Рішення

від 27.02.2025 по справі 709/1186/24

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/1186/24

2/709/30/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Шарої Л.О.,

за участі секретаря судового засідання - Петраш Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника позивача адвоката Курило Н.В.,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Фабро Є.А.,

представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Васильєвої Л.М.

розглянувши у відкритому засіданні в порядку позовного провадження у залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Носова Жанна Борисівна, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКО» про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними,

У С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та відповідача у заявах по суті.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Носова Ж.Б., СТОВ «АГРОКО» про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.10.2021 р. між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 укладено два договору дарування земельної ділянки, вони посвідчені приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж.Б. У відповідності до умов цих договорів, дарувальник ОСОБА_2 передав, обдарована ОСОБА_3 прийняла в дар земельну ділянку площею 2,7688 га із кадастровим номером 7125155100:05:000:0685 та земельну ділянку площею 2,6539 га із кадастровим номером 7125155100:05:000:0686, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за адресою: Черкаська обл., Чорнобаївський р-н, на території Чорнобаївської селищної ради. Цього ж дня право власності на земельні ділянки зареєстровано в ЄДР за ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що вказані договори дарування є фіктивними та вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Укладаючи договори, справжні наміри відповідачів були спрямовані на уникнення реального звернення стягнення на майно та уникнення реального виконання своїх грошових зобов`язань перед кредиторами.

На думку позивача, відповідач ОСОБА_2 знав, що ним 19.08.2021 скоєні кримінальні правопорушення, за які передбачена кримінальна відповідальність за ч. 3 ст.286-1, ч. 1 ст. 369 КК України та що за ці дії стосовно нього Полтавським РУП ГУНП в Полтавській області порушено кримінальне провадження № 12021170420000858 від 19.08.2021, здійснюється досудове розслідування. Він знав, що його протиправними діями потерпілим по зазначеному кримінальному провадженню спричинено матеріальну та моральну шкоду і що судом буде постановлено вирок, заявлені цивільні позови. Маючи вищу освіту, ОСОБА_2 розумів та передбачав негативні наслідки для себе у випадку накладення арешту на його нерухоме майно та звернення на нього стягнення з метою відшкодування шкоди. Позивач вважає, що знала про це ОСОБА_3 , як дружина. З метою уникнути накладення арешту на нерухоме майно та звернення на нього стягнення, відповідачі уклали оспорювані договори дарування.

Позивач вказує про те, що відповідачу ОСОБА_2 було відомо про постановлення 06.10.2021 слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтави ухвали про накладення арешту на його майно, з позбавленням права на відчуження та розпорядження з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову).

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 16.05.2023 у справі №554/887/22, провадження № 1-кп/554/387/2023 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 369 КК України та призначено йому покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років. Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 : на користь держави в особі Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Полтавської міської ради 69 019 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілої; на користь потерпілого ОСОБА_1 - моральну шкоду в розмірі 699 012,40 грн; на користь потерпілої ОСОБА_4 - моральну шкоду в розмірі 700 000 грн; на користь держави - витрати за проведення судових експертиз - в сумі 13 901,22 грн. Цей вирок набрав законної сили 05.03.2024.

Під час примусового виконання вироку суду в частині вирішеного цивільного позову, позивачу стало відомо, що все своє нерухоме майно, право власності на яке було зареєстровано за ОСОБА_2 на момент вчинення кримінального правопорушення, останній подарував близьким родичам.

Оспорювані договори дарування були вчинені після початку досудового розслідування у кримінальному провадженню від 19.08.2021 та з метою уникнення звернення стягнення за можливим майбутнім (на момент укладення договорів) вироком суду в частині задоволення цивільних позовів та про стягнення грошових коштів.

Покликаючись на норми ЦК України, зокрема на положення ст. 234, 203 ЦПК України, правові позиції ВС, вважає оспорювані договора дарування фіктивним та просить визнати їх недійсними.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просив відмовити у позовних вимогах повністю. Вказував, що позивач самостійно відшукував і збирав інформацію про чужі земельні ділянки із відкритого реєстру та відстежував відомості про його майно, вчинені правочини, переслідуючи мету незаконного збагачення та набуття неправомірної вигоди. Договори дарування земельних ділянок були оформлені приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж.Б. законно, коли ніякого арешту на такі операції накладено не було. Зазначає, що постановлена слідчим суддею ухвала про арешт майна від 06.10.2021 вступила в дію 12.10.2021, про її постановлення він не знав. Вироком від 16.05.2023 у справі № 554/887/22, провадження № 1-кп/554/387/2023 накладений арешт лише на автомобіль «Тoyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , і якби він 06.10.2021 не відчужував свої земельні ділянки, то зміг би це зробити після постановлення вироку. На думку відповідача, позивач маніпулює окремими положеннями вироку, переслідує мету незаконного збагачення та набуття неправомірної вигоди. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі та роз`яснити потерпілому про кримінальну, адміністративну відповідальність за незаконне збагачення та неправомірну вигоду.

У доповненні до відзиву відповідач ОСОБА_2 зазначив, що до постановлення вироку суду, він сплатив потерпілому ОСОБА_1 28 000 грн для лікування потерпілої. Відбуваючи покарання у ДУ «Божківська виправна колонія № 16» він працює та виконує виконавчі впровадження, сплативши більше 20 000 гривень, не намагається уникнути відповідальності. Не маючи можливості під час відбування покарання брати участь у користуванні земельними ділянками, він надав цю можливість дружині ОСОБА_3 .

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Фабро О.Г. у відзиві просив відмовити у позові повністю. Вказував, що сторони при укладенні договорів дарування земельних ділянок 7125155100:05:000:0685, 7125155100:05:000:0686 мали чіткий намір укласти договір дарування, це підтверджується передачею майна та користування ним обдарованою. Обидві сторони підтвердили свою волю в укладених договорах, що зафіксовано у нотаріальному посвідченні. Законодавством не заборонено укладати договори між родичами. На час укладення оспорюваних договорів його сторони не були боржниками, про існування ухвали слідчого судді Мороз О.Г. не був обізнаний

У відзиві на позовну заяву представниця відповідача ОСОБА_3 адвокат Васильєва Л.М. просила відмовити у позові. Вказує, що відповідач ОСОБА_2 мав статус підозрюваного у кримінальному провадженні та це не свідчить про те, що станом на день укладення оспорюваних договорів, 06.10.2021, він був боржником у виконавчому провадженні, чи з нього рішенням або вироком суду були стягнуті кошти на користь позивача по справі, чи він мав будь-які інші грошові зобов`язання перед позивачем. Станом на 06.10.2021 відповідач ОСОБА_2 не був визнаний винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, на нього не були покладені будь-які грошові зобов`язання на користь позивача. Твердження позивача про обізнаність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про накладений арешт не відповідає дійсності та спростовується ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06.10.2021 (провадження №1кс/554/14118/2021), за змістом якої ОСОБА_2 не викликався до суду та не був повідомлений судом про час і місце розгляду клопотання про накладення арешту на належне йому майно. Посилання позивача на обізнаність ОСОБА_2 про спричинення його діями потерпілим матеріальної та моральної шкоди є припущеннями, не підтвердженими належними та допустимими доказами. Звертає увагу на те, що вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 16.05.2021, яким з ОСОБА_2 стягнута матеріальна та моральна шкода на користь позивача набрав законної сили на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 05.03.2024, а тому лише з цього часу у ОСОБА_2 виникло грошове зобов`язання перед позивачем. Не погоджується про укладення між відповідачами оспорюваних договорів з тією метою щоб залишити майно в їх у сім`ї та уникнути стягнення звернені в рахунок грошових зобов`язань дарувальника. Сімейні та подружні стосунки між відповідачами були припинені ще до ДТП, за наслідками якої він відбуває покарання у місцях позбавлення волі, наразі шлюб між відповідачами розірваний. Вказує про те, що підстави вважати спірні договори дарування фраудаторними відсутні. Факт вчинення певною особою кримінального правопорушення сам по собі не є підставою вважати, що особа якій оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, визнається винною та на неї покладаються будь які грошові зобов`язання. На час укладення спірних договорів дарування позивач не пред`являв до ОСОБА_2 претензій майнового характеру, не ставив до відома, що ним буде пред`явлений цивільний позов у кримінальному провадженню, не вручав йому копії цивільного позову, на час укладення спірних договорів арешт на спірні земельні ділянки не був накладений. З часу відкриття виконавчого провадження на користь позивача з місць позбавлення волі, де відбуває покарання відповідач ОСОБА_2 переказано 16 705,29 грн. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позиція учасників справи у судовому засіданні.

Позивач у судовому засіданні просив позов задовільнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зазначив, що у ДТП, що сталася з вини ОСОБА_2 загинула його мати та постраждала сестра. Після ДТП ОСОБА_2 був затриманий поліцейськими, відносно нього був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою із внесенням застави. Після внесення застави ОСОБА_2 був звільнений з-під варти. Наразі вирок стосовно відповідача ОСОБА_2 у частині стягнення з ОСОБА_2 відшкодування шкоди, спричиненої злочином не виконаний. Іншого майна, на котре можливо звернути стягнення під час примусового виконання вироку суду в частині вирішеного цивільного позову у ОСОБА_2 не має, оскільки після вчинення кримінального правопорушення він усе належне йому майно подарував членам своєї сімї: квартири дітям, земельні ділянки дружині. Після початку відбування покарання з відповідача почали стягувати аліменти на користь однієї дружини в розмірі частини від доходу, на користь другої дружини 1/3 частки від доходу та для відшкодування спричиненої йому шкоди. Після ухвалення вироку внесена ОСОБА_2 застава була повернута, але відшкодування він не здійснив. До ухвалення вироку йому було сплачено близько 28 тис. Сприймає здійснення перерахування відповідачем 87,51 грн, як глузування та знущання. Вважає, що відповідач умисно ухиляється від здійснення відшкодування, а тому просить визнати недійсними оспорювані договорои дарування земельної ділянки.

Представник позивача адвокат Курило Н.В. просила задовільнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні просив відмовити у позові, надав пояснення, які за змістом аналогічні відзиву. Також повідомив, що станом на 19.08.2021 він був власником квартир, які 04.09.2021 подарував своїм донькам. Дружині він подарував 06.10.2021 дві земельні ділянки. Договора дарування він укладав, щоб майно залишилося в його сім`ї. Він сплачує аліменти на утримання повнолітнього сина від першого шлюбу в розмірі частини від усіх видів доходу до закінчення ним навчання та на утримання двох неповнолітніх доньок в розмірі 1/3 частини від його доходу. На поставленні запитання відповів, що уклав договора дарування для того, щоб майно залишилося в сім`ї. Він розумів, що буде призначено покарання у виді позбавлення волі, тому уклав договора дарування.

Представник відповідача адвокат Фабро Є.А. просив відмовити у позові, надав пояснення, які за змістом аналогічні відзиву.

Представник відповідача адвокат Васильєва Л.М. просила відмовити у позові, надала пояснення, які за змістом аналогічні відзиву.

Рух справи в суді першої інстанції.

18.07.2024 до Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Носова Ж.Б. про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними.

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19.07.2024 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, призначений розгляд справи в порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с. 41-42)

16.08.2024 на адресу суду від представника позивача адвоката Курило Н.В. надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19.08.2024 заява представниці позивача адвоката Курило Н.В. про забезпечення позову задоволена; накладений арешт на майно, що належить ОСОБА_3 з позбавленням права на відчуження та розпорядження, а саме: на об`єкти нерухомого майна 1) земельну ділянку, площею 2.6539 га, реєстраційний номер: 782656571251, кадастровий номер: 7125155100:05:000:0686, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Черкаська область, Золотоніський район, Чорнобаївська селищна рада, 2) земельну ділянку, площею 2.7688 га, реєстраційний номер: 782648671251, кадастровий номер: 7125155100:05:000:0685, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Черкаська область, Золотоніський район, Чорнобаївська селищна рада.

19.08.2024 ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області задоволено клопотання представниці позивача адвоката Курило Н.В. та витребувано від приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Носової Ж.Б. копії договору дарування серії НРН280451-280452, р. №1720, та договору дарування серії НРН280453-280454, р.№1721, котрі є предметом спору (т. 1 а.с. 108-109).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.09.2024 повторно витребувані від приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Носової Ж.Б. оспорювані копії договорів дарування (т. 1 а.с. 181-182).

16.10.2024 до суду надійшли витребувані ухвалами суду від 18.08.2024 та від 30.09.2024 оспорювані договори дарування (т. 1 а.с. 195 - т. 2 а.с. 250).

17.10.2024 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву із долученими письмовими доказами (т. 3 а.с. 9-34).

22.10.2024 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли доповнення до відзиву (т. 3 а.с. 52-54).

24.10.2024 представниця відповідачки ОСОБА_3 адвокат Васильєва Л.М. скерувала до суду відзив на позовну заяву (т. 3 а.с. 61-68).

29.10.2024 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Фабро Є.А. скерував до суду відзив на позовну заяву (т. 3 а.с. 78-96).

29.10.2024 представниця відповідачки ОСОБА_3 адвокат Васильєва Л.М. подала до суду додаткові пояснення у справі (т. 3 а.с. 97-114).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12.11.2024 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКО» (т. 3 а.с. 134-137).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.12.2024 у цивільній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (т. 3 а.с. 168-169).

15.01.2025 від представниці позивача адвоката Курило Н.В. до суду надійшла заява про відшкодування судових витрат (т. 3 а.с. 224-226, т. 4 а.с. 1-13, 31-42).

18.02.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Фабро Є.А. надійшли заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу (т. 4 а.с. 43-45).

Треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Носова Ж.Б та представник СТОВ «АГРОКО» у судове засідання не з`явилися, до суду скерували заяви про розгляд справи без їх участі, вирішення справи покладають на розсуд суду (т. 1 а.с. 120, т. 3 а.с. 181, 184).

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Суд протокольною ухвалою постановив проводити розгляд справи без участі третіх осіб.

Мотивувальна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 19.08.2021 слідчим Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення за № 12021170420000858 з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 286 КК України. Обставинами, що свідчили про вчинення кримінального правопорушення зазначено таке: 19.08.2021 близько 13:20 ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «Тойота Корола», д.н.з. НОМЕР_2 , рухався в м. Полтава по вул. Небесної Сотні зі сторони вул. А.Кукоби у напрямку вул. Стрітинська та в районі електромережі № 41 змінив напрямок свого руху праворуч, виїхав на тротуар, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 . У результаті ДТП пішохід отримала тілесні ушкодження і була доставлена до лікарні (т. 1 а.с. 14).

Відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06.10.2021 у справі № 554/8049/21, задоволено клопотання старшого слідчого ВРЗСТ СВ Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12021170420000858 від 19.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. Слідчим суддею з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову), в рамках кримінального провадження накладений арешт на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_2 з позбавленням права на відчуження та розпорядження, а саме на об`єкти нерухомого майна: земельна ділянка площею 2.6539 га, реєстраційний номер: 782656571251, кадастровий номер: 7125155100:05:000:0686, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Черкаська область, Чорнобаївський район, сщ/рада Чорнобаївська; земельна ділянка площею 2.7688 га, реєстраційний номер: 782648671251, кадастровий номер: 7125155100:05:000:0685, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Черкаська область, Чорнобаївський район, сщ/рада Чорнобаївська; будинок загальною площею 84.9 кв.м., реєстраційний номер: 10088692, адреса: АДРЕСА_1 , загальна вартість нерухомого майна: 86454 грн.; 5/6 частини квартири загальною площею 62.2 кв.м., реєстраційний номер: 33507399, адреса: АДРЕСА_2 , загальна вартість нерухомого майна: 50765 грн.; квартира загальною площею 35.7 кв.м., реєстраційний номер: 19896141, адреса: АДРЕСА_3 , загальна вартість нерухомого майна: 60811 грн (т. 1 а.с. 15-18).

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 16.05.2023, постановленим у справі № 554/887/22, ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 369 КК України та йому призначено покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Полтавської міської ради в рахунок відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілої в розмірі 69 019 грн. Стягнуто з ПАТ «Страхова група ТАС» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти в розмірі 19 752 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 987,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 699 012,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 700 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 13 901,22 грн. До набрання вироком законної сили змінено стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід із застави на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно. Заставу, внесену за обвинуваченого ОСОБА_2 в розмірі 363 200 грн повернуто заставодавцю. Зараховано в строк відбування покарання час перебування його під вартою в цьому кримінальному провадженні із 19.08.2021 по 26.08.2021 та з 08.09.2021 по 15.09.2021 (т. 1 а.с. 19-27).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.03.2024 указаний вирок суду залишений без змін, апеляційну скаргу захисників Вірабяна Е.В., ОСОБА_6 без задоволення (т. 1 а.с. 28-30).

Згідно договору дарування земельної ділянки від 06.10.2021, викладеному на нотаріальному бланку НРН 280451-280452, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар земельну ділянку з кадастровим номером 7125155100:05:000:0685, площею 2,7688 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чорнобаївської селищної ради Чорнобаївського району Черкаської області. За умовами договору сторони оцінили дарунок в 111 031,03 грн. Договір укладений безпосередньо між ОСОБА_2 як дарувальником та ОСОБА_3 як обдарованою, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж.Б., зареєстрований в реєстрі за № 1720 (т. 1 а.с. 195-196, т. 3 а.с. 110-111).

Відомості про укладення 06.10.2021 договору дарування земельної ділянки з кадастровим номером 7125155100:05:000:0685 внесені до Державного реєстру прав на нерухоме майно, власником указана ОСОБА_3 (т.1 а.с. 34-36, т. 3 а.с. 112-113).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 06.10.2021, викладеному на нотаріальному бланку НРН 280453-280454, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар земельну ділянку з кадастровим номером 7125155100:05:000:0686, площею 2,6539 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чорнобаївської селищної ради Чорнобаївського району Черкаської області. За умовами договору сторони оцінили дарунок в 106 418,68 грн. Договір укладений безпосередньо між ОСОБА_2 як дарувальником та ОСОБА_3 як обдарованою, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж.Б., зареєстрований в реєстрі за № 1721 (т. 1 а.с. 195, т.2 а.с. 98-99, т. 3 а.с. 106-197).

Відомості про укладення 06.10.2021 договору дарування земельної ділянки з кадастровим номером 7125155100:05:000:0686 внесені до Державного реєстру прав на нерухоме майно, власником указана ОСОБА_3 (т.1 а.с.31-33, т.3 а.с. 108-109).

У судовому засіданні досліджені витребувані у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Носова Ж.Б. матеріали, зібрані нотаріусом 06.10.2021 до посвідчення оспорюваних договорів дарування. Арешти, обтяження, заборони щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 7125155100:05:000:0686 площею 2,6539 га та земельної ділянки з кадастровим номером 7125155100:05:000:0685 площею 2,7688 га відсутні, інформація щодо внесення ОСОБА_2 до Єдиного реєстру боржників відсутня (т. 1 а.с. 195- т. 2 а.с. 250).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 24.09.2008 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюбу від 06.10.2021, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 24.09.2008 перебували у зареєстрованому шлюбі (т. 1 а.с. 213-214).

Згідно долученого представницею відповідача ОСОБА_3 адвокатом Васильєвою Л.М. листа Шевченківського відділу ДВС у м. Полтава Східного міжрегіонального управління МЮ від 11.10.2024 № 132246, на виконанні у відділі знаходиться зведене виконавче провадження № 75787939, до складу якого входять виконавчі провадження:

- № 70518179, відкрите на підставі виконавчого листа № 554/5498/22 від 08.11.2022, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його утримання, розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 04.07.2022 року на період навчання, до 30.06.2025 року, але не більше ніж до досягнення сином 23 років. За період з 21.04.2023 по 01.10.2024 на користь стягувача перераховано грошові кошти у загальній сумі 38 119,47 грн.;

- № 74696928, відкрите на підставі виконавчого листа № 554/887/22 від 25.03.2024, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 699 012, 40 грн. За період з 15.04.2024 по 01.10.2024 стягнуто 18 688,83 грн., з яких 2296, 54 грн. перераховано для погашення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору та 16 706,29 грн. перераховано на користь стягувача;

- № 74967352, відкрите на підставі виконавчого листа № 554/887/22 від 25.03.2024, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Держави судових витрат у розмірі 13 901, 22 грн. Станом на 01.10.2024 грошові кошти не перераховувались;

- № 75044838, відкрите на підставі виконавчого листа № 554/10694/22 від 13.05.2024, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітків (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та небільше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісяця починаючи з 03.10.2022 року до досягнення дітьми повноліття. За період з 29.07.2024 по 01.10.2024 стягнуто грошові кошти в сумі 3 577,61 грн.

Станом на 01.10.2024 з боржника ОСОБА_2 стягнуто 60 767,91 грн, залишок боргу складає 766 386, 15 грн (т. 3 а.с. 53-54).

Відповідно до долученого відповідачем ОСОБА_2 листа ДУ «Божковська виправна колонія (№16)» від 29.11.2024 № 15/10-1/57901Кл, за проханням засудженого ОСОБА_2 по виконавчому провадженню № 74696928 стягувачу ОСОБА_1 28.11.2024 перераховано кошти в сумі 87,51 грн, у подальшому утримання і перерахування будуть проводитися в розмірі 25 % загальної суми заробітку (т.3 а.с. 155).

Судом досліджені скріншоти про перерахування грошових коштів ОСОБА_2 на картковий рахунок ОСОБА_1 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_4 10 000 грн, 25.11.2022 4 000 грн, 23.02.2023 3 000 грн, 28.01.2022 5 000 грн, 20.09.2021 6 000 грн. Сторонами справи визнано ту обставини, що кошти були перераховані позивачу, як потерпілому у кримінальному провадженні для відшкодування спричиненої шкоди (т. 3 а.с. 199-201).

Застосовані норми права.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (у тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі вироку).

Договори, направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) є недійсними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 зроблено висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичом з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 489/5148/18 суд касаційної інстанції вказав, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

У постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 17.09.2020 року у справі № 904/4262/17 зроблений висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Слід зазначити, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ»), ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

Законні очікування розглядаються як елемент правової визначеності, у тому числі і тоді, коли йдеться про захист законних очікувань щодо здійснення права власності. Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного особі суб`єктивного права, а також їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Оцінка судом наведених учасниками справи аргументів.

Предметом спору у цій справі є два договори дарування земельних ділянок від 06.10.2021, зареєстровані в реєстрі за № 1720, 1721, укладені між відповідачем ОСОБА_2 як дарувальником та ОСОБА_3 як обдарованою та посвідчені приватним нотаріусом Носовою Ж.Б.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зі змісту зазначеної норми можна зробити висновок про те, що правом оспорювати правочин законодавець наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи».

Цивільне законодавство не містить визначення поняття «заінтересована особа», тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсними договорів дарування, як фраудаторних, що є предметом спору у цій справі, позивач та його представниця посилалася на те, що ці правочини укладено між близькими родичами без наміру створення правових наслідків, а з метою уникнення цивільної відповідальності у зв`язку із здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст.369 КК України, де позивач є потерпілим.

Із матеріалів справи вбачається, що на час безоплатного відчуження земельних ділянок 06.10.2021 своїй дружині ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було достеменно відомо як про ДТП, яка сталася 19.08.2021 за його участю, так і про наявність висунутої йому підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст.369 КК України у кримінальному провадженні № 12021170420000858, внесеного до ЄРДР 19.08.2021.

Крім того, з вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 16.05.2023, постановленим у справі № 554/887/22, встановлено, що ОСОБА_2 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав частково, зокрема, по епізоду порушення Правил дорожнього руху, в частині перебування в стані алкогольного сп`яніння, яке вважав залишковим явищем після вживання напередодні алкоголю. У наданні пропозиції неправомірної вигоди службовим особам обвинувачений вину не визнав та просив суд виправдати його за недоведеністю того, що в його діях є склад такого кримінального правопорушення. У рахунок відшкодування завданих збитків потерпілим він сплатив грошові кошти в розмірі 28 000 грн.

Також із змісту вироку встановлено, що у зв`язку з повідомленням ОСОБА_2 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, він із 19.08.2021 по 26.08.2021 та з 08.09.2021 по 15.09.2021 перебував під вартою, був звільнений з-під варти до постановлення вироку судом у зв`язку з внесенням застави.

Отже, ОСОБА_2 розумів про відповідні наслідки таких подій та його обов`язок, як винної особи відшкодувати потерпілому шкоду.

За викладеного суд дійшов висновку, що сторони оспорюваних договорів уклали та посвідчили ці правочини з метою виведення з власності ОСОБА_2 майна, за рахунок якого можливо було б звернути стягнення під час виконання в майбутньому судового рішення про відшкодування шкоди, у зв`язку з чим цей договір є фіктивним та підлягає визнанню недійсним.

Про фраудаторність оспорюваних договорів також свідчать надані у судовому засіданні пояснення відповідача ОСОБА_2 про те, що після ДТП він був затриманий, але потім звільнений з-під варти. До перегляду апеляційною інстанцією стосовно нього запобіжного заходу він уклав договори дарування двох квартир своїм малолітнім донькам. А земельні ділянки подарував своїй дружині. Такі правочини були вчинені ним з метою залишення майна у власності сім`ї, він розумів, що буде призначено покарання у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що за встановлених у цій справі обставин інший висновок не буде відповідати засадам справедливості, добросовісності і розумності, оскільки укладення особою, яка заподіяла шкоду, договору дарування майна зі своїм родичом з метою приховання цього майна від можливого звернення стягнення на нього в рахунок відшкодування шкоди відповідно до ст. ст. 1166, 1188 ЦК України свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі).

Суд критично оцінює посилання представника відповідачки про те, що обов`язок з відшкодування шкоди у ОСОБА_2 виник лише з часу набрання вироком законної сили (05.03.2024), а не з часу її спричинення (19.08.2021). Норми ЦК України, зокрема, положення статей 1166, 1188 ЦК України не пов`язують обов`язок заподіювача шкоди відшкодувати її з прийняттям судом відповідного рішення та набрання ним законної сили.

Завдання шкоди потерпілому внаслідок смерті його матері, завдання шкоди дією джерела підвищеної небезпеки, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала, в тому числі в добровільному порядку. Під час судового розгляду стосовно ОСОБА_2 обвинувального акту, він пояснював суду, що не пропонував неправомірну винагороду поліцейським, а бажав відшкодувати шкоду потерпілим, пропонуючи 8000грн.

Тобто, ОСОБА_2 мав усвідомлювати, що необхідно відшкодовувати потерпілій особі шкоду, як моральну, так і майнову.

Однак, не зважаючи на наявність деліктного зобов`язання, відповідач ОСОБА_2 здійснив дарування належного йому нерухомого майна своїм членам сім`ї: дітям та дружині, чим фактично зменшив свою платоспроможність перед кредитором (потерпілим).

Такі дії особи, яка завдала шкоди, суд вважає очевидно недобросовісними та такими, що зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог кредитора.

Доказів належного та повного виконання відповідачем ОСОБА_2 вироку суду в частині стягнення на користь позивача грошових коштів матеріали справи не містять.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки має 2 групу інвалідності, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (т. 1 а.с. 12).

Згідно з пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2024 складає 3028,00 грн. Отже, за вимогу немайнового характеру сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, а тому за подання цього позову підлягав сплаті судовий збір в сумі 2 422,20 грн.

Позовні вимоги по суті спору судом задоволено повністю.

З огляду на зазначене, судовий збір, який не було сплачено позивачем при зверненні до суду з позовом, оскільки він звільнений від його сплати на підставі закону, підлягає стягненню на користь держави у рівних частинах з обох відповідачів у справі.

Щодо стягнення із відповідачів на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Частинами 1, 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

У позовній заяві позивачем вказано про понесення ним витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн (т. 1 а.с. 6).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надано копію договору щодо надання правничої допомоги від 03.06.2024, укладеного між адвокатом Курило Н.В. та клієнтом ОСОБА_1 . За змістом цього договору адвокат узяв на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу при захисті прав та охоронюваних законом інтересів при підготовці позовної заяви та розгляді цивільної справи у суді першої інстанції, порушеної за позовом клієнта до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними. Фіксована вартість правової допомоги становить 10 000 грн (т. 4 а.с. 7). Також представником позивача наданий звіт про надані послуги від 31.01.2025, у котрому вказаний перелік наданих адвокатом видів правової допомоги (т. 4 а.с. 5-6). Сплату позивачем ОСОБА_1 коштів адвокату Курило Н.В. в сумі 10 000 грн підтверджується квитанцією № 5 від 31.01.2025 та договором доручення від 03.01.2025 (т 4 а.с. 8, 34).

Суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. є реальною, співмірною до складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), до витраченого адвокатом часу на виконання робіт та надання послуг, обсягом цих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, а тому підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача. Вдіповідачем та представниками відповідачів не спростовано обгрунтованість заявлених витрат на правничу допомогу та необхідність зменшення їх розміру.

Покликаючись на положення статей 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Носова Жанна Борисівна, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКО» про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 7125155100:05:000:0685, площею 2,7688 га, серії НРН 280451-280452 від 06.10.2021, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Жанною Борисівною, зареєстрований в реєстрі за № 1720.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 7125155100:05:000:0686, площею 2,6539 га, серії НРН 280453-280454 від 06.10.2021, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Носовою Жанною Борисівною, зареєстрований в реєстрі за № 1721.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі по 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок з кожного.

Платіжні реквізити для сплати судового збору: стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код ЄДРПОУ - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцятии днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України

http://ck.ck.court.gov.ua.

Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень:

http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повні найменування сторін.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Носова Жанна Борисівна, місцезнаходження: вул. Європейська, 42-А, м. Полтава, 36039.

Третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агроко", код ЄДРПОУ 31561188, вул. Устименка, 140, с. Крутьки, Золотоніський р-н, Черкаська обл., 19932.

Суддя Л.О. Шарая