Постанова

від 11.02.2025 по справі 160/15697/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/15697/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року (суддя Луніна О.С., повний текст рішення складено 18.10.2024) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт» у червні 2024 року звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.07.2017: № 0010041400, № 0010061400.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт» строк звернення до адміністративного суду. Відкрито провадження в справі № 160/15697/24, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт» задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Також апелянт вказує на звернення з даним позовом до суду поза межами визначеного законом строку.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, на виконання ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюка О.А. від 16 листопада 2016 року в рамках кримінального провадження № 32015040650000021, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ науково-виробниче підприємство «Стандарт» по взаємовідносинам з ТОВ «Прогрес Ресурс Груп», ТОВ «Юніт Інвест», ТОВ «Джеміус», ТОВ «Ділмакс Трейд», ТОВ «АРТ-Фінанс», ТОВ «Глорія-Лайн», ТОВ «Варкас», ТОВ «Велар-Д», ТОВ «Велтрейд-М», ТОВ«Консал Трейд», ТОВ «КСВ-Груп», ТОВ «Маркаса», ТОВ «ТПК Брокінвест», ТОВ «Трейд комп», ТОВ «Фін код», ТОВ «Флеш систем», ТОВ «Комред», ТОВ«ТД «Агас» за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2015 року.

В ході перевірки податковий орган вручив ТОВ НВП «Стандарт» запит від 09.12.2016 за № 17603/10/04- 65-14-00-18 щодо надання копій первинних документів та письмових пояснень по взаємовідносинам з вищенаведеними контрагентами.

Позивач листом від 09.12.2016 за № 09/08-12 повідомив контролюючий орган, що 08.07.2015 вся первинна документація по взаємовідносинам з відповідними контрагентами вилучена старшим слідчим СВ ФР ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2015, що унеможливлює її подання.

За результатом аналізу податкових баз даних, контролюючий орган дійшов висновку, що операції, вчинені між ТОВ НВП «Стандарт» та відповідними контрагентами, не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані не у відповідності з їх дійсною економічною метою.

Висновки за результатом проведеної перевірки відображені в Акті від 22.12.2016 № 2353/04-65-14-00/25513947, на підставі якого ГУ ДФС у Дніпропетровській області 25.07.2017 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0010041400, згідно з яким ТОВ НВП «Стандарт» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» - за податковим зобов`язанням 2 017 568,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 008 784,00 грн; № 0010061400, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» - за податковим зобов`язанням 2 017 568,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 008 784,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт» 09.11.2017 звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо нарахування податкових зобов`язань Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Стандарт» згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 25.07.2017 № 0010061400, № 0010041400; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.07.2017 № 0010061400, № 0010041400.

В якості підстав позову було зазначено, що податковий орган, діючи протиправно та всупереч діючого законодавства, виносить так звані «нові податкові повідомлення-рішення», якими повторно нараховані грошові зобов`язання, які раніше вже були нараховані та скасовані постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі № 804/768/17, таким чином, відповідач виніс спірні рішення, перевищивши свої повноваження, оскільки Податковим кодексом України не передбачено винесення податкових повідомлень-рішень на підставі рішення суду. Зауважено, що у мотивувальній частині постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі № 804/768/17 відсутні будь-які нормативні обґрунтування висновку суду в частині роз`яснення права контролюючого органу обласного рівня винести нові податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року в справі № 804/7439/17 позов був задоволений частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.07.2017 № 0010061400, № 0010041400, винесені Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт» відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржені у цій справі податкові повідомлення-рішення прийнятті ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яке відноситься до контролюючого органу обласного рівня. Отже, оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнятті відповідачем у межах наданих повноважень.

Також суд звернув увагу апелянта, що за результатами розгляду справи № 804/768/17, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000071400 та № 0000051400 від 10.01.2017 прийняті неповноважною на те особою - Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, оскільки, у зв`язку із змінами у чинному законодавстві, з 01.01.2017 повноваженнями щодо прийняття податкових повідомлень-рішень наділені податкові інспекції обласного рівня. Також, суд роз`яснив право контролюючого органу обласного або центрального рівня винести нові податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки, оформленої актом від 22.12.2016 № 2353/04-65-14-00/25513947, у встановленому податковим законодавством порядку.

Не погодившись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року в справі № 804/7439/17, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт» 12.06.2018 подало касаційну скаргу, провадження за якою відкрито згідно з ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2018 року.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року зупинено дію постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі № 804/7439/17 до закінчення касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 залишено без змін.

З огляду на встановлені та наведені обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що до 28.02.2024 судове рішення в справі № 804/7439/17 не набуло статусу остаточного, адже дія постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі № 804/7439/17 була зупинена, а тому у позивача виникли справедливі очікування щодо остаточного вирішення справи судом касаційної інстанції.

В контексті цих висновків варто наголосити, що право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені у Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (ст.ст. 8, 10).

Ця норма кореспондує з нормою Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка міститься в статті 6 «Право на справедливий суд».

При цьому Конвенція покликана гарантувати не «теоретичні й ілюзорні», а «практичні й ефективні» права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Метьюз проти Сполученого Королівства» («Matthews v. the United Kingdom»), «Беллє проти Франції» («Bellet v. France»)).

Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах Мултіплекс проти Хорватії» («Multiplex v. Croatia»), «Кутіч проти Хорватії» («Kutic v. Croatia») наголочив, що право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи позивача, що до ухвалення остаточного рішення Верховним Судом у справі № 804/7439/17, у нього зберігались позитивні очікування щодо вирішення спору на користь ТОВ НВК «Стандарт», а тому були відсутні підстави для оскарження податкових повідомлень-рішень № 0000071400 та № 0000051400 від 10.01.2017 в судовому порядку із зазначенням інших підстав.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що процесуальний закон дозволяє особі звертатися до суду з позовом з аналогічним предметом, але за умови, що підстави позову не є аналогічними тим, які розглядалися в іншій справі.

Реалізуючи надане законом право, ТОВ НВК «Стандарт», після ухвалення Верховним Судом постанови від 28 лютого 2024 року в справі № 804/7439/17, звернулося до суду 17.06.2024 з позовом, в якому порушило питання про протиправність податкових повідомлень-рішень № 0000071400 та № 0000051400 від 10.01.2017 з підстав їх необґрунтованості та недоведеності виявлених порушень.

Суд не спростовує доводи податкового органу, що законом визначено присічний строк звернення до суду з позовом у подібних категоріях справ, який за загальним правилом обраховується з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушене право.

Водночас, суд звертає увагу апелянта, що суд також має право на поновлення строку звернення до суду.

Це питання дійсно є суперечливим, адже створює умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.

Для дотримання пропорційного балансу між цими двома принципами, суд апеляційної інстанції звертається до усталеної практикою ЄСПЛ щодо визначення права на суд.

Європейський суд з прав людини неоднократно наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», «Kreuz v. Poland», «Golder v. the United Kingdom», «Stanev v. Bulgaria»).

У справі «Мельник проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що обов`язковому дотриманню підлягає застосування процесуальних повноважень вищими судовими інстанціями з позицій передбачуваності (прогнозованості) з точки зору учасників справи.

В контексті наведених фундаментальних позицій ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції повторно наголошує на можливості погодитися з доводами позивача про сподівання на остаточне вирішення Верховним Судом справи № 804/7439/17 у розумний, визначений законом строк.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ситуація щодо повторного звернення до суду поза межами строку, визначеного законом, виникла внаслідок тривалого та непередбачуваного для особи періоду розгляду справи судом касаційної інстанції, а тому судова система в цьому випадку має бути відповідальною та направити власні дії на реальний захист прав та інтересів особи в публічних правовідносинах, забезпечивши їй належний доступ до суду, що відповідає ознакам правової держави.

З огляду на те, що позов в цій справі поданий ТОВ НВК «Стандарт» менше, ніж через 4 місяці після ухвалення Верховним Судом постанови в справі № 804/7439/17, строк для його подання може бути поновлений, що вірно та обґрунтовано визначено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.

Щодо суті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції встановив, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2015 були внесені відомості про кримінальне провадження № 32015040650000021, в межах якого, на підставі ухвали слідчого судді, була проведена документальна позапланова перевірка, за результатом якої складено Акт від 22.12.2016 № 2353/04-65-14-00/25513947 та в подальшому винесені податкові повідомлення-рішення від 10.01.2017 № 0000071400 та № 0000051400.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що податковий орган не мав права виносити податкові повідомлення-рішення за результатом перевірки, проведеної на виконання ухвали слідчого суді в межах порушеного кримінального провадження.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною 2 статті 91 КПК України визначено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно зі ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Частиною 2 статті 93 КПК встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Аналіз наведених норм права дає та давало можливість податковому органу дійти висновку, що Акт перевірки від 22.12.2016 № 2353/04-65-14-00/25513947, насамперед, був доказом в кримінальному провадженні, оцінку якому не міг надавати будь-якій інший суб`єкт, окрім слідчого, прокурора, слідчого судді.

Більш того, задля уникнення порушення прав та інтересів платників податків, законодавець ввів у Податковий кодекс України пряму норму, яка забороняє податковому органу виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, якщо грошове зобов`язання розраховується органом ДПС за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 01.09.2015 набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнити пунктом 36 такого змісту: «У разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили».

Матеріалами справи підтверджується, що відомості про кримінальне провадження № 32015040650000021 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2015, тобто до дня набрання вищенаведеним законом чинності, у зв`язку з чим не є слушними доводи апелянта, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв в межах наданих законом повноважень.

Щодо доведеності виявлених порушень, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що по суті висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що платником податків не надано первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з відповідними контрагентами.

З цього приводу суд апеляційної інстанції повторно зазначає, що листом від 09.12.2016 за № 09/08-12 ТОВ НВК «Стандарт» повідомило контролюючий орган, що 08.07.2015 вся первинна документація по взаємовідносинам з ТОВ «Прогрес Ресурс Груп», ТОВ «Юніт Інвест», ТОВ «Джеміус», ТОВ «Ділмакс Трейд», ТОВ «АРТ-Фінанс», ТОВ «Глорія-Лайн», ТОВ «Варкас», ТОВ «Велар-Д», ТОВ «Велтрейд-М», ТОВ«Консал Трейд», ТОВ «КСВ-Груп», ТОВ «Маркаса», ТОВ «ТПК Брокінвест», ТОВ «Трейд комп», ТОВ «Фін код», ТОВ «Флеш систем», ТОВ «Комред», ТОВ«ТД «Агас» вилучена старшим слідчим СВ ФР ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2015, що унеможливлює її подання.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області до правоохоронних органів письмовий запит щодо надання засвідчених копій первинних документів ТОВ НВП «Стандарт» або щодо забезпечення доступу до перевірки таких документів, не направлявся.

Фактично податковим органом не було здійснено перевірку первинних документів та не проаналізовано реальність господарських операцій у розрізі первинної документації по господарським операціям ТОВ НВП «Стандарт» з ТОВ «Прогрес Ресурс Груп», ТОВ «Юніт Інвест», ТОВ «Джеміус», ТОВ «Ділмакс Трейд», ТОВ «АРТ-Фінанс», ТОВ «Глорія-Лайн», ТОВ «Варкас», ТОВ «Велар-Д», ТОВ «Велтрейд-М», ТОВ«Консал Трейд», ТОВ «КСВ-Груп», ТОВ «Маркаса», ТОВ «ТПК Брокінвест», ТОВ «Трейд комп», ТОВ «Фін код», ТОВ «Флеш систем», ТОВ «Комред», ТОВ«ТД «Агас».

Водночас, позивачем до матеріалів справи додано всю первинну документацію, укладено в процесі правовідносин з наведеними контрагентами, перелік якої вичерпно відображений в рішенні суду першої інстанції.

Під час розгляду даної справи суд встановив, відповідач зворотного не довів, що первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства та в своїй сукупності підтверджують реальні взаємовідносини між позивачем та відповідними контрагентами.

Висновок же податкового органу про те, що правочини, укладені ТОВ НВП «Стандарт» з ТОВ «Прогрес Ресурс Груп», ТОВ «Юніт Інвест», ТОВ «Джеміус», ТОВ «Ділмакс Трейд», ТОВ «АРТ-Фінанс», ТОВ «Глорія-Лайн», ТОВ «Варкас», ТОВ «Велар-Д», ТОВ «Велтрейд-М», ТОВ«Консал Трейд», ТОВ «КСВ-Груп», ТОВ «Маркаса», ТОВ «ТПК Брокінвест», ТОВ «Трейд комп», ТОВ «Фін код», ТОВ «Флеш систем», ТОВ «Комред», ТОВ«ТД «Агас», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, ґрунтується виключно на аналізі податкової інформації щодо діяльності наведених контрагентів та документах, які містилися в матеріалах кримінального провадження.

Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що такі висновки не підтверджені жодними належними доказами. Висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у контрагентів позивача, не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства. Тобто, такі висновки ґрунтуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації щодо контрагентів.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі зібраних в ході досудового розслідування кримінальної справи доказів, до складу яких входить і Акт перевірки від 22.12.2016 № 2353/04-65-14-00/25513947, старший слідчий відділу фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області виніс постанову від 20.03.2017 про закриття кримінального провадження № 32015040650000021.

Відтак, посилання апелянта на матеріали кримінального провадження № 32015040650000021 у підтвердження обґрунтованості висновків, викладених в Акті перевірки, не приймаються судом як належні та допустимі.

Також не є слушними посилання апелянта на призначення судово-економічної експертизи в кримінальній справі № 32017041640000012, адже названа експертиза проводиться з питань підтвердження висновків Акту перевірки податкового органу № 75187/04-36-14-02/25513947 від 28.12.2018 щодо заниження податку на прибуток ТОВ НВП «Стандарт» в період з 4 кварталу 2017 по 4 квартал 2018 року, а також ПДВ за грудень 2017 року. Тобто, вказана відповідачем обставина не стосується спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи, що жодної оцінки первинним документам, що стосуються взаємовідносин позивача з відповідними контрагентами, податковим органом надано не було, жодними доказами не спростовано неналежність чи недостовірність первинних документів, наданих позивачем до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, що потягло за собою прийняття протиправних рішень щодо донарахування ТОВ НВК «Стандарт» податкових зобов`язань, наслідком чого є їх скасування.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року в адміністративній справі № 160/15697/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 11 лютого 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 11 лютого 2025 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська