Ухвала

від 04.03.2025 по справі 607/12507/24

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/12507/24

Провадження № 2/604/25/25

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.Б.,

за участю: секретаря судового засідання Феньо О.В.,

представниці позивача адвоката Арустамян А.Е.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в селищі Підволочиську Тернопільської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авак» до ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та про відновлення становища, яке існувало до порушення права

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Підволочиського районного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авак» до ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та про відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2024 року було задоволено клопотання представниці позивача про витребування доказів та витребувано у ТСЦ МВС №6141 РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області належним чином засвідчені копії договору купівлі продажу автомобіля DAF 2008 року випуску, модель XF 105.460 VIN код ТЗ XLRTE47MS8E813936, №6220/23/000978 від 25 травня 2023 року, укладеного суб`єктом господарювання ТОВ «Альфа-Караван» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; витребувано у ТСЦ 1247 РСЦ ГСЦ МВС в Дніпровській та Запорізькій областях належним чином засвідчені копії договору купівлі продажу напівпричіпу KRONE, рік випуску 2010, модель SDP 27, VIN код НОМЕР_1 , №32-05-23 від 15 травня 2023 року, укладеного суб`єктом господарювання ПП «КАР БАЙ ФАСТ» між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; витребувано у ТСЦ 1247 РСЦ ГСЦ МВС в Дніпровській та Запорізькій областях належним чином засвідчені копії договору купівлі-продажу напівпричіпу KRONE, рік випуску 2010, модель SDP 27, VIN код НОМЕР_1 , №7696/23/002270 від 25 серпня 2023 року, укладеного суб`єктом господарювання ТзОВ «ГОСТ УА» між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

28лютого 2025року представницявідповідача подаладо судузаяву згідноякої просиланакласти арештна автомобільмарки DAF 2008 року випуску, модель XF 105.460 VIN код ТЗ НОМЕР_2 та напівпричіп KRONE, рік випуску 2010, модель SDP 27, VIN код НОМЕР_1 .

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2025 року було замінено відповідача у даній цивільній справі ОСОБА_4 на належного відповідача ОСОБА_5 , а також залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи підстави та предмет спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У частині третій статті 150 ЦПК України закріплено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З системного аналізу положень ст.150-153 ЦПК України вбачається, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Інститутом забезпечення позову є сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалене тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Обґрунтовуючи підстави для забезпечення позову, представниця позивач посилається на те, що предметом позову є вказані транспортні засоби, які вже неодноразово змінювали власників, що може утруднити виконання рішення суду. Тому у разі не вжиття заходів забезпечення позову вказані транспортні засоби можуть бути відчужений на користь третіх осіб, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19, арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у кожній справі, в якій йде мова про порушення права володіння своїм майном, суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Таким чином, на підставі викладеного вище, з урахуванням підстав та змісту заяви про забезпечення позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову балансу інтересам сторін, суд приходить до висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту спірного транспортного засобу.

Вжиття зазначених заходів забезпечення позову в даному випадку виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідачам в її правах.

Тому заява представниці позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.149-153, 157, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представниці позивача адвоката Арустамян Анаїт Едвардівни про забезпечення позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнання договорів купівлі-продажу недійсними та про відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Накласти арештна автомобільмарки DAF 2008 року випуску, модель XF 105.460 VIN код НОМЕР_2 до набрання законної сили рішенням суду у справі №607/12507/24 за позовом ТОВ «Авак» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнання договорів купівлі-продажу недійсними та про відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Накласти арештна напівпричіп KRONE, рік випуску 2010, модель SDP 27, VIN код НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі №607/12507/24 за позовом ТОВ «Авак» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнання договорів купівлі-продажу недійсними та про відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Копію ухвали направити сторонам та до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області - для виконання.

Відповідно до ст.12 Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження», ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, починаючи з наступного дня після її прийняття.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали складено 04 березня 2025 року.

Суддя Сташків Н.Б.