Рішення

від 18.12.2007 по справі 32/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

18.12.07                                                                                           Справа№ 32/75

Господарський суд Львівської області у складі судді  Сухович Ю.О. при  секретарі судових засідань Горонному О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м.Київ

До  відповідача: Дочірнього підприємства «Аптечний склад «Біосат»приватного підприємства «Біосат», м.Львів

Про  стягнення 4870,54 грн.

За участю представників:

Від  позивача:  не з”явився

Від  відповідача:  не з»явився

          Права   та   обов”язки   сторін   передбачені ст.ст. 20, 22   ГПК   України роз”яснено, заяв про відвід судді не поступало, клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

          Суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м.Київ подано позов до дочірнього підприємства «Аптечний склад «Біосат»приватного підприємства «Біосат», м.Львів про  стягнення  4870,54 грн., в т.ч. 4195,54 грн. інфляційних нарахувань та 675,00 грн. суми збитків, понесених у зв»язку із захистом та відновленням порушеного права.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою надання сторонам можливості представити витребувані судом докази та врегулювати спір в добровільному порядку.

          Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

           В судове засідання позивач не з”явився, однак подав суду клопотання про слухання справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.

           Відповідач в судове засідання не з”явився, причин неявки не повідомив, проти позову не заперечив, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

          Враховуючи вищенаведене, відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.  

          Розглянувши матеріали справи,  суд   встановив наступне:

          12.04.2007р. господарським судом Львівської області винесено рішення у справі                    № 4/164-6/10, яким  присуджено до стягнення з дочірнього підприємства «Аптечний склад «Біосат»приватного підприємства «Біосат»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м.Київ загальну суму заборгованості в розмірі                     87 582,13 грн., в тому числі 84007,49 грн. основного боргу, 108,00 грн. пені, 426,56 грн.                3% річних, 1500,00 грн. понесених позивачем витрат у зв»язку із захистом та відновленням свого порушеного права, 1422,08 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2007р. вказане рішення частково скасовано, відмовлено позивачу в частині стягнення 1500 грн. збитків, в іншій частині рішення господарського суду залишено без змін.

          Як зазначає позивач у позовній заяві станом на 05.10.2007р. рішення господарського суду не виконано, а тому відповідач у відповідності до вимог чинного законодавства повинен сплатити суму інфляційних нарахувань від загальної суми непогашеної заборгованості (від суми невиконаного рішення суду).

Згідно поданого позивачем  розрахунку сума інфляційних нарахувань за період з червня 2007р. по серпень 2007р. становить 4195,54 грн.    

Статтею 611 ЦК України передбачено, що порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, встановлених договором або законом.  

В силу ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Як з»ясовано судом, станом на 21.11.2007р. відповідачем повністю погашена заборгованість перед позивачем в сумі 86082,13 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 455 від 27.09.2007р., № 558 від 02.11.2007р. та № 637 від 21.11.2007р. та постановою державного виконавця від 21.11.2007р. про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанні наказу господарського суду № 4/164-6/10 від 10.08.2007р.

          Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, обсяг яких визначено статтею 203 згаданого Кодексу. Боржник зобов'язаний відшкодувати завдані збитки у всіх випадках, якщо інше не передбачено законом.

Оскільки статті 203 і 440 Цивільного кодексу України закріплюють принцип повного відшкодування збитків, слід виходити з того, що збитки (прямі та упущена вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції.

Якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.

За правилами ст.526 ЦК України, ст..193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором  або законом.

          Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

          З розрахунку позивача вбачається, що інфляційні нарахування з червня 2007р. по серпень 2007р. обраховані на загальну суму заборгованості 85 974,13 грн., яка складається з основного боргу в розмірі 84007,49 грн., 3% річних  - 426,56 грн. та судових витрат: державного мита –  1422,08 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн.

Враховуючи те, що інфляційні нарахування нараховуються на суму основного боргу, суд провів їх перерахунок. За даними Державного комітету статистики України індекс інфляції у червні 2007р. становив 102,2%, у липні 2007р. –101,4%, у серпні 2007р. –100,6%. Згідно проведеного судом перерахунку із застосуванням офіційного індексу інфляції (104,25% за червень, липень, серпень 2007р.) сума інфляційних нарахувань за цей період згідно формули: (84007,49 х 104,25%) –84007,49 становить 3 570,32 грн.

В стягненні з відповідача 675,00 грн. збитків, що становлять вартість наданих позивачу юридичних послуг суд вирішив відмовити виходячи з наступного.

          Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Таке ж право встановлено  ст.623 ЦК України.

          Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

          Віднесення до збитків витрат позивача на правове обслуговування суперечить закону, зокрема ст.22 ЦК України, ст.222 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов”язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв”язку із заборгованістю, яка стягується позивачем.

      Такий висновок зроблено і Вищим господарським судом України у справі 41/327, постанова від 5.05.2004р. Подібна позиція ВГСУ має  сталий характер і визначена іншими справами (№229/8-03 від 19.05.2004р.).

          Що стосується розподілу судових витрат, а саме: державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то такі у відповідності до вимог ст.49 ГПК України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 526, 599, 625 ЦК України, ст.193 ГК України ст. ст. 33, 45, 49, 75, 82,84,85,115,116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з дочірнього підприємства «Аптечний склад «Біосат»Приватного підприємства «Біосат», м. Львів, вул.Генерала Грекова, 1 (р/р 260097825 в Львівській облдирекції АППБ «Аваль»МФО 325570; р/р 26069006564001 в ФЛРУ АТ «Індустріально-експортний банк», МФО 325279 ЗКПО 32181517) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м.Київ, вул.Березняківська, 29 (р/р 260040234800 в АБ «Брокбізнесбанк»м.Київ, МФО 300249, ЗКПО 30263519)  3 570,32 грн. інфляційних нарахувань, 102грн. державного мита та  118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті  позову відмовити.

Наказ видати згідно вимог ст. 116 ГПК України .

Суддя