Постанова

від 10.02.2011 по справі 3/305

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.02.2011                                                                                           № 3/305

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 позивача – Павлов П.Г.;

 відповідача – не з’явилися

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.11.2010

 у справі № 3/305 ( )

 за позовом                               Комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної у м. Києві ради

 до                                                   Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

 про                                                   звільнення нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Фінансово – розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради (далі – позивач) звернувся до господарського суду з позовом про звільнення орендованого нерухомого майна, яке є об’єктом комунальної власності шляхом виселення Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) із орендованого нежилого приміщення, загальною площею 31,40 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в зв’язку з припиненням договору оренди нежилого приміщення № 358 від 14.07.2004 через несплату за користування приміщенням.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.10.2010 порушено провадження у справі № 3/305.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.11.2010 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 25.11.2010 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 порушено апеляційне провадження у справі № 3/305.

Представники відповідача в судове засідання 10.02.2011 не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) 14.07.2004 було укладено Договір № 358 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі розпорядження  Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації № 886 від 14.07.2004 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 31,4 кв. м. для розміщення офісу, що підтверджується актом прийому-передачі, який є додатком № 1 до договору.

Відповідно до п 3.1. Договору орендна плата за користування об‘єктом оренди визначається на підставі рішення Дніпровської районної ради депутатів м. Києва № 182 від 21.02.2001 із змінами та доповненнями до нього. Орендна плата згідно цього договору сплачується згідно розрахунку, викладеному в додатку № 2, і перераховується орендарем на рахунок орендодавця з урахуванням індексу інфляції і ПДВ.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що податок на додану вартість орендар сплачує в розмірі та порядку, встановленому чинним законодавством України окремо від орендних платежів.

Відповідно до п. 3.4. Договору визначено, що орендна плата з урахуванням індексу інфляції, ПДВ щомісячно сплачуються орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності, не пізніше 20-го числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно додатку № 2 із змінами, внесеними додатковою угодою від 25.04.2005, розмір орендної плати з 25.04.2005 становить 691,93 грн. в місяць без ПДВ.

Пунктом 5.12 договору встановлено строк його дії з 24.07.2003 по 24.07.2006, тобто на 3 роки.

За відсутності заперечень жодної із сторін Договору, останній був неодноразово пролонгований, спочатку до 24.07.2009 потім до 24.07.2012.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи у період з жовтня 2009 року по травень 2010 року (9 місяців) відповідач не виконував основного обов‘язку орендаря та не вносив орендну плату внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 9242,78 грн.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та іншими нормативно – правовими актами.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору відповідно до ст. ст. 763, 764 ЦК України, ст. 284 ГК України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме листом № 635 від 03.08.2010 (надіслано 03.08.2010, що підтверджується поштовою квитанцією 03.08.2010 на адресу АДРЕСА_1), позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди № 358 від 14.07.2004, в зв’язку з неналежним виконанням останнім умов договору по сплаті орендної плати протягом 9 місяців, та вимагав протягом 7 календарних днів з дня отримання цього повідомлення звільнити орендоване приміщення здавши його по акту прийому - передачі позивачу.

Проте, зазначене повідомлення було повернуто позивачу з довідкою Укрпошти, в якій зазначено – в зв‘язку з закінченням терміну зберігання.

Доказами доведено, що відповідач був двічі повідомлений про надходження на його адресу вказаного поштового відправлення, однак останній не з‘явився до відділення поштового зв‘язку для його отримання, в зв‘язку з чим повідомлення позивача по закінченню терміну зберігання було повернуто на адресу позивача.

Таким чином, позивач, у передбачений законом спосіб, вчинив дії, що свідчать про його відмову від пролонгації Договору, внаслідок чого виключається настання наслідків, передбачених ст. ст. 763, 764 ЦК України, ст. 284 ГК України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Стаття 651 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач навмисно не отримував поштову кореспонденцію, чим порушив права позивача на захист прав останнього як орендодавця.

Таким чином, враховуючи відмову позивача від договору оренди № 358 від 14.07.2004 у передбаченому законодавством порядку внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору по сплаті орендної плати протягом 9 місяців, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений Договір є припиненим з 10.08.2010, а у відповідача відсутні правові підстави користуватися спірним приміщенням.

Спір між сторонами виник внаслідок продовження використання відповідачем спірного приміщення після припинення договору оренди № 358 від 14.07.2004 за відсутності підстав для користування спірним приміщенням.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що в разі припинення договору оренди, орендар зобов‘язується в 3-х денний термін з моменту пред‘явлення орендодавцем вимоги про передачу його орендованого приміщення передати його орендодавцю в стані, придатному для подальшої експлуатації. У випадку ухилення орендаря від виконання цього обов‘язку орендодавець вправі виселити орендаря з орендованого приміщення в судовому порядку.

Відповідно до п. 4.3. Договору при передачі приміщення, що орендується, складається акт здачі-прийняття.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи, що з припиненням договору оренди відповідач втрачає статус орендаря, і відсутність у останнього доказів на підтвердження права користування спірним приміщенням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про звільнення орендованого приміщення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідач належним чином не довів обставини та не надав доказів на підтвердження права користування спірним приміщенням після припинення дії Договору.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 25.11.2010.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 25.11.2010 у справі № 3/305 - без змін.

2. Матеріали справи № 3/305 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 14.02.11 (відправлено)