Постанова

від 02.04.2025 по справі 757/19549/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/19549/23 головуючий у суді І інстанції Матійчук Г.О.

провадження № 22-ц/824/2879/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 квітня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Надточий К.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача на свою користь 24 275,22 грн. компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, 64 880,37 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 10 000,00 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 21 липня 2003 року по 30 червень 2022 року позивач працювала в Інституті зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України» на посаді наукового співробітника. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №1793-р від 29.12.2021 року, постанови Національної академії аграрних наук України (далі - НААН) №01/01 від 26.01.2022 року та наказу НААН № 9 від 02.02.2022 року було утворено Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААН (код ЄДРПОУ 44844104), шляхом злиття Інституту зрошуваного землеробства НААН, Інституту рису НААН та Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН. Наказом №70-к від 30 червня 2022 року її було звільнено з посади, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, в зв`язку з реорганізацією, шляхом злиття. Зазначає, що при звільненні з нею не було проведено розрахунок за невикористані дні щорічної відпустки, а також своєчасно не внесено запис до трудової, його зроблено лише в травні 2023 року. Її звернення до Управління держпраці в Миколаївській області з приводу порушення Інститутом її трудових прав, очікуваного результату не дало, оскільки в умовах воєнного стану управління держпраці не має повноважень на проведення перевірок. На її звернення до відповідача у березні 2023 року про видачу довідки про суми, нараховані і виплачені при звільненні, з урахуванням невикористаних відпусток, останній надав відповідь про неможливість надання витребуваних документів, в зв`язку з відсутністю первинних документів в Інституті після деокупації м. Херсона. Вважає відмову відповідача незаконною, оскільки вказана інформація міститься в картці форми П-2, копію якої вона надала в розпорядження Інституту, тому останній мав можливість на її підставі надати потрібну їй інформацію. Крім того, вважає, що таку інформацію можна отримати з податкової звітності про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утримуваного з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма 1ДФ). За період 2020-2021 роки вона має 25 днів невикористаної відпустки, за період 2021-2022 роки - 42 дні. Станом на день звільнення відповідач не компенсував їй 67 днів щорічної основної відпустки, що підтверджено даними з особової картки форми П-2, оригінал якої знаходиться у неї. За таких обставин, згідно її розрахунків, відповідачем не виплачено їй при звільненні компенсацію за період 2020-2021 роки (25 днів) в сумі 7 783,50 грн.; за період 2021-2022 року (42 дні) в сумі 16 491,72 грн., а всього 24 275,22 грн. В частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вона зазначила, що оскільки відповідач при звільненні виплату всіх сум, що належали до виплати не провів, зокрема не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, отже з відповідача належить стягнути на її користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 64 880, 37 грн., яку вона обрахувала на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100. Порушення відповідачем її законних прав на належні виплати при звільненні, призвели до моральних страждань, в зв`язку з чим вона просить відшкодувати їй за рахунок відповідача 10 000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам, не правильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини викладені нею у позовній заяві.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №1793-р від 29 грудня 2021 року, постанови Національної академії аграрних наук України (далі - НААН) №01/01 від 26 січня 2022 року та наказу НААН №9 від 02 лютого 2022 року було утворено Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААН (код ЄДРПОУ 44844104), шляхом злиття Інституту зрошуваного землеробства НААН, Інституту рису НААН та Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН.

30 червня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого наукового співробітника відділу зрошуваного землеробства Інституту зрошуваного землеробства НААН на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП в зв`язку реорганізацією (шляхом злиття) Інституту, наказ №70-к (а.с. 18).

20 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН із заявою від 15 березня 2023 року про видачу довідки про суми, нараховані і виплачені при звільненні з урахуванням невикористаних відпусток (а.с. 24-25).

Відповіддю в.о. директора Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН Раїси Вожегової в листі від 27 березня 2023 року № 162 інформацію (довідку) про нараховані і виплачені суми при звільненні з урахуванням невикористаних відпусток не було надано, з посиланням на неможливість здійснити правильний розрахунок кількості днів невикористаних щорічних відпусток, для вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 83 КЗпП, оскільки згідно інвентаризації документації Інституту зрошуваного землеробства НААН, проведеної після деокупації м. Херсона і частини Херсонської області, встановлено відсутність первинних документів (оригіналів, належним чином завірених копій) особових справ працівників, особових карток П-2, журналів обліку руху щорічних відпусток та наказів до них, які зберігались у відділі кадрів тощо (а.с. 26).

Так, з кінця лютого 2022 року до листопада 2022 року місто Херсон та Херсонська область знаходились під окупацією військ РФ, що є загальновідомим фактом і в силу ч. 3 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, Інститут зрошуваного землеробства НААН (код 00497242) знаходився в сел. Наддніпрянське, Херсонської області, місто Херсон. Тобто у вказаний період перебував під окупацією ворога.

Наказом (відповідача) Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН №21 від 17 листопада 2022 року утворено комісію з інвентаризації документації Інституту зрошуваного землеробства НААН з метою з`ясування наявності бухгалтерської, кадрової, звітної документації Інституту, майно якого перебувало на окупованій території.

Актом (протоколом) №1 від 24 листопада 2022 року встановлено, що у відділі кадрів, бухгалтерії та архіві бухгалтерії повністю відсутні первинні, звітні документи. За висновком комісії, відновити повністю знищену документацію бухгалтерського, кадрового, звітного та договірного відділу Інституту немає технічної можливості (а.с. 60).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з окупацією території і будівлі Інституту, з якого було звільнено позивача, правонаступником якого є відповідач - Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААН, вина останнього у невиплаті всіх належних позивачу сум відсутня, а тому до нього не можуть застосовуватись санкції, передбачені нормами КЗпП.

Апеляційний суд не може в повній мірі погодиться з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Як передбачено частиною 1 статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 266/6853/18 (провадження № 61-9549св19) зроблено висновок, що «згідно положень статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум».

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з частинами 2, 3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин 1, 7 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина 1 статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату та інші належні до виплати суми.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 757/23764/20-ц, провадження № 61-7052св21.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, провадження № 61- 94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Згідно з частиною 1 статті 83 КЗпП України та частиною 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Частиною 6 статті 6 Закону України «Про відпустки» встановлено, що керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

В день звільнення роботодавець не виплатив ОСОБА_1 грошову компенсацію за 67 днів невикористаної щорічної основної відпустки, що підтверджується даними з особової картки працівника (типова форма П-2), відповідно до яких зазначені дні відпустки позивачу не надавались.

У позовній заяві стороною позивача було здійснено розрахунок грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки в період 2020-2021 роки:обчислення заробітної плати для оплати щорічної відпустки береться період з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року включно (за 12 місяців, що передували місяцю в якому позивачку було звільнено (червень)):

1) 7 946,18 грн. (зарплата за липень 2020 р.) + 7 760,18 грн. (зарплата за серпень 2020 р.) + 8 166,83 грн. (зарплата за вересень 2020 р.) + 8 381,00 грн. (зарплата за жовтень 2020 р.) + 8 141,02 грн. (зарплата за листопад 2020 р.) + 10 381,00 грн. (зарплата за грудень 2020 р.) + 10 056,00 грн. (зарплата за січень 2021 р.) 10056,00 грн. (зарплата за лютий 2021 р.) + 9 492,78 грн. (зарплата за березень 2021 р.) + 10 056,00 грн. (зарплата за квітень 2021 р.) + 10 056,00 грн. (зарплата за травень 2021 р.) +9 722,15 грн. (зарплата за червень 2021 р.) = 110 214,96 грн.

2) 110 214,96 : 354 дні (365 (днів у році) - 11 днів (кількість святкових та неробочих дні у році (відповідно до ст. 73 Кодексу законів про працю України) - 311,34 грн./день (311,34 грн./день х 25. (днів невикористаної основної відпустки) - 7 783,50 грн. (грошова компенсація за дні невикористаної основної відпустки).

Розрахунок грошової компенсації за дні невикористаної основної щорічної відпустки за період 2021-2022 роки:

Обчислення заробітної плати для оплати щорічної відпустки береться період з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року включно (за 12 останніх місяців, що передують місяцю виплати компенсації при звільненні (червень 2022)):

1) 10 136,89 грн. (зарплата за липень 2021 р.) + 9 741,55 грн. (зарплата за серпень 2021 р.) + 10 352,54 грн. (зарплата за вересень 2021 р.) + 10 136,89 грн. (зарплата за жовтень 2021 р.) + 10 147,58 грн. (зарплата за листопад 2021 р.) + 24 523,20 грн. (зарплата за грудень 2021 p.) + 11 663,18 грн. (зарплата за січень 2022 р.) + 8 716,80 грн. (зарплата за лютий 2022 p.) 10 896,00 грн. (зарплата за березень 2022 р.) + 10 896,00 грн. (зарплата за квітень 2022 р.) + 10 896,00 грн. (зарплата за травень 2022 р.) + 10 896,00 грн. (зарплата за червень 2022 р.) = 139 002,63 грн.

2) 139 002,63 : 354 дні (365 (днів у році) 11 днів (кількість святкових та неробочих дні у році (відповідно до ст. 73 Кодексу законів про працю України) = 392.66 грн./день (392,66 грн./день х 42 (дні невикористаної основної відпустки) = 16 491,72 грн. (грошова компенсація за дні невикористаної основної відпустки).

Перевіривши вказаний розрахунок, апеляційним судом встановлено, що вище вказана сума розрахована згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 р. № 100 з урахуванням вимог пункту 7 Порядку.

Відповідач зазначеного розрахунку не спростував та не надав суду жодного доказу про виплату позивачу компенсації за невикористану відпустку чи доказів надання їй днів відпустки за зазначений позивачем період роботи.

Отже, у період роботи з 2020 року по 2022 рік старший науковий співробітник відділу зрошуваного землеробства Інституту зрошуваного землеробства НААН ОСОБА_1. мала право на щорічну основу відпустку тривалістю у відповідності до ч. 1 ст. 75 КЗпП України та ст. 6 Закону України «Про відпустки», з липня 2020 року по 30 червня 2021 рік 25 календарних днів та з 01 липня 2021 по день звільнення (30.06.2022) 42 календарних днів.

Посилаючись на невірний розрахунок заборгованості, що зроблений позивачем, відповідач на його спростування свого розрахунку не надав.

За таких обставин позивач має право на компенсацію невикористаних днів щорічної відпустки за увесь період перебування у трудових відносинах.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений ч. 1 цієї статті.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Суд, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, стягує на підставі ст. 117 КЗпП України на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини. Тобто визначальним і достатнім для вирішення питання щодо застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, є встановлення судом вини роботодавця в не проведенні повного розрахунку з працівником у день звільнення.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Отже, саме роботодавець має надати докази щодо відсутності вини в порушенні строків виплати працівнику сум при звільненні.

Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно ч. 1 ст. 9 ЦК України кореспондується з наведеною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Отже, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.

Виходячи зі змісту вимоги щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто, свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (обов`язків) - є сертифікат, виданий у порядку та на підставі ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19).

Роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу, які належать йому при звільненні, у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України.

Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Обставини непереборної сили ( форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежно від її волевиявлення і контролю. Такі обставини є непереборними навіть за умови застосування усіх можливих та адекватних заходів, спрямованих на їх запобігання.

Загальновідомим фактом, що не потребує доказування відповідно до частини третьої статті 82 ЦПК України, та визнаний обома сторонами у цій справі, є той факт, що з 01 березня 2022 року до 11 листопада 2022 року місто Херсон, яке є місцезнаходженням відповідача як юридичної особи та місцем роботи позивача у період перебування з відповідачем у трудових відносинах, було окуповане військами РФ. Після деокупації це місто згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 із наступними змінами, з 11 листопада 2022 року по 01 травня 2023 року віднесено до території можливих бойових дій, а з 01 травня 2023 року Херсонська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати про те, що невиплата всіх належних позивачу суму день її звільнення (30 червня 2022 року) є наслідком винних дій відповідача.

З зазначених підстав апеляційний суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні відшкодування за спричинену моральну шкоду, оскільки вини відповідача у не вчасній виплаті позивачу компенсації за невикористану відпустку не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.

При подачі позовної заяви позивач сплатила судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. При подачі апеляційної скарги позивач сплатила судовий збір у розмірі 1 610,40 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на її користь пропорційно до задоволених вимог (24,48%), а саме у розмірі 657,04 грн. (2684*24,48%)

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України, місце знаходження: Одеська область, селище міського типу Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, 24, ідентифікаційний код 44844104 на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної основної відпустки у розмірі 24 275,22 (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят п`ять) гривень 22 копійки, з відрахуванням з зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України, місце знаходження: Одеська область, селище міського типу Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, 24, ідентифікаційний код 44844104 на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 657,04 (шістсот п`ятдесят сім) гривень 04 копійки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення складено 04 квітня 2025 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.