Постанова від 09.06.2025 по справі 552/3435/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/3435/24 Номер провадження 22-ц/814/869/25Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар: Грицак А.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Гальченко Надії Григорівни на ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 15 листопада 2024 року по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

В своїй позовній заяві просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його права як батька на повагу до його гідності та честі, інформацію, зазначену в позовній заяві , розповсюджену ОСОБА_2 , зобов`язати відповідача спростувати поширену відносно ОСОБА_1 інформацію. Також просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 500000 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

15 листопада 2024 року позивач також звернувся до суду з заявою про забезпечення вказаного позову.

У заяві зазначив, що предметом спору по даній справі є захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди. Розмір моральної шкоди заявленої позивачем, складає 500000,00 грн. Є підстави вважати, що в разі задоволення позову та присудження моральної компенсації судом у відповідача буде відсутня можливість на сплату даної суми, та відповідач може вжити заходів щодо відчуження майна, на яке в подальшому може бути накладений арешт в ході виконання судового рішення судовим виконавцем, тож у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо стягнення моральної шкоди.

Тому просив з метою забезпечення позову накласти арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.

Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 15 листопада 2024 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та відшкодування моральної шкодивідмовлено.

В апеляційному порядку вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що позивач не погоджується із ухвалою суду , оскільки вона прийнята з порушенням норм законодавства , що регулюють відповідні правовідносини.

Апелянт вказує, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , є місцем реєстрації та місцем проживання Відповідача, і в подальшому може забеспечити виконання рішення в разі задоволення позову про захисту честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що у разі відчуження відповідачкою спірної квартири, права на неї перейдуть до третіх осіб, у зв`язку з чим виконання рішення суду буде утрудненим, що може вплинути на ефективність захисту прав позивача.

Зважаючи на вказані обставини ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_3 , просить скасувати ухвалу , та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову вважав, що заявником не надано суду доказів, щодо належності квартири відповідачу, та належним чином не обґрунтовано, чому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки такий відповідає вимогам процесуального закону.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченістаттею 150 цього Кодексузаходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3ст. 150 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи з сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства, вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою забезпечення позову є попередження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому, частиною третьоюстатті 150 ЦПК Українипередбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права(ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Позивачем ОСОБА_1 , наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог не обґрунтовано, належних та допустимих доказів, щодо застосування такого заходу як забезпечення позову, яке спроможне забезпечити ефективний захистпорушеного права позивача та поновлення його порушених прав й інтересівне надано.

Окрім того,як вірновстановлено судомпершої інстанції,заявником ненадано жоднихдоказів проналежність майна,арешт наяке позивачпросив накласти, ОСОБА_2 . Самфакт зареєстрованогомісця проживаннявідповідача укВ. АДРЕСА_2 , не свідчить про наявність у неї права власності на відповідне майно.

Враховуючи характер спірних правовідносин, та позовні вимоги немайнового характеру , похідною від яких є майнова, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у забезпеченніпозову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на квартиру , розташовану за адресою : АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.

Окрім цього, колегія суддів приходить до висновку, що заходи забезпечення позову, не є співмірним із заявленими позовними вимогами і суперечать змісту заходів забезпечення та меті їх застосування.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними за змістом заяви про забезпечення позову, зводяться до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, і не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки зі змісту заяви та матеріалів справи не вбачається,що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права,є законною та обґрунтованою,підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючисьст.ст.259,268,371,367,374,375,381-384ЦПКУкраїни , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Гальченко Надії Григорівни залишити без задоволення.

Ухвалу Київськогорайонного судуміста Полтавивід 15листопада 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному пордку оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов