Ухвала від 12.03.2025 по справі 552/3435/24

Київський районнийсуд м.Полтави

Справа № 552/3435/24

Провадження №2/552/145/25

У Х В А Л А

12.03.2025 Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, третя особа Київський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся досуду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

У позовній заяві зазначив, що 07 березня 2024 року Київським районним судом м.Полтави відкрито провадження у справі №552/1387/24 за позовною заявою відповідача про збільшення розміру аліментів та позбавлення його батьківських прав.

При цьому відповідач надала суду інформацію, яка не відповідає дійсним обставинам справи, ввела в оману суд.

Відповідач для приниження його честі, гідності надала в якості доказів до своєї позовної заяви безпідставні, штучно створені самим же відповідачем докази неіснуючих порушень.

Як доказ до свого позову відповідач надав характеристику від 26 лютого 2024 року, видану Початковою школою №42, якою в очах рідної дочки намагається зробити з її рідного батька злодія.

Не відповідають дійсності викладені відповідачем в її позові обставини:

що батько дитини під час спільного проживання та після розлучення не надає жодної матеріальної допомоги на доньку, не цікавиться її життям;

що з часу призначення зустрічей з донькою його не цікавить виконання своїх батьківських обов`язків, він не зустрічався з дитиною, не сплачував аліменти, не спілкувався з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, тощо.

В тексті позовної заяви ОСОБА_1 зазначав, що відповідачем ОСОБА_2 було вказано і іншу неправдиву інформацію, що принижує його честь та гідність.

Також зазначав, що вказаними діями відповідач завдала йому значної моральної шкоди.

З посиланням на ці та інші обставини, позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його права як батька на повагу до його гідності та честі інформацію, зазначену в позовній заяві, розповсюджену ОСОБА_2 . Зобов`язати відповідача спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію шляхом озвучення нею на судовому засіданні тексту, зміст якого ОСОБА_1 виклав в своїй позовній заяві. Також просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 500000 грн., 100% яких перерахувати в якості аліментів в Київський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 18 червня 2024 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2024 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач суду повідомив, що він перебуває в ДУ ПВК 64, м. Полтава, вул. Старокотелевська, 6.

На вказану адресу судом направлялись позивачу судові повістки та процесуальні документи.

13 січня 2025 року ОСОБА_1 звільнився з ДУ «Полтавська виправна колонія №64», але не повідомив суду адресу свого проживання або іншу адресу для зв`язку з ним.

Тому він повідомлений про дату, час та місце розгляду справи за вказаною ним електронною адресою.

Оскільки інша можливість повідомити позивача про дату, час та місце розгляду у суду була відсутня, суд вважає ОСОБА_1 таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач в судове засідання також не з`явилась, звернувшись до суду заявою про розгляд справи за її відсутності.

Згідно наказу Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 26 лютого 2025 року «Про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 », позивачу припинено надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду даної справи, суд встановив наступне.

20 січня 2025 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційної цивільного суду у справі №296/12456/23, провадження №61-2165сво24 у постанові від 20 січня 2025 року прийшов до висновку про наявність підстав для відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах,викладених у постановіВерховного Суду у складі колегіїсуддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від20 березня 2024 року у справі № 296/6169/23, провадження № 61-12472св23, та сформулював висновки про застосування норм права, зазначивши таке.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Правом на звернення до суду з позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить законодавству, договору та має бути ефективним.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесіможливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим.Такі позови не підлягають судовому розгляду.

Приписи закону «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першоїстатті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Зазначені правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року усправі № 333/6816/17, провадження № 14-87цс20.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч.1ст.255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц та від 20 листопада 2019 року у справі № 591/5619/17.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що не підлягає розгляду судом спір, предметом якого оскарження та оцінка доказів та обставин, які підлягають встановленню в іншій справі (в даному випадку у справі №552/1387/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав).

Тому суд приходить до висновку про необхідність закрити провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.255 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний термін.

Повний текст ухвали виготовлено 12 березня 2025 року.

Головуючий О.А.Самсонова