Рішення

від 25.11.2010 по справі 3/305

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/305

25.11.10

За позовом    Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»

                       Дніпровської районної у м. Києві ради

До                   Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

Про                 звільнення нежитлового приміщення

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           Алексеєнко В.Ю. –по дов. № 136 від 22.01.2010

Від відповідача      ОСОБА_2 –по дов. № б/н від 01.11.2010

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»Дніпровської районної у м. Києві ради  про звільнення орендованого нерухомого майна, яке є об’єктом комунальної власності шляхом виселення Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 із орендованого нежилого приміщення, загальною площею 31,40 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 13, в зв’язку з припиненням договору № 358 оренди нежилого приміщення від 14.07.2004 та невиконання останнім свого обов'язку звільнити приміщення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. За відсутності заперечень жодної із сторін договору договір оренди № 358 від 14.07.2004 в силу ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»був неодноразово пролонгований, спочатку до 24.07.2009 потім до 24.07.2012.

В зв‘язку з утворенням заборгованості по орендній платі за період з 01.10.2009 по 31.05.2010 позивач в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України 03.08.2010 надіслав відповідачу за адресою АДРЕСА_1 повідомлення про відмову від договору оренди та запропонував повернути орендоване майно протягом 7 календарних днів з моменту отримання цього повідомлення. Однак зазначене повідомлення відповідачем отримано не було, а було повернено позивачу з довідкою Укрпошти в якій зазначено –у зв‘язку з закінченням строку зберігання.

Позивач вважає, що повернення листа свідчить про ухилення орендаря від отримання поштової кореспонденції. Нормами чинного законодавства не передбачено доведення орендодавцями факту отримання орендарями повідомлень, а зобов‘язані лише довести факт належного направлення такого повідомлення орендарю, тому вважає договір припиненим. З припиненням договору відповідач втратив статус орендаря  і за відсутності доказів щодо підтвердження права користування приміщеннями підлягає виселенню з них.

Відповідач у поданому через відділ діловодства суду 04.11.2010 відзиві на позовну заяву просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з наступних підстав. Строк дії договору № 358 оренди нежилого приміщення від 14.07.2004, укладеного між відповідачем та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі за текстом - договір), закінчується 24.07.2012.

З аналізу норм ч. 1 ст. 615 та ст. 782 Цивільного кодексу України вбачається, що відмова від договору є правом, а не обов'язком наймодавця. Про реалізацію цього права наймодавець повинен повідомити наймача, тобто обов'язок щодо інформування наймача про реалізацію наймодавцем свого права на відмову від договору найму покладено законом саме на наймодавця. Саме після виконання наймодавцем свого обов'язку з повідомлення наймача про відмову від договору такий договір в силу приписів ч. 3 ст. 651, ч. 2 ст. 782 ЦК України може вважатися розірваним.

Позивачем на адресу відповідача було направлено 03.08.2010 повідомлення про відмову від договору оренди (вих. № 635), однак воно не було отримано відповідачем, тобто відповідача не було повідомлено про реалізацію орендодавцем свого права на відмову від договору оренди. Посилання позивача на те, що законом не передбачено обов'язок орендодавця доводити факт отримання орендарями повідомлень про відмову від договору або ж пересвідчуватись в тому, чи отримав орендар повідомлення про відмову від договору не заслуговують на увагу, оскільки за відсутності підтвердження отримання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору відсутні підстави стверджувати про належне виконання орендодавцем свого обов'язку з повідомлення орендаря про відмову від договору.

Крім того, слід звернути увагу, що право на відмову від договору законом надано саме стороні договору, орендодавцю, тобто лише орендодавець може відмовитись від договору шляхом направлення повідомлення про відмову орендарю. Як вбачається з договору № 358 оренди нежилого приміщення від 14.07.2004 позивач не є його стороною та орендодавцем за цим договором, а відтак не міг скористатися правом на односторонню відмову від нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 651, ч. 2 ст. 782 ЦК України договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Оскільки повідомлення про відмову від договору не було одержано відповідачем, а було повернуто КП «ФРЦ «Дніпровський»з довідкою Укрпошти, в якій зазначено - у зв'язку з закінченням строку зберігання, що підтверджує позивач у своїй позовній заяві, то відсутні правові підстави вважати договір № 358 оренди нежилого приміщення від 14.07.2004, укладений між відповідачем та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва розірваним, а відтак договірні відносини сторін за договором не припинились.

З положень ст. 785 ЦК України вбачається, що юридичним фактом, що породжує у відповідача обов'язок повернути орендоване приміщення орендодавцю є припинення договору. Оскільки договір не було припинено, то у відповідача не виник обов'язок з повернення орендованого приміщення орендодавцю, а відтак відсутні правові підстави стверджувати про безпідставне користування відповідачем спірним орендованим приміщенням. Тим більше, відсутні підстави стверджувати про прострочення відповідачем виконання обов'язку з передачі приміщення орендодавцю.

З позовної заяви не є зрозумілим яке своє порушене чи оспорюване право захищає позивач (ст. 1 ГПК України), оскільки останній не є стороною договору. Не подав доказів набуття ним статусу та прав орендодавця за договором № 358 оренди нежилого приміщення від 14.07.2004, а також доказів наявності права на звернення до суду в інтересах орендодавця.

У поданих в судовому засіданні 16.11.2010 письмових поясненнях позивач просить звільнити орендоване нерухоме майна, яке є об’єктом комунальної власності шляхом виселення Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 із орендованого нежилого приміщення, загальною площею 31,40 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 13.

В судовому засіданні 25.11.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників  прокуратури та позивача 2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.07.2004 між Комунальним підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (орендодавець) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір № 358 оренди нежилого приміщення (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження  Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації № 886 від 14.07.2004 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 13, загальною площею 31,4 кв. м. для розміщення офісу, що підтверджується актом прийому-передачі, який є додатком № 1 до договору.        

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9242,78 грн. за наявності підстав позивач скористався наданим йому правом положеннями ст. 782 ЦК України та відмовився від договору, в зв‘язку з чим договір є розірваним, а позивач вимагає виселити відповідача з нежитлового приміщення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 5.12 договору встановлено строк його дії з 24.07.2003 по 24.07.2006, тобто на 3 роки.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні положення містяться в статті 764 Цивільного кодексу України та ст. 284 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 358 оренди нежилого приміщення, за відсутності заяв сторін про припинення договору, останній в порядку ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»був продовжений двічі на той самий строк, тобто спочатку до 24.07.2009 та потім до 24.07.2012.

Рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради № 129 від 25.06.2007 «Про реформування житлово-комунального господарства» Комунальне підприємство «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»визначено єдиним орендодавцем нерухомого майна комунальної власності Дніпровського району м. Києва (п. 4).

Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності –це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 статті 60 Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності…

Згідно ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно із частиною 2 ст. 41 вказаного Закону  районні у містах ради та їх виконавчі органи відповідно до Конституції  та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Отже, Дніпровська районна у місті Києві рада, яка в силу положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»є органом уповноваженим управляти майном комунальної власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва визначено орендодавцем майна –позивача.

Крім цього, не приймаються до уваги судом те, що відповідач не визнає позивача в якості орендодавця за договором, в зв‘язку з тим, що це не відповідає дійсності, оскільки з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що до жовтня 2009 року відповідач здійснював оплату орендної плати на підставі виставлених рахунків-фактур позивачем та на рахунок позивача (копії банківських виписок знаходяться в матеріалах справи).

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п 3.1. договору орендна плата за користування об‘єктом оренди визначається на підставі рішення Дніпровської районної ради депутатів м. Києва № 182 від 21.02.2001 із змінами та доповненнями до нього. Орендна плата згідно цього договору сплачується згідно розрахунку викладеному в додатку № 2 і перераховується орендарем на рахунок орендодавця з урахуванням індексу інфляції і ПДВ.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що податок на додану вартість орендар сплачує в розмірі та порядку, встановленому чинним законодавством України окремо від орендних платежів.

Пунктом 3.4. договору визначено, що орендна плата з урахуванням індексу інфляції, ПДВ щомісячно сплачуються орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності, не пізніше 20-го числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно додатку № 2 із змінами внесеними додатковою угодою від 25.04.2005 розмір орендної плати з 25.04.2005 становить 691,93 грн. в місяць без ПДВ.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як стверджує позивач в позовній заяві та не заперечується відповідачем ані у поданому відзиві, ані при виступі представника відповідача в судовому засіданні, у період з жовтня 2009 року по травень 2010 року (9 місяців) відповідач не виконував основного обов‘язку орендаря та не вносив орендну плату внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 9242,78 грн.

Пунктом 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Стаття 651 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Позивачем у відповідності до вищезазначених норм листом № 635 від 03.08.2010 (надіслано 03.08.2010, що підтверджується поштовою квитанцією 03.08.2010 на адресу АДРЕСА_1) повідомив відповідача про відмову від договору оренди  № 358 від 14.07.2004, в зв’язку з неналежним виконанням умов договору по сплаті орендної плати протягом 9 місяців, та вимагав протягом 7 календарних днів з дня отримання цього повідомлення звільнити  орендоване приміщення здавши його по акту.

Проте,  зазначене повідомлення було повернуто позивачу з довідкою Укрпошти, в якій зазначено –в зв‘язку з закінченням терміну зберігання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 затверджені Правила надання послуг поштового зв'язку, які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними, згідно яких

Поштові відправлення доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються в об'єкті поштового зв'язку.

Рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які не були вручені під час доставки, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

У разі коли адресат не з‘явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень). Повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, адресованих до запитання та на абонементну скриньку, вкладаються відповідно до картотеки «До запитання»та до абонементної скриньки адресата.

У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об‘єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

У разі невручення рекомендованого листа рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Отже, відповідач як мінімум двічі був повідомлений про надходження на його адресу поштового відправлення, однак відповідач не виявив бажання з‘явитись до відділення поштового зв‘язку для його отримання, в зв‘язку з чим повідомлення позивача по закінченню терміну зберігання було повернуто на адресу позивача.

Статтею 783 Цивільного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу наймодавця, серед яких відсутні такі підстави, як невнесення орендної плати чи її несвоєчасне внесення або внесення не в повному обсязі. Тому, невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою для його розірвання в судовому порядку. Аналогічної  правової позиції дотримується Верховний Суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах про розірвання договору оренди (постанова Верховного Суду України від 22.02.2005 у справі № 34/400).

Згідно п. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідач обізнаний про викладене, тому суд приходить до висновку, що він навмисно не отримує поштову кореспонденцію, чим порушуються права позивача на захист своїх прав як орендодавця, який не бажає перебувати в орендних правовідносинах з орендарем який зловживає своїми правами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку застосувати аналогію зі ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов‘язання має бути виконано в семиденний термін з дня пред‘явлення вимоги, а відтак  враховуючи те що повідомлення про відмову від договору позивачем було направлено відповідачу 03.08.2010, договір є припиненим з 10.08.2010.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини   підприємства   з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне  користування майном,  необхідним  орендареві  для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що нового договору оренди на спірне нерухоме майно укладено не було.

Таким чином, відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що при припинення договору оренди орендар зобов‘язується в 3-х денний термін з моменту пред‘явлення орендодавцем вимоги про передачу його орендованого приміщення передати його орендодавцю в стані, придатному для подальшої експлуатації. У випадку ухилення орендаря від виконання цього обов‘язку орендодавець вправі виселити орендаря з орендованого приміщення в судовому порядку.

Згідно п. 4.3. договору при передачі приміщення, що орендується, складається акт здачі-прийняття.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача щодо виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 31,4 кв. м., що розташовано за адресою м. Київ, вул. Райдужна, 13 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Фізичну особу –підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса АДРЕСА_1,  поштова адреса АДРЕСА_2, ідент. НОМЕР_1) з орендованого нежилого приміщення, загальною площею 31,40 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 13.

3. Стягнути з  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса АДРЕСА_1,  поштова адреса АДРЕСА_2, ідент. НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»Дніпровської районної у м. Києві ради (м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 34806193) 85 (вісімдесят п‘ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 01.12.2010.