Рішення

від 10.11.2010 по справі 11/130-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/130-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 листопада 2010 р.                    Справа 11/130-10

за позовом   дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне

                     управління «Вінницяліфт», м. Вінниця     

до                  Могилів-Подільського МКП «Житловокомунгосп», м. Могилів-Подільський    

про                стягнення 23 942,82 грн..

                                                                                       Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача              -  Л. Іскра  за довіреністю;

від відповідача          -  А. Борбат,  Т. Ніколаєнко за довіреностями.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Могилів-Подільського МКП «Житловокомунгосп»боргу за підрядним договором    № 345-А від 01.01.2006 р. в сумі 23 942, 82 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 01.01.2006р.  договору на технічне обслуговування, ремонт  ліфтів за № 345-А  позивач надавав відповідачу послуги по організації і виконанню робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів. Проте відповідач неналежно виконував взяте на себе зобов'язання щодо оплати отриманих послуг. Так, в період з січня по липень 2010 року позивачем здійснювалось технічне обслуговування та ремонт ліфтів  на об'єктах відповідача. Розділом 5 договору обумовлено, що у кінці поточного місяця Підрядник дає Замовнику акти виконаних робіт, останній підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний термін повертає два примірника акту Підряднику.

По закінченню робіт в січні  та лютому акти виконаних робіт були підписані, проте всі інші акти починаючи з березня 2010 року, які були надані позивачем для відповідача не були повернуті і в усному порядку відповідач відмовився від їх підписання. При цьому, доказом виконання позивачем умов договору щодо  надання послуг на технічне обслуговування та ремонт ліфтів підтверджується журналами технічного огляду ліфтів.

Відповідач у відзиві   заперечує проти позову посилаючись зокрема на те, що відповідно до ч. 5 укладеного між сторонами договору підряду від 01.01.2006 р. єдиним документом, що свідчить про виконання Підрядником робіт з обслуговування ліфтів є акт виконаних робіт.

Крім цього, згідно з п.3.2.3. договору Підрядник мав право у разі невиконання Замовником умов договору призупинити обслуговування ліфтів, але цього не зробив, так як він зі свого боку, починаючи з березня 2010 року сам порушив умови договору - не здійснював обслуговування ліфтів , про що свідчать численні заяви та скарги мешканців будинків, в яких ці ліфти встановлені.

У зв'язку з наведеними обставинамии Замовник 16 липня 2010 року звернувся до Підрядника з відповідним листом, в якому вказав на вкрай незадовільнений технічний стан ліфтів, що викликає скарги мешканців будинків, а також може призвести до непередбачених аварійних ситуацій в будь-який час. Але це звернення позивач залишив без реагування. В цьому ж листі МКП «Житловогомунгосп»просив позивача передати ліфтове господарство, а договір підряду-розірвати, на що ДП «СРБУ «Вінницяліфт»теж не погодилося.

Незважаючи на невиконання позивачем умов договору, адміністрацією МКП «Житловогомунгосп»були підписані акти виконаних робіт за березень та квітень поточного року, з розрахунку, що підрядником будуть виправлені недоліки в роботі та надалі позивач буде сумлінно ставитися до виконання своїх обов'язків за договором. Однак, починаючи з травня 2010 року до даного часу позивач не виконує своїх обов'язків за договором.

Враховуючи наведене, позовні вимоги МКП «Житловогомунгосп»визнає частково на суму 12150,49 грн..

Перевіривши доводи представників сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено  наступне.

01 січня 2006 року між Могилів-Подільським міським комунальним підприємством «Житловокомунгосп»(відповідач, за договором Замовник) та дочірнім підприємством «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Вінницяліфт»(позивач, за договором Підрядчик) укладено договір на технічне обслуговування, ремонт ліфтів  і диспетчерських систем № 345-А.

За умовами даного договору Замовник  доручає,  а Підрядчик приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів на об'єктах Замовника відповідно з додатками №1, які є невід'ємною частиною цього договору .

Розділом 2 даного договору сторони визначили вартість предмету договору, у т.ч. п. 2.1. договору обумовили, що щомісячна оплата згідно Відомості обсягів робіт та з договором складає 3583,60грн. з ПДВ. Відповідно до п. 2.2. договору сума оплати робіт може бути змінена в сторону її збільшення або зменшення у випадках, передбачених п.п. 2.2.1. договору.

Згідно Відомості від 01.09.2008р. вартість робіт була змінена в сторону її збільшення і склала 6311,56 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Розділом 5 договору сторони погодили порядок розрахунків.

Так, п. 5.1. договору визначено, що у кінці поточного місяця Підрядник дає Замовнику акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості.

Замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний термін повертає два примірника акту Підряднику (п. 5.2. договору) .

На підставі підписаних актів Замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 5-го числа наступного місяця (п. 5.3. договору) .

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти виконаних робіт за період січень - липень 2010 року. При цьому, обопільно підписані акти лише за січень - квітень 2010 року на загальну суму 24 509,39 грн..

Як стверджується матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями доданими відповідачем до відзиву, останнім проведено розрахунки за надані послуги в загальному розмірі 12 358,90 грн..

Таким чином, неоплаченими залишились послуги на суму 12 150,49 грн., що визнається відповідачем у відзиві та його представниками при розгляді справи.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на наведене, позовні вимоги в частині стягнення боргу за договором в розмірі 12 150,49  грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за період травень-липень 2010 року в розмірі 11 792,33 грн., суд не вбачає підстав для їх задоволення зважаючи на таке.

Зі змісту договору підряду, зокрема пункту 5.3.,  вбачається, що доказом надання послуг та підставою  проведення розрахунків за надані послуги  є обопільно підписані акти виконаних робіт. Водночас, матеріали справи не містять обопільно підписаних актів виконаних робіт за вказаний період. Поміж з тим,  відповідачем надано копії актів виконаних робіт за травень та червень 2010 року з написом Замовника наступного змісту: «Ліфти не обслуговувались».  

За таких обставин,  Журнали технічного огляду ліфтів які надані позивачем як доказ виконання умов договору підряду не можуть розцінюватись судом як належні  докази.

Крім того, п. 6.2 договору визначено право Підрядника на призупинення обслуговування ліфтів у разі необґрунтованої відмови Замовника від підписання акту  прийомки виконаних робіт на протязі більше 3 робочих днів.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, позов  підлягає частковому  задоволенню з розподілом  судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

При розгляді  справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем  платіжним дорученням № 334 від 02.09.2010р.  зайво сплачено 15 грн. 57 коп.  державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».   

Керуючись  ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Могилів-Подільського міського комунального підприємства «Житловокомунгосп»(24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Шевченка, 63, код 30088084) на користь дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Вінницяліфт»(21010, м. Вінниця, вул. С. Лазо, 17, код 04589700) 12 150 (дванадцять тисяч сто п'ятдесят) грн. 49 коп. –боргу; 121 (сто двадцять одну) грн.  51 коп. -   витрат зі сплати  державного мита та 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 77 коп.  –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Повернути дочірньому підприємству «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Вінницяліфт» (21010, м. Вінниця, вул. С. Лазо, 17, код 04589700) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 15 (п'ятнадцять)  грн. 57 коп.   перераховане за платіжним дорученням № 334 від 02.09.2010р.  (платіжне доручення № 334 від 02.09.2010р.  знаходиться в матеріалах справи № 11/130-10).

6.  Один примірник рішення  направити позивачу.

                                                                      Повне рішення складено 11.11.2010р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу   (вул. С. Лазо, 17, м. Вінниця, 21010)