Постанова

від 13.03.2025 по справі 757/25590/21-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року

м. Київ

справа № 757/25590/21-ц

провадження № 61-4269св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Вадим В`ячеславович, Державне підприємство «Сетам»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у складі колегії суддів Кулікової С. В., Музичко С. Г., Болотова Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В. В. (далі - приватний виконавець Корольов В. В.), Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), про визнання електронних торгів недійсними.

Позов мотивовано тим, що 16 листопада 2020 року під час проведення електронних торгів з продажу належної ОСОБА_1 двокімнатної квартири АДРЕСА_1 допущено порушення правил їх проведення, що порушує права і законні інтереси позивача.

Так, позивач зазначала, що під час реалізації квартири приватний виконавець не урахував положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; не надіслав повідомлення про огляд квартири, про проведення оцінки нерухомого майна та постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності, що позбавило ОСОБА_1 можливості здійснити перевірку звіту про оцінку майна від 24 січня 2020 року.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

визнати недійсними електронні торги (реєстраційний номер лота 441811), що відбулися 16 листопада 2020 року, з продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ;

скасувати протокол проведення електронних торгів від 16 листопада 2020 року № 511817, складеного за результатами проведення електронних торгів з продажу зазначеної квартири;

скасувати акт приватного виконавця Корольова В. В. від 04 грудня 2020 року про реалізацію предмета іпотеки;

стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Печерський районний суд міста Києва рішенням від 12 липня 2023 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано таким.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що відбулося порушення вимог Порядку при проведенні електронних торгів та що ці порушення вплинули на результати торгів, та чи порушені законні інтереси позивача під час проведення електронних торгів, проте встановлені під час судового розгляду обставини свідчать, що позивачем не доведено таких обставин, обґрунтування зводиться до оскарження дій виконавця, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Місцевий суд зазначив, що доводи позивача про необізнаність з результатами оцінки арештованого майна та неповідомлення приватним виконавцем про огляд належної їй квартири спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, повідомленням приватного виконавця Корольова В. В. від 05 лютого 2020 року боржника рекомендованим листом про проведення оцінки майна, листом від 14 лютого 2020 року та повторним листом від 20 травня 2020 року щодо надання доступу до місця реєстрації боржника з метою виявлення майна та його опису.

Крім того, листом від 18 червня 2020 року на електронну адресу ОСОБА_1 за її запитом було направлено скановані копії матеріалів виконавчого провадження, зокрема й повний текст звіту про оцінку майна від 24 січня 2020 року.

Оскільки інформаційне повідомлення про лот формується організатором торгів ДП «Сетам» виключно на підставі заявки виконавця, саме приватний виконавець несе відповідальність за повноту та достовірність інформації, що розміщена у центральній базі даних системи електронних торгів. Водночас позивач не довела, що така інформація була неповною та/або недостовірною.

Місцевий суд зазначив, що посилання позивача на неможливість передачі на реалізацію спірної квартири відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті», а також інші дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, були предметом оцінки та дослідження судів у справі № 757/2272/14-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Корольова В. В., яка була залишена без задоволення судами першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився й Верховний Суд.

З огляду на викладене суд першої інстанції виснував, що електронні торги, проведені 16 листопада 2020 року, з реалізації двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , результати яких оформлені протоколом проведення електронних торгів № 511817, проведено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шаповалов А. М., оскаржила його в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд постановою від 21 лютого 2024 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року залишив без змін.

Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції про те, що порушення, допущені приватним виконавцем під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому цим Законом.

Суд апеляційної інстанції виснував, що підстави позову ОСОБА_1 не знайшли належного підтвердження та були спростовані відповідачами, а жодних інших порушень правил проведення електронних торгів, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, не встановлено.

Також апеляційний суд зазначив, що звіт про оцінку майна було направлено ОСОБА_1 , яка, будучи обізнаною про наявність виконавчого провадження та арешту майна, доказів оскарження звіту про оцінку майна у визначеному законом порядку не надала.

ОСОБА_1 під час розгляду справи не надала належних і допустимих доказів того, що зазначені нею у позовній заяві порушення вплинули на результат електронних торгів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шаповалов А. М., на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, у якій заявник просить рішення судів скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись нанеправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 910/22695/13.

ОСОБА_1 вважає, що реалізація арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків як боржнику, так і стягувачу у вигляді недоотриманого доходу.

Зазначає, що у зв`язку з її неналежним повідомленням про результати проведеної оцінки належної їй квартири у межах виконавчого провадження ОСОБА_1 не мала можливості оскаржити її у визначеному законом порядку з метою спростування такої оцінки майна.

Також заявник посилається на те, що суди не звернули уваги на неналежний суб`єктний склад сторін, зокрема, що коло відповідачів не відповідає їх належному складу, оскільки переможець торгів ОСОБА_2 , який є третьою особою без самостійних вимог, мав бути залучений відповідачем у справі.

ОСОБА_1 посилається також на те, що спірна квартира АДРЕСА_2 є єдиним житлом боржника, тому її відчуження, зокрема й шляхом проведення прилюдних торгів, було неможливим відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 10 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

У квітні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 належала на праві власності двокімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2002 року.

15 липня 2005 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML003/143/2005, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 13 500 доларів США з фіксованою процентною ставкою у розмірі 11 % річних на строк до 15 липня 2015 року.

24 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № PML-003/323/2007/1, за умовами якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань за кредитним договором від 15 липня 2005 року № ML-003/143/2005.

24 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № PML-003/323/2007/2, за умовами якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № ML-003/323/2007.

Печерський районний суд міста Києва заочним рішенням від 22 квітня 2014 року у справі № 757/2272/14-ц позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (далі - ЗАТ «Страхова компанія «Інкомстрах») про стягнення коштів задовольнив.

Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ЗАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за договором кредиту від 15 липня 2005 року № ML003/143/2005 у розмірі 7 362,41 доларів США, що станом на 08 січня 2014 року становить 58 847,74 грн; пеню у розмірі 10 503,36 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 654 грн.

На виконання зазначеного судового рішення 23 червня 2014 року Печерський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 757/2272/14-ц.

07 листопада 2019 року приватний виконавець Корольов В. В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 60545426 про примусове виконання виконавчого листа № 757/2272/14-ц, виданого 23 червня 2014 року. Зазначену постанову направлено на адресу боржника рекомендованим листом з ідентифікатором доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, згідно з яким сторони мають право ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, проте поштове відправлення повернулося на адресу приватного виконавця у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Рекомендованим листом від 08 листопада 2019 року приватний виконавець Корольов В. В. направив запит на адресу боржника з проханням надати інформацію про наявність будь-якого майна боржника. Лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до листа Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Печерська РДА) від 13 листопада 2019 року № 105/01-5138/1 у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_1 .

Згідно з листом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП КМР «Київське МБТІ») від 22 листопада 2019 року № 062/14-15722, квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1

20 грудня 2019 року приватний виконавець Корольов В. В. прийняв постанову про опис та арешт майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_2 .

16 січня 2020 року приватний виконавець Корольов В. В. прийняв постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроексперт груп» (далі - ТОВ «Євроексперт груп») для участі у виконавчому провадженні.

05 лютого 2020 року приватний виконавець Корольов В. В. надіслав повідомлення про проведення оцінки майна разом з копією висновку про вартість майна від 24 січня 2020 року сторонам виконавчого провадження. Вказаний лист було направлено на адресу ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією.

14 лютого 2020 року приватний виконавець Корольов В. В. надіслав боржнику вимогу про надання доступу до місця реєстрації та проживання боржника за адресою: квартира АДРЕСА_2 , з метою виявлення майна боржника.

20 травня 2020 року приватний виконавець Корольов В. В. повідомив ОСОБА_1 , що 02 червня 2020 року з 17:00 до 19:00 год буде проводитися опис та арешт рухомого та нерухомого майна боржника, у зв`язку з чим просив надати доступ до місця реєстрації та проживання боржника за адресою: квартира АДРЕСА_2 .

Вказані листи були направлені на адресу боржника рекомендованою кореспонденцією.

10 червня 2020 року приватний виконавець Корольов В. В. сформував Заявку № 968 на публікацію в ДП «Сетам» відомостей щодо реалізації спірної квартири у межах виконавчого провадження.

ДП «Сетам» відповідно до листа від 11 червня 2020 року повідомило сторін виконавчого провадження, що електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_2 відбудуться 10 липня 2020 року, початкова ціна продажу - 1 892 270 грн.

Відповідно до листів приватного виконавця Корольова В. В. від 18 та 19 червня 2020 року на електронну адресу ОСОБА_1 направлено скановані копії матеріалів виконавчого провадження, у тому числі повний текст Звіту про оцінку майна від 24 січня 2020 року.

ДП «Сетам» відповідно до листа від 10 серпня 2020 року повідомило сторін виконавчого провадження, що електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_2 відбудуться 21 серпня 2020 року, початкова ціна продажу - 1 513 816 грн.

ДП «Сетам» відповідно до листа від 03 вересня 2020 року повідомило сторін виконавчого провадження, що електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_2 відбудуться 02 жовтня 2020 року, початкова ціна продажу - 1 324 589 грн.

Приватний виконавець Корольов В. В. постановами від 15 вересня 2020 року, 29 вересня 2020 року та 13 жовтня 2020 року відкладав проведення виконавчих дій у зв`язку з надходженням заяви стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про відкладення виконавчих дій для вирішення питання про залишення за собою нереалізованого майна.

16 листопада 2020 року відбулися електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 511817 переможцем торгів став ОСОБА_2 , ціна продажу - 1 615 998,58 грн.

04 грудня 2020 року приватний виконавець Корольов В. В. склав акт про реалізацію предмета іпотеки, який є підставою для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .

Відповідно до заяви ДП «Сетам» від 02 вересня 2021 року та заяви приватного виконавця Корольова В. В. від 21 грудня 2021 року відповідачі просили суд застосувати наслідки спливу позовної давності, яка передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку».

Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 09 листопада 2020 року у справі № 757/2272/14, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Корольова В. В. про передачу на реалізацію квартири АДРЕСА_2 на підставі звіту про оцінку ТОВ «Євроексперт Груп» від 24 січня 2020 року відмовив. Верховний Суд постановою від 16 грудня 2022 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року залишив без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду зазначеним вимогам закону відповідають.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до наведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавча служба укладає відповідний договір.

Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) дійшла висновку про те, що, з огляду на правову природу процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

У правовій доктрині сформульовано точку зору, згідно з якою продавцем майна, яке реалізується з торгів у межах виконання рішення суду, є власник майна, оскільки саме його майно продається; держава не переносить на себе право власності на це майно і діє в зазначеному випадку від імені власника-боржника.

Таким чином, з аналізу змісту статей 203, 215, 650, 655 і 656 ЦК України, положень Порядку реалізації арештованого майна вбачається, що: реалізація майна на прилюдних торгах полягає у продажі майна, за яким продавцем відчужуваного майна є боржник, переможець прилюдних торгів виступає покупцем, а особами, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів; складання за результатами проведення прилюдних торгів акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21 (провадження № 61-5981сво23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що для застосування наслідків недотримання вимог закону під час вирішення спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Подібний за змістом висновок також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає встановленню допущення порушень під час вчинення виконавчих дій щодо реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, чи вплинули такі порушення на результати торгів та чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (боржника).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що приватний виконавець Корольов В. В. під час виконавчого провадження допустив порушення законодавчих вимог щодо порядку реалізації належного їй нерухомого майна на електронних торгах, чим істотно порушено її права як сторони виконавчого провадження, а саме, що її не повідомили про проведення опису спірної квартири; не направляли постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності, а також звіт про оцінку вартості нерухомого майна; положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» унеможливлювали реалізацію спірної квартири на електронних торгах, яка є єдиним житлом боржника та предметом застави для забезпечення кредиту в іноземній валюті.

З матеріалів справи убачається, що 07 листопада 2019 року приватний виконавець Корольов В. В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 60545426 про примусове виконання виконавчого листа № 757/2272/14-ц, виданого Печерським районним судом міста Києва 23 червня 2014 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ЗАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за договором кредиту від 15 липня 2005 року № ML003/143/2005 у розмірі 7 362,41 доларів США, що станом на 08 січня 2014 року становить 58 847,74 грн; пені у розмірі 10 503,36 грн; витрат зі сплати судового збору в розмірі 3 654 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, відхилив доводи ОСОБА_1 щодо її неповідомлення про оцінку спірного майна та неповідомлення про огляд спірної квартири приватним виконавцем, оскільки зазначене спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, рекомендованими повідомленнями, надісланими приватним виконавцем Корольовим В. В. на адресу боржника, яка зазначена у виконавчому документі: АДРЕСА_3 , та яка є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , чого вона не заперечувала.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У частині четвертій цієї статті зазначено, що на підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку.

Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Так, з матеріалів справи убачається, що постанови приватного виконавця Корольова В. В. від 07 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60545426, від 20 грудня 2019 року про опис та арешт майна боржника, від 16 січня 2020 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Євроексперт груп», повідомлення приватного виконавця Корольова В. В. від 05 лютого 2020 року про проведення оцінки майна (разом з копією висновку про вартість майна від 24 січня 2020 року), а також вимоги приватного виконавця Корольова В. В. від 14 лютого 2020 року та 20 травня 2020 року про надання доступу до місця реєстрації та проживання боржника з метою виявлення майна боржника та опису були направлені на адресу боржника ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_2 ) рекомендованою кореспонденцією.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку листам приватного виконавця Корольова В. В. від 18 та 19 червня 2020 року, відповідно до яких останній за заявою боржника надіслав на електронну адресу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) скановані копії матеріалів виконавчого провадження, у тому числі, повний текст Звіту про оцінку майна від 24 січня 2020 року.

З огляду на викладене, а також те, що ОСОБА_1 не скористалася правом на оскарження у судовому порядку результатів визначення оцінки спірного майна, суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи також аргументи відповідачів, дійшли правильного висновку, що наведені позивачем підстави позову не знайшли належного підтвердження, а зазначені порушення не вплинули на результат електронних торгів, при цьому жодних інших порушень правил проведення електронних торгів, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за № 2831/5, не встановлено.

Отже, колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів про недоведеність позивачем порушення правил проведення торгів, оскільки ОСОБА_1 була повідомлена про вчинення усіх виконавчих дій під час примусового виконання виконавчого листа № 757/2272/14-ц, виданого 23 червня 2014 року Печерським районним судом міста Києва, а реалізація майна відбулася на підставі звіту про оцінку майна, який був чинним.

Крім того, ОСОБА_1 у червні 2020 року зверталася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Корольова В. В., за участю заінтересованих осіб: ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ТОВ «Євроексперт Груп», щодо передачі на реалізацію спірної квартири на підставі звіту про оцінку майна ТОВ «Євроексперт Груп» від 24 січня 2020 року.

Верховний Суд постановою від 16 грудня 2022 року у справі № 757/2272/14-ц залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, погодившись із висновками судів про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , які зазначили, що дії приватного виконавця при здійсненні виконавчих дій щодо передачі квартири боржника на реалізацію відповідали наведеним вимогам закону, порядок здійснення виконавчих дій і строки направлення документів виконавчого провадження приватним виконавцем дотримані, а отже, він діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені діючим законодавством України.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відноситься до переліку осіб, на яких не поширюється дія пункту 6 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та не відноситься до категорій осіб, які є суб`єктами Закону України «Про запобігання корупції», колегія суддів до уваги не бере з огляду на те, що суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку зазначеним доводам позову та дійшли обґрунтованого висновку про те, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на позивача не поширюється, оскільки ОСОБА_1 є засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФП Консалтинг» і Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФБ Консалтинг», отже є особою, яка постійно або тимчасово обіймає посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 756/9904/15, від 11 травня 2022 року у справі № 520/17221/18.

Водночас касаційна скарга не містить посилання на судові рішення Верховного Суду як на приклад неоднакового застосування судами положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у подібних правовідносинах.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що суди не залучили до участі у справі відповідачем переможця торгів ОСОБА_2 , який натомість залучений третьою особою без самостійних вимог.

У частині першій статті 51 ЦПК України зазначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, порушеної за позовом учасника електронних торгів, як відповідачі мають залучатися усі сторони правочину - відповідний орган державної виконавчої служби, організатор електронних торгів і переможець таких торгів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18).

Так, звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 зазначила у позовній заяві відповідачами приватного виконавця Корольова В. В. та організатора електронних торгів ДП «Сетам», водночас переможця торгів ОСОБА_2 зазначила третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У січні 2022 року ОСОБА_2 , який є третьою особою у справі без самостійних вимог щодо предмета спору, надіслав до суду першої інстанції клопотання, в якому просив залучити його відповідачем. Копію цього клопотання надіслав також учасникам справи.

Печерський районний суд міста Києва у відкритому підготовчому судовому засіданні 28 лютого 2023 року під час вирішення клопотання ОСОБА_2 про зміну його процесуального статусу роз`яснив останньому, що залучення до участі у справі співвідповідача здійснюється судом за клопотанням позивача. З огляду на викладене, а також те, що позивач ОСОБА_1 не з`явилася у підготовче засідання, ОСОБА_2 просив суд залишити його клопотання без розгляду, яке було задоволено судом протокольною ухвалою від 28 лютого 2023 року.

На думку колегії суддів, враховуючи правильні висновки судів про відмову у задоволенні позову як необґрунтованого, незалучення до участі у справі ОСОБА_2 відповідачем, який брав участь у розгляді справи третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору, висновків судів не спростовує, не свідчить про порушення судом основних засад цивільного судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі та впливають на суть оскаржуваних судових рішень.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61?13667сво21)).

Посилання позивача на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18 (провадження № 11-474апп19) за позовом про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та запису про право власності колегія суддів до уваги не бере, оскільки зазначені правовідносини є нерелевантними до тих, які виникли між сторонами у цій справі.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та належно обґрунтував свої висновки.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій, правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, та підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка відповідає вимогам закону і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Також Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд, на підставі статті 410 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова касаційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк