Ухвала від 13.03.2025 по справі 127/42016/24

Справа № 127/42016/24

Провадження № 22-ц/801/891/2025

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.

Доповідач :Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

13 березня 2025 року м. Вінниця

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., одержавши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року

у справі №127/42016/4 за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка, за участю третьої особи Калинівського районного суду Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Не погодившись із судовим рішенням у зазначеній справі позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка не може бути прийнята до розгляду та, відповідно, не може бути вирішено питання про відкриття апеляційного провадження в справі з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

При наданні оцінки дотриманню особою, яка звертається до суду з апеляційною скаргою, вимог статті 356 ЦПК України, апеляційний судперевіряє сплату судового зборуу відповідному розмірі (стаття 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI) та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (частина перша статті 9 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI).

Враховуючи викладене, одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на судовий захист в порядку цивільного судочинства є надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Невиконання такого обов`язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення позовної заяви без руху зі встановленням строку для усунення таких недоліків.

Всупереч зазначеній нормі апелянтом такі документи до скарги не додано, судовий збір згідно вимог Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року не сплачено.

Натомість в прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить звільнити його від сплати судового збору, додавши на підтвердження майнового стану відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідку з Пенсійного фонду України.

Однак подане апелянтом клопотання не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», який є спеціальним законом, що регламентує порядок і підстави сплати судового збору, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Положення статей ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, а тому визначення майнового стану сторони процесу є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату судових витрат. Якщо через низький рівень майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Водночас особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.

Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).

Заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 не навів доводів, які б підтвердили не можливість сплати ним судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, який відповідно до вимог 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 605, 60 грн.

Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідки ГУ ПФУ у Вінницькій області, наданої ОСОБА_1 встановлено, що сукупний розмір його доходу за 2024 рік становить 28875 грн (заробітна плата 15550 грн та пенсія 13325 грн).

Інші докази щодо майнового стану заявника, наприклад, відомості про рухоме чи нерухоме майно, тощо, відсутні.

Беручи до уваги докази надані ОСОБА_1 на підтвердження майнового стану та враховуючи, що сума судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги не перевищує 5% розміру річного доходу заявника, який становить 1443, 75 грн, сплата судового збору не буде для нього занадто обтяжливою.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, суд дійсно вказав, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду.

Водночас ЄСПЛ зауважив, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (пункт 59).

Крі того, у цьому ж рішення ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland" від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Враховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_1 пільг щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами заявника щодо можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) у цій справі дотримано.

Враховуючи наведені норми національного законодавства, практику Верховного Суду та рішень ЄСПЛ щодо обов`язку учасника справи здійснити сплату судового збору у визначеному законом розмірі, суд дійшов до висновку, що підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні, а тому слід відмовити у задоволенні цього клопотання.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2024 року - 3028 грн.

Відтак, враховуючи підпункт 9 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання цієї апеляційної скарги становить 605,60 грн, який необхідно сплатити ОСОБА_1 за такими реквізитами:

Отримувач коштів:ГУК у Вінницькій області/м.Вінниця/22030101

Код ЄДРПОУ:37979858

Банк отримувача:Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача:UА478999980313101206080002856

Для приєднання до матеріалів справи, надати Вінницькому апеляційному суду платіжний документ про оплату вказаних витрат.

Згідно частини 2 статті 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 357, статті 185 ЦПК України, а апелянту надається строк для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом сплати судового збору відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України,

ухвалив:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року залишити без руху.

Надати апелянту строк сім днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків та роз`яснити, що у випадку невиконання вимог ухвали апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернена особі, яка її подала.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Стадник