Ухвала

від 02.12.2010 по справі 30/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа №  30/282

02.12.10

За скаргою     Приватного підприємства з іноземним капіталом “Ріоні”

На дії               Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного

управління юстиції у місті Києві

За позовом     Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі

органу, уповноваженого здійснювати функції держави –Київської

міської ради

До                     Приватного підприємства з іноземним капіталом “Ріоні”

Про розірвання договору оренди

  Суддя   Т.М.Ващенко

 Представники сторін:

Від прокуратури   Кузьміна К.Г. –помічник прокурора, посвідчення № 79

від 03.04.09.

Від позивача          не з’явився

Від відповідача (скаржника)  Простибоженко О.С. –представник за довіреністю

№ б/н від 04.11.10.

Від Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві                не з’явився

  Обставини справи:

  Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.10. у справі № 30/282 позовні вимоги Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави –Київської міської ради задоволено повністю, розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 0,42 га, що знаходиться на Набережному шосе, біля перетину з Дніпровським узвозом у Печерському районі м. Києва, укладений 20.03.03. між Київською міською радою та Приватним підприємством з іноземним капіталом “Ріоні”, зобов’язано Приватне підприємство з іноземним капіталом “Ріоні” звільнити земельну ділянку розміром 0,42 га, місце розташування якої: Набережне шосе біля перетину з Дніпровським узвозом у Печерському районі м. Києва, та передати вказану земельну ділянку Київській міській раді у первісному стані.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.10. у справі № 30/282 рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.10. у справі № 30/282 залишено без змін.

10.11.10. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.10. у справі № 30/282 було видано відповідні накази.

15.11.10. представником Приватного підприємства з іноземним капіталом “Ріоні” через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано скаргу на дії Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві.

Відповідно до зазначеної скарги заявник просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 22535486 від 12.11.10. винесену головним державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві Ковалем В.В.

Скаржник мотивує свою скаргу тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження мала б бути вручена уповноваженій особі боржника , а не будь-якій особі, яка працює на Приватному підприємстві з іноземним капіталом “Ріоні”, та посилається на те, що Постанова ВП № 22535486 фактично не була вручена (направлена) відповідно до законодавства України стороні у виконавчому провадженні –боржнику.

Крім того, скаржник робить висновок, що він заздалегідь був позбавлений можливості добровільного виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.10. у справі № 30/282.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.10. розгляд скарги Приватного підприємства з іноземним капіталом “Ріоні” на дії Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві призначено на 02.12.10. о 11-20.

Представники позивача та Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного правління юстиції у м. Києві в судове засідання 02.12.10. не з’явились, крім того, сторонами вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.11.10. не виконано.

В судовому засіданні 02.12.10. представником скаржника підтримано подану ним скаргу.

В судовому засіданні 02.12.10. представник прокуратури проти скарги заперечує.

  Розглянувши матеріали скарги та заслухавши пояснення представників Київської транспортної прокуратури та Приватного підприємства з іноземним капіталом “Ріоні”, Господарський суд міста Києва, встановив:

  Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.10. у справі № 30/282 позовні вимоги Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави –Київської міської ради задоволено повністю, розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 0,42 га, що знаходиться на Набережному шосе, біля перетину з Дніпровським узвозом у Печерському районі м. Києва, укладений 20.03.03. між Київською міською радою та Приватним підприємством з іноземним капіталом “Ріоні”, зобов’язано Приватне підприємство з іноземним капіталом “Ріоні” звільнити земельну ділянку розміром 0,42 га, місце розташування якої: Набережне шосе біля перетину з Дніпровським узвозом у Печерському районі м. Києва, та передати вказану земельну ділянку Київській міській раді у первісному стані.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.10. у справі № 30/282 рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.10. у справі № 30/282 залишено без змін.

10.11.10. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.10. у справі № 30/282 було видано відповідні накази.

15.11.10. представником Приватного підприємства з іноземним капіталом “Ріоні” через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано скаргу на дії Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві, відповідно до якої заявник просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 22535486 від 12.11.10. винесену головним державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві Ковалем В.В.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження»(далі –Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу»та статті 7 Закону України «Про виконавче провадження», дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у встановленому порядку згідно з вимогами Закону.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 24, 26, 27, 32, 36, 37, 39 та ін. Закону України «Про виконавче провадження»та в порядку, визначеному статтею 85 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

У відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими  на всій території України і виконуються у порядку,  встановленому цим Кодексом та законом України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ст. ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», та пред’явлений на виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

З огляду на ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов‘язаний використовувати надані йому права у точній відповідності до Закону.

В силу ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», та пред’явлений на виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону, виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Постановою Державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного  управління юстиції в м. Києві від 12.11.10. було відкрите виконавче провадження з виконання вказаного наказу Господарського суду м. Києва від 10.11.10. № 30/282.

Відповідач у скарзі на дії відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 22535486 від 12.11.10. є незаконною, оскільки в ній не вказано, на підставі чого було відкрите виконавче провадження, що за твердженням скаржника є порушенням вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Як визначено ст. 18 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

2-1) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

3) в інших передбачених законом випадках.

Згідно ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 22535486 від 12.11.10. повністю відповідає вимогам ст. ст. 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо тверджень заявника про порушення державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві вимог ст. ст. 24, 27 Закону, а саме фактичного невручення зазначеної постанови Боржнику, надання не семиденного, а меншого строку Приватному підприємству з іноземним капіталом “Ріоні” на добровільне виконання наказу Господарського суду міста Києва № 30/282 від 10.11.10., суд відзначає наступне.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, що слідує із преамбули вказаного закону.

Частина 2 ст. 24 вказаного Закону містить положення про те, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій він встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Таким чином, строк для добровільного виконання рішення встановлюється саме постановою про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, державним виконавцем у встановленому ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»порядку було надано скаржнику строк на добровільне виконання наказу Господарського суду міста Києва № 30/282 від 10.11.10., а державний виконавець діяв у відповідності до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»в частині надання строку на добровільне виконання рішення суду.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем або іншою особою, уповноваженою державним виконавцем, документи виконавчого провадження можуть бути вручені особисто сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

За твердженням відповідача, постанова ВП № 22535486 від 12.11.10. була вручена під розписку бухгалтеру позивача, який, на підставі посадових повноважень має право підпису, та є уповноваженою особою підприємства.

А тому посилання скаржника на порушення державним виконавцем прав боржника у виконавчому провадженні є необґрунтованими.

Дослідивши наявні матеріали скарги, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 22535486 від 12.11.10. винесена головним державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві Ковалем В.В. з дотриманням вимог чинного законодавства України, у межах та в порядку визначених Законом.

Враховуючи вищевикладене, скарга Приватного підприємства з іноземним капіталом «Ріоні»на дії Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

  У Х В А Л И В:

  В задоволенні скарги Приватного підприємства з іноземним капіталом «Ріоні»на дії Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві відмовити повністю.

  Суддя                                                                                                       Т.М. Ващенко