Постанова

від 13.02.2025 по справі 125/1048/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/1048/24

Провадження № 22-ц/801/235/2025

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 рокуСправа № 125/1048/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Управління поліції охорони в Івано-Франківській області

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань №4цивільну справуза апеляційноюскаргою Управління поліціїохорони вІвано-Франківськійобластіна рішення Барського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2024 року, ухвалене у складі судді Хитрука В. М. в м. Бар, дата складення повного судового рішення відповідає даті його постановлення,-

в с т а н о в и в :

17 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Позов обґрунтовував тим, що він працював на посаді охоронника першого розряду взводу охорони об`єктів та публічної безпеки №1 батальйону Управління поліції охорони в Івано-Франківській області. Наказом № 88 о/с від 10 травня 2024 року його звільнено з роботи на підставі пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України (поява на роботі в нетверезому стані).

ОСОБА_1 вважає звільнення незаконним та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства України так як начальник відноситься до нього упереджено і обіцяв що звільнить його. На час перевірки 09 травня 2024 року він був тверезим. При проведенні огляду на стан сп`яніння в КНП «Барська міська лікарня» лікар відмовила надати позивачу сертифікат відповідності приладу та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (драгера), пояснивши що їх в неї не має. Щоб довести свою невинуватість, не довіряючи огляду в КНП «Барська міська лікарня», позивач негайно прослідував до найближчої медичної установи, а саме до КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» де провів незалежну та неупереджену перевірку стану алкогольного сп`яніння та 09 травня 2024 року о 17 годин 05 хвилин лікар-нарколог ОСОБА_2 КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» застосувала спеціальний прилад для вимірювання вмісту алкоголю «Алкофор 307», який показав повну відсутність вмісту алкоголю, про що був складений відповідний «Протокол медичного обстеження на стан сп`яніння».

Також через незаконне звільнення він переніс моральні страждання, хвилювався, в нього піднявся рівень цукру в крові та артеріальний тиск, він змушений був лікуватися в медичному закладі.

Відтак збільшивши позовні вимоги (а. с. 35 47, т.1), та уточнивши позовні вимоги (а. с. 193-195, т.1) ОСОБА_1 просив скасувати наказ Управління поліції охорони в Івано-Франківській № 88 о/с від 10.05.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити його на роботі охоронника третього розряду взводу охорони об`єктів публічної безпеки батальйону Управління поліції охорони в Івано-Франківській області з дати звільненян10 травня 2024 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 50000 грн, а також понесені ним судові витрати.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2024 року позов задоволено частково та постановлено:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в Івано-Франківській № 88 о/с від 10.05.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

-поновитиОСОБА_1 на роботі на посаді охоронника третього розряду взводу охорони та об`єктів публічної безпеки батальйону Управління поліції охорони в Івано - Франківській з дня незаконного звільнення 18.05.2024 року;

- стягнути з Управління поліції охорони в Івано-Франківській на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.05.2024 року по 01.11.2024 року у розмірі 46344, 00 гривень, моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. 00 коп та 1211,20 грн. судових витрат при сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог;

- стягнути з Управління поліції охорони в Івано-Франківській на користь держави 2422,40 грн. судового збору.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Довідка КНП «Барська міська лікарня» від 09.05.2024 року про те, що 09 травня 2024 року о 16.10 год лікарем наркологом було проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено у нього алкогольне сп`яніння не може слугувати підтвердженням перебування в алкогольному сп`янінні позивача, так як вона не містить інформації про назву, вид використовуваного технічного засобу на підставі якого проводився огляд, його номер, дату останньої повірки, не додано роздруківки газоаналізатора Drager, на показники якого лікар посилається у повідомленні, під час проведення огляду не застосовувалися технічні засоби відеозапису та були відсутні свідки.

Тому суд виснував про незаконність наказу про звільнення позивача та пославшись на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (Порядок), здійснив розрахунок середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача і визначив його розмір: 46344 гривень за період з 20 травня 2024 року по 01 листопада 2024 року.

Приймаючи до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, витрачені ним для захисту його прав та інші встановлені обставини справи, а також враховуючи вимоги розумності і добросовісності, суд вважав достатнім і справедливим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000,00 грн.

З таким рішенням не погодився відповідач, 06 грудня 2024 року подав апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем доведено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, на його звільнення була надана згода профспілкової організації, з ним проведено повний розрахунок у день звільнення, а тому з боку роботодавця будь-яких порушень не було допущено. Суд безпідставно не прийняв до уваги докази, надані з відзивом на позов, оскільки строк на подання відзиву був пропущений з поважних причин, так як представник позивача через складну ситуацію, яка в неї склалася, перебувала у відпустці. Також зауважує про необґрунтованість розміру стягнутої моральної шкоди, розмір якої не повинен призводити до надмірного збагачення.

Позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Щербаківського Г.Г., 31 січня 2025 року подав відзив на апеляційну скаргу та просив поновити строк на його подання, так як ОСОБА_3 перебуває на службі в ЗСУ та дізнався про апеляційну скаргу лише 27.01.2025 року.

В судове засідання апеляційного суду представник Управління патрульної поліції охорони в Івано-Франківській області не з`явився, про день та слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача адвокат Щербаківський Г. Г. заперечив проти доводів апеляційної скарги, повністю погоджується з викладеним в рішенні суду першої інстанції.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону.

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

-наказом № 49о/с від 02 червня 2021 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду охоронника першого розряду взводу охорони об`єктів та публічної безпеки №1 роти Управління поліції охорони в Івано-Франківській області (а. с. 51, т.1);

- профспілковим комітетом первинної профспілкової організації працівників Управління поліції охорони в Івано-Франківській області надано згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України (Протокол № 6 від 10.05.2024 року на а. с . 93, т.1);

- ОСОБА_1 10.05.2024 року відмовився надавати пояснення з приводу інциденту (а.с.140, т.1);

-наказом № 88 о/с від 10.05.2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади охоронника першого розряду взводу охорони об`єктів та публічної безпеки №1 батальйону Управління поліції охорони в Івано-Франківській області на підставі пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України (поява на роботі в нетверезому стані), з 10 травня 2024 року. Підставою для звільнення вказана довідка КНП «Барська міська лікарня» та рапорт командира батальйону (а.с.15, т.1);

-відповідно до довідки КНП «Барська міська лікарня» Барської міської ради, адміністрація лікарні повідомляє, що за направленням заступника начальника управління ОООКІ Департаменту поліції охорони капітана поліції В. Чередніченко 09 травня 2024 року , 16.00 лікарем наркологом ОСОБА_4 о 16 год. 10 хв. 09 травня 2024 року було проведено медичний огляд громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця с. Голубівка. Згідно висновку медичного огляду за № 79, складеному 09 травня 2024 року о 16 год. 10 хв. у громадянина ОСОБА_1 встановлено алкогольне сп`яніння. Під змістом довідки міститься підпис лікаря, печатка, під ним написано «Драгер-1.08 проміле» (а.с.14, т.1);

- наказом № 92 о/с від 18.05.2024 року внесені зміни до Наказу № 88 о/с від 10.05.2024 року в частині дати звільнення ОСОБА_1 з роботи: вважати ОСОБА_1 звільненим з посади охоронника першого розряду взводу охорони об`єктів та публічної безпеки № 1 батальйону Управління поліції охорони в Івано-Франківській області на підставі пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України (поява на роботі в нетверезому стані), з 18 травня 2024 року (з врахуванням листка непрацездатності) (а. с. 152, т.1);

-на спростування стану алкогольного сп`яніння позивачем надано Протокол медичного обстеження на стан сп`яніння від 09 травня 2024 року, у відповідності до якого за само зверненням ОСОБА_1 лікарем ОСОБА_2 проведений огляд ОСОБА_1 , окрім загального обстеження, перевірено наявність алкоголю, іншої речовини у видихуваному повітрі та біосередовищі організму: повітря досліджене на приладі «Алкофор 307», час та результат дослідження 17:05 0,0 проміле, 17:25 0,0 проміле. Заключення: тверезий, ознак вживання алкоголю немає, печатка та підпис лікаря, підпис досліджуваного (а. с. 16, т.1).

Відповідно до вимог частин 1, 6, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 51 КЗпПУкраїни правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За правилами ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 від 22.06.1982 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» (ратифікована 04.02.1994р.) трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Звільнення є одним із видів дисциплінарних стягнень (ст. 147 КЗпП України).

Відповідно до пункту 7 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7статті 40 КЗпПУкраїни, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів яким суд має дати відповідну оцінку.

У справі що розглядається відповідачем на підтвердження стану алкогольного сп`яніння надано довідку КНП «Барська міська лікарня» Барської міської ради, відповідно до якої адміністрація лікарні повідомляє, що за направленням заступника начальника управління ОООКІ Департаменту поліції охорони капітана поліції В. Чередніченко 09 травня 2024 року , 16.00 лікарем наркологом ОСОБА_4 о 16 год. 10 хв. 09 травня 2024 року було проведено медичний огляд громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця с. Голубівка. Згідно висновку медичного огляду за № 79, складеному 09 травня 2024 року о 16 год. 10 хв. у громадянина ОСОБА_1 встановлено алкогольне сп`яніння. Під змістом довідки міститься підпис лікаря, печатка, під ним написано «Драгер-1.08 проміле» (надалі- Довідка).

Натомість позивачем на спростування того, що він перебував в стані алкогольного сп`яніння, надано Протокол медичного обстеження на стан сп`яніння від 09 травня 2024 року, у відповідності до якого за само зверненням ОСОБА_1 лікарем ОСОБА_2 проведений огляд ОСОБА_1 , окрім загального обстеження, перевірено наявність алкоголю, іншої речовини у видихуваному повітрі та біосередовищі організму: повітря досліджене на приладі «Алкофор 307», час та результат дослідження 17:05 0,0 проміле, 17:25 0,0 проміле. Заключення: тверезий, ознак вживання алкоголю немає, печатка та підпис лікаря, підпис досліджуваного (надалі- Протокол).

Оцінюючи зазначені докази, суд першої інстанції надав перевагу Протоколу над Довідкою та виснував, що перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння не доведене з огляду на те, що Довідка хоча й містить посилання на висновок медичного огляду за № 79 від 09.05.2024, проте відповідачем зазначений висновок не долучено до матеріалів справи, а в Довідці відсутнє посилання, яким методом та з використанням якого приладу проведено перевірку.

Апеляційний суд погоджується з такою позицією суду першої інстанції та зауважує, що наявність дописки в нижній частині Довідки після підпису та печатки медичної установи: «Драгер-1.8 проміле» не є належним та допустимим підтвердженням, який саме прилад використаний (Драгер 6810, Драгер 6820, Драгер 7510, тощо), що унеможливлює перевірку правильності проведення такого огляду.

Натомість вПротоколі міститьсявказівка якийприлад буввикористаний (Алкофор307),вбачається,що замірибули проведенідвічі зінтервалом в20хвилин тазазначений їхрезультат. Отже, позивачем надано належний та допустимий доказ на спростування факту його перебування на роботі в нетверезому стані.

Не підтвердив факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння і допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_5 також не підтвердив, що ОСОБА_1 під час несення служби 09 травня 2024 року мав ознаки сп`яніння чи вживав алкогольні напої.

Відтак суд першої інстанції вірно вважав, що відповідачем не доведено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння під час перебування на роботі, тому у відповідача не було законних підстав для звільнення позивача за п.7 ст. 40 КЗпП не було.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги документи, подані до відзиву на позовну заяву, так як відповідач подав їх з пропуском строку, а тому позбавив відповідача можливості довести правомірність своїх дій.

За вимогами ч. 1 ст.235 КЗпПУкраїни у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, на підставі ст. 235 КЗпП України суд першої інстанції правильно вказав, що позивач підлягає поновленню на роботі на посаді охоронника третього розряду взводу охорони та об`єктів публічної безпеки батальйону Управління поліції охорони в Івано - Франківській з дня незаконного звільнення 18.05.2024 року, а доводи апеляційної скарги такий висновок суду не спростовують.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі було відкрито 30 травня 2024 року (а.с.19, т.1) та надано відповідачеві строк для відзиву 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження, ухвала доставлена відповідау до його електронного кабінету 30 травня 2024 року (а.с. 21, т.1), потім ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 10 липня 2024 за клопотанням представника відповідача йому було поновлено час на подання відзиву та призначено розгляд на 31.07.2024 року (а.с.34, т.1), 30 липня 2024 представник відповідача Управління поліції охорони в Івано-Франківській області Михайло Чорнописький надав до суду клопотання про відкладення розгляду справу, яке мотивував тим, що юрисконсульт Микитюк Тетяна Іванівна перебуває у відпустці, яке судом було задоволено (а.с.71 73, т.1). Відзив відповідача на позовну заяву ОСОБА_1 надійшов до суду 14 серпня 2024 за підписом представника Управління поліції охорони в Івано-Франківській області Чорнописького М. Ф. (а.с.97 157, т.1). Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 06.09.2024 року відзив на позову заяву залишений без розгляду, оскільки поданий більше ніж через місяць з моменту отримання ухвали про відкриття провадження, тобто з пропущенням строку для подання відзиву, з врахуванням того, що судом, за клопотанням представника відповідача, було неодноразово відкладено підготовче судове засідання та задоволено клопотання про поновлення строку для подачі відзиву (а.с.183, т.1).

У відповідності до приписів частини 2 статті 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Поважних причин, які б свідчили про те, що у відповідача були непереборні обставині, які не дали йому змоги вчасно подати відзив на позовну заяву, ним суду першої інстанції не були надані, суд продовжував строк для подання відзиву , проте відзив був поданий через два з половиною місяці після відкриття провадження у справі та через 14 днів після закінчення продовженого судом строку на його подання, тому апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції діяв у відповідності до вимог процесуального закону.

Задля об`єктивності апеляційний суд зазначає, що хоча суд першої інстанції вірно не взяв до уваги відзив з доданими до нього документами, проте слід зазначити, що ті документи, які були додані до відзиву навіть за умови їх оцінки судом не доводять правильність позиції відповідача, оскільки до нього додано Колективний договір з додатками (а. с. 99- 129), на який не посилались ні позивач, ні відповідач; подання начальника УПО голові первинної профспілкової організації (а. с. 130), протокол № 6 засідання профспілкового комітету від 10.05.2024 року, який вже містився в матеріалах справи на а. с. 93; копія Пояснення ОСОБА_1 (а.с.140, наявність якого він не заперечує; Наказ № 145 від 10.05.2024 року про призначення службового розслідування (а.с. 150, т.1) та Висновок службового розслідування, який був затверджений начальником УПО 17 травня 2024 року (тобто після видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 (а. с. 147 143, т.1) та інші документи, які або вже були у справі (як наказ про звільнення, наказ про внесення змін до наказу про звільнення), або які не стосуються питання законності звільнення.

Отже, апеляційний суд виснує. що залишення без розгляду судом першої інстанції відзиву, поданого відповідачем було правомірним та жодним чином не вплинуло на правильність прийнятого судом рішення про недоведеність відповідачем факту перебування в стані алкогольного оп`яніння ОСОБА_1 09 травня 2024 року.

Щодо правильності стягнення середнього заробітку за час вимушеного.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції здійснив розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та припустився помилки, тому апеляційний суд в силу положень частини 4 статті 367 ЦПК України не може не звернути на це уваги.

Суд вірно послався на те, що для визначення середнього заробітку слід застосовувати Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (Порядок).

Проте, визначаючи період, за який слід провести нарахування, хоча й вірно вказав, що 18.05.2024 року є днем звільнення ОСОБА_1 , тобто останнім робочим днем, проте як початок розрахункового періоду вказав 20 травня 2024 року, зазначивши, що 19 травня 2024 року є вихідним днем, а тому не враховується судом, проте такий висновок є невірним, адже жодні положення законодавства не передбачають такого обрахунку часу вимушеного прогулу.

Вимушений прогул це час, протягом якого працівник звини роботодавця немав змоги виконувати трудові функції. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чибездіяльність роботодавця, внаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати заце заробітну плату. Тобто працівник неможе вийти нароботу тареалізовувати належне йому право напрацю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця (таке поняття дав Верховний Суд упостанові від17.01.2024 усправі №708/447/23).

Отже, час вимушеного прогулу ОСОБА_6 слід обраховувати з 19 травня 2024 року по 01.11.2024 року (по день ухвалення рішення про поновлення на роботі). Відтак кількість робочих днів за час вимушеного прогулу становить 120.

Неправильно суд здійснив розрахунок середньоденну заробітну плату, яка відповідно до другого речення пункту 8 Порядку «...визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період."

Так, за два останні два повні місяці перед звільненням заробітна плата ОСОБА_1 становила : березень 2024 17449,72 грн, квітень 15763,10 грн, а всього за дві місяці 33212,82 грн, кількість робочих днів у березні 2024 року була 21, а кількість робочих днів у квітні 2024 року 22 дні, а всього 43 дні.

Отже, середньоденна заробітна плата становить 772 грн,30 к (33212,82 : 43).

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 травня 2024 року по 01 листопада 2024 року становить 92686,80 грн: 772,39 грн х 120 днів.

Суд апеляційноїінстанції неможе вийтиза межідоводів апеляційноїскарги,погіршивши прицьому становищезаявника (відповідача,який подавапеляційну скаргу).Зазначене узгоджуєтьсяз принципомзаборони поворотудо гіршого(nonreformatioinpeius),який відомийще ізчасів римськогоправа таіснував узв`язкуз іншимправилом -tantumdevolutumquantumappellatum(скількискарги,стільки ірішення).Правило заборониповороту означаєнедопустимість погіршеннястановища сторони,яка оскаржуєсудове рішення.Тобто особа,яка оскаржуєсудове рішення,не можепотрапити вгірше становище,порівняно зтим,що такаособа досягнулав попереднійінстанції врезультаті своєїж скарги.(Див.п.83Постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від12червня 2024року усправі №756/11081/20)

Тому, оскільки рішення суду першої інстанції в цій частині позивачем не оскаржене, в судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтвердив, що він погоджується з розрахунком, зробленим судом першої інстанції, а відповідач, подавши апеляційну скаргу, не може отримати гірший результат, ніж він отримав у суді першої інстанції, апеляційний суд не вправі скасувати оскаржуване рішення в цій частині, хоча й вказує на його невідповідність положенням законодавства, яке регулює порядок обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, апеляційний суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди. Позивач стверджував, що незаконне звільнення призвело до погіршення його стану здоров`я, нервових розладів та душевних стражданнях, він змушений був лікуватись в Барській міській лікарні, щоб відновити своє здоров`я через перенесені моральні страждання, зокрема в нього піднявся цукор в крові до 7,4 одиниць, піднявся кров`яний тиск до 160/100. На підтвердження погіршення стан здоров`я надав виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 2849/717 та копії результатів аналізів (а.с.61-62, т.1).

Хоча медичні документи, надані позивачем, не містять висновку про те, що захворювання прямо пов`язано з моральними переживаннями ОСОБА_1 , проте сам факт захворювання підтверджений.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції послався на захворювання позивача, але взяв до уваги не лише це, але ц те, що за період роботи позивач тричі був заохочений подяками, врахував, що позивач зазнав вимушених змін у його життєвих стосунках, змушений був витрачати час та зусилля для поновлення його праву його прав та виходячи з засад розумності і добросовісності, виснував, що достатнім і справедливим буде розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000,00 грн..

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, адже саме по собі звільнення з роботи вже свідчить про зміну усталеного способу життя, необхідності докладати зусиль для його організації, а незаконне звільнення безумовно тягне за собою негативні емоції та страждання.

Отже, розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин повно та всебічно встановив обставини, які мають значення для справи, дав їм належну оцінку, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін можливе, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції.

Тому рішенняБарського районногосуду Вінницькоїобласті від 01листопада 2024року підлягає залишенню без змін, а подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуУправління поліціїохорони вІвано-Франківськійобластізалишити без задоволення.

Рішення Барського районногосуду Вінницькоїобласті від01листопада 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

Т. Б. Сало