Бориса Тена,90/1 та 92, м. Житомир

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням загальних зборів вирішено звільнити голову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ на Бориса Тена, 90/1,92" ОСОБА_1 . Як колишньому керівнику позивача відповідачу надіслано лист з проханням передати усі бухгалтерські документи та всю технічну документацію на будинок та прибудинкову територію, однак відповідач лист позивача проігнорував, документи позивачу не повернув.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.05.2023 у справі №906/855/22 позов задоволено, зобов`язано ОСОБА_1 передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ на Бориса Тена,90/1,92" по акту приймання-передачі документи, перелік яких зазначено в резолютивній частині рішення.

2.2. Судове рішення мотивоване тим, що саме на голову правління, як на керівника, покладена відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах та збереження оброблених документів, регістрів і звітності. Суд вказав, що позивач вправі вимагати усунення перешкод у виконанні його діючим головою правління своїх обов`язків, шляхом надання йому доступу та можливості користуватись документами ОСББ, а колишній голова правління не вправі утримувати такі документи в себе.

Місцевий господарський суд також вказав, що, враховуючи, що вимоги ОСББ безпосередньо пов`язані з можливістю здійснення керівництва ОСББ, а самим ОСББ - можливістю ведення господарської діяльності.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.06.2023 у справі № 906/855/22 частково задоволено заяву ОСББ, стягнуто з ОСОБА_1 на користь об`єднання судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 428,57 грн, у задоволенні решти вимог відмовлено.

2.4. Задовольняючи частково заяву ОСББ щодо відшкодування відповідачем понесених об`єднанням витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача щодо розподілу судових витрат адвоката та стягнення на його користь 7 428,57 грн, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у цій справі, що буде обґрунтованим та відповідатиме складності справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

2.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №906/855/22 рішення Господарського суду Житомирської області від 16.05.2023 залишено без змін.

2.6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову, оскільки саме на голову правління, як на керівника, покладена відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах та збереження оброблених документів, регістрів і звітності, до того ж саме колишній керівник (голова правління) за актом приймання - передачі має передати новопризначеному керівнику всі документи, які знаходяться в діловодстві ОСББ.

2.7. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі №906/855/22 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ на Бориса Тена, 90/1, 92" про ухвалення додаткової постанови задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ на Бориса Тена, 90/1, 92" 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді касаційної інстанції та 3 028,00 грн судового збору, сплаченого при подання касаційної скарги на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.05.2023, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 та додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі №906/855/22, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення, постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та постановити нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.

3.2. Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 751/1620/23 (щодо можливості витребування майна), від 22.11.2022 у справі № 911/1808/21, від 07.12.2022 у справі № 522/7002/17 (щодо застосування статті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

3.5. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судові рішення попередніх інстанцій ухвалено з порушенням пунктів 1 та 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази та суд встановив обставини на підставі недопустимих доказів.

3.7. Крім того скаржник зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме відкрив провадження на підставі позовної заяви підписаної особою, яка не має процесуальної дієздатності, оскільки позов підписано керуючим бюро Соломонюк С.А.

3.8. Також просив Верховний Суд допустити поворот виконання рішення про стягнення коштів.

3.9. У відзиві на касаційну скаргу ОСББ заперечує проти вимог та доводів останньої, просить оскаржувані судові залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, виходячи зокрема з того, що у вступній частині позову зазначено, що представником позивача є керуючий Адвокатським бюро "Соломонюк та Партнери", адвокат Соломонюк С.А.; судами встановлено, що відповідач підтвердив, що документи щодо діяльності позивача знаходяться у нього тощо.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

07.04.2016 відбулась державна реєстрація Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ на Бориса Тена, 90/1, 92", ідентифікаційний код 40409179, номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 13051020000013135.

ОСОБА_1 з моменту створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ на Бориса Тена, 90/1,92" був керівником вказаного ОСББ.

11.04.2021 відбулись загальні збори ОСББ "ОСББ на Бориса Тена , 90/1,92" на яких, зокрема, вирішено висловити недовіру та звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ.

Наказом № 2-к від 06.05.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління ОСББ "ОСББ на Бориса Тена , 90/1,92" з дати внесення змін про юридичну особу - 06 травня 2021 року, на підставі статті 43-1 КЗпП України.

Листом № 5 від 17.05.2021 голова правління ОСББ "ОСББ на Бориса Тена , 90/1,92" ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_1 про необхідність передачі новому голові правління до 06.06.2021 документи: технічну документацію, яку було отримано від КВ ЖРЕП №13 та всі бухгалтерські документи за період господарювання на посаді голови правління ОСББ "ОСББ на Бориса Тена, 90/1,92".

У відповідь на лист від 17.05.2021 ОСОБА_1 просив повідомити чи було останнього звільнено з посади голови правління ОСББ "ОСББ на Бориса Тена, 90/1,92" та надати наказ про звільнення.

30.06.2021 ОСОБА_3 направила на адресу ОСОБА_1 поштовим засобом зв`язку повідомлення про те, що на підставі загальних зборів ОСББ "ОСББ на Бориса Тена, 90/1,92" від 11.04.2021 висловлено недовіру та вирішено звільнити голову правління ОСОБА_1 згідно статті 43-1 КЗпП України за неналежне виконання покладених на нього обов`язків; та повторно зобов`язано ОСОБА_1 до 31.07.2021 передати всю технічну документацію по житловому будинку, а також бухгалтерські документи.

Проте відповідач відмовив у передачі ОСББ технічної документації на спірний будинок.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 751/1620/23 (щодо можливості витребування майна), від 22.11.2022 у справі № 911/1808/21, від 07.12.2022 у справі № 522/7002/17 (щодо застосування статті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

5.4. Положення статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовано на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15, від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16, від 13.09.2017 у справі № 923/682/16 тощо);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц тощо).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

5.5. Так у справі, що переглядається, предметом спору є зобов`язання відповідача передати позивачу по акту приймання-передачі документи управлінської та господарської діяльності об`єднання.

Суди першої та апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про задоволення позову, виходили з такого.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

За змістом пункту 12 розділу ІІІ Типового статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі - статут ОСББ), затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 27 серпня 2003 року № 141 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 вересня 2015 року № 238), виконавчим органом об`єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених цим статутом.

Відповідно до пункту 14 розділу ІІІ статуту ОСББ, до компетенції правління належать: підготовка кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством; розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання; скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників; призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.

Пунктом 16 розділу ІІІ статуту ОСББ визначено, що: правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника. На виконання своїх повноважень голова правління: веде засідання правління, якщо правління не доручило ведення засідання іншому члену правління; забезпечує виконання рішень загальних зборів та рішень правління; діє без доручення від імені об`єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління; розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису та рішень правління, має право першого підпису фінансових документів об`єднання; наймає на роботу в об`єднання працівників та звільняє їх, застосовує до них заходи заохочення та накладає стягнення, видає обов`язкові для працівників об`єднання накази у сфері трудових правовідносин; за рішенням правління видає довіреності на представництво інтересів об`єднання іншим особам; відкриває і закриває рахунки об`єднання в банківських установах та інших фінансових установах, підписує банківські та інші фінансові документи; відповідно до рішень правління здійснює інші дії, спрямовані на досягнення мети та завдань об`єднання.

Отже, голова правління ОСББ є посадовою особою ОСББ та його виконавчим органом, здійснює управління поточною діяльністю товариства після обрання на цю посаду.

Згідно із статтею 8 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Частинами третьою, шостою статті 8 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до пункту 1 розділу XV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 22 червня 2015 року за № 736/27181, під час зміни керівника установи наявність і стан документів (справ), що знаходяться в діловодстві структурних підрозділів та в архіві, а також облікових документів та довідкового апарату до них відбиваються окремим розділом в акті приймання-передавання установи. Відповідно до облікових даних служби діловодства та архіву в акті наводяться окремо кількість документів, що знаходяться в діловодстві, та кількість справ, що зберігаються в архіві, у тому числі кількість справ, що внесені до Національного архівного фонду.

Отже, саме колишній керівник (голова правління) за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику всі документи, які знаходяться в діловодстві ОСББ.

Як встановлено судами, саме на голову правління, як на керівника, покладена відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах та збереження оброблених документів, регістрів і звітності.

У зв`язку із наведеним суди обох інстанцій дійшли висновку, що позивач вправі вимагати усунення перешкод у виконанні його діючим головою правління своїх обов`язків, шляхом надання йому доступу та можливості користуватись документами ОСББ, а колишній голова (відповідач) не вправі утримувати такі документи в себе.

При цьому судами попередніх інстанцій доводи відповідача про те, що не може здійснити передачу зазначених позивачем документів через відсутність таких у відповідача, оскільки документацією заволодів Соломонюк С.А. , відхилено з огляду на те, що з часу створення позивача та до моменту звільнення відповідача (так як відповідач був головою позивача із самого його створення) саме на відповідача, як відповідальну особу, покладалось зобов`язання щодо збереження документів господарської діяльності позивача.

Крім того судами обох інстанцій встановлено, що в матеріалах справи міститься довідка про результати розгляду матеріалів, зареєстрованих в ЖЄО №48201, №48220, №48289, №48230, та №48231 від 28 вересня 2020 року з якої вбачається, що відповідач підтвердив, що документи щодо діяльності позивача знаходяться в нього.

5.6. Проаналізувавши зазначені скаржником постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.

У справі № 751/1620/23 предметом спору було витребування майна із чужого незаконного володіння, яким, за переконання позивачки, без її згоди та волі заволодів відповідач. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для витребування спірного майна із незаконного володіння відповідача, оскільки вказане майно вибуло з власності позивачки поза її волею. При цьому, позивачка належними та допустимими доказами довела, що спірне майно належить їй та перебуває у незаконному володінні відповідача. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, виходив з того, що з урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася із позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Тоді, як у справі, що переглядається, обов`язок з передання належних юридичній особі документів за актом приймання - передачі, виник з покладених на керівника (голову правління) управлінських та господарських функцій, що забезпечує діяльність об`єднання.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що правовідносини у наведеній скаржником справі та у справі, що переглядається, не є подібними ні за предметом позову, ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими судом фактичними обставинами, ні за матеріально-правовим регулюванням.

5.7. Також скаржник зазначив, що суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22.11.2022 у справі № 911/1808/21, від 07.12.2022 у справі № 522/7002/17 щодо застосування статті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та порушив законодавство про електронний документообіг в судах та 06.02.2023 в судовому засіданні не розглянув клопотання про зупинення провадження у справі та не з`ясував явку сторін.

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора.

У справі №911/1808/21 Верховний Суд, переглядаючи в касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги у зв`язку з неусуненням недоліків, дійшов висновку про скасування зазначеної ухвали з огляду на те, що судом апеляційної інстанції недотримано норми процесуального права, оскільки документ, що містився в електронному листі представника скаржника від 22.07.2022, без належних та законних підстав не пройшов реєстрації в апеляційному суді та не був долучений до матеріалів справи. Такі ж висновки сформовані Верховним Судом і у справі № 522/7002/17.

У справі, що переглядається, відповідачем були подані клопотання про зупинення провадження у справі, які пройшли реєстрацію та були долучені до матеріалів справи, а ухвалою Господарського суду Житомирської області відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення у зв`язку з відсутністю підстав.

Враховуючи зазначене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо не врахування правових висновків Верховного Суду, у зазначених скаржником справах.

5.8. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник також зазначає про те, що підставою оскарження судових рішень попередніх інстанцій є те, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини справи, які маю значення для справедливого вирішення спору та не надали оцінку доказам, залученим до відзиву, неправильно установили обставини, які мають значення для справи.

Втім, з огляду на положення пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України Суд не бере до уваги аргументи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини справи. Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Однак, у цій справі підстава, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається скаржник, не підтвердилася.

Аргументи скаржника стосовно ненадання судами попередніх інстанцій про не дослідження окремих обставин справи за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що перебуває поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

5.9. Стосовно доводів скаржника про прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень на підставі недопустимих доказів (довідка про результати розгляду матеріалів, зареєстрованих в ЖЄО №48201, №48220, №48289, №48230, та №48231 від 28 вересня 2020 року) судова колегія зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.

Колегія суддів зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із тим за приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Саме лише посилання скаржника на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів без належного обґрунтування, не можуть ставити під сумнів судове рішення, прийняте відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.

Скаржник, посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення на підставі недопустимих доказів, а саме зазначеної довідки, вказує що ця довідка належно не посвідчена.

Як вбачається з матеріалів справи, копія довідки з відміткою, що копія відповідає оригіналу з проставленням дати та зазначенням особи, що її засвідчила, з особистим підписом, була долучена до заяви про приєднання доказів та витребування доказів, поданої до суду першої інстанції з накладенням електронного цифрового підпису.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

До того ж колегія суддів звертає увагу, що таким же способом подання документів до суду першої інстанції користувався і відповідач.

З огляду на викладене, доводи скаржника до уваги Верховним Судом не беруться, оскільки скаржником не доведено наявність порушень, встановлених законом, щодо порядку одержання доказів.

Суд відзначає, що аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права (пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

5.10. Також матеріалами справи спростовуються доводи скаржника про підписання позовної заяви особою, яка не має процесуальної дієздатності, оскільки позов підписано Соломонюк С.А. , а до матеріалів справи долучено ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АМ № 1002687, виданий Адвокатським бюро "Соломонюк та Партнери" адвокату Соломонюк С.А. Та обставина, що позов підписано Соломонюк С.А. як керуючим бюро, не спростовує факту підписання позову адвокатом Соломонюк С.А.

Не приймає до уваги суд апеляційної інстанції доводи скаржника про прийняття судом першої інстанції ухвали про витребування доказів поза межами встановленого процесуального строку, оскільки оскаржувані рішення не містять посилання на докази, витребувані зазначеної ухвалою.

Отже, відповідач належним чином не обґрунтував та не довів, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку оцінки доказів, зокрема, процедури отримання доказів та/або дослідження доказів. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не спростовують наведених висновків та не впливають на них, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що вимоги щодо скасування додаткової постанови мотивовані тим, що таке судове рішення є невід`ємною частиною постанови, а тому також підлягає скасуванню. Вказівки про конкретні порушення, допущені судом апеляційної інстанції при ухваленні додаткової постанови скаржником не наведено. За таких підстав у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування оскаржуваної додаткової постанови.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в цій частині.

6.2. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення, постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції.

6.5. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 333 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги прийнято рішення про залишення без змін оскаржуваних судових рішень, то підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про поворот виконання відсутні.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Закрити касаційне провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в іншій частині залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 16.05.2023, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 906/855/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко