Постанова

від 13.02.2025 по справі 910/13445/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/13445/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 (головуюча - суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)

за позовом Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (далі - АТ «Банк інвестицій та заощаджень», позивач)

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Партнер» (далі - ТОВ «Торговий дім «Партнер»);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АПБ Топаз» (далі - ТОВ «АПБ Топаз»);

3) ОСОБА_1

про стягнення 3 308 169,09 грн.

ВСТУП

Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст обставин справи

1.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 12.07.2023 у справі №910/13445/22 позов задовольнив частково; стягнув солідарно з ТОВ «Торговий дім «Партнер», ТОВ «АПБ Топаз» та ОСОБА_1 на користь АТ «Банк інвестицій та заощаджень» 2 984 451,25 грн заборгованості за кредитом та 286 905,14 грн простроченої заборгованості за процентами; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

1.2. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Крім того, скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

1.3. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.11.2024 залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, встановив скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

1.4. В межах встановленого ухвалою суду від 29.11.2024 строку від представниці ОСОБА_1 - адвокатки Панової Ірини Юріївни (далі - Панова І.Ю.) 13.12.2024 надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/13445/22.

2. Стислий зміст оскаржуваного судового рішення

2.1. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.12.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/13445/22.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Представниця ОСОБА_1 - адвокатка Панова І.Ю. 10.01.2025 через «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі №910/13445/22 скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/13445/22.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статтю 261 ГПК України.

4.3. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції обмежився лише констатацією факту подання скаржником до суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, з посиланням на те, що скаржником не наведено поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023. Жодного аргументу щодо суті клопотання та мотивів щодо оцінки доводів заявника щодо поважності причин пропуску строку та підстав їхнього відхилення в ухвалі суду не наведено. Тобто, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки, заявленим представником скаржника причинам пропуску процесуального строку, викладеним ним у заяві, що призвело до ухвалення судового рішення, що не відповідає умовам вмотивованості (обґрунтованості).

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відзив на касаційну скаргу від АТ «Банк інвестицій та заощаджень» та інших учасників справи до Суду не надходив.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 для розгляду справи №910/13445/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

6.2. Верховний Суд ухвалою від 15.01.2025 відкрив касаційне провадження у справі №910/13445/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

7.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції, про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

7.2. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини другої статті 256 ГПК України.

7.3. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

7.4. Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7.5. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 256 ГПК України).

7.6. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України (частина третя статті 256 ГПК України).

7.7. За змістом статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

7.8. Таким чином, скаржник має подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду у разі подання апеляційної скарги після спливу строку, передбаченого частиною першою статті 256 ГПК України.

7.9. Верховний Суд виходить з того, що саме по собі отримання повного тексту рішення за пунктом 1 частини другої статті 256 ГПК України не свідчить про автоматичне продовження строку на апеляційне оскарження рішення. Для поновлення строку необхідне активне волевиявлення сторони та належне доказування обставин, які стали перешкодою для своєчасного подання апеляційної скарги.

7.10. Таким чином Верховний Суд констатує, що отримання тексту рішення - це лише факт, який сам по собі не впливає на строки, доки сторона не ініціює юридично значущу дію для їх продовження. Важливо, щоб сторона, яка пропустила строк, не просто посилалася на момент отримання рішення, а й довела обставини, які об`єктивно перешкоджали їй подати апеляційну скаргу вчасно, наприклад, надала докази на підтвердження дати отримання повного тексту рішення, які б відповідали вимогам статей 73, 76- 79 ГПК України.

7.11. Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Водночас, поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, тощо).

7.12. Положення ГПК України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

7.13. Отже, строк на апеляційне провадження може бути поновлений за обґрунтованою заявою учасника провадження і лише з поважних причин, визнаних такими судом.

7.14. У кожному конкретному випадку суд встановлює на підставі належних, допустимих та достовірних доказів поважність причин пропуску скаржником строку та ухвалює рішення щодо його поновлення чи відмову у його поновленні.

7.15. Таким чином, саме на скаржника покладено обов`язок довести суду наявність поважних причин пропуску строку за частинами другою та третьою статті 256 ГПК України.

7.16. Як убачається з матеріалів справи, 05.11.2024 від ОСОБА_1 (за підписом адвокатки Панової І.Ю.) до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22.

7.17. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. Як на причину пропуску строку на подання апеляційної скарги скаржник посилався на те, що з жовтня 2022 апелянт виїхав за межі України та перебував за кордоном до 12.10.2024, що підтверджується витягом із закордонного паспорту ОСОБА_1 . Отже, апелянт ніяким чином не міг знати про подання АТ «Банк інвестицій та заощаджень» позову та отримувати судові повістки у цій справі, ознайомлюватись з матеріалами справи та отримати рішення суду першої інстанції. Про рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 ОСОБА_1 дізнався лише 21.10.2024 через свого представника, який ознайомився із матеріалами справи №910/13445/22, про що є відповідна відмітка в матеріалах справи.

7.18. Суд апеляційної інстанції, встановивши недоліки апеляційної скарги (неповажність зазначених у скарзі причин пропуску строку на подання скарги), в ухвалі від 29.11.2024 запропонував скаржнику надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/13445/22, в якому вказати інші поважні причини пропуску строку на подання апеляційної скарги.

7.19. З ухвали апеляційного господарського суду від 29.11.2024 убачається, що як установлено судом, повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/13445/22 ОСОБА_1 доставлено через його електронний кабінет 16.11.2023 о 20:49 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції 05.12.2023 є кінцевим строком для подання апеляційної скарги на вказане рішення суду, водночас, скаржник подав апеляційну скаргу 05.11.2024 (через 356 днів з дня складання повного тексту рішення суду), тобто з пропуском строку для її подання.

7.20. Визнаючи наведені скаржником підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги неповажними, колегія суддів апеляційного господарського суду, приймаючи ухвалу від 29.11.2024, виходила також з того, що згідно з інформації про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет з 06.10.2020, а отже, отримавши 16.11.2023 в підсистемі «Електронний суд» повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 ОСОБА_1 не був позбавлений можливості, в межах строків встановленими статтею 256 ГПК України звернутися до суду апеляційної інстанції з використанням підсистеми «Електронний суд», в тому числі, як зазначає скаржник, перебуваючи за межами території України. Також під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не користувався своїм правом на отримання судової кореспонденції направленої судом засобами поштового зв`язку на його адресу. Крім того, рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/13445/22 було оприлюднено на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) 17.11.2023, а отже, зважаючи на те, що інформація з ЄДРСР є загальнодоступною, цілодобовою та безкоштовною - ОСОБА_1 мав ознайомитись з оскаржуваним судовим рішенням з 17.11.2023.

7.21. За таких обставин, Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції на виконання вимог статей 174, 260 ГПК України, установивши в ухвалі від 29.11.2024, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог статей 256, 258 цього Кодексу, надав скаржнику строк для усунення недоліків, визначивши спосіб їх усунення, а саме подання клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

7.22. З матеріалів справи вбачається, що від представниці ОСОБА_1 - адвокатки

Панової І.Ю. (на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2024) до апеляційного господарського суду 13.12.2024 надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/13445/22.

7.23. Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт послався на те, що для нього (апелянта) стало повним здивуванням, коли він ознайомився із змістом ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 про те, що він має зареєстрований електронний кабінет і рішення суду першої інстанції було направлено йому через його електронний кабінет 16.11.2023 о 20:49 год.

7.23.1. ОСОБА_1 зазначив, що ніякого електронного кабінету в ЄСІТС він не створював і тим більше не отримував електронні повідомлення від суду. Водночас така ситуація могла мати місце, оскільки ОСОБА_1 займав в різний час посади керівника в юридичних особах. З метою реєстрації електронного кабінету для юридичних осіб працівниками використовувався КЕП керівника юридичної особи. Однак, в той же час, апелянту не було повідомлено, що для реєстрації електронного кабінету юридичної особи потрібно створювати також електронний кабінет фізичної особи керівника. Тому він взагалі не знав про наявність власного електронного кабінету в ЄСІТС та ніколи ним не користувався.

7.23.2. Апелянт зазначив, що у жовтні 2022 року виїхав для проходження курсу реабілітації за межі України до Словенії та перебував за кордоном до 12.10.2024, що підтверджується витягом із закордонного паспорту ОСОБА_1 (докази наявні в матеріалах справи). За весь цей час він не використовував КЕП та з 23.03.2023 не поновлював строк дії КЕП (за відсутністю необхідності), тому навіть при наявності електронного кабінету, він не мав можливості увійти до особистого кабінету та ознайомитись з матеріалами справи №910/13445/22.

7.23.3. За доводами скаржника, ОСОБА_1 взагалі оформив новий КЕП як керівник юридичної особи тільки 25.11.2024 для виконання трудових обов`язків у ТОВ «Газорозподільні мережі України» (Сумська філія). Про вказане рішення суду першої інстанції апелянт дізнався лише 21.10.2024 через свого представника, який ознайомився з матеріалами справи №910/13445/22, про що є відповідна відмітка в матеріалах справи.

7.24. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.12.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/13445/22, оскільки скаржник не навів достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, з огляду на що, апеляційний суд визнав наведені скаржником підстави для поновлення такого строку неповажними.

7.25. Так, оцінюючи поважність причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду виходила з того, що ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет з 06.10.2020. У відповідності до ст. 6 ГПК України скаржнику вручений повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 в підсистемі «Електронний суд» ще 16.11.2023 о 20:49 год, а отже, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості, в межах строків встановленими ст. 256 ГПК України звернутися до суду апеляційної інстанції з використанням підсистеми «Електронний суд», в тому числі, як зазначає скаржник, перебуваючи за межами території України.

7.25.1. Щодо доводів скаржника про не створення електронного кабінету в ЄСІТС та не отримання від суду жодних повідомлень, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила таке:

- електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Лише користувач електронних довірчих послуг володіє власним паролем для проходження електронної ідентифікації фізичною особою, а тому, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними доводи скаржника про необізнаність з реєстрацією в ЄСІТС та користування його електронним підписом працівниками підприємства;

- після направлення судом учаснику справи в електронний кабінет документів у справі, система ЄСІТС надсилає такому учасникові справи повідомлення засобами зв`язку, які були ним зазначені під час реєстрації та є обов`язковими реквізитами, без заповнення яких реєстрація б не відбулася. Вказані повідомлення надсилаються всім зареєстрованим у ЄСІТС особам засобами зв`язку, зокрема на адресу електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), незалежно від строку дії особистого КЕП, а також перебування на території України, у зв`язку з чим, доводи скаржника про не отримання повідомлень від суду, в т.ч. і у зв`язку з перебуванням поза межами України, колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються.

7.25.2. Щодо твердження скаржника про не використання КЕП в період розгляду судом першої інстанції справи та не поновлення строку дії КЕП з 23.03.2023 (за відсутністю необхідності) колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що дані обставини впливають на обсяг прав, які взяла на себе особа під час реєстрації в ЄСІТС, а надані скаржником довідки про надання електронних довірчих послуг у АТ КБ «ПриватБанк» та інформація про отримані кваліфіковані сертифікати у КНЕДП ДПС не спростовують той факт, що у скаржника міг бути КЕП виданий іншою установою. Законодавцем процесуальним законодавством на особу, яка шляхом використання особистого кваліфікованого електронного підпису зареєструвала кабінет у ЄСІТС, покладено ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, у випадку не ознайомлення особи із врученими їй судом у ЄСІТС документами у справі.

7.25.3. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не користувався своїм правом на отримання судової кореспонденції направленої судом засобами поштового зв`язку на його адресу. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/13445/22 було оприлюднено на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) 17.11.2023, а отже, зважаючи на те, що інформація з ЄДРСР є загальнодоступною, цілодобовою та безкоштовною - ОСОБА_1 мав ознайомитись з оскаржуваним судовим рішенням з 17.11.2023.

7.26. Верховний Суд, перевіривши дотримання апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема статей 17, 174, 256, 258, частин третьої, четвертої статті 260, 261 ГПК України, виходить з такого.

7.27. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги закріплено в статті 258 ГПК України.

7.28. Відповідно до частини другої статті 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, клопотання особи, яка подала скаргу, та дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується. Водночас до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності (пункт 4 частини третьої статті 258 ГПК України).

7.29. Згідно із частиною другою статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

7.30. Частиною третьою статті 260 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

7.31. Відповідно до частини першої статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

7.32. Таким чином, положеннями статей 174, 260 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху задля забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги.

7.33. За приписами частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

7.34. У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято 12.07.2023, а його повний текст складено 15.11.2023. Водночас, на дату складання повного тексту рішення (15.11.2023) набрав чинності Закон України від 19.10.2023 №3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи».

7.35. Так, відповідно до частин першої, п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (далі - ЄСІКС).

7.36. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

7.37. Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

7.38. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

7.39. Верховний Суд звертає увагу, що з 04.11.2023 набрав чинності Закон України від 19.10.2023 №3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи». Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

7.40. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

7.41. Верховний Суд відзначає, що фізична особа та фізична особа-підприємець не зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІКС.

7.42. Втім, відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, які кореспондуються з положеннями частини сьомої статті 6 ГПК України, особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

7.43. Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

7.44. Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення: (1) шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та (2) в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІКС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІКС. (Близький за змістом правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 906/1093/22, від 03.04.2024 у справі № 910/9569/23).

7.45. Відповідно до пунктів 2, 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є (1) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, (2) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

7.46. Матеріали справи свідчать, що копія рішення надсилалася господарським судом першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем реєстрації ОСОБА_1., а саме: АДРЕСА_1 . Проте, конверт з копією рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/13445/22 надійшов на адресу Господарського суду міста Києва з зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання». При цьому відомостей про те, що скаржник повідомив суд першої інстанції про зміну адреси місця проживання матеріали справи не містять.

7.47. Крім того Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі також зазначив адресу: АДРЕСА_1 , тобто аналогічну тій, яка зазначена у позовній заяві, та на яку суд першої інстанції надіслав копію судового рішення.

7.48. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, яке повернуто органами зв`язку з позначкою, зокрема, «за закінченням терміну зберігання», з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій з огляду на статтю 242 ГПК України.

7.49. Схожий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22.

7.50. Доводи, що ОСОБА_1 з жовтня 2022 року до 12.10.2024 перебував за кордоном не відміняють того факту, що суд виконав свій обов`язок щодо направлення судового рішення та того факту, що в силу приписів статті 242 ГПК України це рішення є врученим.

7.51. Також з матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції надіслав електронну копію судового рішення в електронний кабінет ОСОБА_1., яка доставлена останньому 16.11.2023 о 20:49 год, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

7.52. Суд касаційної інстанції зазначає, що направлення судового рішення в особистий електронний кабінет особи відповідає вимогам ГПК України, зокрема статей 6, 41, 45, 56 та частини сьомої статті 242 ГПК України.

7.53. За обставин, коли суд направив копію рішення і за місцем реєстрації ОСОБА_1., і в його електронний кабінет, посилання скаржника на те, що він не отримав рішення суду та дізнався про нього лише після ознайомлення його представника з матеріалами справи, не свідчить про безумовне право на поновлення такого строку.

7.54. З урахуванням викладеного Верховний Суд відзначає, що суд першої інстанції виконав вимоги ГПК України, надіславши рішення як за місцем реєстрації ОСОБА_1., так і через ЄСІКС.

7.55. Необізнаність про те, що під час реєстрації електронного кабінету для юридичних осіб, де ОСОБА_1 обіймав керівні посади, хтось використовував його КЕП, не може кваліфікуватися як поважна причина, яка має об`єктивний характер, адже, очевидно, що факт обізнаності/необізнаності залежить від суб`єктивного сприйняття реєстраційних дій. Відсутність доступу до електронного кабінету або КЕП є наслідком бездіяльності апелянта, а не об`єктивною перешкодою, а тому скаржник не довів, що він вжив усіх можливих заходів для отримання рішення суду першої інстанції вчасно.

7.56. З огляду на положення частин шостої статті 242 ГПК України, рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/13445/22 вважається врученим ОСОБА_1 17.11.2023, а тому останній день двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було 05.12.2023. Втім, з апеляційною скаргою до суду ОСОБА_1 звернувся лише 05.11.2024 (через 356 днів), тобто з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження, як за частиною першою так і за частинами другою і третьою статті 256 ГПК України.

7.57. Оскільки пропуск строку на апеляційне оскарження є значним і майже присічним з огляду на частину другу статті 261 ГПК України, скаржник зобов`язаний довести наявність поважних причин, які об`єктивно унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги. Відсутності переконливих пояснень та доказів є підставою для відмови у поновленні такого строку.

7.58. З урахуванням наведеного, Суд дійшов до висновку, що апеляційний господарський суд, установивши, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 про залишення без руху апеляційної скарги, а саме не навів достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, дійшов заснованого на правильному застосуванні статей 118, 119, 174, 258, 260, 261 ГПК України висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

7.59. Врахувавши встановлені у справі обставини та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до вимог ГПК України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом.

7.60. Верховний Суд виходить з того, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

7.61. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

7.62. Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

7.63. Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

7.64. Враховуючи вказані вище обставини, суд апеляційної інстанції визнав неповажними наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

7.65. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

7.66. Згідно з вимогами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

7.67. Колегія суддів також наголошує, що вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.

7.68. Верховний Суд також звертає увагу, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

7.69. Колегія суддів відзначає, що доводи скаржника фактично зводяться до заперечень обставин, встановлених судом апеляційної інстанції (зокрема щодо обставин неможливості/утруднень для подачі скаржником апеляційної скарги у встановлені законом строки), що не може бути належним обґрунтуванням для висновку поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

7.70. Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені ним фактичні обставини справи, зокрема, надсилання рішення суду першої інстанції та факт його доставлення в електронний кабінет ОСОБА_1., апеляційну скаргу подано з пропуском строку для її подачі, відсутність поважних причин для подачі апеляційної скарги в строки, визначені законом, мав передбачені процесуальним законодавством підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України.

7.71. Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені висновки суду апеляційної інстанції, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про відмову у відкритті апеляційного провадження, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.

7.72. За таких обставин, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у Суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

7.73. Верховний Суд також зауважує, що міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.74. Враховуючи процесуальний характер правовідносин, застосування статей 174, 256, 258, 260, 261 ГПК України, наведена міра обґрунтування оскаржуваного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи.

7.75. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

7.76. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

7.77. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що ухвалена із дотриманням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі №910/13445/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі №910/13445/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець