Ухвала

від 29.04.2025 по справі 352/885/20

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 352/885/20

Провадження № 1-кс/352/82/25

УХВАЛА

29 квітня 2025 рокум. Івано-Франківськ

Слідчий суддяТисменицького районного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12016090180001340 від 08.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України,

у с т а н о в и в:

Адвокат ОСОБА_4 03.02.2025 звернувся до суду із заявою про скасування арешту майна.

Клопотання обґрунтовував тим, що ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2024 у справі №352/885/20 задоволено клопотання прокурора Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12016090180001340 та накладено арешт, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавленні права на користування, відчуження та розпорядження майном, а саме забороною здійснювати на земельних ділянках будівництво будь-яких будівель та споруд чи вчиняти будь-які юридичні дії по їх відчуженню, згідно наступного переліку кадастрових номерів:

- 2610600000:18:001:0220 площею 0,1479 га, що належить Коломийській міській раді (код ЄДРПОУ 04054334), яку передано у строкове платне користування ОСОБА_6 згідно договору оренди б/н від 01.09.2017;

- 2610600000:18:001:0231 площею 0,4388 га, що належить Коломийській міській раді (код ЄДРПОУ 04054334), яку передано у строкове платне користування ОСОБА_7 згідно договору оренди б/н від 01.09.2017 (далі Земельні ділянки).

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт на вищевказані земельні ділянки накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст.170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту, зокрема при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, арештоване майно не відповідає ознакам, визначеним ст.98 КПК України, ОСОБА_5 жодного відношення до розслідуваного кримінального провадження №12016090180001340 немає, як і не має будь-якого процесуального статусу в ньому, не залучалась до слідчих дій з моменту внесення відомостей про нього до ЄРДР. Накладенням арешту на майно відбулось неспівмірне обмеження права користування земельними ділянками та обмеження права власності на об`єкт незавершеного будівництва ОСОБА_5 , який знаходиться на частині арештованих земельних ділянок. Таким чином, правових підстав для віднесення земельних ділянок до речових доказів, а тим більше накладення на них арешту і втручання у право користування ОСОБА_5 не було, що потребує виправлення шляхом скасування накладеного арешту.

У судовому засіданні представник власника (користувача) арештованого майна підтримав вказане клопотання, просив його задоволити з підстав, у ньому зазначених. Крім цього, зазначив, що постановою слідчого СВ Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження від 31 березня 2025 року кримінальне провадження № 12016090180001340 від 08.09.2016 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, що в розумінні статті 132 КПК України є підставою для скасування накладеного в межах кримінального провадження арешту.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість заяви про скасування арешту майна, виходячи з таких підстав.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016090180001340 від 08.09.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2024 у справі №352/885/20 накладено арешт на нерухоме майно, а саме наступні земельні ділянки: 2610600000:18:001:0220 площею 0,1479 га; 2610600000:18:001:0231 площею 0,4388 га.

У подальшому, постановою слідчого СВ Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження від 31 березня 2025 року кримінальне провадження № 12016090180001340 від 08.09.2016 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України

Слід зазначити, що арешт на земельні ділянки накладено слідчим суддею згідно ухвали Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2024 з метою забезпечення можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінально провадження, як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна, наслідки решту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту майна, слідчому судді не надано доказів в обґрунтування визнання дієвості мети накладення арешту, а також доказів, які підтверджують необхідність в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відносно нерухомого майна, що належить ОСОБА_5 на праві користування.

Крім цього, наявність постанови про закриття кримінального провадження за п.2 ч.1 ст.284 КПК України (вже повторної, перша постанова була у вересні 2024 року) свідчить про те, що в ході тривалого здійснення досудового розслідування (з 2016 року), проведення ряду слідчих (розшукових) дій, не встановлено наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, жодній особі не повідомлено про підозру та не притягнуто до відповідальності, також не встановлено, що арештоване майно є таким, що набуте внаслідок вчинення кримінального правопорушення, доказів, що б підтверджували такі обставини також не надані, а отже необхідність у продовженні дії вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала.

Відповідно до абз.2 п.2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.132 КПК України, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні, а також наявністю діючого кримінального провадження.

Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, при розгляді клопотання про скасування арешту стороною обвинувачення не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та скасування арешту майна, оскільки кримінальне провадження закрито постановою слідчого, відповідно, потреба у збереженні даного арешту відпала, а докази та додаткові підстави, що підтверджують необхідність та актуальність збереження арешту земельних ділянок відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.132, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 12016090180001340 - задоволити.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2024 у справі №352/885/20 у кримінальному провадженні № 12016090180001340, а саме на наступні земельні ділянки:

- 2610600000:18:001:0220 площею 0,1479 га, що належить Коломийській міській раді (код ЄДРПОУ 04054334), яку передано у строкове платне користування ОСОБА_6 згідно договору оренди б/н від 01.09.2017;

- 2610600000:18:001:0231 площею 0,4388 га, що належить Коломийській міській раді (код ЄДРПОУ 04054334), яку передано у строкове платне користування ОСОБА_7 згідно договору оренди б/н від 01.09.2017.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_10