Рішення

від 18.12.2007 по справі 38/374

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

38/374

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  38/374

18.12.07

За позовомПершого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища

ДоСпільного українсько-іспанського підприємства «Іскор»- Відповідач 1;Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - фірми «Вітал-Тер»(Товариство з обмеженою відповідальністю) - Відповідач 2;Акціонерного банку «Національні інвестиції»- Відповідач 3

Провизнання недійсним договору

      Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від прокуратури Ущапівський, Орленко А.О.

Від позивачаСєтов М.О.

Від відповідачівВідповідач 1 –Лоза Д.О.;Відповідач 2 - не з'явились;Відповідач 3 –Бойко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Перший заступник прокурора Житомирської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Позивача з позовною заявою до Відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, укладеного між Відповідачами в частині продажу простого векселя №32073513827 на суму 2819000 грн.   

Заявлений позов Прокурор обґрунтовує наступним. При укладенні спірного договору Відповідачам не було відомо, що вексель №32073513827 являється підробленим, тому згідно з ст.229 Цивільного кодексу України Відповідачі при вчиненні даного правочину помилились щодо обставин, які мають істотне значення.

З цих підстав такий правочин, укладений між Відповідачами моє бути визнаний судом недійсним.      

Позивач письмових пояснень з приводу підтримання чи не підтримання заявленого прокурором позову або будь-яких інших документів суду не подав.  

Відповідач 1 у поданому суду відзиві проти позову заперечив, мотивуючи наступним. Висновок експертизи, на який посилається Прокурор не є достатнім доказом підроблення вказаного векселя, оскільки таким доказом може бути лише факт, встановлений рішенням суду.

Статтею 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що недійсним є той простий вексель, який не відповідає вимогам оформлення, встановленим ст.75 Уніфікованого закону. Оскільки придбаний спірний простий вексель повністю відповідав зазначеним вимогам, у сторін не було підстав вважати його недійсним або таким, що не породжує правових наслідків.

Отже, при укладанні спірного договору сторони не помилялись щодо обставин, які мають істотне значення, а повністю усвідомлювали правові наслідки своїх дій, відповідно відсутні підстави стверджувати, що сторони діяли внаслідок помилки.         

Відповідач 2 у поданому суду відзиві заперечив проти заявленого позову мотивуючи наступним. Прокурор посилається на те, що 50% статутного фонду Відповідача 1 належить державі та знаходиться в управлінні Позивача, проте прокурором не подано суду жодного доказу, який би це підтверджував. Єдиними учасниками Відповідача 1 є ТОВ «Граніт-Інвест»та КП «Кіровгеологія», і жодного відсотка частки держави в статутному фонді Відповідача 1 не має.

Відповідно до ст.7 Уніфікованого закону, якщо на переказному векселі є підписи осіб, не здатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є юридично дійсними. Відповідно до ст.8 Уніфікованого закону кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж саме правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.

Таким чином, простий вексель за спірним договором є дійсним, породжує правові наслідки для зобов'язання особи та може виступати предметом правочину щодо купівлі-продажу цінних паперів, тому при укладанні спірного договору сторони не помилялись щодо обставин, які мають істотне значення, а повністю усвідомлювали правові наслідки своїх дій, відповідно відсутні підстави стверджувати, що сторони діяли внаслідок помилки.         

Відповідач 3 заперечив проти задоволення заявленого Прокурором позову, проте,  ґрунтовного відзиву суду не подав.  

Ухвалою від 05.11.07р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 05.12.07р.

          Ухвалою від 05.12.07р. розгляд справи був відкладений на 18.12.07р., у зв'язку з неявкою представників Позивача, Відповідач 1, Відповідача 3 та неподання ними витребуваних документів.

          Судом заслухані пояснення присутніх представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд

ВСТАНОВИВ:

          11.12.2003р. між Відповідачем 2 та Відповідачем 3 був укладений договір №122-2003/К, відповідно до якого Відповідач 3 зобов'язується за дорученням Відповідача 2 за винагороду здійснити продаж цінних паперів, для чого укласти одну або кілька трьохсторонніх угод з продажу цінних паперів, за ціною і на умовах даного договору.    

          11.12.2003р. між Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Відповідачем 3 був укладений договір №123-2003/Т купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого Відповідач 2 в особі Відповідача 3 зобов'язується передати у власність Відповідача 1, а Відповідач 1 прийняти та оплатити вказані в реєстрі (додаток №1 до цього договору) цінні папери, на умовах передбачених цим договором.

          Відповідно до акту прийому-передачі векселів до вказаного вище договору від 11.12.03р., Відповідач 2 в особі Відповідача 3 передав, а Відповідач 1 прийняв векселі, в тому числі простий вексель №32073513827 за пред'явленням номінальною вартістю 2819000,00 грн., складений 01.09.03р., платником якого є ТОВ «Гаудія».              

          01.07.06р. Коростишівським РВУ МВС України в Житомирській області була винесена постанова про порушення кримінальної справи відповідно до якої була порушена кримінальна справа по факту виготовлення та використання підробленого недержавного цінного паперу (простого векселя) за №32073513827 від 01.09.2003р. номінальною вартістю 2819000 грн., який було придбано СП «Іскор»за договором купівлі-продажу №123-2003/Т від 11.12.2003р. у ТОВ фірми «Вітал-Тер»м. Києва за ознаками злочину, передбаченого ст.224 ч.1 Кримінального кодексу України.

          09.01.07р. Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в Житомирській області був складений висновок №2043, відповідно до якого рукописні записи, розташовані в графах лицевої сторони бланку простого векселя №32073513827 від 01.09.2003 року, виконані не Умеренковою Оленою Миколаївною, Тодорчуком Валерієм Володимировичем, Демченко Віктором Олександровичем, Альохіним Олексієм Вікторовичем, а іншою особою. Підпис «Умеренкова», розташований в рукописній графі «Директор»простого векселя №32073513827 від 01.09.2003р. виконаний не Умеренковою Оленою Миколаївною, Тодорчуком Валерієм Володимировичем, Демченко Віктором Олександровичем, Альохіним Олексієм Вікторовичем, а іншою особою.

          Відповідно до вказаного висновку вирішити питання чи являється підробленим простий вексель №32073513827» не надається можливим, так як вирішення цього питання не входить в компетенцію експерта-криміналіста.         

          Спір у справі виник з причини того, що Прокурор вважає вексель, який був предметом спірного договору підробленим, відповідно вказаний договір в цій частині недійсним з підстав укладення його сторонами під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, а Відповідачі проти укладання договору під впливом помилки заперечують.   

          Проаналізувавши обставини справи та встановлені факти, суд вважає, що позовні вимоги Прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами або іншими учасниками судового процесу.

Як встановлено судом, між Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Відповідачем 3 був укладений договір, відповідно до якого Відповідач 2 в особі Відповідача 3 передав у власність Відповідача 1 вексель №32073513827 за пред'явленням номінальною вартістю 2819000,00 грн., складений 01.09.03р., платником якого є ТОВ «Гаудія».

          Як вбачається з матеріалів справи, Прокурор як на єдину підставу обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що вказаний договір в частині передання простого векселя №32073513827 був укладений сторонами під впливом помилки щодо властивостей або якостей простого векселя, тому є недійсним на підставі ст.229 Цивільного кодексу України.

          Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачі, як сторони спірного договору, заперечують проти того, що вони укладали спірний договір в частині купівлі векселя №32073513827 під впливом помилки, а стверджують, що даний правочин був укладений свідомо, при вільному волевиявлення без будь-яких помилок.

          Договори вчинені під помилкою відносяться до договорів вчинених з недоліком волі. Помилка –це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

          Разом із тим, самі Відповідачі (продавець і покупець спірного векселя), які укладали спірний правочин та виявляли власну волю до його укладання, стверджують, що вони правильно сприймали фактичні обставини правочину, вказані Прокурором обставини не вплинули на їх волевиявлення, при укладанні правочину вони не помилялись, та повністю усвідомлювали правові наслідки своїх дій.

          За вказаних обставин суд вважає, що Прокурором не доведено суду факту того, що Відповідачі, як сторони спірного договору, при його укладанні діяли під впливом помилки, тому у позові Прокурора з підстав ст.229 Цивільного кодексу України слід відмовити.

Згідно з ст.21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Відповідно до ч.1 ст.76, 75 Уніфікованого закону, запровадженого Женевською Конвенцією (дата приєднання Україною - 06.07.99р.), яка набрала чинності для України 06.01.2000р. документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно з ст.77 вказаного Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів. До простого векселя також застосовуються такі положення, зокрема, наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7, наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8).

Відповідно до ст.7 Уніфікованого закону якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

Згідно з ст.8 Уніфікованого закону кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.

          З вказаних норм вбачається, що простий вексель, навіть у разі його підписання не уповноваженою на те особою, сам по собі лише з цих підстав не втрачає юридичної дійсності, та зберігає зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на такому векселі.  

          Як встановлено судом висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області встановлено, що підписи на вказаному векселі виконані не Умеренковою Оленою Миколаївною, Тодорчуком Валерієм Володимировичем, Демченко Віктором Олександровичем, Альохіним Олексієм Вікторовичем, а іншою особою.

За вказаних обставин суд вважає, що лише даний експертний висновок не є підтвердженням недійсності векселя, переданого за спірним договором, що також є підставою для відмови Прокурору у позові.  

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

          1. У позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                      Ю.Л. Власов

          Рішення підписане 26.12.2007р.