Ухвала

від 17.03.2025 по справі 352/885/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/885/20

Провадження № 11-сс/4808/38/25

Категорія ст.173 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

представника заявника адвоката ОСОБА_8 ,

потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_11 , на ухвалу слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2024 року про арешт майна, -

в с т а н о в и л а :

Вказаною ухвалою слідчого судді накладено арешт на нерухоме майно земельні ділянки, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавленні права на користування, відчуження та розпорядження майном, а саме забороною здійснювати на них будівництво будь-яких будівель та споруд чи вчиняти будь-які юридичні дії по їх відчуженню, згідно переліку кадастрових номерів:

- 2610600000:18:001:0220 площею 0, 1479 га, що належить Коломийській міській раді (код ЄДРПОУ 04054334), яку передано у строкове платне користування ОСОБА_12 згідно договору оренди б/н від 01.09.2017;

- 2610600000:18:001:0231 площею 0, 4388 га, що належить Коломийській міській раді (код ЄДРПОУ 04054334), яку передано у строкове платне користування ОСОБА_13 згідно договору оренди б/н від 01.09.2017.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу слідчого судді Тисменицького районного суду від 26.12.2024 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на земельні ділянки кадастровий номер 2610600000:18:001:0220 та кадастровий номер 2610600000:18:001:0231 відмовити.

Вважає, що арешт на земельні ділянки накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Зокрема, не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, оскільки земельні ділянки не містять ознак, передбачених ст. 98 КПК України, тобто вони не є речовими доказами у кримінальному провадженні №12016090180001340.

Звертає увагу суду на те, що арешт на земельні ділянки накладено з прив`язкою до попередніх орендарів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Слідчим суддею не враховано той факт, що на момент звернення із клопотанням про арешт земельних ділянок майна, їх орендарем вже була ОСОБА_11 , яка набула право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований на цих земельних ділянках на підставі договору купівлі-продажу від 27.09.2024 року. Відповідно зміни були внесені і до договорів оренди земельних ділянок. ОСОБА_11 немає будь-якого процесуального статуту в кримінальному провадженні №12016090180001340. За наявними даними, у вищевказаному провадженні станом на день подання апеляційної скарги, органом досудового розслідування підозра будь-кому не оголошувалась. При цьому зауважує, що дане кримінальне провадження зареєстроване ще 07.09.2016 року за ч. 1 ст. 366 КК України, і стосується можливої підробки протоколу постійної комісії Коломийської міської ради з питань екології, використання земель та природних ресурсів, а також рішення сесії Коломийської міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Коломия, бульвар Л. Українки, 4 Івано-Франківської області». Проте, станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали, будь-яких доказів підроблення документів чи інших протиправних дій не встановлено, а матеріалами клопотання не підтверджено, що і стало підставою відмови прокурора у задоволенні клопотання потерпілого про визнання земельних ділянок речовими доказами та звернення із клопотанням про накладення арешту. Таким чином, правових підстав для віднесення земельних ділянок до речових доказів, а тим більше, накладення на них арешту і втручання у право користування їх орендарів ні в прокурора, ні у слідчого судді не було, а всі ці дії зумовлені численними скаргами потерпілого ОСОБА_10 , які носять системний характер і є необґрунтованими та вже були предметом дослідження судами цивільної юрисдикції.

Зауважує, що накладення арешту на земельні ділянки ініціюється потерпілим не вперше, а й робиться одночасно в іншому кримінальному провадженні №42023092780000188 від 13.10.2023 року за ч. 1 ст. 364 КК України, в якому ОСОБА_9 (дружина ОСОБА_10 ) визнана потерпілою. Фабула вказаного кримінального провадження ідентична кримінальному провадженню, в якому постановлена оскаржувана ухвала. В рамках досудового розслідування ОСОБА_9 також намагалась зобов`язати слідчого визнати земельні ділянки речовими доказами та звернутись до слідчого судді для накладення арешту, однак, ні слідчий, ні слідчий суддя не встановили правових підстав для цього і відмовили у накладенні арешту.

Крім того, висновки слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту спростовуються рішенням у цивільній справі, яким встановлено обставини, які потерпілі намагаються використати в кримінальному провадженні повторно з метою обмеження права користування земельними ділянками ОСОБА_11 . Так, рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 28.02.2020 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_9 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконними та скасування рішень Коломийської міської ради та про визнання недійсними договорів оренди землі. Дане рішення набрало законної сили 01.07.2020 року, а тому усі рішення Коломийської міської ради щодо земельних ділянок, документи, що стали підставою для їх прийняття та договори оренди з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 є чинними та дійсними.

Вказаний спір та кримінальні провадження, в тому числі і бажання потерпілих накласти арешт на земельні ділянки мотивовані наступним. Так, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_9 як співвласникам викупленого приміщення цілісного майнового комплексу, що належало дирекції військторгу АДРЕСА_1 , Коломийською міською радою було відведено у користування земельні ділянки. Проте, ОСОБА_9 не згідна із площею відведених земельних ділянок ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , оскільки площа її земельної ділянки у порівнянні менша. При цьому, ОСОБА_9 є власником земельної ділянки за вищевказаною адресою, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.03.2009 року.

Таким чином, слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірив та не встановив наявність належних підстав для арешту майна; не надав належної оцінки відсутності достатніх доказів, що вказують на вчинення особою, на майно якої прокурор просить накласти арешт, кримінального правопорушення; не надав належної оцінки співрозмірності обмеження права користування орендарів та права власності власників об`єкту незавершеного будівництва; не надав належної оцінки тому, що накладення арешту здійснюється на майно осіб, які не є підозрюваними та не мають жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні; проігнорував те, що прокурором не наведено жодного ризику зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню; не надав належної оцінки тому, що розгляд клопотання відбувся без виклику власника земельних ділянок та їх користувачів.

Крім того, представник просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Тисменицького районного суду від 26.12.2024 року. В обґрунтування поважності причин пропуску строку посилається на те, що клопотання про арешт майна було розглянуто буз виклику орендарів, копію ухвали про накладення арешту ОСОБА_11 не направлено, про її існування стало відомо лише 13.01.2025 року, коли її повідомили попередні орендарі по телефону і представником було здійснено ознайомлення з матеріалами справи, що підтверджується штампом на клопотанні про ознайомлення.

До початку апеляційного розгляду представник ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_8 подав доповнення до апеляційної скарги. Зокрема, звертає увагу суду на те, що накладенням арешту на земельні ділянки порушують права ОСОБА_11 на використання цих земельних ділянок, а саме, на спорудження об`єктів нерухомого майна. Так, станом на даний час є чинними дозвільні документи, на основі яких ОСОБА_11 здійснюється будівництво багатоквартирних житлових будинків з громадськими приміщеннями на вищевказаних земельних ділянках. Тобто, оскаржуваною ухвалою фактично обмежено право ОСОБА_11 на зведення об`єктів нерухомого майна, що призводить до завдання їй збитків, оскільки процес будівництва супроводжувався придбанням будівельних матеріалів, залученням підрядників.

Прокурор Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_7 подав заперечення на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , в якому просить ухвалу слідчого судді Тисменицького районного суду від 26 грудня 2024 року залишити без змін. Вважає, що слідчий суддя обґрунтовано погодився з висновком прокурора про наявність підстав вважати, що земельні ділянки є об`єктом кримінально протиправних дій, тобто можуть мати значення речових доказів в даному кримінальному провадженні, з огляду на обставини їх передачі у строкове платне користування ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відповідно. При цьому, в ухвалі слідчого судді зазначено, що вказані земельні ділянки визнано речовими доказами на підставі постанови прокурора від 05.12.2024 року, яка ніким не оспорювалась. Разом з тим, під час досудового розслідування отримано інформацію про те, що земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , можуть належати до земель оборони, а тому останні передані Коломийською міською радою у строкове платне користування з порушенням чинного законодавства. При цьому, 27.09.2024 року орендарі земельних ділянок ОСОБА_12 та ОСОБА_13 уклали з ОСОБА_11 договір купівлі-продажу будинку незавершеного будівництвом, розташованого на земельних ділянка з кадастровими номерами 2610600000:18:001:0220 та 2610600000:18:001:0231 за адресою в АДРЕСА_3 . Однак, адресою вказаних земельних ділянок згідно даних Державного земельного кадастру насправді є м. Коломия, бульвар Леся Українки, 4, що ставить під сумнів зміст і правомірність договору купівлі-продажу.

Під час апеляційного розгляду:

- представник адвокат ОСОБА_8 просили задовольнити вимоги апеляційної скарги;

- прокурор вважав, що ухвала слідчого судді є законною, а подана апеляційна скарга є необґрунтованою, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін;

- потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника та ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо, зокрема, ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ОСОБА_11 , щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, не була повідомлена про розгляд клопотання, в матеріалах судового провадження відсутні дані про отримання нею копії оскаржуваної ухвали, а зі слів апелянта, про оскаржувану ухвалу ОСОБА_11 стало відомо лише 13.01.2025 року, колегія суддів вважає, що ОСОБА_11 не пропустила строк на оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна і вказана апеляційна скарга може бути розглянута по суті апеляційною інстанцією.

Положеннями ст.131КПК України передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно із ч. 3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.98КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставудля арештумайна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до положень абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що клопотання про арешт майна подано в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016090180001340 від 08.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, зокрема, за фактом службового підроблення посадовими особами Коломийської міської ради протоколу засіданні постійної діючої комісії з питань екології, використання земель природних ресурсів та регулювання земельних відносин, а також рішення Коломийської міської ради від 18.09.2014 року щодо надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки за адресою: м. Коломия, бульвар Л.України,4.

Зокрема,під часдосудового розслідуваннябуло встановлено,що 20.08.2014 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , будучи власниками будівель, розташованих за адресою: бульв. Лесі Українки, 4, м. Коломия, з метою подальшої реалізації свого права на користування земельними ділянками під цими будівлями та для їх обслуговування, звернулися до Коломийської міської ради із заявами про надання дозволу на виготовлення проектів відведення земельних ділянок площами відповідно 1479,0 кв. м та 4388,0 кв.м за вищевказаною адресою. 18 вересня 2014 року рішеннями Коломийської міської ради № 1906-46/2014 та №1907-46/2014, надано дозволи ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 1479,0 кв.м та 4388,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 . У подальшому, 08 жовтня 2014 року Управління архітектури, містобудування та капітального будівництва, розглянувши матеріали проектів землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_12 та ОСОБА_13 земельних ділянок відповідно для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (обслуговування викупленого нежитлового приміщення) площею 1479 кв м та для будівництва і обслуговування будівель торгівлі площею 4388 кв м, погодило проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. 10 жовтня 2014 року Управління Держземагентства у Коломийському районі надало висновки про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відповідно для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (обслуговування викупленого нежитлового приміщення) та будівництва і обслуговування будівель торгівлі. 17 серпня 2017 року рішенням №1835-24/2017 Коломийською міською радою затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок за кадастровими номерами 2610600000:18:001:0231 ОСОБА_13 та 2610600000:18:001:0220 ОСОБА_12 , і надано земельні ділянки зазначеним особам в оренду терміном на 50 років за рахунок земель міської ради з встановленням орендної плати. 01 вересня 2017 року Коломийська міська рада в особі міського голови ОСОБА_15 з одного боку, та з іншого боку ОСОБА_12 та ОСОБА_13 уклали договори оренди землі, згідно яких орендарі прийняли у строкове платне користування земельні ділянки за кадастровими номерами відповідно 2610600000:18:001:0220 та 2610600000:18:001:0231, які розташовані за адресою: бульв. Лесі Українки, 4, м. Коломия, на підставі рішення Коломийської міської ради від 17.08.2017 №1835-24/2017 «Про надання в оренду земельних ділянок». Таким чином, на підставі рішення №1835-24/2017 від 17.08.2021 Коломийською міською радою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 2610600000:18:001:0231 ОСОБА_13 та 2610600000:18:001:0220 ОСОБА_12 , і надано земельні ділянки зазначеним особам в оренду терміном на 50 років за рахунок земель міської ради з встановленням орендної плати.

Крім цього, в ході досудового розслідування отримано інформацію про те, що земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , можуть належати до земель оборони, а тому останні передані Коломийською міською радою у строкове платне користування з порушенням чинного законодавства. Не залишається поза увагою і той факт, що ряд осіб, яким відповідно до договору оренди від 01.09.2017 передано у строкове платне користування земельні ділянки на підставі рішення Коломийської міської ради, можуть вживатись заходи щодо реєстрації права власності, з подальшим перепродажем вказаних земельних ділянок, що тягне за собою незаконне вибуття вказаних земельних ділянок з власності територіальної громади м. Коломия.

Постановою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 від 05 грудня 2024 року, земельні ділянки, передані в оренду ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони є безпосередніми об`єктами кримінально протиправних дій у даному кримінальному провадженні, а також існують достатніпідстави длянакладення наних арештуіз забороною(обмеженням)їхнім розпорядженнямта використанням,з метоюнедопущення відчуженняїх третімособам якпредмету злочинногопосягання,попередження нанесенняматеріальних збитківвнаслідок їхнезаконного відчуження.

19 грудня 2024 року прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт зазначених земельних ділянок з метою недопущення відчуження третім особам вищевказаних земельних ділянок, які є предметом злочинного посягання, попередження нанесення матеріальних збитків, внаслідок їх незаконного відчуження.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора, накладено арешт на зазначене майно.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на вказане у клопотанні майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, про те, що земельні ділянки, на які накладено арешт, відповідають критеріям речових доказів, визначених законом, оскільки існує сукупність підстав вважати, що вони є об`єктомкримінально протиправнихдій, а тому з метою запобігання можливого відчуження майна, попередження нанесення матеріальних збитків, внаслідок їх незаконного відчуження, наявна правова підстава, передбачена ч. 3 ст.170КПК України для арешту вказаного майна.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси користувача майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі "Михалкова та інші проти України" розтлумачено, що застаттею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободдержава зобов`язана "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що досудове розслідування проводиться вкрай неефективно, що призвело до надмірної тривалості досудового розслідування, яка не відповідає вимогам розумного строку і не може бути обґрунтована складністю кримінального провадження та великим обсягом і надзвичайною специфікою процесуально-слідчих дій, які необхідно здійснити в ході досудового розслідування.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу органу досудового розслідування на необхідність концентрації зусиль для проведення ефективного досудового розслідування у розумні строки.

Колегія суддів вважає, що матеріали судового провадження, свідчать, що на даному етапі розслідування кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси користувача майна з метою запобігання відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний визначити, що сукупність наявних доказів свідчить про необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Зокрема, колегія суддів враховує, що зі змісту доводів сторін вбачається, що на даний час на зазначених земельних ділянках розпочато будівництво і продовження відповідних будівельних робіт в подальшому може привести до істотного порушення прав та законних інтересів заінтересованих осіб та створить суттєві перешкоди щодо виконання можливого судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту доводів сторін вбачається, що ОСОБА_11 стала власницею земельних ділянок в той час, коли проводиться досудове розслідування, яке безпосередньо стосується визначення їх правового статусу, що безумовно створює очевидні ризики для використання вказаних земельних ділянок для будівництва.

Колегія суддів звертає увагу, що проведення досудового розслідування дозволяє встановити нові обставини, які вимагають постійного перегляду заходів, які забезпечують кримінальне провадження, а тому суд апеляційної інстанції оцінює законність судового рішення на час його ухвалення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею були порушені вимоги закону, які б давали підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та перевірив доцільність накладення арешту у даному кримінальному провадженні.

При апеляційному розгляді не встановлено істотних порушень норм КПК України, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, і не вбачаються такі підстави і зі змісту апеляційної скарги.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_11 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2024 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5