Рішення

від 11.12.2007 по справі 11/387

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

11.12.07                                                                                          

Справа№ 11/387

За позовом: Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Львів

До  відповідача: 

Приватного підприємства „Торгова організація виробника „В.О.

й КОМ”, м. Львів

Про

стягнення 12601,40грн.

Представники:

Від позивача -ОСОБА_1-СПД

Від відповідача -не з'явився

Стороні, яка бере участь у справі,

роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки,

зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позов заявлено фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1до Приватного

підприємства „Торгова організація виробника „В.О. й КОМ”  про стягнення із останнього 5450,00грн.

основного боргу, 216,15грн. пені, 1335,25грн. витрат за зберігання продукції

відповідача на складі, 5000,00грн. моральної шкоди та 600,00грн. витрат на

оплату адвоката.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча у встановленому ст.64

ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд

вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у

справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору

по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

В обґрунтування своїх позовних вимог

позивач посилається на укладену між сторонами угоду № 2 від 19 квітня 2006року

про створення (передачу) поліграфічної продукції, відповідно до якої позивач,

як виконавець зобов'язувався розробити художньо-графічний макет каталогу

продукції замовника та здійснити друк каталогу, а відповідач в якості замовника,

в свою чергу, зобов'язався оплатити вартість замовлення, що становить

6160,00грн.

В процесі виконання робіт збільшено

обсяг робіт та змінено загальну вартість робіт по Угоді № 2, про що сторони

підписали Протокол № 2 від 21 серпня 2006року. Вартість робіт згідно протоколу

складає 11450,00грн.

Відповідно до Акту № 1 про приймання

виконаних робіт від 10 квітня 2007року відповідач частково оплатив обумовлену

сторонами суму, а саме 6000,00грн. З огляду на те, що сума 5450,00грн. не

проплачена, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення вищезазначеної

суми.

Крім суми основної заборгованості,

позивач просить суд 216,15грн. пені та 1335,25грн. складських витрат на

зберігання товару відповідача, оскільки останній не забирає виконаний на його

замовлення товар.

Також, позивач просить суд стягнути із

відповідача 5000,00грн. моральної шкоди та 600,00грн. витрат на оплату правової

допомоги.

Таким чином, загальна сума позову

складає 12601,40грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника

позивача, суд вважає позовну заяву 

підтвердженою матеріалами справи, та такою, що підлягає до задоволення

частково з огляду на наступне:

На підставі укладеного між сторонами

договору № 2 від 19 квітня 2006року позивач на замовлення відповідача

зобов'язався виконати певні поліграфічні роботи вартістю 6160,00грн.

Згідно протоколу № 2 до угоди від 21

серпня 2006року обсяг робіт та їх вартість збільшилась і становить 11450,00грн.

На підставі акту приймання виконаних

робіт підписаного сторонами до оплати відповідачем належить сума 5450,00грн.,

яка станом на час подання позову не сплачена.

З метою врегулювання спору позивач

звертався до відповідача із вимогами про погашення боргу від 22.06.2007року

Вх.№ 48 та № 1 від 10.07.2007року.

Із врахуванням того, що заборгованість

не погашена, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення

заборгованої суми.

Дана сума підлягає до стягнення на підставі наступного:

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 ГКУ визначено, що договір

є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов

договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що

визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а

також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути

досягнуто згоди.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що договір укладається шляхом

пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції

(акцепту) другою стороною.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором

надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої

сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної

дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити

виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має

виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст.525 ЦК України не

допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його

виконання.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання

послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі,

у строки та порядку встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником

обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати

такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок

негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем були направлені відповідачу вимоги про сплату заборгованості

від 22.06.2007року Вх.№ 48 та № 1 від 10.07.2007року, які були залишені

останнім без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене, сума основної заборгованості у розмірі

5450,00грн. підлягає до стягнення.

Щодо нарахованої пені у розмірі 216,15грн., суд відмовляє у її

стягненні, оскільки сторонами у договорі не передбачено її нарахування.

Щодо 1335,25грн. витрат на зберігання продукції відповідача на складі

позивача, то суд залишає позовну вимогу в цій частині без розгляду, оскільки

позивачем не подано необхідні для обґрунтування даної суми матеріали. Крім

цього, сторонами не врегульовано у договорі терміни та порядок отримання чи

відправлення виготовленого замовлення.

Суд залишає позовну вимогу без розгляду і в частині стягнення 600,00грн.

витрат оплату правової допомоги, оскільки відповідно до п.10 Роз'ярення ВАСУ

від 04.03.1998року № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу

VI Арбітражного процесуального кодексу України” із наступними змінами та

доповненнями, витрати позивачів та відповідачів, пов'язані із оплатою ними

послуг юридичних фірм, правових організацій, адвокатів з наданням останніми

правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, відносяться до

збитків сторін і відшкодовуються в загальному порядку, однак позивачем не

подано доказів отримання ним юридичних послуг.

Щодо стягнення нарахованої позивачем моральної шкоди у розмірі

5000,00грн., то суд відмовляє у її стягненні, так як в обґрунтування даної

вимоги позивач посилається на ст. 3 Конституції України, де зазначено, що

людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека

визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. В даному випадку, позивач

виступає стороною у справі як суб'єкт підприємницької діяльності, та звернувся

із позовом до господарського суду України.

Стаття 1167 Цивільного Кодексу України визначає підстави

відповідальності за завдану моральну шкоду фізичній чи юридичній особі

неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, яка відшкодовується при умові

наявності вини.

Визначення, моральної шкоди містяться у ст. 23 ЦК та Постанови Пленуму

Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995року „Про судову  практику в справах про відшкодування моральної

(немайнової) шкоди”. Так під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового

характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ,

завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших

осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти

втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку із приниженням її ділової

репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку,

розголошення комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на

зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

В даному випадку, позивачем долучено довідки про проходження медичного

обстеження та докази витрат на телефонні розмови, що є доказом завдання їй

моральної шкоди як фізичній особі.

Також, обов'язковою підставою для відповідальності за завдання моральної

шкоди є встановлення причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою,

що і визначає ступінь вини.

Такого причинного зв'язку між поданими позивачем доказами та виною

відповідача в даному випадку немає.

Позивач, вступаючи у правовідносини в якості суб'єкта підприємницької

діяльності, повинен допускати можливість невиконання чи невчасного виконання

другою стороною покладених на неї договірних зобов'язань, а відтак вступаючи у

правовідносини діє на свій розсуд, страх і ризик.

Щодо відповідальності учасників господарських відносин за правопорушення

у сфері господарювання, то законом передбачено ряд санкцій, застосування яких

повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та

держави та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у

сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають

несприятливі економічні та/або правові наслідки. Серед них: відшкодування

збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ст. 217 ГК України).

Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються  вимоги і заперечення сторін,

а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення

господарського спору (ст. 32 ГПК)

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково в частині

стягнення суми основної заборгованості.

Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним

вимогам, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України,  суд,-

 в и р і ш и в :

             Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Торгова організація виробника „В.О.

й КОМ”, м. Львів, вул..Кн.Ольги, 65/60 

(код  ЄДРПОУ -32408537) на користь

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ( ідн. НОМЕР_1)

5450,00грн. основного боргу, 102,00грн. держмита та 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 216,15грн. відмовити.    

В рештій частині позовну вимогу залишити без розгляду.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя